Постанова № 139349645, 31.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4238/26

3/703/1512/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №009082 від 21.06.2026, ОСОБА_1 21.06.2026 близько 17-20 год, в громадському місці, а саме по вул. Кармелюка, 74 в м. Сміла Черкаської області, виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 .

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав, що виражався нецензурною лайкою в бік молодого хлопця, оскільки той необережно та зі значним перевищенням швидкості рухався в автомобілі марки «БМВ», в тому числі по житловій зоні. Дані обставини мали місце 21.06.2026. Того ж дня в дворі будинку побачив того самого хлопця за кермом того ж автомобіля, заблокував йому дорогу та викликав поліцію, з приводу подій того дня між ними відбулася сварка. Власну провину заперечував, оскільки його поведінка була викликана виключно поведінкою незнайомого, який своїми діями за кермом створював небезпеку для оточуючих.

Суддя, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні «Чернов проти України» (заява № 16432/10) ЄСПЛ констатував, що як встановлено раніше у справі «Ігор Тарасов проти України» (заява № 44396/05 від 16.06.2016, пункт 25), адміністративне правопорушення «дрібне хуліганство», передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу №7 до Конвенції (п. 41).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Стаття 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дрібне хуліганство. Диспозиція статті визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

За обставинами даної справи, ОСОБА_1 притягується до відповідальності за ст. 173 КУпАП за порушення громадського порядку і спокою громадян, оскільки перебуваючи в громадському місці, а саме прибудинковій території багатоквартирного будинку, виражався нецензурною лайкою в бік іншої особи.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Саме такі дії, передбачені диспозицією ст. 173 КУпАП як: "порушення громадського порядку" та "порушення спокою громадян" є обов`язковими альтернативними елементами об`єктивної сторони дрібного хуліганства.

При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №009082 від 21.06.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення;

- дані протоколу прийняття від ОСОБА_3 заяви про вчинене правопорушення або таке, що готується від 21.06.2026, за змістом якої ОСОБА_1 21.06.2026 виражався лайливими словами щодо її сина ОСОБА_2 , штовхав його;

- письмові поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 21.06.2026, зі змісту яких суд дійшов висновку, що конфліктна ситуація між останніми двома особами виникла з приводу порушення, на думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 правил дорожнього руху та створення небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, пішоходам необачними діями ОСОБА_2 за кермом. Внаслідок цього ОСОБА_1 заблокував автомобіль під керуванням ОСОБА_2 в дворі будинку та там між ними виникла сварка, в ході сварки, як слідує із пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ображав його, хапав за руки, намагався забрати ключ із замка запалювання, поки він був за кермом та не міг здійснювати рух.

Зазначені докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони отримані у визначеному процесуальним законом порядку.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою формулювання обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, що передбачені ст. 129 Конституції України.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», що викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

У зв`язку із викладеним, при прийнятті рішення по суті справи суд керується формулюванням об`єктивної сторони відповідного правопорушення, що наведена уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, суддя вважає, що в діянні ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а його провина доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, що порушило громадський порядок і спокій громадян.

За вказаних обставин вбачаються підстави для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні відомості про особу порушника, приймаючи до уваги ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, суддя вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів, що звільняють ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять та останнім не надані.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 173, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) грн (отримувач коштів: ГУК у Черк. обл./тг м.Сміла 21081100, код отримувача ЄДРПОУ:37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача:UA728999980313020106000023753 код класифікації: 21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.В.Овсієнко