Рішення № 139348929, 31.08.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1443/26

Провадження № 2/542/906/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення боргу за кредитними договорами та просить стягнути з відповідача:

- за кредитним договором №2284324215/735931 від 29.09.2021 суму заборгованості в розмірі 15290,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 11290,00 грн. - заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором №2476497 від 16.10.2021 суму заборгованості в розмірі 13552,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 9552,00 грн. - заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 суму заборгованості в розмірі 13120,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 9120,00 грн. - заборгованість за відсотками, а всього 41962,00 грн., а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2284324215/735931.

12.08.2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №12082022, у відповідності до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 15290,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 11290,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім того, 16 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2476497.

19.07.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №19072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 13552,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 9552,00 грн. - заборгованість за відсотками.

17 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №68975.

08.01.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №08012024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 13120,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 9120,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Посилаються на те, що всупереч умовам кредитних договорів, незаважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 41962,00 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.97-98).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 100), в позові просив справу розглядати у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с. 97-98), та не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 31.08.2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вказаними кредитними договорами.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» 12.08.2022 року укладено Договір факторингу №12082022, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.63-67).

Як вбачається із Реєстру боржників від 12.08.2022 року до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2284324215/735931 в сумі 15290,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11290,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.70).

Крім того встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 19.07.2023 року укладено Договір факторингу №19072023, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.21-25).

Як вбачається із Реєстру боржників від 19.07.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2476497 в сумі 13552,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9552,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.28).

Щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 суд зазначає таке.

08 січня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №08012024, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 46-50).

Відповідно до Реєстру боржників від 08.01.2024 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №68975 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 13120,00 грн. (а.с. 53).

Таким чином, суд вважає доведеним набуття права грошової вимоги у позивача до відповідача у визначеному в позовній заяві розмірі заборгованості за за кредитним договором №68975 від 17.10.2021.

Щодо договору про надання споживчого кредиту №68975від 17.10.2021 року судом встановлено таке.

Так, 17 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №68975, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн., строком на 30 днів, стандартна та знижена процентні ставки 1,90% в день (а.с.34-38).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р333.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.40-41).

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с.39) загальна вартість кредиту становить 6280 грн., з яких сума кредиту 4000,00 грн.; сума нарахованих процентів за користування кредитом 2280 грн.

Як вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.06.2026 року було успішно перераховано кошти 17.10.2021 року в сумі 4000 грн. на картку НОМЕР_1 (а.с.42).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано, як і не надано доказів, які б спростовували доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, суд доходить висновку, що між сторонами був укладений вказаний кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання якого та перерахування кредитних коштів за яким підтверджені належними доказами.

Щодо виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором №68975 від 17.10.2021.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач заборгованість за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 в розмірі 13120,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 9120,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.43-45).

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так, відповідач за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 року з ТОВ «Селфі Кредит» отримав кредитні кошти в сумі 4000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

За умовами договору №68975 від 17.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 4000 грн, строком на 30 днів, стандартна та знижена процентні ставки 1,90% (а.с.34-38).

Строк кредиту може бути продовжено:

- за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2. (п.п. 4.2.1.-4.2.4) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3 (п.п.4.3.1.-4.3.2.) договору (п.4.1 Кредитного договору).

Згідно з п.4.3.1. договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2.-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом в сумі 9120,00 грн. (а.с. 43-45).

Таким чином, за умовами договору з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі: 4000,00 грн за тілом кредиту та відсотки за користування кредитом в розмірі 9120,00 грн за період часу з 17.10.2021 по 15.11.2021 (30 днів відповідно п.1.4) та за період часу з 16.11.2021 по 14.02.2022 (90 + 30 днів відповідно п. 1.5.1., 3.1, 4.1.).

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору №68975 від 17.10.2021 року, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 року в сумі 13120,00 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим щодо договору про надання фінансового кредиту №2284324215/735931 та договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2476497 судом встановлено таке.

Так, 29.09.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №2284324215/735931, відповідно до якого відповідач повинен був отримати кредит в розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, процентна ставка 1,25% на добу (фіксована) (а.с.57-58).

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняв пропозицію укласти договір (а.с. 57-58).

Крім того, 16 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2476497, відповідно до якого відповідач повинен був отримати кредит в розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, стандартна процентна ставка 1,99% в день, знижена процентна ставка 0,80% в день та застосовуються на відповідних умовах (а.с.8-14).

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняв пропозицію укласти договір (а.с. 8-14).

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.15-16).

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с.17) загальна вартість кредиту становить 4955,20 грн., з яких сума кредиту 4000,00 грн.; сума нарахованих процентів за користування кредитом 955,20 грн.

Поряд із цим, суд зазначає, що на підтвердження факту перерахування відповідачу та отримання останнім кредитних коштів за зазначеними кредитними договорами, позивачем до суду не надано жодного доказу.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

При цьому у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі первинні документи, що підтверджують факт виконання ним свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Однак позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитними договорами, право вимоги за якими до нього перейшло. Відсутні також докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами, зокрема руху коштів на особовому рахунку позичальника.

З клопотанням про витребування таких доказів від банківських установ позивач до суду не звертався.

Розрахунки заборгованості за договорами є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які дозволяли б суду перевірити, чи були фактично передані позичальнику кредитні кошти. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитів, користування ними та укладення договорів на умовах, зазначених у позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із визначенням конкретного розміру заборгованості є документами, створеними самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак інформація, наведена в них, за відсутності первинних документів, на підставі яких їх було складено, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Суд також враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування ними може бути банківська виписка за рахунком, а також інформаційні довідки про зарахування коштів, яких матеріали справи не містять.

Отже, за відсутності доказів перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів позичальником, підстав для стягнення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту №2284324215/735931 від 29 вересня 2021 року в загальній сумі 15290 грн 00 коп та за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2476497 від 16 жовтня 2021 року в загальній сумі 13552 грн 00 коп у суду немає.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, у стягненні заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №2284324215/735931 від 29 вересня 2021 року та за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2476497 від 16 жовтня 2021 року необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13120,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 31,27% з розрахунку: 13120,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 41962,00 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 31,27% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 832,53 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 31,27% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №68975 від 17.10.2021 в розмірі 13120 (тринадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 4000 грн., заборгованості за відсотками 9120 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 53 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул.Лісова, буд.2, м.Бровари, Броварського району, Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 31 серпня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва