Рішення № 139351108, 31.08.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №363/1884/26

Провадження №2/377/468/26

31 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

25 березня 2026 року до Вишгородського районного суду Київської області в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник АО «АПОЛОГЕТ» адвокат Усенко Михайло Ігорович, посилаючись на статті 205, 509, 526, 625-629, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 в розмірі 7 280 гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 06 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний договір № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 600 гривень на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 280 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 600 гривень; заборгованості за процентами у розмірі 1 008 гривень; заборгованості за штрафом у розмірі 672 гривні. 11 вересня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 , в зв`язку з чим у ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 в розмірі 7 280 гривень (а. с. 1-5).

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до канцелярії суду 28 квітня 2026 року (а. с. 40).

Ухвалою судді від 28 квітня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 26 травня 2026 року. Вказаною ухвалою суду за клопотанням позивача, від імені якого діє представник АО «АПОЛОГЕТ» адвокат Усенко Михайло Ігорович, витребувано із Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» докази (а. с. 52-54).

Ухвалою судді від 26 травня 2026 року відкладено розгляд справи на 28 липня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України (а. с. 76-77).

28 липня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Піндура М.М. надійшла заява про визнання позову частково на суму 761,60 гривень Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до графіку платежів ( Додаток №1 до договору) дата повернення кредиту 16.01.2020; сума позики 5 600 гривень; сума нарахованих процентів - 856,80 гривень, разом до сплати 6 456,80 гривень. У розрахунку заборгованості позивачем зазначено, що відповідач повернула заборгованість у розмірі 5 695,20 гривень. Отже, сума заборгованості, яку визнає відповідач складає: 6 456,80 гривень 5 695,20 гривень = 761,60 гривень (тіло кредиту) за зниженою процентною ставкою. В будь-якому разі розмір заборгованості не може бути більшим ніж 912,80 гривень, якщо суд прийде до висновків про застосування стандартної відсоткової ставки виходячи з наступного: 1 008,00 гривень - сума за стандартною ставкою (1,80 % на день) саме в межах первісного 10-денного строку користування позикою (5 600,00 грн х 1,80 % х 10 днів = 1 008,00 гривень) + 5600 гривень (тіло кредиту) = 66 08 гривень 5 695,20 гривень (сплачені кошти, які визнає позивач) = 912,80 гривень. Пунктами 1.71.8 договору передбачено спеціальний порядок продовження (пролонгації) строку користування позикою: відповідач мала ініціювати продовження шляхом здійснення платежу в розмірі нарахованих процентів та подання відповідної заяви (пункт 1.7), після чого товариство мало право, але не обов`язок, акцептувати таку заяву шляхом направлення відповідачу текстового повідомлення про погодження нового строку позики із зазначенням нової дати повернення кредиту (пункт 1.8). Лише за наявності обох цих юридичних фактів заяви відповідача та акцепту (повідомлення) товариства строк користування позикою міг вважатися продовженим. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із заявою про продовження строку користування позикою, так само, як відсутні докази направлення товариством відповідачу повідомлення про погодження нового строку позики чи укладення сторонами будь-яких додаткових договорів у розумінні пункту 5.1 договору. За таких обставин підстави вважати, що строк користування позикою продовженим (пролонгованим) відсутні, а первісний та єдиний погоджений сторонами строк користування позикою залишається таким, що визначений у пунктом 1.2 договору, 10 днів (з 06.01.2020 по 16.01.2020). Такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду, згідно з якою нарахування процентів за користування коштами поза межами погодженого сторонами строку кредитування (позики) за відсутності належних доказів продовження цього строку є неправомірним, а розмір процентів обмежується умовами, погодженими на первісний строк дії договору. Відповідач заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 672 гривні, нарахованого позивачем на підставі пункту 4.4.1 договору за прострочення виконання грошового зобов`язання. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено положенням, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, та/або протягом тридцяти днів після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором мало тривалий характер і продовжувалося, зокрема, у період дії карантину, установленого на території України з 12.03.2020, та протягом 30 днів після його завершення, нарахування та стягнення з відповідача неустойки (штрафу) за цей період є таким, що суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства (а. с. 93-95).

28 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача адвоката Піндура М.М. у судовому засіданні було оголошено перерву до 19 серпня 2026 року (а. с. 100-102).

В призначене судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чиному. До суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а. с. 69).

Відповідач та її представник адвокат Піндур М.М. в призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. До суду в підсистемі «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Піндура М.М. надійшло клопотання, в якому він просив розглянути справу за його відсутності та відсутності відповідача, позовні вимоги відповідач визнає частково.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання 06.01.2020 о 10:16:00 відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М811808 (далі кредитний договір № 1755892) (а. с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору № 1755892 товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 5 600 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Тип позики кредит.

В пункті 1.2. кредитного договору № 1755892 зазначено, що позика видається строком на 10 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктами 1.3. кредитного договору № 1755892 сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,53 % від суми позики за кожний день користування позикою (559,98 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору (підпункт 1.3.1.); стандартна процента ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (658,80 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування позикою відповідно до п 1.8. цього договору. Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.8., 3.4. цього договору (підпункт 1.3.2.).

З пунктів 1.7.-1.8. кредитного договору № 1755892 вбачається, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, акцептувати заяву клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього договору та дорівнює 10 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

За змістом пункту 3.2. кредитного договору № 1755892, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на реквізити платіжної картки, зазначеної позичальником в особистому кабінеті) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (додаток 1 до цього договору), та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування позикою відповідно до п. 1.8. цього договору.

Відповідно до пункту 4 кредитного договору № 1755892, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми позики та/або сплати процентів за користування позикою, позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 672 гривні на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання (підпункт 4.4.1.); та у розмірі 168 гривень, починаючи з 5 дня невиконання та/або неналежного виконання та кожний наступний день невиконання та/або неналежного виконання (підпункт 4.4.2). Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить: 2 800 гривень (підпункт 4.4.3).

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору № 1755892 внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів.

Як вбачається з Графіку платежів до договору № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, що є Додатком № 1 до договору № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 16.01.2020; сума кредиту 5 600 гривень; сума нарахованих процентів 856,80 гривень; разом до сплати 6 456,80 гривень (а. с. 12).

06 січня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором М811808, в якому викладено основні умови кредитування (зв. ст. а. с. 8, а. с. 9).

Як видно з інформації ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6543-ВП від 02.02.2026, відповідно до укладеної угоди на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017 було успішно перераховано кошти 06.01.2020 на суму 5 600 гривень, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 613454, номер транзакції в системі WayForPay- creditplus-4790472 (а. с. 13).

З розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 станом на 21.03.2020 року становить 7 280 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 600 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 12.03.2020 по 21.03.2020, у розмірі 1 008 гривень, заборгованості за штрафом, нарахованим 22.02.2020 у розмірі 672 гривні (а. с. 14-16, 19-21).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

11 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 (зв. ст. а. с. 21, а. с. 22-25).

Відповідно до умов договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020, Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 11 вересня 2020 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», платіжної інструкції № 19683 від 11 вересня 2020 року, Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 року в розмірі 7 280 гривень, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а. с. 26-27).

Питання дійсності договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, укладеного 11 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020, недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

12 березня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було відправлено відповідачу ОСОБА_1 претензію № 5591/2498 від 12.03.2026, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимагало від відповідача виконати зобов`язання за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 року та негайно погасити заборгованість в розмірі 7 280 гривень протягом трьох днів, що підтверджується копією досудової вимоги № 5591/2498 від 12.03.2026, проте вказана претензія залишилась не виконаною відповідачем (зв. ст. а. с. 27).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628, статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020 було укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020, довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що договір № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020 підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор М811808, дата і час відправки ідентифікатора позичальнику 06.01.2020 10:16:00, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +38 095 428 32 30, електронний договір містить особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Вказані обставини свідчать про належне укладення договору № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020, в тому числі погодження відповідача ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260507/49124-БТ від 18.05.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) наявне зарахування коштів на суму 5 600 гривень за 06.01.2020 (а. с. 88).

З розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 станом на 21.03.2020 року становить 7 280 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 600,00 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 12.03.2020 по 21.03.2020, у розмірі 1 008 гривень, заборгованості за штрафом, нарахованим 22.02.2020 у розмірі 672 гривні (а. с. 14-16, 19-21).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, позивач просить стягнути, крім тіла кредиту в розмірі 5 600 гривень, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 12.03.2020 по 21.03.2020, у розмірі 1 008 гривень, штраф, нарахований 22.02.2020 у розмірі 672 гривні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, нарахованими за період з 12.03.2020 по 21.03.2020, у розмірі 1 008 гривень, суд виходить з наступного.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом в розмірі 1 008 гривень нараховані кредитодавцем поза межами строку кредитування за період з 12.03.2020 по 21.03.2020 (а. с. 14-15).

Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору встановлено, що позика видається строком на 10 днів.

За змістом пунктів 1.7.-1.8. кредитного договору № 1755892 у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, акцептувати заяву клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього договору та дорівнює 10 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

З розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 за період з 16.01.2020 по 11.03.2020 було сплачено 5 695,20 гривень на погашення процентів, а саме: 16.01.2020 в розмірі 856,80 гривень; 23.01.2020 705,60 гривень; 03.02.2020 1 008 гривень; 08.02.2020 504 гривні, 22.02.2020 1 008 гривень, 28.02.2020 604,80 гривень, 11.03.2020- 1 008 гривень.

Проте, з урахуванням положень пунктів 1.7.-1.8. кредитного договору № 1755892 від 06.01.2020, сплата відповідачем ОСОБА_1 за вказаний період процентів за користування позикою в розмірі 5 695,50 гривень не свідчить про продовження строку кредитування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що товариством було направлено клієнту текстове повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству, як того вимагає пункт 1.8. вказаного кредитного договору і з урахуванням того, що проценти сплачувалися не через 10 днів, як передбачено у пункті 1.8 договору, а через різний проміжок часу, зокрема через 7 днів, через 5 днів, 14 днів.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача адвоката Піндура М.М., наведеними в заяві про визнання позову частково про те, що у матеріалах справи відсутні докази продовження строку користування позикою, оскільки відсутні докази направлення товариством відповідачу повідомлення про погодження нового строку позики чи укладення сторонами будь-яких додаткових договорів у розумінні пункту 5.1 договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Враховуючи викладене, нарахування кредитодавцем процентів за користування позикою за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 поза межами строку кредитування, тобто після 16 січня 2020 року, в розмірі 5846,4 гривень є безпідставним.

З розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 за період з 16.01.2020 по 11.03.2020 було сплачено 5 695,20 гривень на погашення процентів, тобто вже після закінчення строку кредитування, з яких 856,80 гривень було сплачено на погашення заборгованості за процентами, нарахованими в межах строку кредитування за період з 06.01.2020 по 16.01.2020. Отже, відповідачем ОСОБА_1 за період з 23.01.2020 по 11.03.2020 було внесено 4 838,40 гривень на оплату процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 16.01.2020.

Враховуючи, що нарахування процентів за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020, після закінчення строку кредитування, тобто після 16.01.2020, є безпідставним, доказів того, що строк кредитування між сторонами за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 продовжувався, суду позивачем не надано, відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 12.03.2020 по 21.03.2020, у розмірі 1 008 гривень задоволенню не підлягають, а сплачені проценти за кредитним договором в розмірі 4 838,40 гривень за період з 23.01.2020 по 11.03.2020, тобто після закінчення строку кредитування, мали бути зараховані кредитодавцем у погашення тіла кредиту, чого кредитодавцем зроблено не було.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 в розмірі 761,60 гривень (5 600 (тіло кредиту) 4 838,40 гривень (сума сплачених процентів за період з 23.01.2020 по 11.03.2020).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, нарахованого 22.02.2020 у розмірі 672 гривні, суд виходить з такого.

Нарахування штрафу за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 передбачене підпунктом 4.4.1. пункту 4 кредитного договору, відповідно до умов якого випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми позики та/або сплати процентів за користування позикою, позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 672 гривні на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання.

У заяві про часткове визнання позову представник відповідача адвокат Піндур М.М. заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 672 гривні, нарахованого позивачем на підставі пункту 4.4.1 договору за прострочення виконання грошового зобов`язання, посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15.

Так, дійсно відповідно до пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, штраф за кредитним договором № 1755892 від 06.01.2020 в розмірі 672 гривні було нараховано кредитодавцем 22.02.2020, тобто до встановлення Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантину, що відповідало вимогам законодавства, яке діяло на той час.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного договору № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06 січня 2020 року, договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем, суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1755892 від 06.01.2020 в розмірі 1 433,60 гривень, з яких: 761,60 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 672 гривні заборгованість за штрафом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107, укладеного 01 липня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»; копію ордеру серії ВС № 1381377, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уповноважило адвоката Усенка М.І. на представництво його інтересів у судах загальної юрисдикції; копію Акту № 330 наданих послуг (правової (правничої) допомоги), який є Додатком до договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, підписаного 09 березня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», згідно з яким сторони підтверджують факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного між ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025. Виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025: боржник ОСОБА_1 ; кредитний договір № 1755892 від 06.01.2020. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 гривень; копію детального опису наданих послуг до Акту № 3300 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, відповідно до якого АО «АПОЛОГЕТ» надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хвилин, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 години 30 хвилин, подання заяви до суду від імені клієнта, всього 6 годин 30 хвилин (а. с. 30-32).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом АО «АПОЛОГЕТ» Усенком М.І. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107, укладеного 01 липня 2025 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористалась своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у акті, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 8000 гривень є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 6000 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 1 433,60 гривень х 100 %: 7 280 гривень = 19,69 % (відсоток розміру задоволеного позову); 6 000 гривень х 19,69 % :100 %= 1181,40 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 15459 від 10.03.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а. с. 8). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 47).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2 662,40 гривень х 19,69 % (відсоток розміру задоволеного позову):100 % = 524,23 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1755892 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 06.01.2020 в розмірі 1 433,60 гривень, з яких: 761,60 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 672 гривні заборгованість за штрафом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 524 гривні 23 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1181 гривня 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька