Ухвала суду № 139342696, 31.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

31 серпня 2026 року № 520/14555/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) щодо не відновлення розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 05.11.2025 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви в РПЗМ: 3В-05.11.2025-263476) протягом строку, встановленого ч.3 ст.7 Закону України 2923-IX від 23.02.2023.

- скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) від 04.12.2025 №2909 в частині зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 05.11.2025 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви в РПЗМ: 3В-05.11.2025-263476).

- зобов`язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44790232) забезпечити під час найближчого засідання комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, розгляд заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 05.11.2025 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви в РПЗМ: 3В-05.11.2025-263476) з урахуванням висновків суду в цій справі.

Ухвалою суду від 16.06.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Представником позивача через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" 15.08.2026 до суду подано заяву про відмову від позовної заяви, в якій позивач зазначає, що після подання позову відповідач добровільно усунув предмет спору, відновивши рішенням Комісії від 24.07.2026 №7662 розгляд заяви позивача про надання компенсації за знищене нерухоме майно, що підтверджується відповіддю від 14.08.2026 № вх.01-37-2448. У зв`язку з цим позивач вважає за необхідне відмовитися від позову та закрити провадження у справі. Водночас, оскільки спірні вимоги були задоволені відповідачем після звернення до суду, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 1064,96 грн судового збору та 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника Покровської міської військової адміністрації до суду надійшли заперечення, в яких, ним було зазначено, що на момент подання заперечень адміністративна процедура за заявою позивача була завершена, а за результатами її розгляду сформовано житловий сертифікат, у зв`язку з чим предмет спору відсутній, а позовні вимоги фактично виконані. Водночас відповідач наголошує, що формування сертифіката відбулося в межах безперервної адміністративної процедури, яка включала прийняття та перевірку заяви, її зупинення/поновлення, розгляд і прийняття рішення, а не внаслідок подання позову; відповідач не визнавав протиправності своєї бездіяльності та не вчиняв дій саме на виконання позовних вимог. Також відповідач заперечує проти стягнення судових витрат, зокрема 7500 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

У подальшому від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що після відкриття провадження у справі, 16.06.2026, статус його заяви про надання компенсації за зруйноване майно змінився: наприкінці липня 2026 року в застосунку «Дія» спочатку відображався статус «В обробці», а згодом «Сформовано сертифікат». Позивач посилається на ці обставини як на підставу для відмови від позову та просить суд врахувати зміну статусу заяви і сформований житловий сертифікат під час вирішення питання щодо його заяви про відмову від позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, викладені у заяві представника позивача про відмову від позову, запереченнях відповідача на таку заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, виходячи з такого.

Згідно із ч.1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1-4 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

При цьому, як передбачено ч.3 ст. 189 КАС України, про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, сформованим витягом з Державного реєстру майна , пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсі, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 22.06.2026 розгляд заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 №ЗВ-05.11.2025-263476 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна було зупинено на підставі рішення Покровської міської військової адміністрації №ДР-04.12.2025-358906 від 04.12.2025 у зв`язку з неможливістю обстеження об`єкта нерухомого майна, що обумовлено міркуваннями безпеки.

У подальшому рішенням Покровської міської військової адміністрації №7662 від 24.07.2026 поновлено розгляд заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , а також прийнято рішення за результатом розгляду від 24.07.2026 про надання позивачу житлового сертифікату зі строком дії до 28.07.2031 року.

Окрім того, у рішенні Покровської міської військової адміністрації №7662 від 24.07.2026 відповідач обґрунтував підставу для поновлення наданням позивачем повного пакету документів. Разом з тим, як вбачається з заяви позивача про відмову від позову, ОСОБА_1 зазначено, що ним жодних додаткових документів відповідачу не надавалось.

Суд також наголошує, що підставою для зупинення розгляду стало саме рішення відповідача, щодо безпекової ситуації, а не вжиття додаткових дій в межах адміністративної процедури розгляду заяви позивача.

У свою чергу, відомостей про обставини, окрім звернення позивача до суду з відповідними вимогами, що стали підставою для поновлення розгляду заяви позивача та прийняття рішення по суті звернення, судом з матеріалів судової справи не вбачається, та відповідачем, в обґрунтування викладеної у запереченнях позиції, до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вчинені відповідачем дії щодо поновлення розгляду та видання позивачу відповідного сертифіката, обумовлені зверненням позивача до суду та спрямовані на самостійне виконання позовних вимог, що у свою чергу сприяло повному відновленню порушеного права позивача, відтак, заперечення відповідача, суд вважає необґрунтованими.

Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви, оскільки заява подана на підставі ч.1-4 ст. 189 КАС України, в межах та в спосіб визначених законодавством.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 140 КАС України, У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Про пріоритетність застосування саме статті 140 КАС України свідчить її імперативність та чітке визначення обставин, а саме, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви.

Отже, стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України не містить виключень та має імперативний характер. У процесуальному законодавстві не міститься жодних застережень щодо застосування статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема такі як намагання виконати зобов`язання. Окрім того, зазначена норма не містить застережень щодо виконання зобов`язання у зв`язку з відкриттям позовного провадження, а лише вказує на строк виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 24 січня 2019 року у справі №826/472/17, від 20 червня 2018 року у справі №826/13684/17, та ухвалі від 03 квітня 2019 року у справі №819/1305/17.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено договір №25/05/2026 від 25.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг з розрахунком на 7500 грн та платіжну квитанцію №3061643182 від 02.06.2026 на відповідну суму платежу.

Разом з тим, відповідачем до суду подано заперечення, щодо такого розміру судових витрат, відповідач зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на послуги адвоката є неспівмірною та необґрунтовано завищеною, у зв`язку з чим, просив суд відмовити у її стягненні.

Суд враховує, що в даному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу (7500,00 грн.) та становить надмірний тягар для відповідача.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Крім того суд зазначає, що попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики, поглинаються стадією складання та подання позовної заяви.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

Відповідно до ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Зокрема, ч.6 цієї статті передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Так, згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В той же час, відповідно до ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Тобто, ст.140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст.142 КАС України та ст.7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.02.2021 у справі №200/6826/20-а, які в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи наведені обставини, у суду наявні підстави для закриття провадження у справі та стягнення з відповідача судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 4, 19, 143, 189, 229, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про відмову від позовної заяви - задовольнити та прийняти відмову позивача від позову.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Заяву представника позивача про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (пл. Незалежності, буд. 11, м. Покровськ, Покровський р-н, Донецька обл., 85302 ЄДРПОУ 44790232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Мельников Р.В.