Ухвала суду № 139343029, 31.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/2996/24

Провадження № 6/947/907/26

УХВАЛА

31.08.2026 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про відстрочну виконання судових рішень та розблокування банківських рахунків боржника в умовах воєнного стану,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 року на електронну скриньку Київського районного суду міста Одеси, надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання судових рішень та розблокування банківських рахунків боржника в умовах воєнного стану, в якій заявник просить суд:

- зобов`язати органи державної виконавчої служби (приватних виконавців), у провадженні яких перебувають виконавчі провадження №69975378 та №70237279, обмежити арешт коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 сумою стягнення за кожним із відповідних судових наказів з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, розблокувавши кошти боржника в частині, що перевищує зазначені суми;

- зобов`язати виконавців спрямувати (звернути стягнення) кошти боржника в межах сум, зазначених у відповідних судових наказах, на погашення заборгованості перед стягувачами;

- зобов`язати виконавців та стягувачів не нараховувати та не за стосовувати будь-які штрафні санкції, пеню чи інші заходи відповідальності за просрочення виконання грошових зобов`язань за період, протягом якого боржник був позбавлений можливості добровільно погасити заборгованість внаслідок накладеного арешту на всі кошти на його банківських рахунках.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу за вищевказаною заявою розподілено судді Калініченко Л. В. та передано головуючому по справі після виходу з чергової щорічної основної відпустки 24.08.2026 року.

Оглянувши матеріали справи за вказаною заявою, суддя дійшла до наступного.

Як вбачається з поданої заяви, в останній заявником зазначається про те, що її подано, як заяву про відстрочку виконання судових рішень, що регламентовано статтею 435 ЦПК України, якою передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Однак, з заявлених вимог заявником вбачаєтсья, що останнім заявлені вимоги, як боржником за виконавчими провадженнями №69975378 та №70237279, щодо зобов`язання уповноважених осіб органів державної виконавчої служби вчинити певні дії в межах виконавчих проваджень, будучи незгодним з діями державних виконавців.

Слід зазанчити, що порядок звернення до суду за судовим захистом своїх прав під час виконання судового рішення урегульовано ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 447, 4471 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, з вимог заявлених заявником ОСОБА_1 вбачається, що останнім фактично заявлені вимоги, які підлягають розгляду в порядку передбаченому Розділом VIІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, а саме скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1-2 ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч.3 ст. 448 ЦПК України, скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Подана до суду заява не відповідає вищевказаним вимогам визначених ч.3 ст. 448 ЦПК України, подана до суду заява не містить інформації: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, щодо яких заявлені вимоги; номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа, щодо яких заявлені вимоги; дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Відповідно до положень ч.4 ст. 448 ЦПК України, до скарги додаються зокрема докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Як вбачається, заявником не зазначено жодної інформації щодо інших учасників справи, а саме інших сторін виконавчих проваджень, в межах яких заявником заявлені вимоги, а так само не визначено інформації щодо державних виконавців в провадженні яких перебувають виконавчі провадження, в межах яких заявником заявлені вимоги, а також не надано доказів скерування копій поданої до суду заяви відповідним учасникам справи та державним виконацям.

Згідно ч. 5 ст.448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

З урахуванням викладеного, оскільки подана заява не відповідає вимогам ст. 448 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відстрочну виконання судових рішень та розблокування банківських рахунків боржника в умовах воєнного стану, підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Керуючись ст. 14, 43, 352-354, 447, 448, 450 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочну виконання судових рішень та розблокування банківських рахунків боржника в умовах воєнного стану - повернути заявникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Калініченко Л. В.