Рішення № 139343540, 24.08.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/667/26

Провадження № 2/673/749/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

29 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5199812 від 24.12.2024 року (далі кредитний договір №5199812 від 24.12.2024 року), яка утворилась на день подачі позову, у розмірі 27 552 грн. 21 коп., з яких: 8 424 грн. 83 коп. заборгованість за тілом кредиту, 17 446 грн. 54 коп. заборгованість за процентами нарахована первісним кредитором, 1 680 грн. 84 коп. заборгованість за процентами нарахована позивачем, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 24.12.2024 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна»(далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 булоукладено кредитний договір №5199812. Позивач на виконання умов договору кредиту надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн. строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 0.95 %, комісія за надання кредиту 1 000 грн. Відповідач, відповідно, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.

28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»укладено договір факторингу №28/11/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором №5199812 від 24.12.2024 року, тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»звернулось за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

24.06.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Довгаль П.С. направив до суду відзив, який долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що позовні вимоги відповідач визнає частково, у розмірі 8 424 грн. 83 коп. за тілом кредиту.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком і посвідченням учасника бойових дій, а отже, на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі звільнення від сплати процентів за кредитом на період мобілізації.

У відзиві також заперечується вимога позивача про стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сторона відповідача вважає, що така сума є необґрунтованою та непропорційною до предмету спору з урахуванням ціни позову та розміру заборгованості по тілу кредиту. Також вказує на те, що адвокат Столітній М.М. відповідно до долученого до позовної заяви акта № 19694 від 26.05.2026 року не виконав всіх зазначених ним видів робіт (наданих послуг). З цих підстав вважають, що відсутні підстави щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. відповідно до укладеного з адвокатом Столітнім М.М. договору № 10/12 від 10.12.2024 року.

Враховуючи викладене просить позов задоволити частково.

29.06.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»- Столітній М.М. направив до суду відповідь на відзив, у якій вказав що із умов кредитного договору №5199812 від 24.12.2024року вбачається, що він укладений строком на 360 днів сума кредиту 10 000 грн., відповідач отримав кредитні кошти.

Щодо посилань відповідача на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представник позивача зазначив, що застосування передбачених законом пільг щодо припинення нарахування штрафних санкцій та процентів за користування кредитом передбачає звернення військовослужбовця до кредитора з відповідною заявою та документами, що підтверджують проходження військової служби. Доказів такого звернення відповідача до первісного кредитора чи позивача матеріали справи не містять.

При цьому відповідач проходить військову службу з 30.04.2024 року, а кредитний договір укладено ним 24.12.2024 року, тобто вже після набуття статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим він добровільно взяв на себе відповідні кредитні зобов`язання.

Таким чином, на думку позивача, сам по собі статус військовослужбовця не звільняє відповідача від виконання кредитних зобов`язань, а відсутність належного звернення із підтверджуючими документами виключає підстави для застосування положень ч. 15 ст. 14 зазначеного Закону. Відтак посилання відповідача на вказану норму не спростовують обґрунтованості позовних вимог, а тому підлягають задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просить розгляд справи проводити за його відсутності не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Довгаль П.С. не з`явилися, натомість представник направив заяву, у якій просив розгляд справи провести у їхню відсутність. Крім того, вказує, що співмірним вважає витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 2 000 грн. та погоджується їх сплатити.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24.12.2024 рокуміж ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 булоукладено кредитний договір №5199812.

Відповідно предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 10 000 грн.; загальний строк кредитування становить 360 днів, зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 0,95% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку дії кредитного договору. ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «23902». Відповідач ознайомився з публічною пропозицією ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та надав ТОВ «Лінеура Україна» реквізити платіжної карти PrivatBank № НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало суму кредиту 10 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою від ТОВ «УПР» №1-0112 від 01.12.2025 року

Тобто, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

Належність вказаної карти ОСОБА_1 вбачається із наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої зазначено, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також згідно з даними банку встановлено, що 24.12.2024 року на вказану банківську картку було зараховано грошові кошти від у сумі 10 000 грн.

28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»укладено договір факторингу №28/11/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року.

З витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №28/11/2025 від 28.11.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача, в сумі 25 871 грн. 37 коп. з якої заборгованість з тіла кредиту 8 424 грн. 83 коп., заборгованості за процентами 17 446 грн. 54 коп.

Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правомірно набув право вимоги за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який не заперечується відповідачем встановлено, що в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 29.11.2025 року по 19.12.2025 року (21 календарний день) здійснено донарахування процентів за процентною ставкою 0,95 %, у сумі 1 680 грн. 84 коп.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року загальною сумою 27 552 грн. 21 коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 5199812 від 24.12.2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів і своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір №5199812 від 24.12.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, вказаний кредитний договір №5199812 від 24.12.2024 року, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 24.12.2024 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 рокувбачається, що заборгованість за вказаним договором станом на 28.11.2025 року становить 25 871 грн. 37 коп. з якої заборгованість з тіла кредиту 8 424 грн. 83 коп., заборгованості за процентами 17 446 грн. 54 коп.,

Станом на дату укладання Договору факторингу від 28.11.2025 року № 28/11/2025, строк дії кредитного договору № 5199812 від 24.12.2024 року не закінчився.

Тому згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5199812 від 24.12.2024 рокувбачається, що за період з 29.11.2025 року по 19.12.2025 року (21 календарний день) за вказаним договором нараховано 1 680 грн. 84 коп. відсотків.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року складає 27 552 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу №236 від 17.08.2024 року з 17.08.2024 року зараховано до списків військового складу військової частини НОМЕР_2 довідки №338 від 17.01.2025р., Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2025 року №52 17 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кам`янка Куп`янського району Харківської області ОСОБА_1 зник безвісти і лише 05.02.2026 року стало відомо, що він був захоплений агресором в полон, у якому перебував до 05.02.2026 року та був повернутий в Україну під час обміну полоненими. В даний час ОСОБА_1 продовжує перебувати на військовій службі під час мобілізації в Збройних Силах України та після отриманих в ході бойових дій з загарбниками РФ важких поранень з 06.02.2026 року по теперішній час перебуває на реабілітації.

Так, відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за кредитним договором №5199812 від 24.12.2024 рокуна суму 19 127 грн. 38 коп.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судом докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 8 424 грн. 83 коп. заборгованості за кредитним договором №5199812 від 24.12.2024 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 року між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» був укладений договір про надання правової допомоги №10/12-2024.

Згідно заявки №19694 від 27.04.2026 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Столітнім М.М. юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5199812 від 24.12.2024 року становить 10 000 грн.

Судом враховується клопотання відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки така сума є необґрунтованою та непропорційною до предмету спору з урахуванням ціни позову та розміру заборгованості по тілу кредиту.

За таких обставин підготовка адвокатом позовної заяви, формування пакета доданих документів, не вимагали виконання значного обсягу юридичної, аналітичної чи технічної роботи.

Таким чином, враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

З огляду на критерії співмірності, розумності та фактичний обсяг наданих юридичних послуг, суд вважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 2 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених та відмовлених позовних вимог.

Враховуючи на те, що обсяг задоволених вимог становить 30.58% (8 424.83 ? 100% : 27 552. 21), з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 611 грн.60 коп.(2 000 ? 30.58%: 100%).

Також, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»підлягає стягненню судовий збір в розмірі 814 грн. 10 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5199812 від 24.12.2024 року, у розмірі 8 424 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 814 грн. 10 коп. судового збору та 611 грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Текст рішення складено 31.08.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина