Рішення № 139350922, 19.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24917/20

Провадження № 2/761/150/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Фортуні М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про відшкодування пені, три відсотка річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ :

У серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 140 966 77 грн. інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.05.2018 року у справі № 826/9817/17 було зобов`язано визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Михайлівський» Волкова О.Ю. про визнання нікчемним переказу коштів (транзакцій), здійснених 19.05.2016 року на суму 20 00000 з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з Договором № 980-025-000224253 від 19.04.2016 року на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та переказу коштів (транзакцій) та в сумі 173 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000231045 від 19.04.2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано на суму заборгованості за вкладом 3% річних в сумі 13 642,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 793,84 грн., 64 530,74 грн. пені, а всього:140 966 77 грн.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 року справу передано у провадження судді ОСОБА_2

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 року № 01-08-2201 у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суддів через звільнення у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 року справу передано у провадження судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою суду від 01.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.10.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи його тим, що у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Таким чином, Фонд гарантування проводить відшкодування вкладникам неплатоспроможних банків виключно у спосіб, встановлений цим законом, ст. 36 якого передбачає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових економічних санкцій за невиконання зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку. Крім того, прострочення, яке є підставою для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати сум, визначених ст.625 ЦК України та сплати неустойки відповідно до ст. 549, 611 ЦК України в даному випадку не мало місця, оскільки законом не визначено конкретного строку виплати гарантованого відшкодування, а лише передбачено здійснення такої виплати упродовж усього строку ліквідаційної процедури. Також ст.20 Закону встановлено перелік виплат, які можуть бути здійснені на рахунок коштів Фонду та встановлено, що інші виплати здійснюються порядку черговості, встановленої законом. Зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.05.2018 року у справі № 826/9817/17 було зобов`язано зарахувати кошти на поточний рахунок позивача та виплатити вказані кошти саме ПАТ «Банк Михайлівський», а не Фонд. Суб`єктний склад учасників справи не змінювався, а відтак особою, зобов`язаною за рішенням суду продовжує залишатися ПАТ «Банк Михайлівський», а не Фонд, який має статус державної установи та не відповідає за невиконання зобов`язань банком.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.05.2018 року у справі № 826/9817/17 визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним переказів коштів (транзакцій), здійснених 19.05.2016 року в сумі 20 00000 грн.. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000224253 від 19.04.2016 року» на рахунок, що належить ОСОБА_1 та переказу коштів (транзакцій) та в сумі 173 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000231045 від 19.04.2016 року» на рахунок, що належить ОСОБА_1 ; зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку, що належить ОСОБА_1 на суму 193 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного о суду від 11.09.2018 у справі №826/9817/17 в частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним переказів коштів (транзакцій), здійснених 19.05.2016 в сумі 20 00000 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000224253 від 19.04.2016 року» на рахунок, що належить ОСОБА_1 та переказу коштів (транзакцій) та в сумі 173 000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-025-000231045 від 19.04.2016 року» на рахунок, що належить ОСОБА_1 , скасовано, провадження у справі в цій частині вимог закрито. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/9817/17 змінено в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині - залишено без змін.

Постанова Верховного Суду відповідно до ст.419 ЦПК України набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

21.11.2018 року позивачу виплачено 193 000 грн. на виконання вказаного рішення суду.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 64 530,74 грн. за період з 21.11.2017 року по 21.11.2018 року, 3% річних в розмірі 13 642,19 грн. за період з 15.07.2016 року по 21.11.2018 року та інфляційні втрати в розмірі 62 793,84 грн. за період з 15.07.2016 року по 21.11.2018 року у зв`язку із несвоєчасним виконанням банком зобов`язання щодо повернення банківського вкладу.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора" та рішення від 13 червня 2016 року №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року по 22 липня 2016 року включно.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Юрія Петровича.

Рішенням Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі рішення Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 46 цього Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Пунктами 1, 5 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Отже, на Фонд та уповноважену особу Фонду законом покладені повноваження органів та посадових осіб неплатоспроможного банку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону №4452-VI).

Згідно пунктів 2, 4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Частиною першою статті 26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, відповідно до частини другої статті 26 Закону №4452 вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів.

Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку, що Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом №4452-VI, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

При цьому, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, які складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотриманням встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується.

Такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені статтею 52 Закону.

Отже, суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, який виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (пункт 7 Розділу І Положення).

Предметом спору є стягнення виплат, передбачених ст.625 ЦК України та пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням банком зобов`язань щодо виплати позивачу коштів за вкладом (депозитом).

У постанові ВП ВС від 25.01.2022 № 761/16124/15-ц зазначено, що якщо на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з банку відсотків по депозиту в банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом про гарантування вкладів фізичних осіб.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 127/2709/15-ц (провадження № 6?2001цс15), від 13 червня 2016 року у справі № 208/9760/14-ц (провадження № 6-1123цс16) та від 12 квітня 2017 року у справі № 757/5583/15-ц (провадження № 6-350цс17).

Схожі висновки підтверджені в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 362/7975/15-ц (провадження № 61-8798св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-254цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14-263цс18), від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 (провадження № 12-20гс18), від 25 січня 2018 року у справі № 711/2644/16-ц (провадження № 61-505св17).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що інший підхід до задоволення вимог окремих кредиторів, у тому числі вкладників, може негативно вплинути на принцип конкурсу кредиторів, на якому ґрунтується процесуальний механізм інституту неспроможності.

Для запобігання виникненню випадкових переваг чи преференцій окремих кредиторів, що першими звернулись за стягненням своїх боргів, доктрина і судова практика випрацювали конкурсний процес, у якому об`єднуються разом усі конкуруючі вимоги кредиторів, а механізм їх задоволення має колективний характер. Конкурс зводить у єдиний процесуальний механізм разом усі конкуруючі вимоги кредиторів для їх задоволення з одного джерела, яким є активи неплатоспроможного боржника.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у період запровадження в банку тимчасової адміністрації та здійснення процедури його ліквідації стягнення коштів з банку без урахування механізмів, передбачених Законом про гарантування вкладів, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається.

Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію, що у таких спорах не можна стягувати кошти на підставі норм ЦК України або іншого закону України, на порушення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлену в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до викладеного у постанові ВП ВС від 19 квітня 2023 року по справі № 5002-17/1718-2011 у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

Отже, введення в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації та ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом про гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Згідно з положеннями ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно із пунктами 1, 2, 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно із частиною п`ятою статі 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У постанові від 04.05.2022 у справі № 600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:"…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах".

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України".

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).

Судами встановлено відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем та відсутність порушення з боку відповідача.

Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Вказане узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі № 160/10300/19, від 01.06.2022 у справі № 280/1043/20, від 04.05.2022 у справі № 600/794/20, від 08.09.2022 у справі № 761/8558/17, від 17.01.2023 у справах № 640/12756/20 та № 160/1554/20, від 30.01.2023 у справі № 280/6460/19, від 09.06. 2023 у справі № 640/6403/21.

Тотожні правові висновки викладені Верховним судом і у справах № 280/6460/19, № 600/794/20-а.

Таким чином, при оцінці вимог позивача по стягненню з Фонду відсотків з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, суд дійшов висновку, що встановлений спеціальним Законом № 4452-VI обсяг гарантій включає виплату кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, у тому числі відсотки, на день початку процедури ліквідації банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI), проте проведення Фондом на користь вкладників інших виплат спеціальним Законом не передбачено.

Ні під час дії тимчасової адміністрації, ні під час ліквідації у банку не виникає жодних обов`язків щодо сплати будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами, оскільки це заборонено Законом в порядку якого ліквідується Банк.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов`язання та пені відсутні.

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, (провадження № 14-20цс21) ВП ВС зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання.

ВП ВС від 25.01.2022 № 761/16124/15-цзазначила, що набрання законної сили судовим рішенням про присудження до виконання стороною спору певного договірного зобов`язання в натурі або відшкодування стороною спору за його невиконання чи порушення відповідно до умов договору та законодавства не змінює суті цього зобов`язання. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника.

Отже, правовідносини між неплатоспроможним банком і позивачем є договірними.

Однак вказані договірні зобов`язання виникли між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський».

Як вже було зазначено, рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" було віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року по 22 липня 2016 року включно. Рішенням Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Введення ж тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення з банку коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом про гарантування вкладів фізичних осіб.

Підстав для стягнення вказаних сум коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з яким у позивача відсутні договірні правовідносини суд не вбачає, оскільки у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України".

Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним нормативним актом.

Отже, судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Фондом та відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача.

У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19, від 17 січня 2023 року у справі № 640/24967/20 та від 21 лютого 2024 року у справі № 203/4419/17.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 761/28949/17.

Як вже було зазначено, грошові зобов`язання між позивачем та Фондом не виникли. Однак навіть, якщо припустити, що такі зобов`язання існували, порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання судом не мало місця, а відтак підстави для нарахування пені та для застосування ст.625 ЦК України відсутні з огляду на наступне.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Крім того, зі змісту норм Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій.

Також судом береться до уваги той факт, що рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/9817/17, яким зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку, що належить ОСОБА_1 на суму 193 000,00 грн. прийнято 22.05.2018 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22.05.2018., виплату гарантованого відшкодування проведено 21.11.2018 року.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 64 530,74 грн. за період з 21.11.2017 року по 21.11.2018 року, 3% річних в розмірі 13 642,19 грн. за період з 15.07.2016 року по 21.11.2018 року та інфляційні втрати в розмірі 62 793,84 грн. за період з 15.07.2016 року по 21.11.2018 року, в той час, коли обов`язок щодо виплати вказаних сум виник у Фонду лише після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/9817/17 від 22.05.2018 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до довідки МСЕК від 15.06.2020 року, позивачці встановлено II групу інвалідності .

Таким чином, позивача звільнено від сплати судового збору.

За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням наведеного судові витрати з позивача не стягуються та компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про відшкодування пені, три відсотка річних та інфляційних витрат - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.08.2026 року.

Суддя: