Рішення № 139342487, 31.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Справа № 520/7458/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №520/7458/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області від 16.08.2024 №1034018280706.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване ППР прийняте за результатами фактичної перевірки, проведеної з порушенням вимог Податкового кодексу України. Зазначає, що наказ ГУ ДПС у Волинській області від 17.07.2024 № 2566-п не містив його прізвища, ім`я, по батькові та інших відомостей, які б дозволяли ідентифікувати його як платника податків, щодо якого призначено перевірку, а визначав лише господарську одиницю - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що інформація, яка стала підставою для видання зазначеного наказу відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, стосувалася можливих порушень у діяльності магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", однак не містила відомостей про вчинення порушень саме ФОП ОСОБА_1 . При цьому факт здійснення ним господарської діяльності у вказаному магазині посадові особи контролюючого органу встановили вже після прибуття за місцем проведення перевірки. На переконання позивача, за таких обставин у контролюючого органу на момент прийняття рішення про проведення перевірки були відсутні передбачені законом підстави для здійснення податкового контролю саме щодо нього.

Також позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про порушення ним порядку ведення обліку товарних запасів та реалізацію необлікованих товарів. Зазначає, що облік товарних запасів ним вівся, а на вимогу контролюючого органу були надані Форма ведення обліку товарних запасів, відомості про залишки товарів та інші документи. Первинні документи щодо походження товару зберігалися за місцем його реєстрації. Вважає, що сама по собі відсутність окремих первинних документів безпосередньо у місці проведення перевірки не свідчить про реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, та не є достатньою підставою для застосування до нього фінансових санкцій у сумі 247378,06 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду. Визнано причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом поважними та поновлено позивачу такий строк. Крім того, вказаною ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про залишення даної позовної заяви без розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що фактична перевірка проведена на законних підставах відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Підставою для її призначення стала наявна у контролюючого органу податкова інформація щодо можливих порушень порядку проведення розрахункових операцій у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема відсутність у системі обліку даних РРО інформації про виторги за окремі періоди.

Відповідач вказує, що під час прибуття посадових осіб контролюючого органу за місцем проведення перевірки встановлено, що господарську діяльність у зазначеному магазині здійснює ФОП ОСОБА_1 , а тому відсутність його прізвища, ім`я та по батькові у наказі про проведення перевірки не свідчить про незаконність такої перевірки. Наголошує, що Податковий кодекс України не вимагає детального викладення в наказі всієї податкової інформації, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки.

Також відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у зв`язку з ненаданням первинних документів, які підтверджують походження та облік товарів. За результатами перевірки встановлено наявність та реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, на загальну суму 247378,06 грн, у зв`язку з чим до позивача правомірно застосовано фінансову санкцію у відповідному розмірі.

З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.06.2025 залучено клопотання представника Головного управління ДПС у Сумській області про залучення третьої особи та залучено до участі в розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС у Волинській області.

ГУ ДПС у Волинській області подало письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечило. Зазначило, що підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України була доповідна записка відділу фактичних перевірок, у якій містилася інформація про можливі порушення при проведенні розрахунків у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю в базі даних СОД РРО інформації про виторги через РРО/ПРРО за травень-червень 2024 року. Також третя особа вказала, що після прибуття посадових осіб за вказаною адресою було встановлено здійснення господарської діяльності у магазині ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вважає наказ про проведення перевірки таким, що відповідає вимогам законодавства. Крім того, ГУ ДПС у Волинській області підтримало висновки перевірки щодо неналежного ведення позивачем обліку товарних запасів та просило у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 01.07.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 171/2026 від 24.02.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 № 12-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 1350 від 03.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 520/7458/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., який своєю ухвалою від 04.03.2026 прийняв справу до свого провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

17.07.2024 ГУ ДПС у Волинській області видано наказ № 2566-п про проведення фактичної перевірки господарської одиниці - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття вказаного наказу стала доповідна записка відділу фактичних перевірок, складена за результатами аналізу інформації СОД РРО щодо відсутності відомостей про виторги через РРО/ПРРО за травень-червень 2024 року у магазині "Техно Їжак".

Після прибуття посадових осіб контролюючого органу за вказаною адресою встановлено, що господарську діяльність у магазині здійснює ФОП ОСОБА_1 .

У період з 17.07.2024 по 26.07.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача.

Під час проведення перевірки позивачем через електронний кабінет надано, зокрема, Форму ведення обліку товарних запасів та відомості про залишки товарів. Водночас контролюючий орган дійшов висновку про ненадання первинних документів, які підтверджують походження та облік відповідних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2024 № 19948/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Контролюючим органом визначено вартість товарів, які, на його думку, не були обліковані у встановленому порядку, у загальному розмірі 247378,06 грн, з яких 65035,00 грн - вартість залишків товарів, встановлених за місцем їх реалізації, та 182343,06 грн - вартість товарів, реалізованих у період з 17.07.2024 по 25.07.2024.

26.07.2024 акт перевірки вручено представнику позивача - продавцю ОСОБА_3 . Заперечення на акт перевірки позивачем не подавалися.

Матеріали фактичної перевірки направлено до ГУ ДПС у Сумській області за основним місцем обліку позивача.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.08.2024 № 1034018280706, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у розмірі 247378,06 грн.

Вказане ППР направлено позивачу 16.08.2024 та отримано ним 19.08.2024.

Не погодившись із прийнятим ППР, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає порядок їх адміністрування, платників податків, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, крім Національного банку України, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПКУ контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 61.1 статті 61 ПКУ визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координатором автоматичного обміну інформацією з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПКУ податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПКУ встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.

Пунктом 80.2 статті 80 ПКУ передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ пов`язується законодавцем із попередньою наявністю або отриманням контролюючим органом інформації, яка свідчить про можливе порушення законодавства платником податків.

Водночас вимоги до документального оформлення рішення про проведення перевірки визначені статтею 81 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів.

Зокрема, копія наказу про проведення перевірки повинна містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

При цьому направлення на проведення перевірки відповідно до цього ж пункту повинно містити дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта - прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, або об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид перевірки, підстави, дату початку та тривалість перевірки, посаду та прізвище посадової особи, яка проводитиме перевірку.

Непред`явлення або ненадіслання платнику податків чи іншим визначеним Кодексом особам документів, передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПКУ, або пред`явлення таких документів, оформлених з порушенням установлених цим пунктом вимог, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, на фізичних осіб - підприємців, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, поширюється встановлений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів та надання документів, які підтверджують їх облік і походження.

На виконання положень пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033, затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку.

Пунктом 1 розділу I Порядку № 496 передбачено, що цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 496 документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи.

Первинними документами для цілей Порядку № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 496 встановлено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Пунктом 9 розділу II Порядку № 496 передбачено, що заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1. первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2. відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3. первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу II Порядку № 496 Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 496 Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки за потреби.

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд враховує, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ.

Отже, для правомірного призначення такої перевірки контролюючий орган повинен був на момент прийняття відповідного наказу володіти інформацією, яка свідчила про можливе порушення вимог законодавства саме платником податків, щодо якого приймається рішення про проведення перевірки.

Як встановлено судом, підставою для прийняття наказу ГУ ДПС у Волинській області від 17.07.2024 № 2566-п стала доповідна записка, складена за результатами аналізу інформації СОД РРО щодо відсутності відомостей про виторги через РРО/ПРРО за травень-червень 2024 року у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас зі змісту зазначеної доповідної записки не вбачається наявності інформації про можливе порушення вимог законодавства саме ФОП ОСОБА_1 . Матеріали, на підставі яких прийнято рішення про проведення перевірки, містили відомості щодо господарської одиниці - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", однак не містили даних, які б дозволяли ідентифікувати позивача як платника податків, стосовно якого наявна інформація про можливе порушення.

Більше того, у письмових поясненнях ГУ ДПС у Волинській області зазначено, що факт здійснення господарської діяльності у вказаному магазині саме ФОП ОСОБА_1 був встановлений посадовими особами контролюючого органу після прибуття за адресою проведення перевірки.

Таким чином, на момент прийняття наказу від 17.07.2024 № 2566-п контролюючим органом не було встановлено, що інформація про можливі порушення, яка стала підставою для його прийняття, стосується саме ФОП ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ не передбачає можливості призначення фактичної перевірки невизначеного суб`єкта господарювання виключно за місцем здійснення господарської діяльності з подальшим встановленням особи платника податків вже під час реалізації наказу про проведення перевірки.

При цьому суд враховує, що інформація, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу, у тому числі СОД РРО, може бути належною інформацією для вирішення питання про проведення фактичної перевірки. Проте така інформація повинна відповідати умовам тієї правової підстави, на яку посилається контролюючий орган, тобто у даному випадку свідчити про можливе порушення законодавства конкретним платником податків.

Подібний підхід щодо застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ визначає дві обставини, які зумовлюють виникнення у контролюючого органу права на проведення фактичної перевірки: наявність або отримання в установленому порядку інформації та наявність у такій інформації відомостей, які свідчать про можливе порушення платником податків відповідного законодавства.

Верховний Суд також зазначив, що від контролюючого органу не вимагається детальне викладення у наказі всієї наявної інформації про можливі порушення. Водночас формальне зазначення у наказі відповідного підпункту статті 80 ПКУ саме по собі не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести під час судового розгляду реальне існування обставин, які відповідно до закону давали право на проведення перевірки.

Отже, доводи відповідача про те, що для правомірності наказу достатнім є посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ, суд вважає необґрунтованими, оскільки предметом перевірки суду у даному випадку є не повнота викладення змісту отриманої інформації в наказі, а фактична наявність передбаченої законом підстави для проведення перевірки саме позивача.

Такий висновок узгоджується і з правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.04.2026 у справах № 520/13986/25 та № 520/5729/25, відповідно до яких під час оцінки правомірності проведення фактичної перевірки суд повинен дослідити зміст первинної інформації, яка стала підставою для її призначення, та встановити наявність зв`язку між такою інформацією і конкретним суб`єктом господарювання, щодо якого проведено перевірку.

Разом з тим суд враховує, що наведені постанови ухвалені щодо застосування іншої передбаченої статтею 80 ПКУ підстави проведення фактичної перевірки, у зв`язку з чим викладені у них висновки враховуються судом у частині загального підходу до необхідності перевірки фактичного змісту інформації, що стала підставою для призначення перевірки.

Крім того, пунктом 81.1 статті 81 ПКУ встановлено самостійні вимоги до змісту наказу про проведення перевірки. Зокрема, у разі проведення перевірки фізичної особи наказ повинен містити прізвище, ім`я, по батькові платника податку, який перевіряється, а у разі проведення перевірки в іншому місці - також адресу об`єкта, перевірка якого проводиться.

Таким чином, зазначення у наказі лише адреси господарського об`єкта не замінює передбаченого законом обов`язку щодо ідентифікації фізичної особи - платника податків, стосовно якої прийнято рішення про проведення перевірки.

Як вбачається з наказу від 17.07.2024 № 2566-п, у ньому відсутні прізвище, ім`я та по батькові ФОП ОСОБА_1 , а також інші відомості, які б ідентифікували його як суб`єкта перевірки. У наказі визначено лише господарську одиницю - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та адресу його розташування.

Суд зазначає, що сама по собі окрема технічна помилка в оформленні наказу не у кожному випадку може бути достатньою підставою для висновку про протиправність наслідків проведеної перевірки.

Водночас у даній справі відсутність у наказі відомостей про позивача не є ізольованим формальним недоліком, оскільки вона узгоджується з установленою судом обставиною про те, що й інформація, яка стала підставою для прийняття наказу, не містила відомостей про можливі порушення саме ФОП ОСОБА_1 , а особу позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у відповідному магазині, було встановлено лише після прибуття посадових осіб контролюючого органу за місцем проведення перевірки.

За таких обставин допущене контролюючим органом порушення стосується не лише оформлення наказу, а безпосередньо наявності законної передумови для здійснення податкового контролю щодо конкретного платника податків.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено наявності на момент прийняття наказу від 17.07.2024 № 2566-п передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ фактичної підстави для проведення фактичної перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Відтак проведена щодо позивача фактична перевірка не може вважатися такою, що призначена та проведена з дотриманням вимог ПКУ.

Щодо правових наслідків встановлених порушень суд зазначає наступне.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск чи недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, при оскарженні рішень, прийнятих за її наслідками, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення такої перевірки.

Верховний Суд наголосив, що таким доводам суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо встановлені процедурні порушення не зумовлюють протиправність прийнятого за результатами перевірки рішення, переходити до перевірки наявності порушень податкового чи іншого законодавства.

Отже, сам факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області до проведення фактичної перевірки, отримання позивачем акта перевірки та неподання заперечень на нього не усувають допущених контролюючим органом порушень при призначенні такої перевірки та не позбавляють позивача права посилатися на них при оскарженні прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, у якій зазначено, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Недотримання встановлених законом передумов для проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки, а складений за її результатами акт не може бути належною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

У цій справі встановлені порушення не мають суто формального характеру. На момент видання наказу від 17.07.2024 № 2566-п контролюючим органом не було доведено наявності інформації про можливе порушення законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , як цього вимагає підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ, а сам наказ не містив передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПКУ відомостей, які ідентифікують позивача як платника податків, щодо якого призначено перевірку.

При цьому особу позивача як суб`єкта господарювання, який здійснював діяльність у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посадові особи контролюючого органу встановили лише після прибуття за адресою, визначеною у наказі.

За таких обставин порушення стосується самої правової підстави для здійснення податкового контролю щодо конкретного платника податків та об`єктивно впливає на правомірність усіх подальших результатів такої перевірки.

Враховуючи, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була призначена та проведена без дотримання встановлених ПКУ передумов, складений за її результатами акт від 26.07.2024 № 19948/03-20-07-05/ НОМЕР_1 не може бути належною правовою підставою для застосування до позивача фінансових санкцій.

Відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 16.08.2024 № 1034018280706, прийняте виключно на підставі висновків зазначеної фактичної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що встановлені судом порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, необхідність у наданні правової оцінки висновкам контролюючого органу щодо дотримання позивачем порядку ведення обліку товарних запасів та правильності визначення суми фінансової санкції відсутня.

Доводи відповідача та третьої особи щодо того, що під час фактичної перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, не спростовують встановлених судом порушень порядку призначення такої перевірки, оскільки правомірність її результатів є похідною від дотримання контролюючим органом визначених законом передумов для здійснення податкового контролю.

Посилання позивача на результати наступної фактичної перевірки від 20.10.2024, під час якої аналогічних порушень не встановлено, саме по собі не є доказом відсутності порушення під час спірної перевірки, оскільки стосується іншого періоду та інших фактичних обставин. Водночас зазначене не впливає на висновок суду про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на порушення порядку призначення та проведення перевірки.

На підставі викладеного, суд визнає, що оскаржуване ППР підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір також підлягає поверненню на користь позивача за рахунок ГУ ДПС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 16.08.2024 № 1034018280706.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1979,03 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал