Рішення № 139351081, 17.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4945/24

Провадження № 2/362/3902/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Мартинцової І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Стороженко К.М., Жеребко Ю.І., Муляви А.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга фастівська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю та усунення від права на спадкування,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) у якому просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 як чоловіка та жінки в період з 1998 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- усунути ОСОБА_2 від права спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову покликається на те, що з 1998 року позивач почала проживати із померлим ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою - АДРЕСА_1 . До 2004 року разом з ними проживала матір померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . У період їх спільного проживання сторони вели побут, мали сімейні права та обов`язки, мали спільний бюджет, відвідували свята друзів як подружжя.

У 2011 році ОСОБА_3 важко захворів, йому знадобилось переливання крові. Родина опинилась у скрутному становищі, оскільки офіційно ніхто з них не працював, ОСОБА_5 мала підробітки, а ОСОБА_3 призначили пенсію по інвалідності. Вадим перебував фактично у лежачому стані, а ОСОБА_5 ним опікувалась, здійснювала необхідний догляд, купувала продукти харчування. У зв`язку із скрутним станом звертались по допомогу до органу місцевого самоврядування та до місцевого депутата.

ОСОБА_1 в період з 1998 року по 25 квітня 2022 року проживаючи однією сім`єю, як чоловік та дружина з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ніколи не бачила родичів, ОСОБА_3 спілкувався з родичами з м. Хмельницького по телефону, повідомляючи про стан здоров`я, а згодом і про перебування в лежачому стані, проте до чоловіка ніхто ніколи не приїжджав, не надав допомоги у зв`язку з його станом здоров`я та лежачим становищем, ні грошовими коштами, ні ліками та продуктами харчування. Тобто знаючи про скрутне становище, про хворобу та безпорадний стан ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ухилялась від надання йому допомоги.

Після смерті ОСОБА_3 допомогу в організації поховання надав місцевий депутат, його дружина, сусіди, але витрати на поховання несла ОСОБА_1 . На похороні ОСОБА_2 була відсутня, були присутні її син з дружиною.

Коли після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини виявилось, що із такою ж заявою звернулась ОСОБА_2 .

Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_1 із позовом до суду.

Ухвалою суду 02 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем через представника 12.11.2024 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Свої заперечення у відзиві обґрунтовує тим, що додані до позову докази не містять інформації, яка б свідчила про спільне проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю, ведення спільного побуту, акт обстеження житлових умов складено вже після смерті ОСОБА_3 , при цьому сама ж позивачка стверджує, що не мала доступу до квартири починаючи з 2023 року, квитанції про сплату комунальних послуг не свідчать про спільне проживання, оскільки не містять відомостей про сплату комунальних послуг позивачкою, а навпаки містять відомості про заборгованість по комунальним платежам. Також зазначає, що самими лише фото та показаннями свідків не може доводитись факт проживання, а інших письмових доказів матеріали справи не містять. Також відзив містить доводи щодо інших доказів, доєднаних до позову.

Щодо усунення ОСОБА_2 від спадкування зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачка мала можливість надавати допомогу ОСОБА_3 , але навмисно ухилялась від цього. Відповідачка є особою похилого віку та має серцеві захворювання, вона не могла доглядати за ОСОБА_3 , оскільки проживає в іншому місті, тому на її прохання допомогу надавав її син та невістка, які працювали та мали постійний дохід.

Представником позивача 28.11.2024 подано до суду відповідь на відзив, яка містить заперечення щодо доводів представника відповідача щодо неналежних та недостатніх доказів.

04 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечили проти позову та просили у такому відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до такого висновку.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 28 квітня 2022 року(а.с.25).

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини заведено спадкову справу №167/2023, копію матеріалів якої витребувано ухвалою суду та доєднано до матеріалів справи (Т.3 а.с.52-78).

02.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Отже між сторонами виник спір щодо права на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності й взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 1998 року до 25.04.2022 суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми Сімейного кодексуУкраїни застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Зазначене положення передбачене Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу про шлюб та сім`ю України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

З огляду на вказане, встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року (справа № 303/2865/17), від 28 жовтня 2020 року (справа № 280/705/17), від 10 лютого 2021 року (справа № 204/5407/17).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

Згідно зі ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження. Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права у порядку позовного провадження, адже між сторонами виник спір щодо спадкового майна.

Звертаючись з даною позовною вимогою до суду позивач наводить аргументи про те, що спільно проживала з померлим ОСОБА_3 в одній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки щодо майно, сплати житлово-комунальних послуг тощо.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до акту обстеження від 23.05.2024 р., складеного депутатом Глевахівської селищної ради Лєбєдєвою С.С. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована, але постійно проживала з 1998 року по 25 квітня 2022 року у фактичних шлюбних відносинах разом з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала у квартирі, які чоловік та дружина вели спільне господарство та побут, з 2012 року ОСОБА_3 перебував в лежачому стані, мав інвалідність 1 групи та потребував постійного стороннього догляду і його здійснювала ОСОБА_1 . Зазначений акт складений на підставі заяви ОСОБА_1 з підписами сусідів (а.с.28-29).

Позивачем на підтвердження факту спільного проживання надано ряд письмових доказів, а саме:

- копія гарантійного талону на пральну машину від 12.08.2008 року (Т.1, а.с. 30);

- копія товарного чеку на смартфон від 15.12.2016 р; (Т.1, а.с. 31)

- копія гарантійного талону на смартфон від 15.12.2016 року; (Т.1, а.с. 32)

- оригінали квитанцій про сплату комунальних послуг за різні періоди (2018-2021 роки (33-36);

Окрім цього, судом досліджено ряд поданих позивачем копії фотокарток зі спільного відпочинку та спільної присутності позивачки із померлим ОСОБА_3 у певних місцях: на відпочинку, в закладі.(Т.1 а.с.37-38).

Судом допитані у судовому засіданні свідки.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 починаючи з 2014 року. Підтверджує обставини спільного проживання, ведення спільного побуту, вказує, що матеріальний стан у них був важкий, бо ОСОБА_7 лежав, а ОСОБА_5 його доглядала. Вказує, що інших осіб, які б допомагали доглядати ОСОБА_7 , навідували його крім сусідів та депутата вона не бачила, ОСОБА_7 розповідав про далеких родичів у Хмельницькому.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та його матір проживали утрьох до смерті матері ОСОБА_7 , точно він вказати роки не може. Потім він якийсь час не проживав у квартирі. Постійно почав бачити та зустрічати ОСОБА_5 починаючи з 2008 року. Допомагав заносити пральну машинку в квартиру. Він зробив висновок про спільне проживання оскільки він заходив у квартиру, надавав допомогу з дрібних побутових питань, бачив у квартирі ОСОБА_1 , її речі. Вона вивішувала прання, поралась по господарству, доглядала ОСОБА_7 . Декілька разів він бачив ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 , яка проживала у будинку навпроти будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджує, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_3 як чоловік і дружина, коли була жива ОСОБА_4 вона сприймала ОСОБА_5 як дружину свого сина. ОСОБА_5 доглядала ОСОБА_7 , поралась по господарству. Десь за рік чи півтора до смерті ОСОБА_7 свідок бачила першу дружину ОСОБА_7 , яка іноді заходила до нього, бо працювала у магазині неподалік від дому.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що ОСОБА_1 , яка проживала із ОСОБА_3 постійно зверталась до ОСОБА_11 , як до місцевого депутата, про допомогу ОСОБА_3 , оскільки він перебував у скрутному становищі починаючи з 2011 року, потребував допомоги як матеріальної так і допомоги з документами. Подружжя ОСОБА_13 постійно надавали допомогу, в тому числі і в організації поховання, підтверджують, що ОСОБА_1 проживала по день смерті із ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона була першою дружиною ОСОБА_3 . Коли вдруге вийшла заміж після розлучення то переїхала. Коли повернулась ОСОБА_3 написав їй листа, що він знаходиться у дуже важкому стані та попросив приїхати. Умови в квартирі були жахливі. Вона знайома з ОСОБА_1 . Вперше ОСОБА_15 представив орієнтовно у 1998 році, як співмешканку, знає, що ОСОБА_5 просила розписатись. Після того, як вона з ОСОБА_7 відновила спілкування вона приходила до нього надавати допомогу, доглядала його, приносила продукти харчування. Вона працювала недалеко, тому навідувалась часто. ОСОБА_5 бачила, що вона йде з кульочками, розвішує білизну. Були такі випадки, що телефонував ОСОБА_7 , бо ОСОБА_5 забувала виключити газ. Приблизно за тиждень до смерті перед Великоднем вона декілька днів залишалась у ОСОБА_7 квартирі на ніч. ОСОБА_5 не бачила. Свідок ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 прийшла до ОСОБА_3 , через вікно побачила його спину, зрозуміла, що ОСОБА_3 помер, викликала поліцію та зателефонувала ОСОБА_5 . Вказувала, що позивачка не проживала з ОСОБА_7 останнім часом, там були якісь її речі (секонд-хенд), проживала з чоловіком в іншому житлі. Вказувала, що знає ОСОБА_2 як тітку, ОСОБА_7 спілкувався з нею по телефону, вона проживала в Хмельницькому. Її син ОСОБА_9 на невістка навідували ОСОБА_7 .

Суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_16 та ОСОБА_17 оскільки вони є сином та невісткою відповідачки, є зацікавленими в розгляді справи особами.

Суд не бере до уваги свідчення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставин проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 оскільки свідками ці обставини відомі зі слів відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що аналізуючи подані до суду сторонами докази, як окремо кожен так і в сукупності між собою, суд установив, що позивачка із померлим ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, адже дані обставини підтверджено показаннями свідків, які між собою узгоджується, письмовими доказами, які підтверджують придбання майна, копіями фотокарток, актом депутата про спільне проживання.

Щодо позовної вимоги про усунення відповідачки від спадкування, суд прийшов до наступного.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

З аналізу правової конструкції частини п`ятої статті 1224 ЦК України вбачається, що для усунення особи від права на спадкування за законом судом має бути встановлена одночасно наявність певного ряду обставин:

- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;

- перебування спадкодавця через похилий вік, хвороба або каліцтво у безпорадному стані;

- необхідність надання допомоги спадкодавцю у зв`язку з його станом;

- свідоме ухилення спадкоємцем за законом від надання такої допомоги.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом й питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

В ході розгляду справи позивачем підтверджено як перебування спадкодавця в безпорадному стані, так і необхідність у отриманні ним у зв`язку з цим сторонньої допомоги. Наведене не заперечувалося відповідачем по справі. В той же час для усунення відповідача від спадкування судом має бути встановлене ще й ухилення останнього від надання такої допомоги та можливість надання такої.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , виданого Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 14 грудня 1996 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1998 року проживає у місті Хмельницькому (Т1, а.с.146-147).

Медичною документацією, наявною в матеріалах справи (Т.1, а.с.229-238) підтверджується, що ОСОБА_2 тривалий час хворіє на серцево-судинні захворювання.

Відповідно до довідки від 22.11.2024, виданої ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.01.2010 по 31.05.2022 розмір нарахованого доходу ОСОБА_2 складає 225124,68 грн. (Т.1. а.с. 238 зворот).

Оцінюючи надані докази, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є особою похилого віку, проживає у місті Хмельницькому (в той час, як спадкодавець проживав у смт Глеваха Фастівського району, Київської області), хворіє на ряд захворювань, джерелом доходу відповідача є пенсія.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги саме від відповідача, як і доказів того, що відповідач, маючи реальну можливість надати таку допомогу, умисно ухилялася від виконання цього обов`язку.

У ході судового розгляду не встановлено умисної винної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від надання допомоги спадкодавцеві.

Суд зазначає, що усунення спадкоємця від права на спадкування є крайнім заходом і можливе лише за умови одночасного настання та сукупної доведеності всіх зазначених юридичних фактів.

За таких обставин підстави для усунення відповідача від права на спадкування відсутні, а позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга фастівська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю та усунення від права на спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 .

Третя особа: Друга фастівська державна нотаріальна контора, вул. Шевченка, буд. 4, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 02884368.

Повний текст рішення складено 27.08.2026.

Суддя Ірина МАРТИНЦОВА