Рішення № 139344403, 31.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4519/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Обслуговуючого кооперативу «КЕКС»,

третья особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д»

про

визнання частково недійсним договору та його розірвання, повернення сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чернявська Вікторія Віталіївна, адреса для листування: 65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 1-А, кабінет № 104, до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС», місцезнаходження: 67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Василя Спрейса, 1 прим. 39-К4, про визнання частково недійсним договору та його розірвання, повернення сплачених коштів.

Предметом позову є визнання частково недійсним договору та його розірвання, повернення сплачених коштів, підставою позову є порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі.

Представник відповідача адвокат Гаврилюк Христина Сергіївна надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку із відсутністю факту порушення прав позивача за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу, а також посилалась на форс-мажорні обставини, які вплинули на строки будівництва будинку.

06.11.2024 року від представника позивачки, адвоката Бурдейного В.О. надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д».

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до частини 1 Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № KS-018-04/0003 від 13/05/2021, укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС», вказано, що «Тимчасовий утримувач Кооператив або інша особа, яка несе Тимчасові експлуатаційні витрати. Забудовник- ТОВ «Валентина Д», яка є власником земельних ділянок, та на яке покладено функції з отримання дозвільних документів на будівництво комплексу «КЕКС». Окрім цього, Забудовник наділяється правом інформування будь-яких третіх осіб про умови та хід будівельних робіт комплексу «КЕКС».

06.11.2024 року від представника позивачки, адвоката Бурдейного В.О. надійшла заява про зміну предмета позову шляхом збільшення розміру позовних вимог, якою просив визнати частково недійсним п.7.5.2.6. Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) в частині фрази «за дострокове розірвання Меморандуму Кооператив утримує з цільового внеску додатковий цільовий внесок у розмірі 7% від розрахункового розміру Цільового внеску, визначеного на дату затвердження Рішення Загальних зборів членів кооперативу про розірвання Меморандуму, та повернення Асоційованому члену Цільового внеску та Паю. При цьому, розрахунковий розмір Цільового внеску не може бути менший, ніж Цільовий внесок, що зазначений у п.5.1 Меморандуму». Розірвати Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316). Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти сплачені за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року у розмірі 342 189 (триста сорок дві гривні сто вісімдесят дев`ять) гривень 25 коп. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму інфляційного збільшення за заборгованістю, яка утворилася за період з 15/02/2023 по 31/07/2024, згідно сплачених грошових коштів за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року у розмірі 29 738 (двадцять дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 79 коп., та 3% річних (згідно статті 625 ЦК України) у розмірі 14 990 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 70 коп. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору.

07.11.2024 представник відповідача адвокат Гаврилюк Христина Сергіївна надала суду відзив на позовну заяву, яким просила в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та у стягнення судових витрат відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

21.08.2025 протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову шляхом збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року заява представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д» - задоволена. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37929498, адреса: вул. Ангарська, буд. 1, с-ще Авангард, Одеський район, Одеська область, 67806, Україна).

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС», третья особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д» про визнання частково недійсним договору та його розірвання, повернення сплачених коштів, - до судового розгляду по суті.

У судове засідання по суті позивач та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача подав до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, справу розглянути без його участі. Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.

13 травня 2021 року, між позивачем та відповідачем було укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 (далі - «Меморандум»). Також, 13/05/2021, були підписані додатки до персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № К8-018- 04/0003, а саме: Додаток № 1 «Схема об`єкта нерухомості». Додаток № 2 «Графік внесення Цільового внеску». Додаток № 3 «Технічні показники Об`єкту нерухомості». Додаток № 4 «Характеристики оздоблення об`єкту нерухомості».

Згідно п. 2.1. Персонального меморандуму, персональний меморандумом за своєю правовою суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії кооперативу (відповідач) та асоційованого члену (позивач), спрямовані на досягнення передбаченої статутом мети діяльності кооперативу та задоволення потреб асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок.

Згідно п. 3.1. Персонального меморандуму, асоційований член зобов`язується внести пай, вступний внесок та цільовий внесок в розмірі визначеному меморандумом, а кооператив (відповідач) в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності кооперативу та задовольнити потребу асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у асоційованого члена Права асоційованого члена на Об`єкт нерухомості зазначений у меморандумі, після звершення будівництва Об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію в порядку визначеному меморандумом.

Згідно п. 4.2. Персонального меморандуму, орієнтований строк введення Об`єкту будівництва в експлуатацію до 31.04.2023 року. Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об`єкта будівництва в експлуатацію на строк до 8 місяців і це не буде вважатися порушенням умов меморандуму.

Згідно п. 5.1. Персонального меморандуму, пайовий внесок складає 100 гривень і підлягає внесенню на рахунок кооперативу не пізніше 13 травня 2021 року. Цільовий внесок на момент укладення меморандуму дорівнює 627 588,64 гривень, що за домовленістю сторін еквівалентно 22 709,92 доларів США, розрахованого по курсу продажу долару США встановленого на Міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладання меморандуму та становить 27,635 гривень.

Згідно п. 5.3. Персонального меморандуму, в обов`язковому порядку особа, що вступає до складу асоційованих членів кооперативу зобов`язана внести повний розмір вступного внеску не пізніше 13 травня 2021 року у розмірі 0,4 відсотка від суми цільового внеску, яка визначена у п. 5.1. меморандуму, що в свою чергу становить 2 510,36 гривень.

На виконання своїх зобов`язань по укладеному меморандуму, позивачем було у повному обсязі без прострочень сплачено на розрахунковий рахунок відповідача усі платежі що передбачені п. 5.1. та 5.3. Персонального меморандуму згідно Додатку № 2 «Графік внесення цільового внеску», що підтверджується відповідними квитанціями, які є в матеріалах справи.

Відповідачем не заперечувалось, що позивачем були виконані всі, передбачені Персональним меморандумом умови на виконання своїх зобов`язань.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Персональним меморандумом не виконав взагалі. Станом на день розгляду справи у суді, будівництво багатоквартирного житлового будинку навіть не почалось, що і не заперечується відповідачем.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, здійснюючи вибір об`єкту інвестування у житлову нерухомість, позивач як покупець у першу чергу звертав увагу на заявлені продавцями на ринку нерухомості терміни закінчення будівництва житлових будинків та введення їх в експлуатацію, тобто суттєву для позивача умову договору. Обіцяний відповідачем строк введення об`єкту будівництва в експлуатацію став одним з вирішальних факторів для укладення спірного меморандуму саме з ним.

Згідно п. 4.2. Персонального меморандуму, орієнтований строк введення об`єкту будівництва в експлуатацію 30 квітня 2023 року. Згідно даного пункту Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію на строк не більше 8 місяців, тобто до 30 грудня 2023 року.

Тлумачення умов Персонального меморандуму дає підстави для висновку, що пунктом 4.2. меморандуму визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору.

Відповідно до практики Верховного суду, зокрема, у постанові від 26.04.2023 року у справі№ 722/1297/21, щодо «орієнтованих строків» зазначено: «Суди неправильно витлумачили зміст пункту 3.1 договорупро спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року та безпідставно вважали, що ним не передбачено строк будівництва, а лише вказано про орієнтовний термін введення об`єкта в експлуатацію (червень 2018 року). Тлумачення пунктів 2.2, 3.1, 8.12 вказаного договору дає підстави для висновку, що пунктом 3.1 договору визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору». У зв`язку із чим суд задовольнив позов про розірвання договору із забудовником та стягнув з нього сплачені грошові кошти інвестором.

Порушення відповідачем строків будівництва і не введення об`єкта будівництва в експлуатацію у строк визначений пунктом 4.2. Персонального меморандуму є істотним порушенням умов договору, що у відповідності до ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання. Строк затримки виконання зобов`язання відповідачем є значним.

Більш того, як встановлено судом з матеріалів справи, за весь час дії Персонального меморандуму, жодних домовленостей між позивачем і відповідачем щодо відкладення строку введення об`єкту будівництва в експлуатацію не укладалось. Обґрунтованих повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію від відповідача до позивача не надходило, сторони не погоджували інших строків завершення будівництва та введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність ініціювання позивачем процедури визначеної розділом 7 Персонального меморандуму щодо його розірвання, та погоджується з доводами позивача, що відповідач помилково ототожнює поняття добровільне розірвання меморандуму за ініціативи позивача, з процедурою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок істотного порушення договору другою стороною. Посилання відповідача на пункти 7.5.2.5-7.5.2.7. Персонального меморандуму є мірою відповідальності за безпідставне розірвання меморандуму з боку асоційованого члена та невиконання ним своїх зобов`язань. В даному ж випадку справжньою причиною ініціативи розірвання меморандуму є невиконання саме відповідачем умов меморандуму в частині строків будівництва та введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо неможливості виконувати свої зобов`язання через введений на території України військовий стан, не може бути взято судом до уваги, оскільки саме пособі таке твердження без належного доказового підтвердження є неспроможним.

Настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Між форс-мажорними обставинами і неможливістю виконати договірне зобов`язання повинен існувати причинно-наслідковий зв`язок. Воєнний стан не варто розцінювати як можливість невиконання зобов`язань за договором. Запроваджений воєнний стан на всій території України не дає правових підстав відповідачу не виконувати свої зобов`язання по Персональному меморандуму.

Правовий зміст поняття форс-мажору не передбачає звільнення від самого виконання зобов`язання. Мова йде лише про можливість звільнення сторони договорувід цивільно-правової відповідальності в разі невиконання або порушення умов виконання зобов`язання. Якщо виконання зобов`язання в принципі можливе, то його потрібно виконувати. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі №926/2343/16, від 15.06.2018 р. у справі №915/531/17, від 16.07.2019 р. у справі №917/1053/18, від 26.05.2020 р. у справі №918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі №913/785/17, від 25.11.2021 р. у справі №905/55/21, від 30.11.2021 р. у справі №913/785/17, від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 р. у справі №908/2287/17.

Водночас відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували не можливість виконання зобов`язання по будівництву та введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

Також умовами п. 7.6. Персонального меморандуму сторонами передбачено підстави для звільнення сторін від відповідальності де серед іншого передбачено надання довідки уповноваженого державного органу, який вправі визначати обставини непереборної сили. Але відповідач не надавав до суду такого документального підтвердження, окрім своїх письмових пояснень у відзиві на позовну заяву.

За правилами ділового обороту у випадку настання у сторони договору форс-мажорних обставин, така сторона як найшвидше має повідомити про таке іншій стороні. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Суд не приймає доводи відповідача про зростання собівартості будівництва, в тому числі за рахунок дорожчання вартості будівельних матеріалів, оскільки повна вартість квартири позивачем була сплачена, та відповідач мав приступити до виконання своїх зобов`язань після укладення Персонального меморандуму.

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов Персонального меморандуму та невиконанням своїх зобов`язань за договором та Законом, такий договір має бути розірваний, а сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору підлягають поверненню позивачу у повному обсязі, за виключенням сплаченого вступного внеску.

Ціна позову становить суму 386918,74 гривень, це грошовий вираз майнових вимог позивача, що за курсом Національного банку України станом на 01.10.2024 р. становить 8266,35 доларів США, які були сплачені позивачем відповідачу на виконання своїх зобов`язань по укладеному Персональному меморандуму.

Згідно ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1,2,3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані прострочення збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У зв`язку з істотним порушенням Відповідачем умов персонального меморандуму та невиконанням своїх зобов`язань за договором та Законом, такий договір має бути розірваний, а сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору підлягають поверненню позивачу у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях (ст.524, 533-535, 625 ЦК України), що узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові ВП ВС від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15, провадження 14-68 цс18, постанові ВП ВС від 19.06.2019 року №703/2718/16, провадження 14-241 цс19, постанові ВП ВС від 04.02.2020 року №912/1120/16, провадження 12-142 гс19). А постановою ВП ВС від 27.11.2019 року №340/385/17 також визначено поширення дії 625 ЦК України на договірні і недоговірні правовідносини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, позивач вважає, що п.7.5.2.6. Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року в частині фрази «за дострокове розірвання Меморандуму Кооператив утримує з цільового внеску додатковий цільовий внесок у розмірі 7 % від розрахункового розміру Цільового внеску, визначеного на дату затвердження Рішення Загальних зборів членів кооперативу про розірвання Меморандуму, та повернення Асоційованому члену Цільового внеску та Паю. При цьому, розрахунковий розмір Цільового внеску не може бути менший, ніж Цільовий внесок, що зазначений у п.5.1 Меморандуму» є недійсним з тих підстав, що з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в частині другій статті 549 ЦК України, фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору Асоційованим членом кооперативу.

Суд зазначає, що не погоджується з такими твердженнями позивача виходячи з такого.

Як стверджує відповідач у відзиві, не заперечується позивачем та встановлено судом з матеріалів справи, обслуговуючий кооператив "КЕКС" є неприбутковою організацією, метою діяльності якого як вбачається з Закону України «Про кооперацію» є задоволення потреб зокрема своїх асоційованих членів у виникненні у них права асоційованого члена на об`єкт нерухомості, зазначений у меморандумі, після завершення будівництва об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію.

Згідно зі статтею 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК України).

Отже, проаналізувавши вищевикладене норми законодавства, зважаючи на те, що відповідач є неприбутковою організацією, яка здійснює діяльність не з метою отримання прибутку, а для задоволення потреб його членів, відтак у спірних правовідносинах ОК "КЕКС" не є боржником відносно ОСОБА_3 а позивач у свою чергу не є кредитором.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК України може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на укладення договору купівлі-продажу майна належить лише власнику цього майна або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі.

За положеннями статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Відтак, зважаючи на викладене, проаналізувавши матеріали справи суд зазначає, що позивачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що спірний пункт персонального меморандуму був недійсним на момент його укладення та погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач не погодилася з таким пунктом лише перед зверненням до суду з даним цивільним позовом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання пункту 7.5.2.6 персонального меморандуму недійсним та вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 5238,69 грн.

Судом задоволено позовні вимоги позивача частково.

З урахуванням задоволення позовних вимог частково, а також ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2619,35 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС», третья особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина Д» про визнання частково недійсним договору та його розірвання, повернення сплачених коштів задовольнити частково.

Розірвати Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти сплачені за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року у розмірі 342 189 (триста сорок дві гривні сто вісімдесят дев`ять) гривень 25 коп.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму інфляційного збільшення за заборгованістю, яка утворилася за період з 15/02/2023 по 31/07/2024, згідно сплачених грошових коштів за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № К8-018-04/0003 від 13.05.2021 року у розмірі 29 738 (двадцять дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 79 коп., та 3% річних (згідно статті 625 ЦК України) у розмірі 14 990 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 70 коп.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ідентифікаційний код: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі - 2619,35 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Суддя А.І. Бочаров