Ухвала суду № 139347789, 26.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16453/26

Провадження №1-кп/369/1996/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

- головуючого судді ОСОБА_1

- при секретарі ОСОБА_2

за участі:

- прокурора ОСОБА_3 ,

- захисника ОСОБА_4

- обвинуваченого ОСОБА_5

- потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026110000000545, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків. В обґрунтування ризиків зазначила, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість суворого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності, а також, перебуваючи на свободі та знаючи фактичне місце проживання потерпілого та свідків, може незаконно впливати на них з метою зміни показань.

Захисник у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Вважає, що затримання ОСОБА_5 було проведено з порушенням вимог КПК України. Також, вважає, що ті обставини, що обвинувачений щиро кається у вчиненому, має намір відшкодувати потерпілому завдану матеріальну і моральну шкоду, а також наявність у нього соціальних зв`язків спростовують існування, вказаних прокурором ризиків.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи захисника, а також зазначив, що наміру переховуватися від суду він не має.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2026 відносно ОСОБА_5 продовжено застосування обраного раніше запобіжного заходу у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строком до 30.08.2026 року.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд зобов`язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду та враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Обставини наведені в клопотанні прокурора про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення на думку суду, в достатній мірі підтверджує існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченим.

Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зокрема ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 з моменту надходження до суду обвинувального акту набув нового процесуального статусу обвинуваченого та, на даний час, розпочалася нова процесуальна стадія кримінального провадження - стадія судового провадження у суді першої інстанції, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може намагатись переховуватись від суду, зокрема, шляхом зміни місця проживання.

Також суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань або відмови від дачі будь-яких показань.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати визначену КПК процедуру отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, враховуючи особу ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, його майновий стан, наявність соціальних зв`язків, та обставини вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого під вартою, що на думку суду, свідчить про недостатність обрання більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, суд вважає недоцільним визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 182, 183, 194, 314-316,376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб, у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, а саме до 24.10.2026 включно, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 24.10.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1