Рішення № 139342441, 28.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/10421/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/10421/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми, 40009), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,21005), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у в Вінницькій області № 183450025993 від 26.06.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 02.04.2007р. по 24.03.2008р., з 14.04.2008р. по 24.03.2009р., з 06.04.2009р. по 19.03.2010р., з 14.09.2010р. по 10.11.2011р. в Департаменті святкового оформлення міста на посаді монтажника, з 10.04.2012р. по 27.02.2013р. та з 28.08.2013р. по 27.02.2014р. в ТОВ "СМУ 124" на посаді монтажника, з 24.03.2014р. по 24.12.2014р. в ТОВ "Майстерня міської реклами" на посаді слюсаря ремонтника, з 25.12.2014р. по 13.11.2015р., з 23.11.2015р. по 18.11.2016р., з 01.12.2016р. по 20.11.2017р. в ТОВ "Майстерня міської реклами" ООО «МГР» на посаді монтажника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.06.2023 року у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком. 19.06.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, до якої, зокрема, додав трудову книжку НОМЕР_1 , видану 02.04.2007 у російській федерації, та страхове свідоцтво обов`язкового пенсійного страхування. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.06.2024 №183450025993 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, а спірні періоди роботи на території російської федерації не зараховано до страхового стажу з посиланням на припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважає, що припинення участі в Угоді після набуття ним трудового стажу не може бути підставою для незарахування такого стажу, оскільки спірні періоди підтверджуються трудовою книжкою. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.01.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач з 28.01.2023 отримує пенсію за віком, а 19.06.2024 звернувся із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 . Заяву за принципом екстериторіальності передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідач посилається на положення статей 24, 24-1 Закону №1058-IV та зазначає, що станом на дату прийняття спірного рішення дія Угоди від 13.03.1992 між Україною та російською федерацією була припинена, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу. Крім того, відповідач вказує на відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків за спірні періоди та посилається на вимоги пункту 2.9 Порядку №22-1 щодо легалізації документів, виданих компетентними органами іноземних держав, і подання документів, складених іноземною мовою, разом з перекладом українською мовою. Просить у задоволенні позову та у стягненні судових витрат відмовити.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.01.2023 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.06.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок призначеної пенсії та зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненій 02.04.2007 на території російської федерації.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював на території російської федерації у періоди: з 02.04.2007 по 24.03.2008, з 14.04.2008 по 24.03.2009, з 06.04.2009 по 19.03.2010, з 14.09.2010 по 10.11.2011 в Департаменті святкового оформлення міста на посаді монтажника; з 10.04.2012 по 27.02.2013 та з 28.08.2013 по 27.02.2014 в ТОВ «СМУ 124» на посаді монтажника; з 24.03.2014 по 24.12.2014 в ТОВ «Майстерня міської реклами» на посаді слюсаря-ремонтника; з 25.12.2014 по 13.11.2015, з 23.11.2015 по 18.11.2016 та з 01.12.2016 по 20.11.2017 в ТОВ «Майстерня міської реклами» ООО «МГР» на посаді монтажника.

Записи про прийняття на роботу та звільнення містять посилання на відповідні накази роботодавців. Разом із заявою про перерахунок пенсії позивачем також подано страхове свідоцтво обов`язкового пенсійного страхування російської федерації.

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 19.06.2024 та додані до неї документи передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 26.06.2024 №183450025993 про відмову у перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що періоди роботи позивача на території російської федерації з 02.04.2007 по 20.11.2017 не зараховано до страхового стажу у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача на території російської федерації.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Статтею 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Із урахуванням того, що спірний період роботи здобутий позивачем на території рф, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994р., ратифікованої Законом України від 11.07.1995р. №290/95-ВР, яка підписана, зокрема, Урядами рф та України.

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, зокрема, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла у період набуття позивачем спірного трудового стажу, передбачено наступне.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу (ст. 6).

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11).

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).

Отже, положеннями Угоди від 13.03.1992 було передбачено врахування при встановленні права на пенсію трудового стажу, набутого громадянами на території держав-учасниць Угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

З огляду на зміст наведених вище положень нормативно-правових актів, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 22 федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001р. «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013р. передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.

Таким чином, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески.

Відсутність у територіального органу ПФУ можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території російської федерації, не може бути підставою для відмови у реалізації його права на пенсійне забезпечення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Суд враховує, що спірні періоди роботи позивача мали місце у 2007-2017 роках, тобто у період дії Угоди від 13.03.1992, положеннями якої передбачалося врахування трудового стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць Угоди.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, які передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу лише у зв`язку з подальшим припиненням участі держав в Угоді.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тому припинення участі російської федерації в Угоді, так само як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є достатньою підставою для незарахування стажу роботи позивача, набутого до припинення дії відповідних міжнародних домовленостей.

Щодо посилання відповідача на статтю 24-1 Закону №1058-IV суд зазначає, що спірні періоди роботи набуті позивачем у період дії Угоди від 13.03.1992. Подальша зміна правового регулювання не спростовує факту набуття позивачем трудового стажу у період, коли положення міжнародної Угоди передбачали його взаємне визнання.

Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність у пенсійного органу відомостей щодо сплати страхових внесків за спірні періоди. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого особа фактично працювала.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, відповідно до якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку зі сплати страхових внесків.

Посилання відповідача у відзиві на необхідність легалізації документів та їх перекладу українською мовою суд не приймає як підставу правомірності оскаржуваного рішення, оскільки в рішенні від 26.06.2024 №183450025993 відсутні висновки про неналежне оформлення або недійсність трудової книжки позивача. Навпаки, зміст спірного рішення свідчить, що відповідачем було досліджено трудову книжку НОМЕР_1 та наведено зазначені в ній періоди роботи.

Інших підстав для незарахування позивачу спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу в оскаржуваному рішенні не наведено.

Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися

сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.06.2024 №183450025993 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території російської федерації, які підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 , а тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви позивача від 19.06.2024 за принципом екстериторіальності. Відтак належним способом захисту є зобов`язання саме цього органу зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та повторно розглянути його заяву про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Позовна вимога про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії з 22.06.2023 задоволенню не підлягає, оскільки питання перерахунку пенсії має бути вирішено пенсійним органом за результатами повторного розгляду заяви позивача з урахуванням зарахованих до страхового стажу спірних періодів роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Враховуючи, що часткове задоволення позову зумовлене обранням судом належного способу захисту порушеного права, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.06.2024 №183450025993 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 02.04.2007 по 24.03.2008, з 14.04.2008 по 24.03.2009, з 06.04.2009 по 19.03.2010, з 14.09.2010 по 10.11.2011, з 10.04.2012 по 27.02.2013, з 28.08.2013 по 27.02.2014, з 24.03.2014 по 24.12.2014, з 25.12.2014 по 13.11.2015, з 23.11.2015 по 18.11.2016, з 01.12.2016 по 20.11.2017 та повторно розглянути його заяву від 19.06.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти за результатами повторного розгляду відповідне рішення.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та проведення перерахунку і виплати пенсії з 22.06.2023 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець