Рішення № 139342971, 31.08.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1557/26

Провадження № 2/950/980/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 19.02.2024 № 19.02.2024-100000141 в розмірі 5940,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19.02.2024-100000141. Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписано за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3000,00 грн., строк дії кредиту 42 дні, процентна ставка «економ» - фіксована, 2 % за один день користування кредитом; «стандарт» - фіксована, 2 % за один день користування кредитом. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані на картку відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-7594.

У порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку із чим заборгованість в загальному розмірі складає 5940,00 грн., в тому числі 3000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 2940,00 грн. заборгованості за процентами.

Ухвалою від 19.09.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ОСОБА_1 відзиву на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження була направлена відповідачу за адресою реєстрації місця його проживання. Поштове відправлення було отримано 26.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49).

Однак, 10.07.2026 до суду звернулась ОСОБА_2 (мати позивача), яка повідомила, що її син, будучи військовослужбовцем, зник безвісти 06.06.2025 на підтвердження чого надала відповідні документи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 19.02.2024-100000141. Договір укладено в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (Е344), надісланим на номер мобільного телефону.

Згідно з умовами договору, сума кредиту становить 3000,00 грн., строк кредиту 42 дні, дата повернення кредиту 31.03.2024. Процентна ставка «стандарт» 2,5 % за один день користування кредитом та «економ» 2 % за один день користування кредитом (а.с. 9-11).

19.02.2024 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 *94 3000,00 грн. за договором № 19.02.2024-100000141 (а.с. 15).

Згідно з умовами договору від 24.12.2024 № 21.12.2024-100002391, електронний платіжний засіб для зарахуванням коштів № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Також відомості про зазначений номер платіжного засобу містяться у п. 4.1 пропозиції (оферти).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі. Грошові кошти на виконання умов такого договору були перераховані відповідачу, що підтверджується дослідженими судом доказами та не спростовано.

При цьому, згідно зі сповіщенням № 256, складеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 09.06.2025 № 2/3362, ОСОБА_1 , призваний на службу 26.07.2023, зник безвісти 06.06.2025 поблизу н.п. Малі Проходи, Харківського району, Харківської області (а.с. 53).

Також, у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин наявні відомості про ОСОБА_1 , дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 31.07.2025 (а.с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» о соба набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» н абуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

На момент розгляду справи відсутні відомості про ухвалення судом рішення про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Наразі обсяг цивільної правоздатності відповідача не змінився.

За таких обставин, заборгованість за кредитним договором від 19.02.2024 № 19.02.2024-100000141 підлягає стягненню з відповідача.

При цьому щодо розміру заборгованості, яку слід стягнути з ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як уже зазначено судом вище, зі змісту сповіщення сім`ї № 256 від 09.06.2025 № 2/3362 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 26.07.2023 (з моменту призову) до 06.06.2025 (до моменту зникнення).

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Таким чином, в силу положень наведеної норми закону, відповідачу як військовослужбовцю, не підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом.

Згідно з розрахунком, станом на 20.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 5940,00 грн., з яких 3000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 2940,00 грн. заборгованості за процентами.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 3000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1344,65 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором від 19.02.2024 № 19.02.2024-100000141 в розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1344,65 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП