Вирок № 139346328, 31.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/575/26

Провадження № 1-кп/165/274/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинску за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 28.10.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030050000876, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Гірник Селидівської міської ради Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 в м. Нововолинську, працюючи згідно наказу № 39-к від 06.04.2011 на посаді директора відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», будучи згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 2001 року із змінами та доповненнями, Колективного договору відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля» в редакції 2011 року із змінами та доповненнями, Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», затвердженого 12.05.2006 Генеральним директором ДП «Волиньвугілля», погодженого Міністерством вугільної промисловості України та Волинським теркомом профспілок працівників вугільної галузі, будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про оплату праці» щодо організації оплати праці на підприємстві з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством; п. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де вказано, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; п. 9.15.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами, положення якої, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, де зазначено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитися у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період і перевищення фактичного фонду оплати праці може проводитися за наявності дозволу сторони власників; п. 2.2.4, п. 3.2.4 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості», що є додатком до даної Галузевої угоди та де вказані умови можливості працівників і технічних службовців на підприємствах вугільної промисловості; п. 8.3, п. 9.3 Колективного договору ВП «Шаха «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», де зазначено, що остання неділя серпня є професійним святом працівників вугільної промисловості - Днем шахтаря, і оплата праці працівників Підприємства проводиться у відповідності з Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими нормативними та законодавчими актами, а також у відповідності з Генеральною та Галузевою угодами, п. 1.4, 1.9 «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за основні результати господарської діяльності», де вказано, що при визначенні показників преміювання до обрахування приймаються показники обсягів робіт (продукції), виконані (вироблені) відповідно до технічних умов діючих стандартів, а також відповідно до Положення про порядок приймання і бракування вугілля (сланцю) і робіт, виконуваних на вугільних вугледобувних шахтах, згідно яких премії, нараховані працівникам відповідно до цього положення, здійснюється відповідно до «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за виконання додаткового завдання з видобутку вугілля, проведення гірничих виробок та відрядження вугілля для постачання на теплові електростанції України»; п. 5.5, п. 9.2, п. 9.4 та п. 9.13 «Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» в редакції 2006 року, де вказано, що керівник відокремленого підрозділу розпоряджається коштами та майном Підрозділу відповідно до чинного законодавства та даного положення і несе відповідальність за невиконання планових завдань з видобутку вугілля, проведення підготовчих виробок, продуктивності праці, собівартості й інших установлених показників, нераціональне використання основних виробничих фондів, капітальних вкладень і фінансових ресурсів та перевищення скоригованого фонду оплати праці, достовірно знаючи про фінансовий стан ввіреного йому підприємства та постійне невиконання планових завдань з видобутку та реалізації вугілля, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи із прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном у свою користь та в користь третіх осіб, усвідомлюючи в силу своїх службових обов`язків, про наявність перевитрат фактичного фонду оплати праці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці, про перевищення встановленої (планової) собівартості кінцевої продукції по відособленому підрозділу в цілому у відповідні періоди, що прямо обмежувало можливість виплати із перевищенням фонду заробітної плати, без наявності дозволу власника, відповідно не отримавши такі дозволи, з підстав, що суперечать вище переліченим нормативним актам, 16.11.2012 видав наказ № 242 «За якісну та своєчасну підготовку звітів з охорони праці та «Комплексної програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах» за третій квартал та 9 місяців 2012 року», на підставі якого незаконно нарахована та виплачена премія: йому на суму 6 061 гривня, а також іншим працівникам підприємства на суму 19 038 гривень, тим самим заволодів чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК Украйни, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, ОСОБА_5 в м. Нововолинську, виконуючи згідно наказу № 88-к від 08.05.2013 обов`язки директора відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», будучи згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 2001 року із змінами та доповненнями, Колективного договору відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля» в редакції 2011 року із змінами та доповненнями, Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», затвердженого 12.05.2006 Генеральним директором ДП «Волиньвугілля», погодженого Міністерством вугільної промисловості України та Волинським теркомом профспілок працівників вугільної галузі, будучи службовою особою, наділеним адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про оплату праці» щодо організації оплати праці на підприємстві з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством; п. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» де вказано, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, п. 9.15.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами, положення якої згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, де зазначено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитися у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період і перевищення фактичного фонду оплати праці може проводитися за наявності дозволу сторони власників; п. 2.2.4, п. 3.2.4 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості», що є додатком до Галузевої угоди, та де вказані умови можливості працівників і технічних службовців на підприємствах вугільної промисловості; п. 8.3, п. 9.3 Колективного договору ВП «Шаха «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», де зазначено, що остання неділя серпня є професійним святом працівників вугільної промисловості Днем шахтаря, і оплата праці працівників Підприємства проводиться у відповідності з Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими нормативними та законодавчими актами, а також з Генеральною та Галузевою угодами; п. 1.4, п. 1.9 «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за основні результати господарської діяльності», де вказано, що при визначені показників преміювання до обрахування приймаються показники обсягів робіт (продукції), виконані (вироблені) відповідно до технічних умов діючих стандартів, а також відповідно до положення про порядок приймання і бракування вугілля (сланцю) і робіт, виконуваних на вугільних вугледобувних шахтах, згідно яких премії, нараховані працівникам відповідно до цього положення, здійснюється відповідно до «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за виконання додаткового завдання з видобутку вугілля, проведення гірничих виробок та відрядження вугілля для постачання на теплові електростанції України», п. 5.5, п. 9.2, п. 9.4 та п. 9.13 «Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська», в редакції 2006 року де вказано, що керівник відокремленого підрозділу розпоряджається коштами та майном Підрозділу відповідно до чинного законодавства та даного положення і несе відповідальність за невиконання планових завдань з видобутку вугілля, проведення підготовчих виробок, продуктивності праці, собівартості й інших установлених показників, нераціональне використання основних виробничих фондів, капітальних вкладень і фінансових ресурсів та перевищення скоригованого фонду оплати праці, достовірно знаючи про фінансовий стан ввіреного йому підприємства та постійне невиконання планових завдань з видобутку та реалізації вугілля, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи із прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном в користь третіх осіб, усвідомлюючи в силу своїх службових обов`язків, про наявність перевитрат фактичного фонду оплати праці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці, про перевищення встановленої (планової) собівартості кінцевої продукції по відособленому підрозділу в цілому у відповідні періоди, що прямо обмежувало можливість виплати із перевищенням фонду заробітної плати, без наявності дозволу власника, відповідно не отримавши такі дозволи, з підстав, що суперечать вище переліченим нормативним актам, 01.07.2013 видав наказ № 153 «За результатами проведення планової комісійної перевірки на шахті в період з 17.06. по 21.06 з 26.06 по 27.06.2013 року», на підставі якого працівникам підприємства повторно незаконно нарахована та виплачена премія на суму 15 026 гривень, тим самим повторно заволодів чужим майном зловживаючи своїм службовим становищем.

Вищевказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Також, ОСОБА_5 в м. Нововолинську, виконуючи згідно наказу № 16-к від 11.03.2014 обов`язки директора відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», будучи згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 2001 року із змінами та доповненнями, Колективного договору відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля» в редакції 2011 року із змінами та доповненнями, Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», затвердженого 12.05.2006 Генеральним директором ДП «Волиньвугілля», погодженого Міністерством вугільної промисловості України та Волинським теркомом профспілок працівників вугільної галузі, будучи службовою особою, наділеним адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про оплату праці» щодо організації оплати праці на підприємстві з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством; п. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» де вказано, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, п. 9.15.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами, положення якої згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, де зазначено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитися у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період і перевищення фактичного фонду оплати праці може проводитися за наявності дозволу сторони власників; п. 2.2.4, п. 3.2.4 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості», що є додатком до Галузевої угоди, та де вказані умови можливості працівників і технічних службовців на підприємствах вугільної промисловості; п. 8.3, п. 9.3 Колективного договору ВП «Шаха «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», де зазначено, що остання неділя серпня є професійним святом працівників вугільної промисловості Днем шахтаря, і оплата праці працівників Підприємства проводиться у відповідності з Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими нормативними та законодавчими актами, а також у відповідності з Генеральною та Галузевою угодами; п. 1.4, п. 1.9 «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за основні результати господарської діяльності», де вказано, що при визначені показників преміювання до обрахування приймаються показники обсягів робіт (продукції), виконані (вироблені) відповідно до технічних умов діючих стандартів, а також відповідно до положення про порядок приймання і бракування вугілля (сланцю) і робіт, виконуваних на вугільних вугледобувних шахтах, згідно яких премії, нараховані працівникам відповідно до цього положення, здійснюється відповідно до «Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за виконання додаткового завдання з видобутку вугілля, проведення гірничих виробок та відрядження вугілля для постачання на теплові електростанції України», п. 5.5, п. 9.2, п. 9.4 та п. 9.13 «Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська», в редакції 2006 року де вказано, що керівник відокремленого підрозділу розпоряджається коштами та майном Підрозділу відповідно до чинного законодавства та даного положення і несе відповідальність за невиконання планових завдань з видобутку вугілля, проведення підготовчих виробок, продуктивності праці, собівартості й інших установлених показників, нераціональне використання основних виробничих фондів, капітальних вкладень і фінансових ресурсів та перевищення скоригованого фонду оплати праці, достовірно знаючи про фінансовий стан ввіреного йому підприємства та постійне невиконання планових завдань з видобутку та реалізації вугілля, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи із прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном у свою користь та в користь третіх осіб, усвідомлюючи в силу своїх службових обов`язків, про наявність перевитрат фактичного фонду оплати праці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці, про перевищення встановленої (планової) собівартості кінцевої продукції по відособленому підрозділу в цілому у відповідні періоди, що прямо обмежувало можливість виплати із перевищенням фонду заробітної плати, без наявності дозволу власника, відповідно не отримавши такі дозволи, з підстав, що суперечать вище переліченим нормативним актам, 17.04.2014 видав наказ № 101 «За зразкове виконання посадових обов`язків, якісну та своєчасну підготовку звітів з охорони праці та «Комплексної програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах» за IV квартал та за 2013 рік», на підставі якого повторно незаконно нарахована та виплачена премія: йому на суму 1 906 гривень 20 копійок, а також іншим працівникам підприємства на суму 9 248 гривень 10 копійок, тим самим повторно заволодів чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 442-1, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України,стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 26.01.2026 року (а.с. 73-77, т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030050000876 від 28.10.2015, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України (а.с. 85-86, т. 1).

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції № 75 (11) Комітету Ради Європи від 19.01.1973 про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого, розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого за умови дотримання вимог, зокрема, щодо повідомлення повістками про дату та місце судового розгляду, у яких повинні вказуватися наслідки неявки (якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисне прагнула уникнути правосуддя); відкладення розгляду справи у випадку, якщо у суду виникли перешкоди для забезпечення явки обвинуваченого, особиста присутність якого є обов`язковою; перенесення розгляду справи на територію іншої держави, за наявності такої можливості, або звернення із запитом про видачу; доведення до відома обвинуваченого про ухвалене за його відсутності судове рішення. У Резолюції також містяться й інші рекомендації, що стосуються оскарження та анулювання ухваленого за відсутності обвинуваченого судового рішення.

Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджена Європейським судом з прав людини, зокрема у рішеннях у справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24.05.2007, у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, у справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001.

Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, виклик в судові засідання ОСОБА_5 здійснювався шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газеті «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті Нововолинського міського суду Волинської області.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд, провівши судовий розгляд у повному обсязі, безпосередньо допитавши свідків та дослідивши письмові докази, подані під час провадження у справі, оцінивши їх в сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, перевіривши доводи учасників процесу, дійшов переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю та об`єктивно підтверджена наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що працювала бухгалтером на ВП «Шахта Бужанська» з 2011 року по березень 2016 року та здійснювала ведення книг, журналів, розбиралася з податками; проте, накази про преміювання працівників через неї не проходили, вона не пам`ятає обставин виплати премій працівникам шахти за сплином часу. За загальним порядком, проекти наказів на преміювання готувалися тим підрозділом, якого вони стосувалися, погоджував накази головний бухгалтер та керівники підрозділів, підписував всі накази директор шахти, або виконувач обов`язків директора. Питаннями преміювання працівників, в тому числі при наявності перевитрат, займалася економічна служба підприємства. Бухгалтерія не веде обліку перевитрат, зазвичай це є сферою відповідальності заступника директора з економічних питань.

Допитана свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що працювала на посаді головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» разом із ОСОБА_5 у період часу з червня 2011 по червень 2014 року. Здійснювала ведення бухгалтерського обліку, складання та подачу звітності, контролю за діяльністю підлеглих. Проекти наказів про преміювання готувались тими підрозділами, яких вони стосувались, погоджувалися з юридичною службою підприємства. Наказ слугував підставою для відображення в бухгалтерському обліку, бухгалтерія була зобов`язана їх проводити по обліку. Щодо фонду оплати праці (скоригованого), він не входив до її компетенції, це функція заступника директора з економічних питань, остання щомісяця робила аналіз, готувала пакет документів, надавала на підпис директору; документи після підпису направляли до ДП «Волиньвугілля». Директор шахти відповідав за дотримання умов Галузевої угоди, в якій було вказано, що преміювання працівників при перевищені скоригованого фонду оплати праці допускається лише з дозволу власника. Усі документи останньому надсилалися, проте відповідного дозволу не було. Разом з тим, накази про преміювання підлягали обов`язковому бухгалтерському обліку. Також пояснила, що директор підприємства був обов`язково обізнаний про наявність перевитрат, накази про преміювання працівників підписувалися у різні періоди часу, різними директорами, в тому числі і ОСОБА_5 . Випадків не підписання директором наказів про преміювання працівників не було, оскільки це ініціатива останнього. Крім того, зазначила, що усі положення про преміювання працівників обумовлені колективними договорами, але дозволу профільного Міністерства на здійснення такого преміювання не було, можливо директор з цього питання не звертався. Також, відповідаючи на питання захисника, свідок пояснила, що скоригований розрахунок фонду оплати праці та все, що стосується цього фонду, є виключно питаннями заступника директора з економіки; плановий відділ підприємства планує усі витрати підприємства, по закінченню місяця виконання плану кожним підрозділом, якщо план виконаний, то фонд оплати праці корегується на відсоток виконання плану, якщо план не виконаний, то фонд оплати праці зменшується на відсоток невиконання. Згідно галузевої угоди, витрачати кошти скоригованого фонду оплати праці можна, але тільки з дозволу Міністерства, чого не було; на оплату праці витрачалися як власні кошти підприємства, так і кошти держави, дотаційні кошти; питання щодо розміру державної підтримки на оплату праці є економічним питанням, не віднесеним до компетенції бухгалтерії.

Крім того, сторона обвинувачення на підтвердження своєї позиції надала суду письмові докази, які досліджені у судовому засіданні, а саме:

копію Довідки планової ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля» від 07.08.2015 року № 060-28/008, проведеної за період з 01.07.2012 по 30.04.2015 Луцькою об`єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції України (т. 2, а.с. 173-219), в ході якої була виявлена зайва виплата премій працівникам, нарахування яких здійснено з порушенням Галузевої угоди та Положення про преміювання, у тому числі відповідно до наказів № 242 від 16.11.2012, № 101 від 17.04.2014, № 153 від 01.07.2013 (т. 2, а.с. 185-186);

протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.11.2015 року, відповідно до якого ст. о/у Управління захисту економіки у Волинській області ОСОБА_8 на виконання доручення слідчого (т. 2, а.с. 227-228), на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинськолї області від 17.11.2015 року (т. 2, а.с. 224-226) в приміщенні ВП «Шахта «Бужанська» у присутності в.о. головного бухгалтера вказаного підприємства ОСОБА_9 , виявив та вилучив документи відповідно до опису (т. 2, а.с. 230-231);

опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді у ВП «Шахта «Бужанська», складений 26.11.2015 року, відповідно до якого вилучені: реєстр працівників, по яких проведені виплати; коди видів оплати по ВП «Шахта «Бужанська»; копії наказів про прийняття на роботу та звільнення осіб, які перебували на посаді директора підприємства або виконували його обов`язки; копії наказів про преміювання та матеріальне заохочення; копії колективного договору ВП «Шахта «Бужанська» на 2014 рік та за 2011-2014 роки; копія особових карток про нарахування та виплату заробітної плати та премій працівникам підприємства; журнал реєстрації наказів директора шахти з основної діяльності (т. 2, а.с. 232);

протокол огляду документів від 27.11.2015 року, вилучених у кримінальному провадженні № 12015030050000876, в ході якого старший слідчий Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 оглянув вилучені на виконання його доручення під час тимчасового доступу речі і документи ВП «Шахта Бужанська» (т. 2, а.с. 234);

витяг з Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 2001 року із змінами та доповненнями, відповідно до п. 9.15.9 якої виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитись у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період. У випадках перевищення фактичного фонду оплати праці у звітному місяці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці даного місяця по вугледобувних підприємствах, відособлених (структурних) підрозділах, які мають державну підтримку на покриття витрат із собівартості товарної продукції, виплата сум перевищення може проводитися за наявності дозволу сторони власників (роботодавців), (т. 3, а.с.79-86);

копію колективного договору між ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та профспілковою організацією її працівників в редакції 2011 року (ухвалений конференцією трудового колективу 01.07.2011) із змінами та доповненнями (т. 2, а.с. 69-89), який діяв до червня 2014 року;

копію положення про ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», затверджене 12.05.2006 Генеральним директором ДП «Волиньвугілля» та погоджене Міністерством вугільної промисловості України та Волинським теркомом профспілок працівників вугільної галузі, відповідно до п. 5.5, п. 9.2, п. 9.4 та п. 9.13 якого, керівник відокремленого підрозділу розпоряджається коштами та майном Підрозділу відповідно до чинного законодавства та даного положення і несе відповідальність за невиконання планових завдань з видобутку вугілля, проведення підготовчих виробок, продуктивності праці, собівартості й інших установлених показників, нераціональне використання основних виробничих фондів, капітальних вкладень і фінансових ресурсів та перевищення скоригованого фонду оплати праці (т. 2, а.с. 237-245);

копію Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Бужанська» за основні результати господарської діяльності, яке є додатком № 4 до колективного договору ВП «Шахта «Бужанська» на 2011-2014 роки, відповідно до п. 1.4, п. 1.9 якого, при визначенні показників преміювання до обрахування приймаються показники обсягів робіт (продукції), виконані (вироблені) відповідно до технічних умов діючих стандартів, а також відповідно до положення про порядок приймання і бракування вугілля (сланцю) і робіт, виконуваних на вугільних вугледобувних шахтах, згідно яких премії, нараховані працівникам відповідно до цього положення, здійснюється за виконання додаткового завдання з видобутку вугілля, проведення гірничих виробок та відрядження вугілля для постачання на теплові електростанції України (т. 2, а.с. 105-107);

копії наказу № 39-к від 06.04.2011 (т. 1, а.с. 136), наказу № 88-к від 08.05.2013 (т. 1, а.с. 223), наказу № 16-к від 11.03.2014 (т. 1, а.с. 232), відповідно до яких ОСОБА_5 працював на посаді директора або виконував обов`язки директора ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» в період часу вчинення кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються;

копію наказу № 242 від 16.11.2012 «За якісну та своєчасну підготовку звітів з охорони праці та «Комплексної програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах» за третій квартал та 9 місяців 2012 року», на підставі якого ОСОБА_5 нарахована та виплачена премія в розмірі посадового окладу в сумі 6 061 гривня, а також іншим працівникам підприємства ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ) на суму 19 038 гривень (т. 1, а.с. 138, а.с. 234);

копію наказу № 153 від 01.07.2013 «За результатами проведення планової комісійної перевірки на шахті в період з 17.06. по 21.06 з 26.06 по 27.06.2013 року», на підставі якого працівникам підприємства нарахована та виплачена премія в розмірі посадового окладу ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) на суму 15 026 гривень (т. 1, а.с. 139-140, а.с. 235-237);

копію наказу № 101 від 17.04.2014 «За зразкове виконання посадових обов`язків, якісну та своєчасну підготовку звітів з охорони праці та «Комплексної програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах» за IV квартал та за 2013 рік», на підставі якого працівникам підприємства нарахована та виплачена премія в розмірі 30 % посадового окладу, а саме: в.о. директора ОСОБА_5 в сумі 1 906 гривень 20 копійок, іншим працівникам підприємства ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 ) на суму 9 248 гривень 10 копійок (т. 1, а.с. 141, а.с. 239);

реєстр працівників ВП «Шахта «Бужанська», по яких проводились нарахування та виплата премій з липня 2012 по квітень 2015 року, з якого вбачається, що нараховано премію відповідно до: наказу № 242 від 16.11.2012 в сумі 25 099,00 грн., в т.ч. ОСОБА_5 в сумі 6 061,00 грн.; наказу № 153 від 01.07.2013 в сумі 15 026,00 грн.; наказу № 101 від 17.04.2014 в сумі 11 154,30, в тому числі ОСОБА_5 в сумі 1 906,20 грн. (т. 2, а.с. 221);

коди видів оплат по ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» (т. 2, а.с. 42) та копії особових карток про нарахування та виплату заробітної плати та премій працівникам підприємства, у яких відображено нарахування та виплата, зокрема премій за кодом 280, 278 (т. 2, а.с. 43-68), в тому числі ОСОБА_5 (у квітні 2014 року в сумі 1 906,20 грн. (т. 2, а.с. 45); у листопаді 2012 в сумі 6 051,00 грн. (т. 2, а.с. 54);

копії матеріалів з перевитрат розрахункового фонду оплати праці по ВП «Шахта «Бужанська» (т. 2, а.с. 247-250, т. 3, а.с. 1-41) та відомостей щодо фонду оплати праці ВП «Шахта «Бужанська» за січень 2012 грудень 2014 року (т. 3, а.с. 42-77).

Доказів на спростування обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень стороною захисту не надано.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду зазначені вище докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки вказані докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Досліджені у судовому засіданні докази відповідають вимогам щодо їх отримання, узгоджуються між собою, та не викликають у суду сумнівів щодо їх допустимості.

Досліджені судом докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до правового висновку, викладеного ККС ВС у постанові від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, а також покази безпосередньо допитанихсудом свідків, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 2 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 до суду та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи для забезпечення права на захист.

Отже, вирішуючи питання доведеності винуватості ОСОБА_5 суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення, дійшов переконання, що дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані правильно та кваліфікує його дії: за першим епізодом за ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції Законів України № 5283-VI та № 5284-VI від 18 вересня 2012 року, яка набула чинності 18.10.2012 та діяла на момент вчинення кримінального правопорушення 16.11.2012 року), як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; за другим та третім епізодом за ч. 3 ст. 191 КК України (в редакції Закону України від № 245-VII від 23.05.2013 року, в дії з 09.06.2013, яка діяла на момент вчинення злочину 01.07.2013 року, та в редакції Закону України № 642-VII від 10.10.2013, в дії з 28.03.2014 року, яка діяла на момент вчинення злочину 17.04.2014 року відповідно), як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, які на час розгляду справи є нетяжким злочином (на час вчинення визнавався злочином середньої тяжкості) та тяжкими злочинами (на час вчинення злочину також визнавалися тяжкими злочинами), а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема, його похилий вік та те, що він раніше не судимий.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , та визначених ст. 67 КК Украйни обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинені діяння, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, ОСОБА_5 необхідно обрати покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України (в редакції Кримінального кодексу України, які діяли на момент вчинення злочинів) у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

На думку суду, даний вид основного покарання та додаткове покарання, обрані у відношенні обвинуваченого є необхідними і достатніми для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчинених ним кримінальних правопорушень і наслідками, які настали в результаті їх вчинення.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 70 КК України, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, суд визначає обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку у даній справі, оскільки обвинувачений з 08.11.2017 року виїхав на територію російської федерації, з 06.10.2020 року перебуває у міжнародному розшуку та переховується від суду на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме раніше обраний 12.10.2020 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчим суддею Нововолинського міського суду Волинської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , необхідно залишити без змін.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, який в порядку ст. 128 КПК України був заявлений під час досудового розслідування представником потерпілої юридичної особи ДП «Волиньвугілля» адвокатом ОСОБА_22 до відповідача ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, в сумі 51 279,30 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України унормовано що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України визначений обов`язок суду зазначити у мотивувальній частині вироку підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання захисника обвинуваченого про застосування строків позовної давності з тих підстав, що на правовідносини, які виникли між працівником ОСОБА_5 та ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», поширюється дія ст. 233 КзПП України, отже день ухвалення вироку у кримінальному провадженні щодо цивільного відповідача не вважається днем виявлення заподіяної шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди.

Посилаючись на те, що посадовим особам ДП «Волиньвугілля» стало відомо про спричинення збитків з акту планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Волиньвугілля» від 07.08.2015 року № 060-28/008, проведеної за період з 01.07.2012 по 30.04.2015, та що саме вказаний день 07.08.2015 року необхідно вважати днем, коли власнику (уповноваженому органу) стало відомо про спричинення підприємству шкоди ОСОБА_5 , внаслідок неналежного виконання ним службових обов`язків, та з часу виявлення такого факту пройшло понад 10 років, упродовж яких підприємство не зверталося до слідчого або суду з цивільним позовом, а отже визначений ст. 233 КзПП України, річний строк для звернення власника до суду сплив, захисник просила суд відмовити у задоволенні цивільного позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки цивільний позов поданий відповідно до ст. 128 КПК України у кримінальному провадженні до початку судового розгляду та він містить вимогу про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, він має розглядатися за правилами визначеними КПК України та саме кримінальний процесуальний закон визначає строк, у межах якого потерпілий має право реалізувати своє право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Так, у ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження: «до початку судового розгляду». При цьому, кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами Цивільного кодексу України.

Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об`єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Аналогічна правова позиція викладена ККС Верховного Суду у постанові від 20 серпня 2019 року в справі № 652/219/17 (провадження № 51-9366км18), у якій Верховний Суд вказав, що згадані положення ч. 1 ст. 128 КПК враховані і в нормах ЦК. Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства шість місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК. Крім того, у абзаці першому ч. 2 ст. 265 ЦК пред`явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності.

Крім того, Верховний Суд виснував, що з огляду на положення ч. 5 ст. 128 КПК України, строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК. Кримінальний процесуальний закон, визначаючи у ч. 1 і ч. 2 ст. 129 КПК виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні, не передбачає, на відміну від ч. 4 ст. 267 ЦК, як самостійну підставу для такої відмови «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі».

Враховуючи ж вимоги ч. 5 ст. 128 КПК, за наявності відповідної регламентації з цього питання в зазначених нормах КПК, це також вказує на недопустимість ухвалення рішення про відмову у задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, тобто з підстави, яка не знайшла свого закріплення у ст. 129 КПК.

Отже, за наслідками судового розгляду суд дійшов переконання, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи службовою особою керівником ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та зловживаючи своїм службовим становищем, внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, які з об`єктивної сторони вчинені шляхом видання ним наказів про незаконне преміювання працівників підприємства та умисного заволодіння коштами підприємства, заподіяв майнову шкоду ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на загальну суму 51 279,30 грн. (відповідно до наказів № 242 від 16.11.2012 25 099,00 грн., № 153 від 01.07.2013 15 026,00 грн., № 101 від 17.04.2014 11 154,30 грн.).

Суд вважає, що вид і розмір шкоди, завданої вищевказаними кримінальними правопорушеннями, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України та заподіяння яких інкриміновано обвинуваченому, є повністю доведеними. Виходячи із установлених судовим розглядом обставин у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 зобов`язаний відшкодувати завдану ним шкоду в повному обсязі, в зв`язку з чим цивільний позов ДП «Волиньвугілля» про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, у розмірі 51 279,30 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, та вважає за необхідне визнані постановою старшого слідчого Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 від 27.11.2015 року (а.с. 164-165, т. 2) речовими доказами: копії документів ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», які були надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання; журнал наказів директора шахти, приймаючи до уваги розписку посадової особи підприємства ОСОБА_23 від 01.12.2015 року (а.с. 166, т. 2), відповідно до якої вона отримала від слідчого вказаний журнал вважати повернутим за належністю власнику ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».

Процесуальні витрати в межах кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 128, 129, 323, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання у порядку виконання вироку.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, поширюється на увесь час відбування основного покарання у виді позбавлення волі та, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, який обчислюється з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою до набрання вироком законної сили залишити незмінним.

Цивільний позов Державного підприємства «Волиньвугілля» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Волиньвугілля» (код ЄДРПОУ: 32365965, місцезнаходження юридичної особи: вул. Луцька, буд. 1, м. Нововолинськ, Волинська область, 45400) шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 51 279 (п`ятдесят одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) гривень 30 копійок.

Після набрання вироком законної сили речові докази: копії документів ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання; журнал реєстрації наказів директора шахти з основної діяльності вважати повернутим за належністю власнику ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надіслати учаснику судового провадження, який в судове засідання не прибув.

Копію вироку для вручення обвинуваченому видати захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_24