Ухвала суду № 139346194, 31.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18262/26

Провадження № 2/161/8589/26

У Х В А Л А

31 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним фраудаторного договору купівлі-продажу земельної ділянки, застосування наслідків недійсності, припинення речових прав та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у якому просить суд: визнати недійсним фраудаторний договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 26 грудня 2025 року; застосувати наслідки недійсності правочину; припинити речові права на новоутворену внаслідок об`єднання земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію такої ділянки. Ціна позову визначена в розмірі 2 900 455,00 грн відповідно до висновку про експертну грошову оцінку.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 0722884800:01:004:0212, площею 0,8502 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3295371207228, а також встановити відповідні заборони щодо реєстраційних дій державним реєстраторам, нотаріусам та органам Держгеокадастру України.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на наявність очевидної та встановленої моделі поведінки відповідачів, спрямованої на умисне приховування майна та ухилення від виконання грошового зобов`язання боржника перед кредитором.

Позивач вказує, що боржник ОСОБА_2 упродовж вісімнадцяти років свідомо не реєстрував право власності на спірну ділянку і зареєстрував його лише 29 жовтня 2025 року через два дні після накладення арешту на його майно. Відчуження спірної ділянки відбулося 26 грудня 2025 року на користь трьох покупців, які діяли як єдина узгоджена група ( ОСОБА_4 виступив одночасно від власного імені та як представник ОСОБА_5 за довіреністю), за ціною, що у 58 разів нижча за її ринкову вартість. Вже через два з половиною місяці після придбання ті самі покупці об`єднали спірну ділянку із суміжними земельними ділянками в новий об`єкт з кадастровим номером 0722884800:01:004:0212, внаслідок чого розділ ДРРП щодо Спірної ділянки було закрито, а сама ділянка формально припинила існування як окремий об`єкт цивільних прав. Наведена послідовність дій, на переконання позивача, демонструє чіткий механізм, реалізований групою осіб щодо оперативної зміни правового режиму нерухомого майна одразу після зміни обставин, що впливають на можливість звернення стягнення. Оскільки відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на цей час є співвласниками об`єднаної ділянки, вони мають повну юридичну й фактичну можливість у будь-який момент розпорядитися належними їм частками або ініціювати черговий поділ чи об`єднання цього об`єкта.

Суд, дослідивши матеріали заяви та позовної заяви, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс 19)).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності відчуження нерухомого майна, яке, за твердженням позивача, має ознаки фраудаторного правочину (вчиненого на шкоду кредитору). Наведені позивачем обставини зокрема швидка реєстрація права власності боржником після арешту іншого майна, продаж за ціною у 58 разів нижчою за ринкову через пов`язаних представників, а також подальше оперативне об`єднання ділянок із закриттям розділу в ДРРП свідчать про наявність реального ризику подальших дій щодо трансформації об`єкта нерухомості. Оскільки відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є поточними співвласниками новоутвореної земельної ділянки кадастровий номер 0722884800:01:004:0212, вони володіють правовими інструментами для повторного поділу, об`єднання або відчуження часток третім особам.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих подальших недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення.

Накладення арешту на новоутворену земельну ділянку та заборона вчинення реєстраційних дій у ДРРП є співмірними, адекватними заходами, які забезпечать збереження теперішнього стану майна до вирішення спору по суті. Водночас вимоги заяви щодо заборони органам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам вносити відомості до Державного земельного кадастру про поділ, об`єднання чи зміну меж не підлягають задоволенню.

Суд наголошує, що арешт майна та заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є достатніми заходами. Наявність судової заборони на реєстраційні дії у ДРРП унеможливлює юридичне закріплення будь-яких технічних змін (поділу чи об`єднання), які могли б проводитися в ДЗК, оскільки без державної реєстрації речових прав такі зміни не набувають юридичної сили.

Керуючись нормами ст. ст. 149, 150, 153, 157, 175, 177, 193, 261, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 0722884800:01:004:0212, площею 0,8502 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3295371207228).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, органам місцевого самоврядування та їхнім посадовим особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки (кадастровий номер 0722884800:01:004:0212, площею 0,8502 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3295371207228), у тому числі щодо державної реєстрації переходу, припинення чи обтяження речових прав на неї, а також щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу до негайного виконання направити до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (адреса: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67; код ЄДРПОУ 39767861) та Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27А; код ЄДРПОУ 35041407), іншим учасникам справи для відому.

Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк