Постанова № 139346186, 26.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13929/26

Провадження № 3/161/3555/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Управління поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

-за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 , 25.06.2026 року о 02 год. 56 хв., в м. Луцьк по вул. Захисників України, 21, керував легким персональним електричним засобом, а саме електросамокатом марки «VEVI VV50088», з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі у лікаря нарколога КП «ВОПЛ» м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, відмовився в категоричній формі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився за викликом до суду, хоча був належним чином повідомлений про час, місце і дату судового розгляду. До початку судового засідання ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з підстав викладених у письмових поясненнях його захисника.

На адресу суду від захисника ОСОБА_1 Собковського С.С. надйшла заява про розгляд справи без його участі та письмові пояснення та заперечення у справі, згідно яких, останній вважає, що в діях його довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що докази, які містяться в матеріалах даної справи не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та є неналежними доказами, з підстав, викладених у запереченні. Вказує, що запис із нагрудної камери поліцейського не містить відеофіксації керування електросамокатом ОСОБА_1 та розпочинається тоді, коли він уже перебуває поруч із нерухомим самокатом. Також, записи з автомобільного відеореєстратора патрульного автомобіля є фрагментарними, здійснені у темний час доби та з істотної відстані, у зв`язку з чим не дозволяють за індивідуальними ознаками надійно ідентифікувати саме ОСОБА_1 як особу, яка керувала електросамокатом. Відеоматеріал із камер АЗС є не первинним цифровим записом системи відеоспостереження та не його цифровою копією, а похідним записом екрана монітора, здійсненим мобільним телефоном працівника поліції. Такий спосіб отримання матеріалу не дозволяє належним чином перевірити його походження, автентичність, метадані, точність часу, цілісність та повноту первинної відеоінформації. Крім того, матеріалами справи не встановлено належним чином навіть технічні характеристики самого пристрою, не встановлено виробника, конкретної марки та моделі самоката, потужності його електродвигуна, максимальної конструктивної швидкості та інших технічних параметрів. За таких обставин неможливо перевірити обґрунтованість зробленого працівником поліції висновку про віднесення цього пристрою саме до законодавчо визначеної категорії «легкого персонального електричного транспортного засобу». Також, матеріали справи не містять належної та однозначної фіксації «категоричної» відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, яка зазначена у протоколі. Натомість на відеозаписі міститься репліка зі змістом «їдемо в лікарню», фактичного доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я матеріали не підтверджують, а документ медичного закладу про його прибуття та відмову від огляду відсутній. Таким чином, просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, який також не з`явився по наявним матеріалам справи.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно п. 6 Розділу Х Наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 (далі - Наказ № 1395) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Судом встановлено, що будь-яких порушень вимог КУпАП та Наказу при складанні адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 інспекторами поліції не вчинено, зокрема, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом (а.с.1).

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який стояв біля покинутого електросамокату на пішохідному переході біля в`їзду в АЗС, останній пояснив, що не керував даним електросамокатом, а просто його вів в руках. Також, з даного відеозапису вбачається, що працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 процедуру проведення огляду, роз`яснено його права, після чого йому запропонували йому пройти огляд на місці та в медичному закладі. ОСОБА_1 категорично відмовився проходити огляд на місці зупинки та в медичному закладі, лише після того, як його друзі почали запевняти його, щоб він поїхав в лікарню, він невпевнено сказав працівникам поліції, що поїде в лікарню, проте після повторного запитання працівника поліції щодо проходження огляду він утримався від відповіді. Із відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції вбачається, що 25.06.2026 року о 02:53 год. виїжджаючи із АЗС, з правого боку видно двох чоловіків, а саме: ОСОБА_1 та його друга, яких можна ідентифікувати за одягом, статурою тіла та зачіскою, які стояли біля електросамоката, який лежав на дорозі з іншого виїзду з АЗС. Крім того, з відеозапису, здійсненого відеореєстратором службового автомобіля працівників поліції, вбачається, що 25.06.2026 року о 02:55 год. під час руху по вул. Захисників України в умовах темної пори доби на відеозаписі видно здалеку червоне світло від невеликої задньої фари транспортного засобу. О 02:56 год. працівники поліції наздогнали зазначений транспортний засіб біля в`їзду джо АЗС, яким виявився електросамокат, біля якого перебував ОСОБА_1 . Із відеозапису з камер спостереження АЗС чітко видно, як 25.06.2026 року о 02:54 год. з АЗС виїжджає поліцейський автомобіль, а з правого боку, на тротуарі стоять двоє хлопців із самокатом, що також підтверджується відеозаписом із камер спостереження АЗС, після чого о 02:54 год. один із хлопців, а саме: ОСОБА_1 взяв самокат та поїхав в бік вул. Конякіна. Також, з іншого відео з АЗС вбачається, що ОСОБА_1 , разом із другом керують електросамокатом на території АЗС. (а.с.7).

Суд вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, є належними та допустимими доказами, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначені відеозаписи належним чином підтверджують факт керування саме ОСОБА_1 саме електросамокатом марки «VEVI VV50088» та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, доводи захисника про те, що з відеозаписів не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, суд не бере до уваги, оскільки дане твердження захисника спростовується вищезазначеними відео з відеореєстратора службового автомобіля та камер спостереження АЗС.

Також, твердження захисника ОСОБА_1 - Собковського С.С. на неналежність як доказу відеоматеріалу з камер відеоспостереження АЗС з огляду на те, що він є записом екрана монітора, здійсненим мобільним телефоном працівника поліції, саме по собі не свідчить про недопустимість такого доказу. Зміст відеозапису підлягає в оцінці судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами. При цьому, з відеозапису чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 електросамокатом. Захисником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про монтаж, зміну змісту чи спотворення відеозапису, а лише поставлено під сумнів спосіб його отримання. Відтак, сам факт фіксації відеозапису з екрана монітора мобільним телефоном працівника поліції не нівелює його доказового значення, а доводи захисника щодо неможливості перевірки його автентичності та цілісності не підтверджені належними доказами.

Щодо тверджень захисника Собковського Д.В. про те, що матеріалами справи не встановлено належним чином навіть технічні характеристики самого пристрою, не встановлено виробника, конкретної марки та моделі самоката, потужності його електродвигуна, максимальної конструктивної швидкості та інших технічних параметрів, а відтак неможливо перевірити обґрунтованість зробленого працівником поліції висновку про віднесення цього пристрою саме до законодавчо визначеної категорії «легкого персонального електричного транспортного засобу», суд виходить з наступного.\

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, відсутність відомостей про марку, модель, потужність двигуна та інші технічні характеристики електросамоката не має визначального значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, оскільки факт керування ним електросамокатом, який приводився в рух електричним двигуном, підтверджується наявними у справі відеозаписами.

Інші заперечення захисника суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вищевказаних встановлених судом фактів.

Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 702241 від 25.06.2026 року, довідкою з бази даних «ІКС ІПНП» від 26.06.2026 року, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.06.2026 року, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2026 року, рапортом, відеозаписом.

За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, яке виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п. 2.5 ПДР України.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.

Враховуючи характер та ступінь небезпеки вчиненого, а також ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, що відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності, суд приходить до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку суду, саме таке стягнення дозволить у повній мірі реалізувати мету адміністративного стягнення, передбачену ст. 23 КУпАП України, тобто виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного суду Пахолюк А.М.