Рішення № 139343527, 26.08.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1544/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового

засідання Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість в розмірі 6131 грн. 75 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 01.09.2021 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» уклав з ОСОБА_1 договір № 5247955, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надав кредит в розмірі 1000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Вказує, що ОСОБА_1 не виконав грошові зобов`язання за договором про надання кредиту, у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 6131 грн. 75 коп.

Як зазначає позивач, 01.04.2026 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» уклав з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» договір про відступлення прав вимоги № АК 01-04/2026, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступив позивачу право вимоги до відповідача за договором № 5247955 від 01.09.2021. Відповідач продовжує ухилятись від повернення боргу за вказаним договором, а тому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позові просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у сумі 1500 грн. 00 коп., з яких: тіло кредиту 1000 грн. 00 коп., проценти 500 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у сумі 2201 грн. 40 коп. Вважає, що позивачем заявлена непропорційно велика сума відсотків по відношенню до тіла кредиту, оскільки тіло кредиту складає 1000 грн. 00 коп., а відсотки складають 5131 грн. 75 коп. Вважає, що сума відсотків повинна становити 500 грн. 00 коп., оскільки відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Другою підставою для звільнення відповідача від сплати нарахованих процентів є те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, серії НОМЕР_1 від 23.07.2018. 28.01.2022 ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки. Під час захисту Вітчизни ОСОБА_1 отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 03.11.2022 за № 2467. На даний час ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу. Отже, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, під час особливого періоду звільнений від сплати процентів за користування кредитом. Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, вважає, що витрати на професійну допомогу у розмірі 9000 грн. 00 коп. є явно завищеними. На думку представника відповідача позов підлягає частковому задоволенню на 24,46% (1500,00 грн./6131,75 грн. х 100%), тому на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 651,22 грн. (2662,40 грн. х 24,46 %), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2201,40 грн. (9000,00 грн. х 24,46 %). Вказала, що у випадку, якщо суд дійде до іншого переконання щодо предмета позову, то вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн. 00 коп., який буде співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послуг.

Представник позивача подав відповідь на відзив в якому вказав, що відсотки нараховано в межах строку кредитування за визначеними договором відсотковими ставками. Вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувались відповідачем, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаного правочину. Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або його умов. Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину, правомірність положень цього договору презюмується. Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки. Із врахуванням вищезазначеного, вважає, що позовні вимоги є аргументованими, що підтверджується належними доказами. Щодо проходження військової служби вказав, що сама по собі наявність норми закону не є безумовною підставою для звільнення особи від виконання зобов`язань, оскільки застосування відповідної пільги можливе виключно за умови доведення факту належності відповідача до кола осіб, на яких поширюється дія зазначеної норми, а також періоду, протягом якого така особа перебувала на військовій службі. Так, Національний банк України своїм листом № 14-0005/45819 від 14.06.2024 року надав роз`яснення Асоціації українських банків, відповідно до якого вищевказана пільга надається військовослужбовцям, що перебувають на інших видах військової служби (не за призовом) лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Разом із тим, доказів взяття участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в період із 01.09.2021 по 20.03.2022 (крайня дата нарахування відсотків за договором) відповідачем не надано. Щодо витрат на правову допомогу позивача представник зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справи, зворотного відповідачем не доведено, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.09.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 підписано договір про надання кредиту № 5247955 (а.с. 22-27).

Відповідно до п. 1.3 договору, кредит надається в сумі 1000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1.7 договору,нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку користування кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 0,05% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту. 1.7.2. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: - в базовий період протягом 20 календарних днів з 01.09.2021 року до 21.09.2021 року (включно) у розмірі 0,01 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка (п. 2.1. правил)); - в спеціальний період (п. 2.41. правил) протягом 180 календарних днів з 22.09.2021 року до 20.03.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.35. правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 1007,40 грн. 1.7.3. У випадку подовження позичальником базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору (п. 2.22. правил), проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого базового періоду у розмірі 1,99% за один день користування кредитом (базова процентна ставка (п. 2.3. правил)). В спеціальний період, з дати закінчення подовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). 1.7.4. Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. договору нараховуються кредитодавцем протягом усього строку дії договору (з дати укладення договору (п. 2.9. правил) до кінцевої дати виконання договору (включно)) на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася. Нарахування процентів за користування кредитом є правом кредитодавця, а не його обов`язком. Кредитодавець, без погодження з позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом. 1.7.5. Розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у графіку платежів, може бути збільшений кредитодавцем тільки з письмової згоди позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна додаткова угода (п. 2.11. правил). 1.7.6. У разі неналежного виконання графіку платежів настає умова дострокового виконання зобов`язань за договором (п. 2.43. правил), у зв`язку з чим позичальник має сплатити всю заборгованість (п. 2.14. правил) за договором.

Згідно із п. 3.1. договору, сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 01.09.2021 до кінцевої дати виконання договору 20.03.2022 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Договір підписано ОСОБА_1 01.09.2021 шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора PS5247955.

Відповідач отримав від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на картку НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією від 01.09.2021 та не заперечується представником відповідача.

Однак, через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилась заборгованість за договором, яка згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості становить 6131 грн. 75 коп. та складається із: 1000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 5131 грн. 75 коп. - заборгованість за відсотками.

01.04.2026 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено договір № АК 01-04/2026 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідачем умови договору не виконувались, в зв`язку із чим, виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відтак, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором про надання кредиту № 5247955 від 01.09.2021, укладеним між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору, наданого позивачем, вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 5247955 від 01.09.2021становить 6131 грн. 75 коп. та складається із: 1000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 5131 грн. 75 коп. - заборгованість за відсотками.

Однак, суд не погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості щодо нарахованих відсотків з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові КЦС ВС від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23, Верховний Суд висловив наступну позицію щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, так як наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У Рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23).

Так, дійсно, відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, первісний кредитор та позивач здійснювали нарахування процентів за користування кредитом протягом строку кредитування.

Проте, встановлення високої процентної ставки призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у сумі 5131 грн. 75 коп., що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто 1000 грн. 00 коп.

Саме тому, розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином: 1000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1000 грн. 00 коп. - заборгованість по відсотками, що разом складає 2000 грн. 00 коп.

Щодо твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він звільнений від сплати процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: 1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду. Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (із відповідними змінами).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, а воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 в справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються. Водночас положення цього Закону не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

У ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Згідно із довідкою № 1643/2/6/1/3/3185 від 09.07.2026, виданою начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 . З якого періоду відповідач перебуває на службі, з даної довідки встановити неможливо.

28.01.2022 року ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД від 23.07.2018.

Згідно із довідки про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Фелерації проти України від 24.02.2024 № 500, молодший сержант ОСОБА_1 брав участь в таких заходах в період, зокрема, з 11.08.2022 по 12.08.2022, 28.11.2022 по 22.12.2022.

Договір про надання кредиту № 5247955 укладений між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 01.09.2021. Період нарахування відсотків за договором: з 01.09.2021 по 20.03.2022.

Оскільки, відповідачем не надано доказів того, що у спірний період нарахування процентів він користувався пільгами, передбаченими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, за період з дати укладення кредитного договору - 01.09.2021 по 20.03.2022 ним не надано доказів, що він був військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у здійсненні відповідних заходів, визначених законодавством, а тому, на думку суду, відсутні підстави для застосування у вказаний період пільги щодо ненарахування процентів за кредитним договором.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с. 1).

У зв`язку із тим, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 868 грн. 47 коп. сплаченого судового збору.

Разом з тим, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги наданої адвокатом.

02.07.2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 (а.с. 7-9).

01.05.2026 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» підписано заявку на надання юридичної допомоги № 483 (а.с. 42).

Згідно із витягом з акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, вартість наданих послуг адвокатським об`єднанням складає: 3000 грн. 00 коп. надання усної консультації, 6000 грн. 00 коп. складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (а.с. 47).

Позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було заявлено на суму 6131 грн. 75 коп., проте позовні вимоги задоволено частково на суму 2000 грн. 00 коп., тобто на 32,62%.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд, з врахування пропорційності, дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2935 грн. 80 коп. (9000 грн. х 32,62%).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 1048-1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання кредиту № 5247955 від 01.09.2021 в розмірі 2000 грн. 00 коп. (1000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 1000 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками), а також судові витрати в розмірі 868 грн. 47 коп. судового збору та 2935 грн. 80 коп. витрат на правничу допомогу,а всього 5804 грн. 27 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371).Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя О.М.Бабій