Рішення № 139347091, 31.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21594/25

Провадження № 2/357/211/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району, Київської області про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лебедовська Л.Ю., звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з їх матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.11.2012 року, та є батьками чотирьох дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 05.11.2024 року, сторони розірвали шлюб. На даний час відносини між сторонами погіршилися, 05.11.2024р. в судовому порядку шлюб між сторонами розірвано, та існує спір щодо визначення місця проживання дітей. 20.01.2025 року комісія з питань захисту прав дитини при Узинській міській раді винесла рішення №6 року, яким затвердила Висновок про визначення місця проживання дітей за місцем проживання їх батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідача по справі. Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки членами комісії як колегіального органу не було дотримано та не було вивчено повну і достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об`єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, натомість складено та підписано висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи і суттєво звужує права позивача у справі. Підставою для винесення вказаного висновку стало те, що мати дітей, позивач по справі, написала заяву від 19.12.2024 року до служби в якій зазначила, що вона не заперечує проти проживання дітей з батьком, відповідачем по справі. Але написання вказаної заяви від 19.12.2024 було здійснено за домовленістю між позивачем та відповідачем, виключно для того, щоб відповідач, як військовий пенсіонер отримував від держави виплати на дітей, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16 та пункту «а» частини 1 статі 24 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ - до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців. 11.06.2025 року, позивач по справі, ОСОБА_8 , зрозумівши, що відповідач ввів її в оману, звернулася до служби у ССДС Узинської міської ради про перегляд та скасування рішення Узинської міської ради від 20.01.2025 року № 6 про затвердження висновку про визначення місця проживання дітей з батьком, відповідачем по справі, встановлення спільної опіки над дітьми та з проханням повернути її дітей. Також у заяві повідомила, що написала заяву під тиском відповідача, для подальшого отримання ним коштів/пільг на дітей з державного/місцевого бюджету. Подана заява розглянута не була, відповіді позивач не отримала.

24.07.2025 року, 13.08.2025 року, позивач повторно, не погоджуючись з вказаним висновком, письмово, зверталася до ССД Узинської міської ради про скасування рішення Узинської міської ради від 20.01.2025 року № 6, в зв`язку з тим, що вона, мати дітей, фактично постійно проживає та проживала разом з дітьми в одному будинку разом з відповідачем по справі та опікується дітьми.

ССД Узинської міської ради розглянула подану заяву та надала відповідь у вигляді витягу з протоколу №07 засідання комісії з питань захисту прав дитини Узинської міської ради від 27.08.2025 року, однак не зрозумівши відповіді, представником позивача, адвокатом Лебедовською Л.Ю. була подана скарга на ім`я голови Узинської міської ради про скасування/перегляд рішення №6 від 20.01.2025 року. 21.10.2025 року за № 03-10-976, Узинською міською радою, за підписом міського голови Гринчука В. була надана відповідь на скаргу, шляхом проведення аналізу згідно вимог чинного законодавства, що не відповідає прохальній частині, зазначеної у скарзі представника щодо перегляду/скасування рішення №6 від 20.01.2025 року та зазначено, що рішення органу опіки і піклування може бути оскаржене в судовому порядку. Позивач зазначає, що проживає з відповідачем і дітьми за однією адресою в АДРЕСА_1 , та матеріальним забезпеченням, утриманням дітей сторони займаються обопільно. Позивач опікується інтересами дітей, їх розвитком і навчанням. Діти забезпечені усіма необхідним речами для розвитку. Позивач прикладає всі свої зусилля та можливості для належного виховання дітей. У догляді за дітьми та у господарстві допомагає мати позивачки, бабуся дітей, ОСОБА_9 , а тому визначення місця проживання дітей з матір`ю буде в найкращих інтересах дітей.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи позов, у відзиві вказав, що позовні вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на доказах. Відповідач зазначив, що з 05.11.2012 року по 05.11.2024 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_7 , від спільного життя мають четверо дітей. В жовтні 2021 року сторони придбали житловий будинок для проживання великої сім`ї та переїхали на постійне проживання за адресою АДРЕСА_1 . З весни 2023 року позивач стала учасником онлайн-групи «Духовні практики». Постійно протягом 2023 року і до червня 2024 року позивач займалася вивченням та прослуховуванням по телефону онлайн-лекцій. На запитання для чого їй це потрібно, відповідала, що всі жінки повинні мати якусь зайнятість. А на початку червня 2024 року повідомила, що з 11 червня їде до Харківської області в с.Павлівку на семінар «Духовні практики» де збирається їхня група. З 11 червня 2024 року по 21червня 2024 року позивач була відсутня, а після повернення додому вона повідомила, що жити із відповідачем не буде, оскільки позивач познайомилася з хорошим чоловіком, який розуміє її. На запитання з ким будуть діти, позивач відповіла, що відповідач є батьком, а тому куди вони дінуться. Після чого між сторонами почалися конфлікти, сварки, позивач взяла деякі речі і пішла з дому, на дзвінки не відповідала. Через певний час позивач приїхала за своїми речами, відмовилася їхати з відповідачем і дітьми на море, попросила у відповідача кошти, збиралася знову кудись їхати. 06.08.2024 року позивач приїхала до відповідача та повідомила, що хоче скласти досудовий договір, так як хоче подавати до суду позов про розірвання шлюбу, написала розписку, що діти будуть проживати разом з батьком, бо у позивача немає поки окремого житла, повідомила, що має намір продавати спільний будинок.

29.08.2024 року ОСОБА_7 знялася з реєстрації по місцю проживання та виїхала до м.Харків, де проживала з новим своїм чоловіком до початку лютого місяця 2025 року. До дітей позивач приїздила періодично, на 2-5 днів забирала кошти, які виплачувалися меншій дочці до 6-ти річного віку. На початку лютого місяця 2025 року позивач повернулася з м.Харків, влаштувала сварку при дітях, відповідач викликав поліцію, після чого відносно позивача та відповідача було складено протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності. 13.02.2025 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду із заявою щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей з позивача, однак судом було відмовлено у видачі судового наказу. Відповідач вказав, що підставаю для розгляду комісією з питань захисту прав дитини при Узинській міській раді його заяви і затвердження висновку про визначення місця проживання дітей з батьком, стало звернення відповідача до служби і надання документів в підтвердження факту ухилення позивача від утримання та виховання своїх дітей, написання матір`ю заяви про те, що діти проживатимуть з батьком.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

12.02.2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.03.2026 року; зобов`язано ССДС надати висновок щодо вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей (Т.1 а.с.49).

27.02.2026 року ухвалою суду було виправлено описку в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2026 року про відкриття провадження у даній справі (Т.1 а.с.58).

02.03.2026 на електронну адресу суду від Служби у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради надійшов лист про надання інформації по даній справі (Т.1 а.с.62-66).

05.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 направив відзив на позов (Т.1 а.с.67-75).

10.03.2026 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче судове засідання на 22.04.2026 року (Т.1 а.с.138,139).

10.03.2026 року ухвалою суду було повторно витребувано від ССДС Узинської міської ради висновок щодо вирішення спору про визначення місця проживання дітей (Т.1а.с.140,141).

13.03.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лебедовська Л.Ю. через підсистему «Електронний суд» надіслала клопотання про долучення доказів по справі (Т.1а.с.148-150).

24.04.2026 року на виконання ухвали суду від 10.03.2026 року третя особа - ССДС Узинської міської ради направила суду висновок органу опіки та піклування Узинської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей (Т.1 а.с. 164-166).

22.04.2026 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1 а.с.173-175).

13.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про долучення доказів по справі (Т.1 а.с.186-188).

13.05.2026 року свідок ОСОБА_10 подав суду заяву про розгляд справи без його участі (Т.2 а.с1).

13.05.2026 року дана справа була знята з розгляду в зв`язку з повітряною тривогою та відкладена на 24.06.2026 року (Т.2 ас.2).

18.06.2026 року адвокат Хіцька К.Г. подала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (Т.2 а.с.5).

23.06.2026 представник позивача ОСОБА_7 - адвокат Лебедовська Л.Ю. через підсистему «Електронний суд» направила клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (Т.2 а.с.8).

08.07.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хіцька К.Г. подала суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи для належного підготування необхідних документів та погодження правової позиції (Т.2 а.с.15,16).

20.08.2026 року третя особа направила суду заяву про розгляд справи за відсутності представника служби (Т.2 а.с.28,29).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лебедовська Л.Ю. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району, Київської області Вечеринська І.А., в судовому засіданні повідомила про результати обстеження житлово-побутових умов дітей, їх навчання, виховання та результати спілкування із дітьми та сторонами. Представник третьої особи поклалася на розсуд суду щодо вирішення даного спору та, при цьому, підтримала висновок органу опіки та піклування Узинської міської ради від 20.04.2026 р. №31 щодо вирішення судового спору про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_11 з батьком.

Заслухавши позицію учасників судового процесу, думку дітей, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що з 05.11.2012 року ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 05.11.2024 року шлюб сторін було розірвано. (а.с.16,17 ).

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наведене стверджується копіями свідоцтв про народження (Т.1а.с.18-21).

Встановлено, що 13.05.2026 року позивач змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені /серії НОМЕР_1 / (Т.2 а.с.17).

Встановлено, що сторонам належить на праві спільної часткової власності по (1/2частині) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджено поясненнями сторін та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т.1а.с.34).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані шестеро осіб: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 , та четверо їхніх спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (Т.1а.с.32).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 22.07.2025 року, колишнє подружжя ОСОБА_11 зареєстровані, проживають за однією адресою разом з дітьми в АДРЕСА_1 . Мати веде здоровий спосіб життя, офіційно працює, згідно наданих характеристик ДНЗ «Зіронька», ДНЗ «Сонечко», зарекомендувала себе як доброзичлива, уважна, позитивна особа, відповідально ставиться до виконання своїх професійних обов`язків. ОСОБА_1 офіційно працює, має дохід, намагається матеріально утримувати дітей, характеризується позитивно. Мати намагається знайти спільну мову з дітьми. Умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам (Т.1.а.с.35).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 01.04.2026 року, батьки ОСОБА_11 проживають в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки мають достатній високий потенціал, і мати і батько люблять дітей. Умови проживання дітей задовільні, у дітей є власні кімнати облаштовані необхідними меблями та засобами для всебічного гармонійного розвитку (Т.1 а.с.191).

Згідно зібраних матеріалів справи слідує, що 20.01.2025 року комісія з питань захисту прав дитини при Узинській міській раді прийняла рішення №6 року «Про затвердження висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_11 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т.1 а.с.23,24).

Встановлено, що 11.06.2025 року, позивач, не погоджуючись з вказаним висновком, звернулася до служби у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про перегляд та скасування рішення Узинської міської ради від 20.01.2025 року № 6 (Т.1а.с.25).

13.08.2025 року, позивач по справі, ОСОБА_7 , повторно, не погоджуючись з вказаним висновком, звернулася до служби у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про перегляд та скасування рішення Узинської міської ради від 20.01.2025 року № 6 (Т.1 а.с.26).

Згідно витягу з протоколу №07 засідання комісії з питань захисту прав дитини Узинської міської ради від 27.08.2025 року, Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради розглянула подану ОСОБА_7 заяву від 13.08.2025 року. Зі змісту цього протоколу слідує, що на засіданні комісії вирішили: 1. Доручити службі у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради звернутися з запитами до правоохоронних органів щодо виявлення фактів учинення психологічного насильства членами родини ОСОБА_11 ; 2. Звернутися до практичного психолога для проведення діагностики для визначення емоційного та психологічного благополуччя дітей; 3. Взяти до відома заяву неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 про бажання проживати разом з матір`ю; 4. Провести обстеження житлово-побутових умов; 5. Вказати батькам ОСОБА_23 на створення максимально комфортних умов для життєдіяльності дітей (Т.1а.с.27-28).

Встановлено, що 26.09.2025 року, представником позивача, адвокатом Лебедовською Л.Ю. була подана скарга про скасування/перегляд рішення №6 від 20.01.2025 року на ім`я голові Узинської міської ради (Т.1а.с.29).

21.10.2025 року за № 03-10-976, Узинською міською радою, за підписом міського голови Гринчука В. була надана відповідь на скаргу, та зазначено, що рішення органу опіки і піклування може бути оскаржене в судовому порядку (Т.1а.с.30).

Встановлено, що за Рішенням виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 20.04.2026 року №31 «Про затвердження висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_11 » затверджено Висновок органу опіки та піклування Узинської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_2 (а.с.164-166).

Із вказаного висновку вбачається, що згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи, складеного фахівцем із соціальної роботи комунальної установи Центр з надання соціальних послуг Узинської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_7 самодостатні особи, мають офіційні доходи. Проте між батьками існує довготривалий конфлікт, який негативно впливає на психічне здоров`я дітей. Кожен з батьків бажає, щоб діти проживали з ним. На засіданні комісії 06.04.2026 року ОСОБА_7 висловила намір переїхати в місто Біла Церква там винаймати житло для спільного проживання з дітьми.

Матеріали справи містять постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2025 року та від 18.03.2025 року, щодо притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП, ч.1 ст.190 КУпАП, за ч.1 та 2 ст. 173-2 КУпАП, з яких вбачається, що відповідач вчиняв відносно позивача домашнє насильство психологічного та фізичного характеру в присутності малолітніх дітей, не виконував вимогу термінового забороненого припису, а саме заборону контактувати з позивачем по справі та за зберігання вогнепальної зброї без дозвільних документів (Т.1 а.с.156-158, 159-161).

Відповідач подав до справи копії квитанцій, що підтверджують витрати на утримання сім`ї (Т.1 а.с.195-257).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , яка приходиться позивачу мамою, суду дала показання, що позивач проживала в м.Умань, мала власне житло, відповідач прийшов до неї жити, немаючи власного майна. Позивач продала свій будинок в Умані і купили недобудований великий будинок в Узині. Відповідач не виховує дітей, влаштовує сварки, виганяв свідка, бив. Свідок приїздить до онуків, а відповідач налаштовує дітей проти бабусі. Позивач гарно доглядає і виховує дітей, відповідач не пускав її на роботу, хотів, щоб дружина постійно сиділа дома, гляділа дітей. Старша онучка хоче проживати з мамою, просить її бути сильною, не вірити батьку. Онуки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 хочуть проживати з бабусею і мамою. Позивач постійно опікується дітьми, влаштовує їх на гуртки, контролює поведінку, харчування. Наразі у свідка гостює дві онучки. Діти бояться свого батька. Найменша онучка ОСОБА_16 не хоче повертатися до дому в Узин.

Свідок ОСОБА_8 , яка приходиться позивачу сестрою, дала показання, що позивач освічена, добра, чуйна людина, гарна мама, постійно займається своїми дітьми. Позивач сама виховувалася в дружній родині і намагається своїх дітей виховувати в гарних традиціях. Відповідач забороняє належно виховувати дітей, хлопці неслухняні, неконтрольовані. Діти постійно перебувають під психологічним тиском батька. Відповідач їм радить не відповідати на дзвінки бабусі, не їхати до бабусі в Київ. Відповідач може підняти руку на дітей, бив сина ОСОБА_14 , погрожував доньці ОСОБА_17 .

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_18 , який працює секретарем Узинської міської ради, дав суду показання, що він підписував Акт за місцем проживання відповідача. Зміст акту невідомий, посвідчив те, що написали сусіди відповідача. Свідок часто бачить відповідача який на автомобілі забирає зі школи своїх дітей.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд -це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК).

В даному випадку, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування Узинської міської ради щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_11 разом з батьком, оскільки даний висновок необґрунтований, не враховано, що діти потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

Вочевидь діти потребують і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток. Доказів жорстокого поводження матері з дітьми, нехтування нею своїми обов`язками, притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, не встановлено. Орган опіки та піклування у своєму Висновку від 20.04.2026 за №31 дав рівноцінну характеристику батьків, вказав на їхні конфлікти, процитував норми СК України і вказав про доцільність проживання дітей з батьком, не наводячи жодного аргументу такої доцільності. А в судовому засіданні представник третьої особи поклалася на розсуд суду щодо вирішення спору.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

В судовому засіданні, в присутності психолога ОСОБА_19 , була з`ясована думка дітей, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щодо питання про визначення їхнього місця проживання. Зокрема ОСОБА_3 повідомила, що бажає проживати разом з матір`ю, братами, і сестрою, без батька. Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявили бажання проживати з обома батьками, при цьому зазначили, що всі сварки в сім`ї розпочинає їхній батько, а мама веде себе спокійно.

Малолітні сини сторін ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мають однакову до кожного з батьків прив`язаність, люблять їх обох, а думку найменшої доньки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 суд не з`ясовував у силу її віку та відсутності в судовому засіданні за станом здоров`я.

