Рішення № 139346072, 26.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2114/26

2/154/1377/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 25.05.2026 звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 67667-01/2025, згідно з умовами якого відповідачці було надано фінансовий кредит в розмірі 12 400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

ТОВ «Стар Файненс Груп» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка зі свого боку не виконала належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 25 044,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12236,40 грн; заборгованість за процентами 6607,80 грн; заборгованість за штрафами 6200,00 грн.

Вказує, що 19.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №19062025, внаслідок чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 67667-01/2025 від 31.01.2025.

Посилаючись на викладені обставини позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 67667-01/2025 від 31.01.2025 в сумі 25 044,20 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.06.2026 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву. У відзиві відповідачка зазначила, що не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів від первісного кредитора. Водночас відповідачка не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості та вважає, що позов підлягає лише частковому задоволенню. Зокрема, відповідачка заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 6 200,00 грн, посилаючись на те, що зазначена сума була нарахована в період дії воєнного стану, у зв`язку з чим, на її думку, вимога про її стягнення не відповідає вимогам закону та підлягає відхиленню. Крім того, відповідачка просить суд перевірити період нарахування процентів за кредитом та відмовити у їх стягненні в частині, нарахованій після 30.05.2025, яку вона вважає кінцевою датою повернення кредиту. Також відповідачка заперечує проти стягнення з неї 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи зазначений розмір неспівмірним та непропорційним складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт і наданих послуг. Посилаючись на положення статей 137, 141 ЦПК України, відповідачка просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися, просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що 31.01.2025між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 67667-01/2025.

Зазначені обставини підтверджуються копією договору про надання фінансового кредиту № 67667-01/2025, долученого до позовної заяви, а також визнаються та не заперечуються відповідачкою.

Згідно умов договору сума кредиту становить 12 400,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту -120 днів. Дата надання кредиту 31.01.2025. Кінцева дата погашення кредиту 30.05.2025 (п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості. Тип процентної ставки фіксована.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 27 032,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 14 632,00 грн (п.п. 1.4.1 п.1.4 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-6996 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про надання фінансового кредиту № 67667-01/2025підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Y952.

Отже, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6996, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 про переказ грошових коштів, листом АТ «Універсал Банк» від 29.06.2026, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6996, на яку за період з 31.01.2025 по 05.02.2025 було зарахування коштів у сумі 12 400,00 грн.

Факт отримання кредитних коштів за кредитним договором також визнається та не заперечуються відповідачкою.

Водночас, судом встановлено, що відповідачка не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ТОВ «Стар Файненс Груп», позичальник ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 31.05.2025 становить 25 044,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12236,40 грн; заборгованість за процентами 6607,80 грн; заборгованість за штрафами 6200,00 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачкою - не приведений.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Також встановлено, що 19.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №19062025, внаслідок чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 67667-01/2025 від 31.01.2025.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором в сумі 25 044,20 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» після набуття права вимоги за договором, нарахування процентів не здійснювало.

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідачка у справі не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Стар Файненс Груп».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 236,40 грн та заборгованість за процентами в розмірі 6607,80 грн, які нараховані у відповідності до умов договору, а всього 18 844,20 грн.

Щодо стягнення з відповідачки штрафу суд зазначає таке.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Проте, виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.

Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними і обов?язковими.

Разом з тим, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Судом встановлено, що Договір № 67667-01/2025 укладено 31.01.2025, відповідно неустойка за порушення грошових зобов`язань за договором нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 штрафу врозмірі 6200,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України в разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 викладено висновок, що зменшення витрат на професійну правничу допомогу можливе за клопотанням іншої сторони в разі доведення їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та витраченим адвокатом часом.

Домовленість між адвокатом і клієнтом про розмір гонорару є обов`язковою для них, однак не зобов`язує суд покласти всю погоджену суму на іншу сторону спору. Суд оцінює не дійсність такої домовленості, а обґрунтованість, необхідність і співмірність суми, заявленої до компенсації за рахунок процесуального опонента.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер адвоката, акт № 295 про надання послуг від 11 травня 2026 року та детальний опис наданих послуг.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість надання правничої допомоги за однією справою становить 8 000,00 грн без ПДВ.

В акті № 295 про надання послуг від 11 травня 2026 року сторони підтвердили надання правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 67667-01/2025 від 31 січня 2025 року та визначили її вартість у розмірі 8 000,00 грн.

Відсутність окремого доказу фактичного перерахування цієї суми адвокатському об`єднанню не є самостійною підставою для відмови в її розподілі, оскільки за умовами договору та підписаного акта вказана сума підлягає сплаті позивачем.

Згідно з детальним описом адвокатом надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; погодження правової позиції клієнта 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин; подання позовної заяви до суду одна послуга.

Загальна зазначена тривалість роботи становить 6 годин 30 хвилин.

Відповідачка у відзиві заперечила проти стягнення 8 000,00 грн, посилаючись на типовий характер справи, невисоку складність виконаних робіт, невелику ціну позову та явну неспівмірність заявленої суми витрат. Просила істотно зменшити їх розмір.

Оцінивши наведені доводи та подані позивачем докази, суд вважає клопотання про зменшення витрат частково обґрунтованим.

Справа стосується стягнення заборгованості за одним короткостроковим кредитним договором. Позивач є професійним учасником фінансового ринку, який систематично звертається до суду з однотипними позовами про стягнення кредитної заборгованості, а представництво його інтересів здійснює адвокатське об`єднання на підставі довгострокового договору.

Зміст позовної заяви значною мірою складається з викладення стандартних положень цивільного законодавства, законодавства про електронну комерцію, умов кредитного договору, договору відступлення права вимоги та переліку доданих до позову документів.

Підготовка позову не потребувала проведення експертиз, опрацювання значного обсягу нестандартних доказів, складних математичних розрахунків чи дослідження виняткової правової проблеми.

Представник позивача участі в судових засіданнях не брав та в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Слід також зауважити, що заявлена винагорода в розмірі 8 000,00 грн становить майже 32 % ціни позову 25 044,20 грн.

За таких обставин покладення на відповідачку всієї заявленої суми витрат створило б для неї надмірний і невиправданий фінансовий тягар та не відповідало б критеріям співмірності, розумності й справедливості.

Водночас суд ураховує, що адвокат фактично ознайомився з матеріалами кредитної справи, визначив правову позицію, склав і подав позовну заяву, а тому підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат немає.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, складності справи, обсягу виконаної роботи, характеру підготовлених процесуальних документів, часу, об`єктивно необхідного для їх підготовки, ціни позову та значення справи для сторін суд визначає співмірний і розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Зазначене зменшення не змінює розміру гонорару, погодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням, а визначає лише ту частину витрат, яка може бути покладена на відповідачку за результатами розгляду цієї справи.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним, відповідно до статті 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2003,19 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 67667-01/2025 від 31.01.2025 в розмірі 18 844,20гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2003,19 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 31.08.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область,79029, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Лутай