Рішення № 139351666, 31.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/993/26

Номер провадження 2/213/1065/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі в головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . За період з 01.01.2021 по 30.11.2025 за вказаною адресою були надані послуги на суму 21 047,28 грн. Плата за абонентське обслуговування за період з 01.03.2025 по 30.11.2025 становить 58,38 грн.

Відповідачі зобов`язання з оплати за отримані послуги та абонентське обслуговування належним чином не виконали, у зв`язку із чим позивачем були нараховані інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послугу з централізованого опалення за період з 01.01.2021 по 30.11.2025 в сумі 21 047,28 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01.03.2025 по 30.11.2025 у розмірі 58,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 444,64 грн, 3% річних в розмірі 1 316,02 грн та пеню в сумі 1 143,55 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала відзив на позов, в якому вказує, що ОСОБА_3 з 27 червня 2022 року фактично не проживає за адресою місця реєстрації, оскільки через введення воєнного стану виїхала за межі країни та постійно перебуває в Словацькій Республіці, де отримала офіційний статус тимчасового притулку з 27.06.2022 по 04.03.2027. Тому вона не є споживачем послуг позивача з 27.06.2022.

Також вказує, що м. Кривий Ріг належить до території, що включені до Переліку Мінреінтеграції, як територія можливих чи активних бойових дій. Відповідно до Торгово-промислової палати України введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною. Відповідачки виїхала за кордон України для порятунку свого життя і здоров`я, що позбавляло її будь-якої об`єктивної можливості контролювати стан нарахувань за комунальні послуги у житлі, де вона не є власником і не проживає. Вважає, що стягнення додаткових штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних з особи, яка правомірно перебуває під міжнародним захистом з червня 2022 року, суперечить принципам справедливості та розумності цивільного законодавства. Просить відмовити позивачу в повному обсязі в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 .

Представник позивача надала відповідь на відзив. Зазначає, що споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Обов`язок зі сплати комунальних послуг покладається не тільки на наймача квартири, а й на осіб, що проживають/зареєстровані в займаному житловому приміщенні. Перебування відповідачки ОСОБА_3 за кордоном автоматично не знімає з неї відповідальності за сплату комунальних послуг. Законно не платити за комунальні послуги можуть тільки громадяни, чиє житло було зруйновано або стало непридатним внаслідок бойових дій. Закон дозволяє не платити за послуги, які споживаються (водопостачання, водовідведення, газ, електроенергія, вивіз сміття) за умови, що лічильники відсутні, а відсутність споживача перевищує 30 днів і підтверджена.

На власників, наймачів квартир покладено обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати їх щомісяця. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Також представник позивача зазначає, що строк давності за позовними вимогами не сплив, посилається на встановлення карантину з 12 березня 2020 року на всій території України, дія якого продовжувалась до 30 квітня 2023 року та внесенням змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки визначені статтями 257, 258 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідає нормам ЦК України та п.45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг населенню. Такий мораторій зберігається лише для територій де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції. Місто Кривий Ріг не є такою територією, а тому позивач має правові підстави здійснити нарахування пені і штрафів на заборгованість з 30.12.2023. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

03 липня 2026 року від представника відповідачки адвоката Палішевої Н.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що представник позивача у відповіді на відзив безпідставно посилається на ст. 322 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не є співвласником нерухомого майна, а лише зареєстрована в квартирі. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач це особа, яка отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Солідарний обов`язок виникає у соспоживачів. ОСОБА_3 документально довела, що безперервно перебуває в Словацькій Республіці, тому вона не отримувала та не могла споживати послуги з опалення.

Представник відповідачки зазначає, що Велика Палата Верховного Суду та профільні Касаційні суди неодноразово наголошували, що цивільно-правова відповідальність за незабезпечення оплати комунальних послуг пов`язана саме з фактичним отриманням цих послуг. Сама по собі реєстрація (прописка) за відсутності факту проживання та споживання не може бути автоматичною підставою для стягнення коштів (див. Постанову Верховного Суду у справі № 405/3410/18 та Постанову ВС у справі № 214/8330/19). Послуги споживалися іншими зареєстрованими особами, які фактично проживали в приміщенні (відповідач 1 та 2).

Навіть якщо припустити правомірність застосування Позивачем «карантинного» продовження строків для періоду до виїзду відповідачки ОСОБА_3 за кордон (тобто з 01.01.2021 по 26.06.2022), наголошує, що за цей період відповідачка також не може нести солідарну відповідальність як «власник», оскільки ним не є, а солідарний обов`язок членів сім`ї власника (за ст. 64, 156 ЖК України чи ст. 9 ЗУ «Про ЖКП»), стосується виключно осіб, які ведуть спільне господарство.

Вважає, що позивачем не надано належних доказів структури заборгованості: який саме розмір боргу виник у період до 27.06.2022, а який після.

Позивачем проігноровано той факт, що ОСОБА_3 є особою, яка рятувала своє життя та отримала офіційний статус тимчасового притулку в країні ЄС. Нарахування штрафів, пені, 3% річних та інфляційних втрат на особу, яка законно перебуває під міжнародним захистом і не має жодного відношення до управління майном в Україні, суперечить ст. 3 ЦК України (принципам справедливості, добросовісності та розумності). Торгово-промислова палата України офіційним листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що військова агресія РФ є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що виключає вину особи у простроченні зобов`язань.

08 липня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, де зазначає, що ОСОБА_3 будучи зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 протягом періоду надання позивачем послуги з постачання теплової енергії, є особою, яка відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, що надавались за вказаною адресою разом із власниками вказаного житлового приміщення. Доводи відповідачки ОСОБА_3 , що вона з 27.06.2022 перебуває на території Словацької Республіки та фактично не проживає за місцем реєстрації, не спростовують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не звільняють її від встановленого законом обов`язку щодо участі в оплаті житлово-комунальних послуг.

Представник позивача наполягає на тому, що відповідачка ОСОБА_3 зобов`язана нести солідарну відповідальність за оплату послуг з постачання теплової енергії, наданих позивачем.

10 липня 2026 року представником відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 подані заперечення на додаткові пояснення. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність за несплату послуг пов`язана виключно з фактом їх реального отримання. ОСОБА_3 їх не отримувала з 27.06.2022. Посилаючись на практику ВС у справах №214/7556/19 від 15.03.2023, у справі №754/6111/21 від 07.02.2024, наголошує на тому, що відповідачка не повинна оплачувати житлово-комунальні послуги позивача за відсутності факту їх споживання. Стосовно надання комунальної послуги на об`єкт житлового приміщення не заперечує, проте вважає, що тягар утримання майна лягає виключно на власників приміщення або на осіб, які фактично там проживали. ОСОБА_3 не повинна за власний кошт утримувати чужу власність. Доводи позивача щодо відсутності доказів існування підстав звільнення від солідарної відповідальності ОСОБА_3 вважає хибними.

Просить відмовити в задоволенні позову щодо вказаного відповідача.

У судове засідання сторони не з`явилися. Представником позивача подана заява, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представником відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 подана заява, відповідно до якої просить розглядати справу без її участі. У задоволенні позову щодо ОСОБА_3 просить відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов, запереченнях.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом своєчасно і належним чином, про причину неявки не повідомили. Відзив на позов від них не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за відсутності сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

05 березня 2026 року позов надійшов до суду.

18 березня 2026 року позов залишено без руху.

Ухвалою від 30 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувані докази.

Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлені такі обставини.

АТ «Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні ст.1 Закону України «Про теплопостачання» та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Як видно із відповіді на інформаційний запит позивача з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою з 15.08.2017 має зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у вищевказаній квартирі та з 27.08.2024 знятий з реєстрації у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання у Вінницькій області. ОСОБА_1 з 11.05.2017 року зареєстрований за іншою адресою в м. Кривому Розі. Вказане підтверджується інформацією з Реєстру Криворізької міської територіальної громади, наданої Центром адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.03.2026 та відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.

Для оплати за надані позивачем комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» регулярно та відповідно до тарифів надавалися комунальні послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою.

Споживачі оплату за надані послуги належним чином та в повному обсязі не здійснювали, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до наданих позивачем розрахунків за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2025 року за послугу з постачання теплової енергії нараховано 31 563,87 грн, споживачами сплачено 11 112,61 грн. З урахуванням оплат, проведених перерахунків, заборгованість склала 21 047,28 грн.

За період з 01.03.2025 по 30.11.2025 виникла заборгованість з плати за абонентське обслуговування в сумі 58,38 грн.

У зв`язку з невиконанням споживачами обов`язку по оплаті за отримані комунальні послуги, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на заборгованість, що виникла з січня 2021 року, період розрахунку з березня 2021 року по січень 2022 року та з січня 2024 по січень 2026, у розмірі 4444,64 грн. Також нараховано 3% річних у розмірі 1316,02 грн за період з 01.03.2021 по 23.02.2022 та з 30.12.2023 по 15.01.2026, на заборгованість, що виникла з січня 2021 року та пеня на суму 1143,55 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачами зобов`язань з оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як визначено ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаною статтею встановлено презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

Встановлено судом, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками квартири, за адресою якої виникла заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії, а тому у них виникли зобов`язання з оплати за надані комунальні послуги.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон) до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі послуги з постачання теплової енергії.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені ч.1 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачена можливість укладення трьох різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно на підставі рішення, прийнятого відповідно до закону.

Як визначено у ч.5 ст. 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Встановлено, що договір про надання послуг з централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідна правова позиція з цього приводу сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Відповідно до змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внесених Законом України №1060-ІХ від 03.12.2020 (набрав чинності 01.05.2021), плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу та плати за абонентське обслуговування (ч. 5 ст. 13 вказаного Закону).

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Останній є у вільному доступі в мережі інтернет. За відсутності заперечень споживачів щодо обрання такої моделі договірних відносин, з 01.11.2021 вважається, що такий договір укладено між позивачем і відповідачами. Тому позивачем здійснено нарахування плати за абонентське обслуговування.

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що споживачі здійснювали частково оплату за надані послуги позивачу (в січні 2021 року, березні 2023 року, з травня 2024 року по червень 2025 року) отже визнавали факт укладення договору та факт отримання комунальних послуг від позивача.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до положень п.32, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору та в період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Отже, нарахування оплати за послуги централізованого опалення квартири не залежить від кількості зареєстрованих осіб в квартирі, а визначається відповідно до обсягу спожитої послуги. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як передбачено ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Виходячи з викладеного, законодавець пов`язує виникнення відповідного обов`язку не лише з фактичним проживанням особи, а й з фактом її реєстрації у житловому приміщенні.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 протягом періоду нарахування заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, а саме з січня 2021 року по листопад 2025 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є особою, яка відповідно до вищевказаних норм закону несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, що надавалися за вказаною адресою разом з власниками житлового приміщення.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме п.6 ч.1 ст.7 Закону дійсно передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Як видно із вищевказаного, дане право не розповсюджується на оплату послуг за постачання теплової енергії.

Крім того, послуга з постачання теплової енергії надається до об`єкта нерухомого майна та забезпечує його опалення незалежно від фактичного перебування окремих зареєстрованих осіб у квартирі. Відсутність відповідача за місцем реєстрації не свідчить про припинення надання послуги, не впливає на обов`язок щодо її оплати та не є передбаченою законом підставою для звільнення від відповідальності за оплату отриманих житлово-комунальних послуг.

У зв`язку із викладеним, заперечення представника відповідачки ОСОБА_3 стосовно відсутності у неї зобов`язання з оплати комунальних послуг з постачання теплової енергії у зв`язку із не проживанням за місцем реєстрації, не є слушними.

Також слід зазначити, що посилання представника ОСОБА_4 у відзиві та у письмових запереченнях на практику ВС з вказаного питання не може бути прийняте судом до уваги, оскільки зазначені номера справ фактично не були на розгляді Верховного Суду. При перевірці наявності таких постанов в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що справа № № 405/3410/18 - є справою про адміністративні правопорушення, № 214/8330/19 і №754/6111/21 справи за заявами про видачу судового наказу, а тому не могли перебувати на розгляді Верховного Суду. Справа за номером 214/7556/19 розглядалась за позовом про розірвання шлюбу. Постанова ВС у даній справі відсутня.

Посилання на вказані рішення представником відповідача розцінюється судом як введення суду в оману.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Із детального розрахунку заборгованості, складеного позивачем видно, що нарахування оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на опалювальну площу 42,9 кв.м, нарахування здійснені щомісячно в періоди надання таких комунальних послуг (в опалювальний період). Споживачами частково здійснювалась оплата за отримані комунальні послуги з теплопостачання, позивачем періодично були проведені перерахунки. Також встановлено, що в період з травня 2024 по серпень 2024 року, а також у квітні та червні 2025 року, споживачами були проведені оплати за відсутності нарахувань за комунальні послуги. У жовтні 2024 року оплата була проведена у розмірі, що значно перевищив нарахування (нараховано 213,48 грн, сплачено 1000,00 грн). Вказане свідчить про те, що споживачами визнавався факт наявності заборгованості.

Проте в період з лютого 2021 року по лютий 2023 року та з квітня 2023 року по квітень 2024 року, з липня 2025 по листопад 2025 року оплата за послугу з постачання теплової енергії споживачами взагалі не здійснювалась.

Таким чином за період з 01.01.2021 по 30.11.2025 заборгованість склала 21 047,28 грн.

Відповідачі із заявами чи скаргами щодо ненадання комунальних послуг, неправильного нарахування вартості отриманих послуг, неповноти розрахунків або для здійснення перерахунку (акту звірки) нарахованих платежів, до АТ «Криворізька теплоцентраль» не звертались, таких доказів суду не надано. Також відповідачами не надано свого розрахунку заборгованості або доказів відсутності заборгованості за вказаний період. Клопотань про витребування у позивача інших доказів на обґрунтування правильності розрахунків відповідачі та представник відповідачки ОСОБА_3 суду не заявляли.

Також встановлено, що в період з 01 березня 2025 року по 30 листопада 2025 року відповідачам щомісячно нараховувалась плата за абонентське обслуговування в розмірі 8,34 грн. Всього нараховано 75,06 грн, споживачами сплачено 16,68 грн в червні 2025 року, заборгованість склала 58,38 грн.

З огляду на викладене, суд не погоджується з твердженням представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 викладеним у заяві, що надійшла 03.07.2026, щодо відсутності належного розрахунку заборгованості.

Доводи позивача щодо розміру заборгованості нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними, а саме суд вважає доведеним факт утворення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30.11.2025 в розмірі 21 047,28 грн та з плати за абонентське обслуговування в розмірі 58,38 грн, які підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

При цьому, правильність нарахування зазначених сум відповідачами не спростована.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідачів на свою користь інфляційних втрат та 3% річних та надав відповідні розрахунки.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні встановлена заборона та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише щодо територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Місто Кривий Ріг не відноситься та не відносилося у періоди, за який нараховано заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, до вказаної у постанові території.

Запевнення представника відповідачки в протилежному не найшло свого підтвердження.

Позивачем зазначені вище постанови Кабінету Міністрів України взято до уваги і здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, у який не діяв мораторій на таке нарахування, що видно із розрахунків.

Отже, оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, та м. Кривий Ріг не було і не є територією де ведуться (велися) бойові дії та/або окупованою територією, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, свої зобов`язання виконували неналежним чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 4444,64 грн та 3% річних в розмірі 1316,02 грн за період прострочки виконання зобов`язань.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Аналогічне положення щодо стягнення пені міститься у пункті 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

У зв`язку з невиконанням відповідачами обов`язку з оплати комунальних послуг позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість, що виникла з листопада 2021 року по листопад 2025 року в розмірі 1143,55 грн. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, який відповідачами не спростований.

Щодо посилання представника відповідачки ОСОБА_3 на те, що введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною, відповідно до листа Торгово-промислової палати, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (ТПП) на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В Постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 зазначено, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У постанові ВС від 154.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палата України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Відповідно до висновку ВС у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 вказаний лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Враховуючи наведені норми законодавства, висновки Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Відповідачкою ОСОБА_3 та її представником ОСОБА_4 відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України не надано та не доведено, що оголошення військового стану в Україні вплинули на можливість виконання нею свого обов`язку з оплати комунальних послуг наданих позивачем.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками квартири, а відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у вказаній квартирі, отже останні мають спільний обов`язок з оплати наданих послуг, а тому заборгованість підлягає стягненню солідарно.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом врахована усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню судом, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з кожного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141 ч.1, 247 ч.2, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2021 по 30.11.2025 в розмірі 21 047,28 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування в розмірі 58,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 4444,64 грн, 3% річних 1315,02 грн, пеню в сумі 1143,55 грн, а всього 28 009 (двадцять вісім тисяч дев`ять) гривень 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) грн 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев`ять) грн 33 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», юридична адреса: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 00130850.

Відповідачі:

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідачки: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Дата складення повного тексту судового рішення 31 серпня 2026 року.

Суддя С. М. Хмельова