Ухвала суду № 139351687, 27.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3100/26

Номер провадження:1-кс/521/4338/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю представника власника майна, адвоката ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161010000016 від 18.11.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудове розслідування у зазначеному кримінальному проваджені здійснюється Підрозділом детективів ТУ БЕБ в Одеській області.

В обґрунтування клопотання зазначено, що службові особи ДП «МТП «Південний» код ЄДРПОУ 04704790, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи за попередньою змовою зі службовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» код ЄДРПОУ 14367980 та ТОВ «ВКП «Тако» код ЄДРПОУ 13417240, здійснили розтрату державних коштів в особливо великих розмірах шляхом здійснення закупівлі залізничного обладнання за завідомо завищеною вартістю

Так, злочинними діями ОСОБА_7 та невстановлених службових осіб ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» заподіяно зазначеному державному підприємству майнову шкоду на загальну суму 4 881 942, 34 грн, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

30.06.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Також установлено, що начальник відділу ціноутворення ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» ОСОБА_4 з метою визначення завідомо завищеної очікуваної вартості закупівель залізничного обладнання скеровувала комерційні запити на адресу заздалегідь визначених ОСОБА_7 суб`єктів господарювання, які йому підконтрольні.

З метою відшукання та вилучення речей і документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення 24.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси, проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:

-мобільний телефон iPhone 11 Pro Max IMEI НОМЕР_1 .

Зазначений мобільний телефон на підставі постанови детектива від 24.08.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.

Враховуючи, що на теперішній час у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені предмети мають значення речових доказів, з метою збереження речових доказів, проведення із ними необхідних обов`язкових (першочергових) слідчих дій, судових експертиз, оглядів, необхідно накласти арешт на вилучені в ході проведення обшуку речі, детектив просить накласти арешт на вилучене майно.

Детектив ОСОБА_5 на адресу суду направив заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність достатніх правових та фактичних підстав для накладення арешту на майно.

Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, підтримала позицію та доводи свого представника адвоката ОСОБА_3 , просила суд відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.

Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №72024161010000016 від 18.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з фактичних обставин такого кримінального провадження, вилучені мобільні телефони можуть містити зафіксовану інформацію щодо зв`язків з іншими ймовірно причетними особами до вчинення кримінально-протиправної діяльності в рамках означеного кримінального провадження, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій.

Вилучене майно на підставі постанови від 24.08.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя відхиляє твердження представника майна про те, що у телефоні ОСОБА_4 відсутня інформація щодо обставин кримінального провадження. Зазначене твердження ґрунтується на тому, що мобільний телефон, яким ОСОБА_4 користувалась період, наближений до обставин, що досліджуються у вказаному кримінальному провадженні мобільний телефон iPhone 16 ProМах був вилучений 14.08.2025 року. Враховуючи вказану обставину, на думку представника власника майна, вилучений 24.08.2026 року мобільний телефон не може містити жодної інформації щодо кримінального провадження, яке розслідується.

Крім того, слідчий суддя відхиляє посилання представника майна, про відсутність доказів, що власник майна причетний до вчинення кримінального правопорушення, оскільки відповідно до вимог КПК України арешт майна може бути накладений на майно не тільки підозрюваного та обвинуваченого, а і на майно інших фізичних осіб, якщо майно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя зауважує, що мобільний телефон є таким пристроєм, що наявна у нього інформація може бути отримана унаслідок його огляду, у випадку необхідності проведенням відповідної судової експертизи, що потребує певного часу. У зв`язку з чим, тимчасове обмеження права власності на майно його власника виправдано потребами досудового розслідування.

Слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені речі містять інформацію, необхідну для проведення всебічного та об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження, за допомогою яких можливо підтвердити або спростувати факт вчинення кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя враховує необхідність такого заходу забезпечення, як арешт майна для подальшого проведення судових експертиз.

Постановою детектива від 24.08.2026 року призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

На підставі викладеного та враховуючи, що детектив своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв`язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 24.08.2026 за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон iPhone 11 Pro Max IMEI НОМЕР_1 .

Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Виконання ухвали про арешт майна слід доручити детективу та прокурору як стороні обвинувачення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1