Щодо частини позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої доньки сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , то суд зазначає, що у відповідності до норми ч.3ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, а тому суд вирішує між сторонами даний спір щодо трьох їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і ОСОБА_6 . В разі, якщо сторони роз`їдуться та матимуть окремі місця проживання, то їхня донька ОСОБА_3 зможе самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У даній справі спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання їхніх дітей, оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо вирішення цього питання у позасудовому порядку. При цьому, на час розгляду даної справи сторони проживають в одному будинку. Позивач періодично виїжджає по роботі чи в особистих справах, та має намір змінити місце проживання, винаймати житло в м. Біла Церква. Позивач просить вирішити цей спір, щоб мати змогу безперешкодно забрати своїх дітей жити в інше помешкання.

Суд встановив, що як батько, так і мати дітей належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, мають бажання виховувати дітей, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та намагаються створювати належні умови для виховання і розвитку дітей, не байдужі до майбутнього своїх дітей.

Враховуючи психологічний стан дітей, баланс між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання та обов`язком батьків діяти лише в їх інтересах, суд виходить з того, що в ситуації, що склалася між батьками після припинення сімейно-шлюбних відносин, батько дітей постійно знаходиться в будинку де мешкають діти та має автомобіль для перевезення їх на навчання, тобто більш активно приймає участь в житті дітей, та при цьому, відсутні дані щодо ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків, хоч і мали місце випадки короткочасної відсутності матері за місцем проживання, але наведене не вказує на самоусунення матері від виконання своїх обов`язків та не може слугувати підставою для визначення місця проживання дітей лише з батьком.

Наразі сторони проживають в одному населеному пункті, в одному будинку, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про своїх дітей і здатні забезпечити проходження дітьми навчального процесу та організувати їхні позашкільні активності, а тому саме спільна опіка забезпечить дотримання якнайкращих інтересів дітей і батьків.

Обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком чи з матір`ю, у цій справі не встановлено.

За таких обставин, суд, застосувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, дійшов висновку про те, що найкращим інтересам дітей відповідатиме їх почергове проживання з кожним із батьків.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17 про те що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

В даній справі діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висловлювали бажання проживати з обома батьками, зазначивши, що батьки сваряться, батько провокує матір і розпочинає конфлікти. А тому, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи, суд вважає, за доцільне застосувати модель спільної фізичної опіки батьків щодо дітей. Така модель сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання і задоволення потреб дітей, мінімалізує негативний вплив на психологічний стан дітей, а отже, саме в інтересах дітей буде почергове їхнє проживання з кожним із батьків, у такому порядку: три тижні з батьком ОСОБА_2 ; три тижні з матір`ю ОСОБА_8 , незмінючи звичного дітям режиму навчання.

При цьому, слід зазначити, що почергова зміна місця проживання буде відбуватися в тому випадку, коли матір дітей змінить місце свого проживання, оскільки на даний час обоє батьків проживають разом з дітьми та, кожен з батьків, по мірі своєї можливості, утримує і виховує дітей.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що усі найважливіші питання щодо життя їх дітей мають вирішуватися ними спільно, на засадах рівності, справедливості, добросовісності та розумності.

Обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити сторін, що їм першочергово необхідно налагодити стосунки між собою, спільно вирішувати суттєві питання щодо виховання і розвитку своїх чотирьох дітей, керуючись при цьому найкращими інтересами дітей.

Наявність особистісного конфлікту та непослідовні дії сторін пов`язані із вирішенням судових спорів, звинувачення, ревнощі, докори сторін у неналежній поведінці безпосередньо впливають на стан дітей та вочевидь не сприяють дотриманню права дітей на належне виховання і гармонійний розвиток, забезпечення якого є обов`язком обох батьків.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір 1211.20 грн., що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.8)

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з відповідача на користь позивача слід стягнути половину судових витрат - 605 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: три тижні з батьком ОСОБА_2 ; три тижні з матір`ю ОСОБА_1 .

При зміні сторонами місця свого проживання, тритижневий період проживання дітей з кожним з батьків має починатися з 10:00 год. неділі та завершуватися через три тижні о 10.00 год. неділі. По завершенні трьох тижнів, протягом яких діти проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дітей до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_7 судові витрати по справі в сумі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей, -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , /паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Уманським PC УДМС України в Черкаській області 31.01.2013 року/, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району, Київської області, адреса: вул. Івана Котляревського, буд. 16, м. Узин, Білоцерківський район, Київська область, 09161.

Повний текст рішення суду виготовлено і підписано 31.08.2026 року

Суддя О. Я. Ярмола