Рішення № 139350495, 31.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/640/26

Провадження № 2/591/2533/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 591/5640/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами, -

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 22 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір № 4118188, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Крім того, 13 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір № 77533966, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 1050 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

При цьому, 13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4118188.

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4118188. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4118188.

Окрім того, 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 77533966.

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 77533966. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77533966.

Позивач зазначає, що заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4118188 від 22 вересня 2021 року становить 20915 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15915 грн.

Окрім того, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 77533966 від 13 вересня 2021 року становить 13529 грн 17 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9528 грн 52 коп. та нараховані 3 % річних 0,65 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитним коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 34444 грн 17 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 9000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25443 грн 52 коп. та нараховані 3 % річних 0,65 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами в сумі 34444 грн 17 коп., судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн 00 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 червня 2026 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Климов Костянтин Валерійович, про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

25 серпня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Климов К.В. подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - Скаско В.О. заперечив проти прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву як такий, що поданий відповідачем з пропуском встановленого судом процесуального строку для подачі відзиву, без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та без клопотання про його поновлення.

Протокольною ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відзив повернуто відповідачу без розгляду та на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України ухвалено вирішити справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - Скаско В.О. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлені судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 75533966 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), згідно умов якого відповідачці було надано позику у сумі 1050 грн строком на 30 днів, зі сплатою фіксованої базової процентної ставки у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою та з процентною ставкою за понадстрокове користування позикою (її частиною) у розмірі 2,70 % за день (не застосовується в період карантину). Дата повернення позики 13 жовтня 2021 року. Орієнтовна загальна вартість позики 1300 грн 74 коп. Договір підписаний ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 8).

На підставі додаткової угоди від 14 вересня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» збільшило суму наданої ОСОБА_2 позики на 2950 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики склав 4000 грн (а.с. 9).

З виписки за договором АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 13 вересня 2021 року було перерахувало на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 переказ в сумі 1050 грн, а 14 вересня 2021 року 2950 грн (а.с. 211, 212-213).

Крім того, 22 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 4118188, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22 жовтня 2021 року (а.с. 25-30)

Відповідно до п. 1.5.2 договору сторони визначили розмір процентів за користування кредитом: 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3. договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування.

У п. 2.3.1 зазначено, що продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Відповідно до пункту 2.3.1.1. пролонгація на пільгових умовах:

позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження 3 дні 3 %, строк продовження 7 днів 5 %, строк продовження 15 днів 10 %.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах:

позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

З виписки за договором АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 22 вересня 2021 року було перерахувало на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 переказ в сумі 5000 грн (а.с. 211, 212-213).

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_2 за договором № 4118188 (а.с. 33-37, 38-48).

Окрім того, 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_2 за договором № 77533966 (а.с. 49-52, 53-62, 64).

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_2 за кредитними договорами № 4118188 та № 77533966 (а.с. 65-70, 71-83, 85, 86).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено та відповідачкою не заперечується факт укладення між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Також відповідачка визнала факт отримання нею кредитних коштів у сумі 5000 грн за укладеним кредитним договором та визнала положення кредитного договору щодо обов`язку повернути кредитні кошти в сумі 5000 грн.

Окрім того, відповідачка визнала факт укладення між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики, факт отримання нею коштів за договором позики у сумі 4000 грн 00 коп., а також обов`язок повернути позику в сумі 4000 грн 00 коп.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідачка визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Так, положеннями пункту 1.5.2 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 договору про споживчий кредит від 22 вересня 2021 року № 4118188 передбачено проценти за користування кредитом: 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пунктах 1.3, 1.4 сторони визначили строк кредитування 30 днів з 22 вересня 2021 року та термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом: 22 жовтня 2021 року.

Разом з тим, у пункті 2.3 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили умови пролонгації строку кредитування.

Зокрема, пунктом 2.3.1.2 цього ж договору передбачено пролонгацію на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

При цьому, пунктом 1.6 укладеного між сторонами кредитного договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, що становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена можливість продовження строку договору шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Ураховуючи, що відповідачка не надала, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту виконання нею обов`язку зі своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати процентів у межах строку кредитування, суд дійшов висновку, що відбулась пролонгація кредитного договору на стандартних (базових) умовах строком на 60 днів, тобто до 23 лютого 2022 року (включно), що підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с. 31 на звороті).

