Рішення № 139347790, 31.08.2026, Макарівський районний суд Київської області

"31" серпня 2026 р. Справа № 370/993/26

Провадження № 2/370/562/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ФК «Український платіжний центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит №1531211074653 від 28.09.2025 в розмірі 19 696,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн; заборгованості за процентами - 6 696,00 грн; неустойки за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки - 8 000,00 грн; комісії за надання кредиту - 1 000,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, відсотків у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13.04.2026 року прийнято та відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази.

22.04.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брадарська Н.В. подала відзив, відповідно якого зазначила, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, такими що не підтверджуються належними доказами. Квитанція платіжної системи не є первинним бухшалетрським документом. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відсутня ідентифікація отримувача (маскована картка). Нарахування комісії вважає нікчемним. 12.12.2025 року позивач сформував на направив відповідачу документ під назвою «Вимога про дострокове повернення кредиту». Тобто позивач на власний розсуд змінив строк виконання основного зобовязання. Заявлена сума процентів 6 696,00 грн. є безпідставною та не може бути стягнута. Крім того, в сиоу прямої вказівки Закону України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, кредитодавець не має права наразовувати неустойку та штрафи.

28.04.2026 року представник ТОВ ФК «Український платіжний центр» - адвокат Андрущенко М.В. подав до суду відповідь на відзив, зазначаючи, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в ел. вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншоум випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовоб згодою сторін, у яких мають мітиться зразки відповідних власноручних підписів. При реєстрації входу в кабінет позичальника при укладанні договорів «1526875056285 від 28.09.2025 р. відповідачем було використано фінансовий номер тел. НОМЕР_1 . Саме на цей номер і були відправлені та доставлені одноразові ідентифікатори. Щодо нарахування неустойки та комісії вважає такі нарахування законими. Квитанція «Platon» про перерахування коштів від 28.09.205 р. є достовірними доказами, оскільки містять усі необхідні реквізити.

28.04.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брадарська Н.В. подала заперечення на відповідь на відзив, аналогічний відзиву. Просила відмовити у задоволені позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 611, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону,є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки в статті 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 28.09.2025 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1526875056285, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором D2529.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію.

Згідно п.п. 3.2, 6.1 зазначеного договору сума кредиту складає 4000 грн., строк позики (строк дії договору) становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплата процентів визначені в графіку платежів.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0.93% на день, знижена процентна ставка - 0.01 % на день застосовується у період з 28.09.2025 року по 12.10.2025 року.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника платіжної картки № НОМЕР_2 (п.4.1 договору).

03 липня 2025 року між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ ФК «Український платіжний центр» укладено договір № ПГ-1905 про надання фінансових послуг з переказу платежів.

За умовами цього Договору Клієнт доручає ФК за відмовну плату здійснити перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь Отримувачів через Систему Platon.

Згідно квитанції від 28.09.2025 року ТОВ ФК «Український платіжний центр» через Систему Platon на картковий рахунок № НОМЕР_2 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн., код авторизації 029063.

З інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 13.04.2026 року, витребуваної за ухвалою суду, видно, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 . З виписки за договором вбачається, що на вказану банківську карту надійшли кошти у розмірі 4 000,00 грн. 28.09.2025 року.

Отже, позивачем доведено факт укладення 28.09.2025 року між ТОВ ФК «Український платіжний центр» та відповідачем договору надання грошових коштів у позику №1526875056285 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Позивач надав докази передання грошових коштів відповідачу, а відтак вправі вимагати їх повернення.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та проценти за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.

Заборгованість за кредитним договором за розрахунком позивача складає 19 696,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн., заборгованість за процентами в розмірі 6 696,00 грн., неустойка 8 000,00 грн., комісія за надання кредиту 1 000,00 грн., яка нарахована станом на 26 березня 2026 року.

Із наявних у матеріалах справи слідує, що позивач виконав умови цього договору та надав відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом станом у розмірі 4 000,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає таке. Позивачем складено досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, якою ОСОБА_1 проінформовано про невиконання нею умов договору надання грошових коштів у позику №1526875056285 від 28.09.2025 року та утворення заборгованості станом на 12.12.2025 року, яка складається з: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 000,00 грн. заборгованість за комісією, 2 827,20 грн. заборгованість процентів за користування кредитом та 8 000,00 грн заборгованість по сплаті пені.

Цю досудову вимогу 12.12.2025 року на електронну пошту відповідача. Однак ОСОБА_1 зазначену досудову вимогу не виконала.

Таким чином, ТОВ надіслало боржнику у порядку ст. 1050 ЦК України вимогу про дострокове погашення всього кредиту, у зв`язку з чим набув права вимоги дострокового стягнення щодо усієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку. Крім того, цими діями позивач змінив строки кредитування. У направленому банком повідомлення про дострокове стягнення заборгованості, ТОВ ФК «Український платіжний центр» вимагав від ОСОБА_1 достроково повернути заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., 1 000,00 грн. заборгованість за комісією, 2 827,20 грн. заборгованість процентів за коритсування кредитом та 8 000,00 грн заборгованість по сплаті пені станом на 12.12.2025 року.

При цьому, у позовній заяві банк ставить вимогу про повернення суми відсотків у розмірі 6 696,00 грн. станом на 26.03.2026.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ ФК «Український платіжний центр» протиправно нарахував ОСОБА_1 відсотки у розмірі 3 868,80 грн. (6 696,00 грн. - 2 827,20 грн.) після направлення досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси кредитора, як позивача, забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 2-6460/11 вказано, що: «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має лише право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії та пені».

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за відсотками у розмірі 2 827,20 грн.

За такого, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1526875056285 від 28.09.2025 року становить 6 827,20 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками 2 827,20 грн.

Щодо вимоги про стягнення неустойки.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач прохав стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку в розмірі 8 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що вимоги про стягнення неустойки у розмірі 8 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 4.4 договору передбачено сплату комісії у розмірі 25% від суми наданого кредиту, яка нараховується кредитором на суму виданого за цим договором кредиту в день видачі кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Позивачем фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту, належить відмовити.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача позивачу слід відшкодувати понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн., який був сплачений позивачем при поданні позову до суду, у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог 34,66 %.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1526875056285 від 28.09.2025 року в розмірі 6 827 (шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 20 коп., з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2 827,20 грн. заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» судовий збір у розмірі 922,86 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В, підїзд 1, поверх 2, ЄДРПОУ: 39898755;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва