Рішення № 139351473, 31.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2256/26

Номер провадження2/173/1942/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно збудований гараж,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у 2026 році господарським способом самочинно закінчив будівництво гаражу № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Ніяких дозвіл не отримував. У травня 2026 року він звернувся до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту на об`єкт. Після закінчення будівництва позивач має на меті отримати документи про право власності на новий об`єкт. У БТІ повідомили, що отримати право власності на нерухоме майно можливо лише після введення його експлуатацію, отримання право власності та реєстрації речового права. Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію позивач не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду.

Провадження у справі відкрито 08.07.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви з проханням справу розглянути без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав № 458196451 від 24.12.2025, земельна ділянка кадастровий номер 1221010300:03:002:0023, площею - 0.0101, на праві власності належить ОСОБА_1 .

Позивач на зазначеній вище земельній ділянці, господарським способом самочинно закінчив будівництво гаражу, що підтверджується технічним паспортом, виданим ТОВ "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації" 06.05.2026.

Листом від 04.06.2026 Верхівцевська міська рада повідомила, що згідно «Плану розташування будівель» збудований об`єкт відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» у частині місця розміщення в межах ділянки землекористування відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд.

Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва АR01:9018-1063-6252-9163, гаражу позивача присвоєна адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Верхівцевська територіальна громада, м. Верхівцеве, (станом на 01.01.2021), вул. Центральна, 60-А,гаражний бокс 3.

Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:3727-8886-9995-0434 в результаті обстеження гаражу за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Верхівцевська територіальна громада, м. Верхівцеве, (станом на 01.01.2021), вул. Центральна, 60-А, гараж 3, встановлено його можливість надійної та безпечної експлуатації та визначено тип висновку-позитивний.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 85362270 від 16.06.2026 державним реєстратором відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю відомостей про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються, зокрема, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом із тим частиною п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, для вирішення питання про можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки суду необхідно встановити, зокрема, факт належності земельної ділянки позивачу, факт здійснення на ній самочинного будівництва, відповідність збудованого об`єкта містобудівним, будівельним та іншим обов`язковим нормам і правилам, можливість його безпечної експлуатації, а також відсутність порушення прав інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Таким чином, чинне законодавство пов`язує державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна з його прийняттям в експлуатацію у випадках, коли таке прийняття передбачене законодавством.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

При цьому правовий режим самочинного будівництва визначається положеннями статті 376 ЦК України, яка встановлює спеціальні підстави та порядок набуття права власності на таке нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 зазначив, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Зазначений правовий висновок підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, оскільки саме стаття 376 ЦК України визначає правові підстави визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

При цьому у цій справі встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а тому спірні правовідносини підлягають врегулюванню відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України.

Судом також встановлено, що збудований позивачем гараж відповідає вимогам містобудівної документації, не порушує прав власників та користувачів прилеглих земельних ділянок, а за результатами технічного обстеження встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог не заперечують.

За таких обставин суд доходить висновку, що визнання за позивачем права власності на самочинно збудований гараж не порушує прав та законних інтересів інших осіб та відповідає положенням частини п`ятої статті 376 ЦК України.

Крім того, позивач вжив заходів для оформлення права власності на збудований об`єкт, однак рішенням державного реєстратора № 85362270 від 16.06.2026 йому відмовлено у проведенні реєстраційних дій з підстав відсутності відомостей про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Отже, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на спірний об`єкт у позасудовому порядку, а тому має право на судовий захист свого права шляхом його визнання.

З огляду на встановлені судом обставини справи, зокрема належність земельної ділянки позивачу на праві власності, розташування на ній спірного об`єкта, відповідність об`єкта містобудівній документації, відсутність встановлених порушень прав інших осіб та підтвердження можливості його надійної і безпечної експлуатації, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на самочинно збудований гараж.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Верхівцевської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, буд. 75, ЄДРПОУ 35950156), третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553) про визнання права власності на самочинно збудований гараж - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на самочинно збудований гараж літера Б1 площею - 109,4 кв.м., підвал п/д, оглядова яма о/я, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж 3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв