Ухвала суду № 139351688, 28.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1016/26

Провадження № 1-кс/202/6479/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

28 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого відділу Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

У С Т А Н О В И В:

26 серпня 2026 року слідчий відділу Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернулася з погодженим із прокурором клопотанням, в якому зазначила, що Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у привласненні військового майна, яке вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та завдало істотну шкоду.

Згідно з повідомленою підозрою в результаті спільних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб із числа військовослужбовців НОМЕР_1 ОМБр, в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ОМБр, в/ч НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ОМБр, в/ч НОМЕР_6 , в/ч НОМЕР_7 НГУ, НОМЕР_8 ОАБр, в/ч НОМЕР_9 завдано майнову шкоду Міністерству оборони України на загальну суму 15 233 439 грн.

Також установлено, що ОСОБА_5 має у власності наступне рухоме майно:

- автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , придбаний 01.05.2025 (середня ринкова вартість близько 400 000 грн);

- автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 , придбаний 22.07.2025 (середня ринкова вартість близько 2 000 000 грн).

У свою чергу, ОСОБА_6 має у власності наступне нерухоме та рухоме майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , придбана 14.07.2025 (вартість 1 281 000,00 грн офіційно);

- приміщення АДРЕСА_2 , придбана 20.06.2025 (вартість 8420,00 грн офіційно);

- квартира АДРЕСА_3 , придбана 14.04.2025 (вартість 1 324 228,00 грн офіційно);

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ G 350 TD, VIN: НОМЕР_14 , номерний знак НОМЕР_15 , придбаний 22.10.2025 (середня ринкова вартість близько 2 000 000 грн);

- автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_16 , номерний знак НОМЕР_17 , придбаний 03.05.2025 (середня ринкова вартість орієнтовно 1 500 000 грн).

Так, у період з 14.04.2025 по 22.10.2025, тобто за 6 місяців, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбано нерухоме та рухоме майно на загальну суму мінімально 8 500 000 грн.

Отже, є підстави вважати, що квартири, приміщення та автомобілі є майном, придбаним ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в період вчинення злочину та є доходом від злочинної діяльності, у зв`язку з чим може підлягати спеціальній конфіскації, а також конфіскації як виду покарання.

За цих підстав, посилаючись на необхідність забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), слідчий просить накласти арешт на об`єкти рухомого майна, які належать ОСОБА_5 , а саме автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 та автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 . Тимчасово до скасування у встановленому порядку позбавити будь-яких осіб права на відчуження та розпорядження вказаним майном. Заборонити вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаних об`єктів майна.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий у своєму клопотанні просила розглянути вказане клопотання без повідомлення власника майна або його представників, що, на її думку, є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися.

Прокурором ОСОБА_4 була надана заява про розгляд клопотання без його участі, в якій клопотання підтримав.

У свою чергу, через підсистему «Електронний суд» від адвоката ОСОБА_8 , який є захисником підозрюваного ОСОБА_5 , надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Слідчим суддею враховано, що згідно з частинами 1-2 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З огляду на те, що сторона обвинувачення необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного обґрунтовує забезпеченням спеціальної конфіскації та слідчий у своєму клопотанні просила здійснювати судовий розгляд клопотання без повідомлення власника майна або його представників, слідчий суддя вважав можливим розглянути клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного та його захисника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна та недопущення його відчуження чи іншим чином розпорядження ним до вирішення питання про арешт, у зв`язку з чим повідомлення (виклик) сторони захисту про розгляд клопотання судом не здійснювався.

Тому слідчий суддя, зважаючи на вказані обставини, а також встановлені строки розгляду клопотання про арешт майна, не вбачав підстав для відкладення судового розгляду.

Разом із тим, оскільки до початку розгляду клопотання на адресу суду надійшли письмові заперечення захисника - адвоката ОСОБА_8 , то слідчий суддя враховує їх під час розгляду клопотання та вирішення питання про арешт майна.

Так, у своїх письмових запереченнях захисник вважав, що підстави для арешту транспортних засобів, належних ОСОБА_5 , не доведені.

Захисник зазначив, що транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200 вже перебуває під арештом, накладеним ухвалою слідчого судді в іншому кримінальному провадженні, та переданий в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами.

Отже, на думку захисника, повторне накладення тотожного обмеження на майно в тому самому обсязі не здатне досягти жодної додаткової процесуальної мети.

Щодо автомобіля AUDI Q7, то вважав, що ризики, передбачені абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України, відсутні, оскільки з часу повідомлення про підозру жодних дій, спрямованих на відчуження, приховування, перетворення або знищення цього транспортного засобу, не здійснювалося.

Також немає доказів, що транспортні засоби були набуті ОСОБА_5 за кошти, отримані внаслідок вчинення злочину. Висновок про придбання автомобілів за рахунок доходів від кримінального правопорушення не ґрунтується на фактичних даних.

Крім того, не доведено підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення цивільного позову, оскільки додаткове покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 4 ст. 410 КК України не передбачене, цивільний позов не заявлявся. Розмір шкоди (15 233 439 грн) не підтверджений жодним документом. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення не доведена. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про проведення у відповідних військових частинах інвентаризацій, службових розслідувань чи перевірок, встановлення нестачі військового майна або документального визначення розміру матеріальної шкоди.

На думку захисника, накладення арешту на транспортні засоби є непропорційним, оскільки вони використовуються родиною, в тому числі для пересування сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю та потребує допомоги в пересуванні.

Отже, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а у разі накладення арешту застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту, а саме заборону відчуження та розпорядження, без заборони користування транспортними засобами.

Ознайомившись із матеріалами клопотання про арешт майна, слідчий суддя доходить до висновку, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину та зняття інформації з електронних комунікаційних мереж та іншими матеріалами.

Також слідчим суддею установлено, що ОСОБА_5 належить на праві власності наступне майно: автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , придбаний та автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 , які були придбані ним у 2025 році.

При вирішенні питання про арешт майна підозрюваного слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

При цьому статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 4 статті 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, що підтверджується матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_5 останньому інкримінується привласнення та подальший продаж військового майна, що заподіяло істотну шкоду, в період часу з 20.11.2024 до 26.03.2026.

У свою чергу, транспортні засоби, на які сторона обвинувачення просить накласти арешт, були придбані ОСОБА_5 у 2025 році.

Отже, є достатні підстави вважати, що такі транспортні засоби могли бути набуті ОСОБА_5 за кошти, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 та члени його сім`ї не мали достатніх доходів для придбання наявного в них рухомого та нерухомого майна, про що свідчать відомості, які містяться у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, за період з 01.01.2014 до 31.07.2026; декларації ОСОБА_5 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, згідно з якою в нього та членів його сім`ї не було цінного майна або грошових активів, що перевищують поріг декларування.

Слідчий суддя вважає, що в разі не накладення арешту на належні підозрюваному автомобілі, існує ризик їх відчуження, приховування, знищення, перетворення, так як він та його близькі особи є заінтересованими в результатах цього кримінального провадження, що унеможливить або ускладнить спеціальну конфіскацію цього майна у випадку постановлення в майбутньому обвинувального вироку.

Твердження сторони захисту про те, що на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 накладено арешт в іншому кримінальному провадженні та передано Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, самі по собі не спростовують наявність підстав для арешту майна, оскільки в разі скасування такого арешту вищенаведені ризики є цілком реальними. Слідчий суддя звертає увагу, що положення статті 170 КПК України не містять заборони щодо накладення арешту на майно, на яке раніше накладено арешт. При цьому стороною захисту не надано та слідчим суддею шляхом перевірки Єдиного державного реєстру судових рішень не виявлено рішень слідчого судді (суду) про надання дозволу на реалізацію вказаного майна. Відтак накладенням арешту не будуть створені перешкоди в управлінні цим майном.

На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують накладення арешту на майно підозрюваного з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 170, частиною 4 статті 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Поряд із цим підстави для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення цивільного позову стороною обвинувачення не доведені.

Отже, можливість застосування в майбутньому спеціальної конфіскації на цьому етапі досудового розслідування є пропорційною обмеженню прав підозрюваного та інших осіб і не порушуватиме справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, оскільки у клопотанні не йдеться про обмеження права користування майном.

За таких обставин клопотання слідчого в частині накладення арешту на належні ОСОБА_5 транспортні засоби: автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 та автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо заборонити внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаних об`єктів майна, то слідчий суддя звертає увагу, що такий спосіб забезпечення кримінального провадження не передбачений кримінальним процесуальним законодавствам та в даному випадку арешт накладається на рухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, клопотання слідчого необхідно задовольнити частково, наклавши арешт на автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 та автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 шляхом заборони їх відчуження та розпорядження ними.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на автомобіль марки AUDI Q7, VIN: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 та автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, VIN: НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 , які належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_18 .

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна або якщо арешт накладено необґрунтовано, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_10