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4118188 ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 1.5.2 договору за період з 22 вересня 2021 року по 22 жовтня 2021 року та процентів згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 23 жовтня 2021 року по 21 грудня 2021 року (а.с. 109-110).

На момент укладення договору факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» (13 січня 2022 року) заборгованість відповідачки складала у загальному розмірі 10415 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5415 грн (а.с. 31).

Водночас, з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що у період з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року відповідачці було нараховано відсотки в сумі 10500 грн 00 коп., внаслідок чого заборгованість відповідачки станом на 10 січня 2023 року склала 20915 грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5415 грн 00 коп. нараховані відсотки 10500 грн (а.с. 31).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що здійснюючи нарахування процентів після закінчення дії договору, з урахуванням пролонгації строку, ТОВ «Вердикт Капітал» на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд доходить висновку, що нарахування процентів після закінчення дії договору із розрахунку 5 % річних є не правомірним, оскільки проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені в договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 договором про споживчий кредит від 22 вересня 2021 року № 4118188, а саме: в сумі 15015 грн із розрахунку:

1) проценти відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від суми кредиту 5000 грн за 30 днів користування кредитом;

2) проценти відповідно до п.п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору: 5000 грн * 5 % * 60 днів = 15000 грн;

3) загальна сума процентів: 15 грн + 15000 грн = 15015 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 договором позики від 13 вересня 2021 року № 77533966, суд зазначає таке.

Як вбачається із договору позики від 13 вересня 2021 року № 77533966, сума позики за спірним договором становить 4000 грн (з урахуванням додаткової угоди від 14 вересня 2021 року). Строк позики 30 днів. Дата надання позики 13 вересня 2021 року, а дата повернення позики 13 жовтня 2021 року. Денна процентна ставка 1,99 %. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) 2,70 % (а.с. 8).

Судом встановлено і відповідачкою визнано, що, отримавши суму позики, відповідачка ОСОБА_2 так і не повернула її позивачу з відсотками, як було передбачено договором.

Відповідно до пунктів 16, 17 договору позики, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», тобто станом на момент укладення спірного договору, була установлена у 2021 році мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі: з 1 січня 6000 гривень, з 1 грудня 6500 гривень.

Таким чином, ураховуючи, що сума позики за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 договором позики від 13 вересня 2021 року № 77533966 становила 4000 грн 00 коп., що не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування позикою понад встановлений договором строк не відповідає положенням укладеного між сторонами договору позики, тому є неправомірним. Так, положеннями договору позики передбачено право позикодавця нараховувати пеню, а не проценти за користування позикою понад встановлений договором строк, оскільки сума отриманої відповідачкою позики не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати станом на день укладення договору позики.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування позикою в межах строку договору позики, тобто, за період з 13 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року. Сума процентів за користування позикою розраховується наступним чином: 4000 грн * 1,99 % * 30 днів = 2388 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 00 грн 65 коп. за невиконання умов кредитного договору від 13 вересня 2021 року № 77533966, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснив їх нарахування за період з 22 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, тобто, до запровадження на території України правового режиму воєнного стану і до набрання чинності п. 18 Перехідних положень ЦК України, яким заборонено здійснювати таке нарахування на період дії на території України правового режиму воєнного стану (а.с. 31 на звороті).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2021 № 4118188 у розмірі 20015 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000 грн, заборгованість за процентами 15015 грн.

Окрім того, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2021 № 77533966 у розмірі 6388 грн 65 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4000 грн, заборгованість за процентами 2388 грн, нараховані 3 % річних 0,65 грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 76,66 % (26403,65 грн * 100 % / 34444,17 грн), тому з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 2041 грн (76,66 % від 2662,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є неспівмірним із реальним обсягом виконаної роботи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявки на надання юридичної допомоги від 01 грудня 2025 року та витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року (а.с. 94-96, 105, 106).

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 13000,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн. Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2299 грн 80 коп. (76,66 % від 3000 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4118188 від 22 вересня 2021 у розмірі 20015 грн та за договором № 77533966 від 13 вересня 2021 у розмірі 6388 грн 65 коп., судовий збір у сумі 2041 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2299 грн 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова