Рішення № 139351797, 27.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13349/25

Провадження № 2/204/1496/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року в розмірі 14 603 грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.05.2025-100000900. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн., строком на 168 днів, дата повернення кредиту 16.10.2025 року, під проценти, що становить 1 % за один день (фіксована незмінювана процентна ставка), комісія за надання кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 150 грн., комісія за обслуговування 150 грн., неустойка 45 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. 04.05.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укаладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 4 000 грн., строк на який надається 2-й транш 165 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 200 грн. 09.05.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укаладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 5 000 грн., строк на який надається 3-й транш 161 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 250 грн. 15.05.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укаладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 6 000 грн., строк на який надається 4-й транш 155 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 300 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом утворилась заборгованість у розмірі 14 603 грн. 40 коп., що складається: з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 860 грн., з заборгованості за процентами у розмірі 5 793 грн. 40 коп., комісії за надання кредиту 50 грн., додаткової комісії за обслуговування 900 грн., з заборгованості по неустойці у розмірі 3 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Разом з тим, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 2 000 грн. 15.05.25 року. У зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 24 грудня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 02.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено Електронний кредитний договір № 02.05.2025-100000900, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою ОСОБА_1 від 02.05.2025 року та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.05.2025-100000900 (кредитної лінії). Підписані одноразовим ідентифікатором «Е317».

Згідно умов укладеного кредитного договору, відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 3 000 грн. строком на 160 дні, до 16.10.2025 року, зі сплатою відсотків за фіксованою незмінною процентною ставкою 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 150 грн., нараховується кредитором то обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 150 грн. Денна процента ставка 0,91 %, неустойка 45 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 3 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платежі рішення» від 09.12.2025 року, номер транзакції у системі i.Pay.ua 728955652 у якому 02.05.2025 року відбулось перерахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 02.05.2025-100000900.

04.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено додатковий договір до кредитного договору № 02.05.2025-100000900, що підтверджується пропозицією про укладення додаткового договору (оферта) та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору. Підписані одноразовим ідентифікатором «К416».

Згідно умов укладеного додаткового договору за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 4 000 грн., строк на який надається 2-й транш 165 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 200 грн. Неустойка 60 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 1 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платежі рішення» від 09.12.2025 року, номер транзакції у системі i.Pay.ua 731172400 у якому 04.05.2025 року відбулось перерахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 02.05.2025-100000900.

09.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено додатковий договір до кредитного договору № 02.05.2025-100000900, що підтверджується пропозицією про укладення додаткового договору (оферта) та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору. Підписані одноразовим ідентифікатором «К974».

Згідно умов укладеного додаткового договору за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 5 000 грн., строк на який надається 3-й транш 161 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 250 грн. Неустойка 75 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 1 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платежі рішення» від 09.12.2025 року, номер транзакції у системі i.Pay.ua 736406954 у якому 09.05.2025 року відбулось перерахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 02.05.2025-100000900.

15.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено додатковий договір до кредитного договору № 02.05.2025-100000900, що підтверджується пропозицією про укладення додаткового договору (оферта) та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору. Підписані одноразовим ідентифікатором «К498».

Згідно умов укладеного додаткового договору за взаємною згодою та ініціативою позивальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору, а саме збільшити суму кредиту до 6 000 грн., строк на який надається 4-й транш 155 днів, комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 300 грн. Неустойка 72,90 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 1 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платежі рішення» від 09.12.2025 року, номер транзакції у системі i.Pay.ua 742388591 у якому 15.05.2025 року відбулось перерахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 02.05.2025-100000900.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 14 603 грн. 40 коп. та складається з: заборгованості за основним боргом 4 860 грн., заборгованості по процентам 5 793 грн. 40 коп., комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 900 грн., неустойки 3 000 грн.

Проценти по кредиту нараховані за період з 02.05.2025 по 16.10.2025 року.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, оскільки не погасив заборгованість за кредитом у порядку, визначеному кредитним договором в повному обсязі, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».

Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як зазначено у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З досліджених доказів судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року та додаткові угоди до нього, на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6 000 грн. на умовах, зазначених в договорі.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало в повному обсязі. В позовній заяві позивачем заначено відомості, що відповідач ОСОБА_1 здійснював часткову сплату кредитного боргу у розмірі 2 000 грн. від 15.05.2025 року.

Згідно наданої позивачем довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 14 603 грн. 40 коп. та складається з: заборгованості по тілу кредиту 4 860 грн., заборгованості по процентам 5 793 грн. 40 коп., комісія за надання 50 грн., комісія за обслуговування 900 грн. неустойки 3 000 грн.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, у якому сторонами договору погоджено графік платежів, загальні витрати за споживчим кредитом становлять суму у розмірі 6 743 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 11 603 грн.

З урахуванням викладеного, а саме: що розмір заборгованості, у тому числі й процентів, було сторонами погоджено згідно графіку платежів, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 860 грн. та суми заборгованості за процентами у розмірі 5 793 грн. 40 коп.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд зазначає наступне.

Оскільки позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову в частині стягнення комісії.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача комісійної винагороди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення в договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі № 02.05.2025-1000000900 від 02.05.2025 року відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 150 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості роботи платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях. Як вбачається з додаткової угоди до кредитного договору від 15.05.2025 року, остаточно погоджені наступні умови. У пунктом 1.4 додаткової угоди зазначено, що комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 300 грн. починаючи з комісії за обслуговування, яка сплачується у тому черговому періоді, у якому надається транш. Проте, банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості, не надав перелік послуг які надавались користовачу. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ТОВ « Споживчий центр» не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту станом на дату подання позову за кредитним договором у сумі 900 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, то суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 3 000 грн. неустойки за кредитним договором.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону, стягнення неустойки у розмірі 3 000 грн. за кредитним договором № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр», слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 02.05.2025-100000900 від 02.05.2025 року у загальному розмірі 10 653 грн. 40 коп., з яких тіло кредиту 4 860 грн., відсотки за користування кредитом 5 793 грн. 40 коп. А отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 204, 207, 512-514, 526, 610, 626, 634, 638, 1047-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 860 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 5 793 грн. 40 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього суму у розмірі 13 075 грн. 80 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська