Рішення № 139343841, 28.08.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/693/26

№2/687/597/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі судді Горобець Н.О.,

справа № 687/696/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВ «ФК «Солвентіс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У червні 2026 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 20.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №317387, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 7500,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування ними.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в тому числі за договором про позики №317387 від 20.02.2025 року.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 24075,00 грн. заборгованості, з яких 7500,00 грн - заборгованість за тілом кредит, 21,75 грн - заборгованість за процентами, 1553,25 грн заборгованість за комісією, 15000,00 грн - заборгованість по штрафам, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач відзиву до суду не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 10.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду виписку по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1

28.08.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20 лютого 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 317387 (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника «758yuS», відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п.30 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики 7500,00 грн. Строк позики/строк договору 30 днів (п. 2.2).

Процентна ставка (фіксована) 0,01% в день, діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 Договору.

Комісія 20,71% від суми позики, визначеної п.п.2.1 п.2 Договору, що складає 1553,25 грн.

Дата надання позики 20.02.2025 року. Дата повернення позики 21.03.2025 року. Денна процентна ставка/день 0,70%. Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня 5,00% в день. Орієнтована реальна річна процентна ставка 1001,42%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 9075,00 грн.

Згідно п. 30 «Юридичні адреси та реквізити сторін» вказаний номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжної інструкції ТОВ «Сіроко Фінанс» 20.02.2025 перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 - 7500,00 грн.

Повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 24.07.2026 року та випискою по банківській карті № НОМЕР_2 за 20.02.2025 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 20.02.2025 зараховано 7500,00 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 317387, сума заборгованості за основною сумою боргу - 7500,00 грн, сума заборгованості за процентами 21,75 грн, сума заборгованості за комісією 1553,25 грн, сума заборгованості по пені 15000,00 грн, загальна сума заборгованості 24075,00 грн.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Досліджені судом докази, підтверджують, що ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги є обов`язковими для виконання.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором позики № 317387, укладеним 20.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Сіроко Фінанс» 20.02.2025 було укладено договір позики № 317387 (в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу кошти в сумі 7500,00 грн строком на 30 днів до 21.03.2025 року (включно), а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

20.02.2025 року кредитні кошти в сумі 7500,00 грн були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів в сумі 7500,00 грн у ТОВ «Сіроко Фінанс» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Всупереч умовам Договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість складається із основного боргу 7500,00 грн, процентів 21,75 грн, комісії 1553,25 грн, пені 15000,00 грн, а всього 24075,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору позики, а саме п. 2.4 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 20,71 % від суми кредиту одноразово і становить 1553,25 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1553,25 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 15000,00 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована пеня підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 7521,75 грн, а саме 7500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 21,75 грн - заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Розподіл судових витрат.

При розподілі судових витрат по сплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 24075,00 грн та задоволено на суму 7521,75 грн, тобто на 31,25 % (7521,75х100:24075,00). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 832,00 грн (2662,40х31,25%) та витрати на правничу допомогу в сумі 1875,00 грн (6000,00х31,25%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 7521 (сім тисяч п`ятсот двадцять одну) гривню 75 коп. заборгованості за договором позики № 317387 від 20 лютого 2025 року .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір в сумі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.О. Горобець