Рішення № 139348032, 26.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/99/26

Провадження № 2/529/313/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2026 року Диканський районний суд полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

Представник позивача ТОВ "Споживчий Центр" звернувся з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обгрунтування позову представник позивача вказує, що 14.05.2025 ТОВ «Споживчий центр» та відповідачка уклали кредитний договір № 14.05.2025-100001199, відповідно до умов якого відповідачці ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 2000 грн строком на 217 днів на умовах, встановлених договором. За умовами договору відповідачка зобов`язувалась повернути кредит та сплатити проценти і комісію. Надалі між кредитодавцем та позичальником укладено додатковий договір за якими збільшено суму кредиту до 3 000 грн. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 9 900 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн, заборгованості по процентах 4 590 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540 грн та неустойки 1 500 грн, які і просить представник позивача стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

11.02.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.02.2026 представником відповідачки Кострикіної М.О. подано відзив на позов, у якому вказано, що відповідачка не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки розмір такої не підтверджений належними доказами. Крім цього з метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи сторона відповідача, з врахуванням вимог чинного законодавства, принципів добросовісності та співмірності відповідальності вважає обгрунтований наступний розрахунок: 3 000 грн. тіло кредиту, 1 200 грн. відсотки, які співмірні та екномічно обгрунтовані, а отже орієнтовний розмір можливого грошового зобов`язання визначений із дотриманням принципів справедливості та співмірності становить 4 200 грн.

Також у відзиві на позов представниця відповідачки просить суд стягнути з позивача понесені її довірителькою витрати на правничу допомогу в розмір 8 000 грн.

09.03.2026 представником позивача ТОВ «Споживчий центр» подано до суду відповідь на відзив у якому загалом вказано про підтримання позовних вимог, сама заборгованість по нарахованих відсотках, комісіях та неустойка нараховані у встановленому законом порядку. Просить позовні вимоги задовольнити повністю, а сам розгляд справи провести у його відсутність.

09.03.2026 ухвалою суду витребувано в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України, у позивача ТОВ «Споживчий центр» докази по справі.

25.05.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області у позивача повторно витребувано докази у справі.

16.06.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області до позивача ТОВ «Споживчий центр» застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу.

25.06.2026 позивачем надано документи на виконання ухвали суду.

21.07.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області скасовано вище вказану ухвалу про заходи процесуального примусу, застосовані до позивача ТОВ «Споживчий центр».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на позов просив справу розглянути за відсутності представника позивача.

Представницею відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Калафутою Д.В. подано до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність та відсутність самої відповідачки. Проти задоволення позовних вимог заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

14.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 14.05.2025-100001199, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е471 (а.с. 15-21).

Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 2 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою про перерахування коштів (а.с. 18 зворот).

Строк на який надавався кредит становить 217 днів з дати його надання, датою повернення кредиту сторонами визначено 16.12.2025 (а.с 19 зворот).

Сторони узгодили процентні ставки, зокрема п. 6 договору - процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку п. 7 договору.

Відповідачка ОСОБА_1 за умовами кредитного договору зобов`язана сплатити позичальнику комісію за надання кредиту, розмір якої становить 180 грн. п. 8 договору.

Також сторони договору у п. 9 передбачили комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 180 грн.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, кредитні кошти перераховуються позичальнику на банківський рахунок споживача НОМЕР_1 , що зазначено в п. 4.1 Договору (а.с. 15 зворот).

Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора - п. 4.3 Договору.

Сторонами узгоджено сплату неустойки в сумі 30 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 547,5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Кошти зараховані на банківський рахунок належний відповідачці ОСОБА_2 , який нею вказаний у самому кредитному договорі, що підтверджується відповідною довідкою наданою АТ «Банк Кредит Дніпро».

Також встановлено, що 20.05.2025 між сторонами укладено примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору (кредитної лінії), яка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором К959 (а.с. 22-24).

За даними Додаткового договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 1 000 грн, строком на 211 днів, комісія 9% відсотків від суми 2-го Траншу - 90 грн, комісія за обслуговування у розмірі - 270 грн. Сума кредиту з дати укладення даного договору становить 3 000 грн.

Кошти другого траншу за Додатковою угодою перераховуються на платіжну карту № НОМЕР_1 .

20.05.2025 позивач перерахував відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 1 000 грн, що підтверджується довідкою щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.24).

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання не виконувала, платежів на виконання своїх кредитних зобов`язань не вносила, внаслідок чого має заборгованість в загальній сумі 9 900 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках 4 590 грн., комісії 810 грн., штрафа 1 500 грн. (а.с. 13-14).

Відповідно до зазначеного розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося до 16.12.2025 в межах строку кредитування.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Перерахування позивачем грошових коштів на картковий рахунок відповідачки підтверджується відповідною довідкою, а також випискою з карткового рахунку, наданою АТ «Банк Дніпро».

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Аналізуючи умови п.8 Договору та п.1.3 Додаткового договору, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення одноразової комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідачка підтвердила, що обізнана та погодилась з умовою даного договору. Тому заборгованість у розмірі 270 грн за комісією, пов`язану з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідачки.

Що стосується стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд вказує наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 14.05.2025-100001199 від 14.05.2025 та Додатковим договором від 20.05.2025 передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості в загальній сумі 540 грн.

При цьому, в Кредитному договорі та Додатковому договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 5 заяви щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 540 грн.

Щодо нарахованого позивачем штрафу (неустойки) за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойки (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 рокуза№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування штрафу (неустойки) в сумі 1 500 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору № 14.05.2025-100001199 від 14.05.2025 взяті на себе зобов`язання відповідачка ОСОБА_1 не виконала, реальна заборгованість за яким становить 7 860 грн. з яких 3 000 грн. основний борг, 4 590 грн відсотки за користування кредитом, 270 грн. комісія за надання кредиту суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, покладає судові витрати, які складаються із судового збору, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 79,39% (7 860 х 100 : 9 900), з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2 113 грн. 68 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 79,39%).

Також представник позивача просить стягнути з відповідачки понесені витрати на правничу допомогу, зазначивши, що докази понесення таких витрат будуть надані на протязі 5 днів після ухвалення рішення.

Разом з тим, представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Калафута Д.В. у відзиві на позов просила суд стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею судові витрати у вигляді професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн.

Судом встановлено, що 19.02.2026 відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Калафутою Д.В.

На підтвердження наданих адвокатом послуг подано відповідний Акт прийому-передачі до договору № DK-2026/020 від 19.02.2026 про надання правничої допомоги, згідно якого адвокатом Калафутою Д.В. надано правничу допомогу ОСОБА_1 відповідно до згаданого вище договору. Зокрема була проведена ознайомлення з матеріалами цивільної справи, проаналізовано судову практику Верховного Суду у спорах щодо кредитних договорів та формування правової позиції адвоката, підготовка та складання відзиву на позовну заяву складено відзив на позовну заяву. Витрачено часу в рамках надання ОСОБА_1 правничої допомоги 5 год. 20 хв.

Кострикіною М.О. сплачено ОСОБА_3 суму в розмірі 8 000 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №83/02-26 від 26.02.2026 (а.с. 52).

Разом з тим, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Встановлено, що позовні вимоги позивача ТОВ «Споживчий Центр» задоволено на 79,39 %, а отже на користь відповідачки ОСОБА_1 з позивача підлягають стягненню витрати понесені на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним вимогами, що становить 20,61% (100 - 79,39) в розмірі 1 648 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд,

ухвалив:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 14.05.2025-100001199 від 14.05.2025 та додатковою угодою в сумі 7 860 (сім тисяч вісімсот шістдесят) грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 3 000 грн., відсотків в розмірі 4 590 грн. та комісії в розмірі 270 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2 113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 68 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1 648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.Є. Петренко