Рішення № 139342137, 03.04.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4649/25

Провадження № 2/577/53/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі Сумської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 397 грн 70 коп, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року в розмірі 16 397 грн 70 коп.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений договір №3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в сумі 5 500 грн 00 коп на строк 14 днів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами: дисконтна процентна ставка 0,01% на добу за початковий строк кредитування; базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк кредитування кредитними коштами.

Вказаний кредитний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

За умовами вищевказаного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак свої зобов`язання за договором №3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим за ним станом на 05 серпня 2025 року утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 16 397 грн 70 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 500 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 10 897 грн. 70 коп.

У добровільному порядку заборгованість за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ «Кошельок» змушене звернутися з позовом до суду.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 серпня 2025 року за вищевказаною позовною заявою відкрите провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 42-43).

Судовий розгляд справи був відкладений на 03 квітня 2026 року на 08 год. 00 хв.

У позовній заяві ТОВ «Кошельок» зазначило про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.108-112), раніше ОСОБА_1 була подана заява про розгляд справи без його участі (а.с. 55).

Відповідачем ОСОБА_1 наданий відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що він позов ТОВ «Кошельок» не визнає, та вважає його безпідставним і необґрунтованим, виходячи з наступного.

Пунктом 2.1. договору № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 14 днів (до 25 грудня 2021 року), що також підтверджується графіком розрахунків. Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість обраховано з 12 грудня 2021 року до 25 березня 2023 року.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняються. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Таким чином, нараховані проценти за договором № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року, після закінчення строку його дії (після 25 грудня 2021 року) є незаконними.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Звертаю увагу суду, що додатковий договір про продовження строку кредитування не укладався.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий правовий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21. В матеріалах справи відсутня пропозиція позивача про укладення кредитного договору (оферти). Договір наданий позивачем не містить електронних підписів одноразовим ідентифікатором сторін договору. Таким чином, договір є неукладеним. Крім того, згідно паспорту споживчого кредиту до договору № 3521109773 543954 від 12 грудня 2021 року денна процентна ставка складає 2, 20%, річна - 803%

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

В даному випадку сума кредиту - 5 500 грн 00 коп, а заборгованість по процентам за користування кредитними коштами становить - 10 897 грн 70 коп, що на 198,14% перевищує розмір боргу та є порушенням вимог ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору є непропорційно великими та не справедливими і такими, що істотно призводять до дисбалансу на шкоду споживача.

Також звертає увагу, що витрати на правничу допомогу не є співмірними з складністю справи.

Враховуючи викладене прохає суд позовну заяву ТОВ «Кошельок» залишити без задоволення (а.с. 51-52).

Крім того відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що пунктом 2.1. договору № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 14 днів (до 25 грудня 2021 року. Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Додатковий договір про продовження строку дії договору № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року між ним і ТОВ «Кошельок» укладений не був.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позов ТОВ «Кошельок» до нього про стягнення заборгованості за договором № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року поданий з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану на території України не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 585/2494/18.

Тому прохає суд застосувати строк позовної давності (а.с. 53-54).

Представником позивача ТОВ «Кошельок» Гурським Г.Ю. надані заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначив, що вважає висновок відповідача щодо спливу строку позовної давності необґрунтованим.

12 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та розмірі, передбачених договором. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість.

05 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 2.1. договору кредит надавався строком на 14 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. В договорі вказаний період визначений як Лояльний.

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом.

При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7 договору).

З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8. договору).

Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 104 дні з моменту укладення Договору (14 днів + 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів.

Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

До спливу Лояльного періоду у 14 днів ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок за договором та не повернув кредит та навіть не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості. Тобто він продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний строк користування кредитом визначений договором складає 104 дні, тобто до 26 березня 2022 року. Проте з вказаної дати не почався строк позовної давності у зв`язку з зупиненням перебігу строків позовної давності 15 березня 2022 року, оскільки Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 такого змісту, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний закон набрав чинності 17 березня 2022 року. Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Зазначені зміни набрали чинності 30 січня 2024 року. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і на даний час.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи дає підстави дійти висновку, що позовна заява ТОВ «Кошельок» щодо вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року в розмірі подана до суду в межах строку позовної давності, оскільки його перебіг був зупинений до 04 вересня 2025 року (з 04 вересня 2025 року в Україні набув чинності Закон № 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності).

Таким чином, визначена ст. 257 ЦК України, позовна давність продовжена та станом на дату звернення з позовними вимогами не спливла (а.с. 58-59).

Крім того, представником позивача надані додаткові пояснення у справі, у яких він зазначив, що вважає викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на порушення порядку укладення електронного договору. Так, відповідно до умов договору № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року сторони домовились, що вказаний договір є електронним документом (п. 9.1 договору). Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в межах якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений Правилами надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». За Правилами, клієнт створює заявку на отримання кредиту, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначені під час укладання договору, отримує дзвінок від співробітника ТОВ «Кошельок», проходить перевірку та надає копії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору.

Після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора. Після підписання кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційні системі кредитора кредитор в автоматичному режимі направляє примірник кредитного договору, правил та інші супутні документи на вказану клієнтом електронну пошту (також вони доступні в особистому кабінеті клієнта 24/7). Далі інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом. Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ІТС) Товариства на сайті https://koshelok.ua.

12 грудня 2021 року відповідач використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; після цього відповідачу на номер телефону було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор - 6154 - відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови. Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав договір одноразовим ідентифікатором 6154 -. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайн доступу.

Згідно з листом ПАТ «МТБ Банк» № 07/605-07/125 від 15 липня 2025 року директору ТОВ «Кошельок» Крилову С.С. надано підтвердження успішності операції через систему xPAY та зарахування на картку картодержателя 12 грудня 2021 року 5 500 грн 00 коп. ID транзакції - 47447256, номер картки: НОМЕР_1 ; ID кредита: НОМЕР_2 ; ID заявки на кредит 543954.

Крім того, до матеріалів позовної заяви додано повідомлення про те, що 12 грудня 2021 року через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта: дата операції 12 грудня 2021 року об 11:48:16 сума операції 5 500 грн 00 коп; номер картки НОМЕР_3 хх хххх 2920; Order ID транзакції 47447256; Опис замовлення - Видача кредитних коштів, договір займу № 3521109773-543954.

Отже, договір є укладеним, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину (ч.1 ст. 638 ЦК України). Доказів протилежного відповідач не надав, що, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Щодо посилання представника відповідача на неправомірне нарахування процентів поза межами Лояльного строку, то вказане посилання також є необґрунтованим

Так, відповідно до п. 2.1. договору кредит надавався строком на 14 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. У договорі вказаний період визначений як Лояльний. У п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7 договору). Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 104 дні з моменту укладення договору Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період (за 104 дні), розмір яких обумовлений пунктом 3.8. договору, є законним.

Стосовно невідповідності розміру процентної ставки за договором вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної відсоткової ставки не може перевищувати 1%. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року (далі Закон № 3498-IX) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто після укладення кредитного договору № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року, та після закінчення строку нарахування процентів за таким кредитом. Крім того, Законом № 3498-IX Прикінцеві та Перехідні положення Закону «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 наступного змісту «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.» Частиною 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст.58 Конституції України).

Отже, системний аналіз вищенаведеного дозволяє дійти наступних висновків: 1) договір № 3521109773-543954 від 12 грудня 2021 року із зазначенням відсоткової ставки у розмірі 2,2% на добу було укладено до набрання чинності Закону № 3498-IX, яким встановлено обмеження її розміру в 1%; 2) додаткова угода про продовження строку договору між сторонами не укладалася; 3) положення договору щодо розміру відсоткової ставки у розмірі 2,2% на добу відповідали нормам законодавства, що діяли на момент його укладення; 4) обов`язку позивача щодо внесення змін у договір щодо розміру денної процентної ставки в 1% в односторонньому порядку законодавчо не передбачено; 5) договором встановлено розмір процентів, а саме 2,2%, а тому застосування ч.1 ст.1048 ЦК України, правомірне (а.с. 60-67).

Суд, дослідивши надані докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 9 зв-14).

Пунктами 9.1., 9.4., 9.5. вищевказаного договору передбачено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися одноразовий ідентифікатор відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію». Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця:https://koshelok.nеt.

Позивачем надана послідовність дій відповідача ОСОБА_1 при укладенні 12 грудня 2021 року електронного договір № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в інформаціно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок» на сайті: https://koshelok.ua. При цьому зазначені номер телефону та адреса електронної пошти ОСОБА_1 (а.с. 68).

Слід зазначити, що вказану адресу електронної пошти ОСОБА_1 використовує і при зверненні до суду.

Договір № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року був підписаний ОСОБА_1 12 грудня 2021 року об 11 год. 48 хв. 09 сек. одноразовим ідентифікатором 6154 (а.с. 68).

Підписання вищевказаного договору відбулося в електронній формі шляхом введення ОСОБА_1 прийнятого від товариства в смс-повідомленні одноразового ідентифікатора у відповідну електронну форму на сайті ТОВ «Кошельок».

Таким чином договір № 3521109773-543954 про надання коштів у позику від 12 грудня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Кошельок» та відповідачем не був би укладений.

Відтак, договір № 3521109773-543954 про надання коштів у позику від 12 грудня 2021 року укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3.1. договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику від 12 грудня 2021 року кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 500 грн 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту споживчий кредит.

Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним. Кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 2.1. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Пунктом 2.1. договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 14 днів (Лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п.п. 1.3.2.-1.4. договору проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4., 3.5., 3.6. цього договору.

Пунктами 3.1., 3.4.- 3.8, 3.12. договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року передбачено, що проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є додатком до цього договору, становить 5 514 грн 00 коп, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн або 0% від суми кредиту.

Сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановленим у п. 2.1. договору та додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена у п. 3.4. цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понаднормове користування кредитом, а саме, 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного погашення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1. договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.3.3. договору, яка є незмінною протягом усього строку кредитування.

При цьому позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором змінюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим договором, а можливість отримання знижки забезпечена для позичальника лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше, ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти із розрахунку 803 проценти річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Прострочення сплати кредиту та (або) процентів за користування кредитом (згідно Графіка платежів) не зупиняє нарахування процентів, крім випадків прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

На думку суду підписані відповідачем в електронній формі всі складові кредитного договору містять всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема строк кредитування, цілі кредитування, форма надання кредиту, процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту з різними умовами погашення боргу, права та обов`язки позичальника, відповідальність та інші умови.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 2.2., 2.4., 2.5. договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього договору. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є додатком до цього договору.

Свої зобов`язання за договором №3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року ТОВ «Кошельок» виконало (а.с. 20-20зв).

Грошові кошти в сумі 5 500 грн 00 коп.12 грудня 2021 року були зараховані на рахунок НОМЕР_4 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 та пов`язаний з емітованою на його ім`я банківською карткою № НОМЕР_5 (а.с. 78-79).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.3,4.1.4. договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року позичальник, зобов`язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до Графіка платежів. У випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення. Щоденно заходити у Особистий кабінет з метою ознайомлення зі станом своєї поточної заборгованості (за наявності), отримання інформаційних повідомлень, передбачених цим договором чи іншої інформації, передбаченої цим договором.

Підписавши в електронній формі всі складові кредитної угоди, відповідач таким чином добровільно погодився на запропоновані ТОВ «Кошельок» умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання.

Однак взяті на себе за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим за ним станом на 05 серпня 2025 року (дату звернення до суду з позовною заявою) утворилася заборгованість за кредитом за основною сумою боргу в розмірі 5 500 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 10 897 грн. 70 коп (а.с. 16-17).

Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ «Кошельок» проценти за користування коштами, отримані у позику, нараховані йому поза межами строку дії договори позики, визначеного договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року.

Як вбачається з наданого ТОВ «Кошельок» розрахунку заборгованості за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року проценти за користування кредитними коштами за вказаним договором нараховані з 12 грудня 2021 року до 25 березня 2022 року (а.с. 16-17).

Як вже було зазначено пунктом 2.1. договору сторони передбачили початковий строк кредитування (Лояльний період) тривалістю 14 дні. Водночас, пунктом 3.6. зазначеного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом з визначеними умовами у пунктах 3.7 та 3.8 договору.

До спливу Лояльного періоду (14 днів) відповідач не виконав свого обов`язку за договором, не повернув кредит та навіть не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Отже, на підставі пункту 3.6 відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 26 грудня 2021 року до 25 березня 2022 року, що не потребувало додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.

За таких обставин, нарахування процентів за продовжений строк користування кредитними коштами, на думку суду, є правомірним.

На думку суду умови договору є чіткими і зрозумілими та не допускають неоднозначного тлумачення. ОСОБА_1 під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлював, тобто в повній мірі погодився з умовами договору, викладеними в ньому.

Розмір процентів за продовжений строк користування коштами, отриманими у позику, нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не наводила, а також не надала будь-якого власного розрахунку.

Щодо посилання ОСОБА_1 на невідповідності розміру процентної ставки за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної відсоткової ставки не може перевищувати 1%.

Зі змісту укладеного між сторонами № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року вбачається, що, сторони узгодили строк кредитування та розмір процентів за користування кредитними коштами. Строк кредитування був погоджений сторонами з 12 грудня 2021 року до 25 березня 2022 року.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, яким, зокрема, було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, був прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто після укладення договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року, та після закінчення строку його дії.

Крім того, положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк дії договору закінчився до набрання чинності цим Законом, відтак положення цього закону не застосовуються до договору № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Згідно з постановами КМУ № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1428 від 23 грудня 2022 року карантин на всій території України був продовжений до 30 квітня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-IX від 08 листопада 2023 року, який набрав чинності 30 січня 2024 року, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був викладений у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт ЦК був виключений Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Враховуючи, що ТОВ «Кошельок» звернулось з вказаним позовом 05 серпня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а тому, з урахуванням пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущений.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Кошельок» слід стягнути заборгованість за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року у сумі 16 397 грн 70 коп.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп (а.с.6).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

ТОВ «Кошельок» прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

На підтвердження витрат, понесених позивачем за надання адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» професійної правничої допомоги суду надані: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року (а.с. 35); додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року (а.с.3 6), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506, видане на ім`я Гурського Г.Ю. (а.с. 37)

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

При цьому суд також враховує, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд приходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 202,205, 207,509,525,526,530,599,512,514,516, 534, 610,612,625-29,638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077, п. 18, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст.12-13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором № 3521109773-543954 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 12 грудня 2021 року в розмірі 16 397 грн 70 коп. (шістнадцять тисяч триста дев`яносто сім грн. 70 коп), понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 21 820 грн 10 коп (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять грн 10 коп).

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ТОВ «Кошельок», юридична адреса: с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, вул.. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40842831.

відповідач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя Ярмак О. М.