Єдиний державний реєстр судових рішень
МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
У Х В А Л А
іменем України
Справа № 210/6523/25
Провадження № 1-кп/210/320/26
27 серпня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в Металургійному районному суді міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 року за №42023040000000400 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Під час судового розгляду від прокурора Криворізької східної окружної прокуратуриОСОБА_3 надійшли клопотання про продовження в порядку частини 5 статті 194 КПК України обов`язків у зв`язку з внесенням застави та запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту (у нічний час) щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Прокурор підтримав заявлені клопотання про продовження строку дії обов`язків та строків дії запобіжних заходів, застосованих щодо обвинувачених на стадії досудового розслідування, з мотивів викладених у них.
Сторона обвинувачення вважає, що підстави для зміни запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та продовження обов`язків у зв`язку з внесенням застави відсутні. Такі запобіжні заходи повністю забезпечують виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
Прокурор покликається на те, що наявні ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачуваних, які є обґрунтовані, тому клопотання підлягають задоволенню.
Сторона захисту адвокати ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , незаперечували проти задоволення клопотань прокурора. Проте зауважили, що ризики зазначені прокурором у клопотанні є формальними, і докази на їх підтвердження відсутні. Крім того, обвинувачені належним чином виконують свої процесуальні обов`язки. Нових обставин, які свідчили б про наявність ризиків прокурором не наведено.
Обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , кожен окремо, думку своїх захисників підтримали.
Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд без його участі.
Заслухавши позицію сторін та учасників кримінального провадження, дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, та матеріали, додані до клопотань, суд приходить до наступних висновків.
За змістом частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
На стадії судового розгляду, на відміну від досудового, суд не оцінює наявність обгрунтованої підозри, оскільки оцінка їй надається слідчим суддею під час застосування запобіжних заходів. При вирішенні питання про продовження дії запобіжних заходів під час судового розгляду, прокурор має довести, а суд врахувати, наявність ризиків, які обумовлюють продовження застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у клопотаннях, суд керується загальними приписами щодо застосування запобіжних заходів з урахуванням таких особливостей.
Частиною сьомою статті 194 КПК України всизначено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Зі змісту частини четвертої статті 199 КПК України слідує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або обов`язків, покладених на обвинувачених у зв`язку з внесенням застави, суд має з`ясовувати, чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з`явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.
Таким чином суд має врахувати не лише наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а так само й з`ясувати чи зменшилися зазначені прокурором ризики або чи з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії застосованого заходу..
Щодо ризиків
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати заявлені у клопотанні ризики, при цьому не загальними чи абстрактними доводами, а продемонструвати їх існування з наданням відповідних фактів та/або доказів.
При встановленні ризиків, необхідність запобігти яким може обґрунтовуватися продовження запобіжних заходів, суд враховує, що існування кожного ризику, передбаченого частині першій статті 177 КПК України, має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована.
Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у частині 1 статті 178 КПК, зокрема чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Тобто суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються;
- вік та стан здоров`я обвинувачених;
- міцність соціальних зв`язків обвинувачених в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність постійного місця роботи або навчання;
- репутацію обвинувачених;
- майновий стан обвинувачених;
- наявність судимостей;
- дотримання обвинуваченими умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до них раніше;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ст. 182 КПК України). З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (абзац третій частини 4 статті 202 КПК України).
Згідно з частиною 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов`язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_4 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, та на неї покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачувана перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , була активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 вживала заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_4 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_4 вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являлася на слідчі дії чи до суду, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_4 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_6 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, та на неї покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачувана перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , була активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_6 вживала заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_6 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_6 вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являлася на слідчі дії чи до суду, порушувала умови запобіжного заходу, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків, тощо.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_6 обов`язки достатній мірі та повно забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_7 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, та на неї покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачувана перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , була активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_7 вживала заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_7 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_7 вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являлася на слідчі дії чи до суду, порушувала умови запобіжного заходу, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків, тощо.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_7 обов`язкив достатній мірі та повно забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_5 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, та на неї покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачувана перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , була активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_5 вживала заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_5 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні двох малолітніх дітей (син ОСОБА_16 , 2020 р.н., та донька ОСОБА_17 , 2012р.н.), офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_5 вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являлася на слідчі дії чи до суду, порушувала умови запобіжного заходу, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків, тощо.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_5 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судом встановлено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_11 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, на нього покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_11 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на нього обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачуваний перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , був активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_11 вживав заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_11 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні двох дітей (син ОСОБА_18 та донька ОСОБА_19 ), офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_11 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являвся на слідчі дії чи до суду, порушував умови запобіжного заходу, намагався перетнути державний кордон, піддавався приводу або на нього накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків, тощо.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_11 обов`язки достатній мірі та повно забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
-ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
-ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_8 перебуває під дією запобіжного заходу "домашній арешт"у нічний час, та на неї покладено ряд процесуальних обов`язків, у тому числі й не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону.
Строк дії запобіжного заходу не одноразово продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачувана перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , була активним учасником злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_8 вживала заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_8 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, офіційні доходи. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_8 вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являлася на слідчі дії чи до суду, порушувала умови запобіжного заходу, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за порушення процесуальних обов`язків, тощо.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії домашнього арешту у нічний час на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_8 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
ОСОБА_20 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_20 перебуває під дією запобіжного заходу "застава" та відповідно, суд неодноразово в порядку частини 5 статті 194 КПК України продовжував дію поцесуальних обов`язків, покладених у зв`язку з внесенням застави.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_20 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачуваний перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_20 , був виконавцем злочину у складі злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_20 вживав заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_20 раніше не судимий, утримує малолітню дитину, має міцні соціальні зв`язки, працевлаштований. Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_20 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являвся на слідчі дії чи до суду, порушував процесуальні обов`язки, намагався перетнути державний кордон, піддавався приводу або на нього накладалися грошові стягнення тощо.
Покликання на фінансову спроможність у сукупності з наявністю закордонного паспорту автоматично не свідчать про такий ризик, враховуючи той факт, що стороною обвинувачення не надано доказів такої фінансової спроможності.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_20 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_10 перебуває під дією запобіжного заходу "застава" та відповідно, суд неодноразово в порядку частини 5 статті 194 КПК України продовжував дію поцесуальних обов`язків, покладених у зв`язку з внесенням застави.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачуваний перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , був виконавцем злочинних дій у складі злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_10 вживав заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_10 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, працевлаштований.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_10 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являвся на слідчі дії чи до суду, порушував процесуальні обов`язки, намагався перетнути державний кордон, піддавався приводу або на нього накладалися грошові стягнення тощо.
Покликання на фінансову спроможність у сукупності з наявністю закордонного паспорту автоматично не свідчать про такий ризик, враховуючи той факт, що стороною обвинувачення не надано доказів такої фінансової спроможності.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_10 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 255 КК України, за ознаками створення злочинної організації, керівництві такою організацією;
- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками організації складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_12 перебуває під дією запобіжного заходу "застава" та відповідно, суд неодноразово в порядку частини 5 статті 194 КПК України продовжував дію поцесуальних обов`язків, покладених у зв`язку з внесенням застави.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки інші обвинувачувані перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 являється організатором злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_12 вживав заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_12 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, працевлаштований.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_12 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являвся на слідчі дії чи до суду, порушував процесуальні обов`язки, намагався перетнути державний кордон, піддавався приводу або на нього накладалися грошові стягнення тощо.
Покликання на фінансову спроможність у сукупності з наявністю закордонного паспорту автоматично не свідчать про такий ризик, враховуючи той факт, що стороною обвинувачення не надано доказів такої фінансової спроможності.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_12 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_13 перебуває під дією запобіжного заходу "застава" та відповідно, суд неодноразово в порядку частини 5 статті 194 КПК України продовжував дію поцесуальних обов`язків, покладених у зв`язку з внесенням застави.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов`язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування заявлених ризиків прокурор покликається на такіж обставини, що й під час продовження строку дії запобіжного заходу 30 червня 2026 року, а саме:
- переховування від суду (п.1) - «оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину", тому може безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а тяжкість такого покарання сама по собі може спонукати до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачуваний перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5), оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 , був виконавцем злочинних дій у складі злочинного об`єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об`єктів благоустрою.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_13 вживав заходів щодо тиску на свідків, інших обвинувачених чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на сторін та учасників є ймовірним, і пов`язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд повторно зазначає про його необґрунтованість, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред`явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням. ОСОБА_13 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, офіційні доходи, ФОП, має на утриманні малолітнього сина ( ОСОБА_21 , 2021 р.н.). Доказів пред`явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд повторно не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з початку досудового розслідування ОСОБА_13 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, контактних номерів, без поважних причин не з`являвся на слідчі дії чи до суду, порушував процесуальні обов`язки, намагався перетнути державний кордон, піддавався приводу або на нього накладалися грошові стягнення тощо.
Покликання на фінансову спроможність у сукупності з наявністю закордонного паспорту автоматично не свідчать про такий ризик, враховуючи той факт, що стороною обвинувачення не надано доказів такої фінансової спроможності.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд, враховуючи стадію судового провадження, вважає за доцільне продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці, а також те, що визначені ухвалою суду покладені на ОСОБА_13 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а підстав для зміни чи скасування запобіжних заходів судом не встановлено, суд вважає за доцільно продовжити строк дії запобіжних заходів.
На підставі викладеного, керуючись статями 181, 182, 194, 197, 202, 314, 315, 376 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_2 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_4 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_5 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме по 24 жовтня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_6 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 наступні процесуальні обов`язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні процесуальні обов`язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі та на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме до Відділення поліції №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до Відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме до Відділення поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз`яснити, що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов`язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - задовольнити.
Продовжити на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв`язку з внесенням застави раніше визначених процесуальних обов`язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:
- прибувати за вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Продовжити на період з 27 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинувачених:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
у зв`язку з внесенням застави раніше визначених процесуальних обов`язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- не спілкуватися зі свідками та представниками потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну .
Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 28 серпня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1
Судове рішення № 139351512, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 27.08.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 210/6523/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: