Рішення № 1393417, 28.03.2007, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 2088/07 Головуючий 1 інстанції -Гречаний В.А.

Категорія 34 Доповідач Болтунова Л.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді -Петренко І.О. суддів -Лаченкової О.В,, Болтунової Л.М. при секретарі - Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської об­ласті від 30 листопада 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів, прокуратура м. Новомосковська про відібрання неповнолітніх дітей та визначення їх місця проживання, -

встановила:

У червні 2006 року позивачка звернулася в суд із вказаним позовом і просила ухвалити рі­шення, яким відібрати двох неповнолітніх дітей у відповідача та визначити їх місце проживання з нею.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1. вказувала на те, що у грудні 2005 року шлюб її з чо­ловіком був розірваний, спільно вони не проживають з 20 квітня 2006 року, оскільки відповідач пі­шов до іншої жінки, забравши з собою двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донь­ку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, без її згоди. ОСОБА_2. створює перешкоди в спілкуван­ні її з дітьми, настроює їх про неї. 15 червня 2006 року їй стало відомо, що діти вивезені за межі міс­та і тому вона змушена була звернутися до органів міліції.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопа­да 2006 року позов ОСОБА_1. було задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно є не законним, суперечить СК України, та інтересам дітей

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, пере­віривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задо­воленню.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції прийшов до висновку, що визна­чення місця проживання дітей з позивачкою буде в повній мірі відповідати найвищим інтересам ді­тей, як то материнська турбота і любов, а негативне ставлення малолітніх дітей до своєї матері могло сформуватися під впливом їх батька - відповідача, тому що в нього склалися неприязні відносини з колишньою дружиною, при цьому керувався положеннями ст.ст. 141,161,162, 171 СК України.

З таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки висновки суду не відповіда­ють обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони знаходилися в шлюбі, який був розірваний в груд­ні 2005 року. Від сумісного життя мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживали з батьками в будинку АДРЕСА_1 м. Новомосковська, а з 20 квітня 2006 року стали проживати разом з батьком по АДРЕСА_2 м. Новомосковська.

Відповідно до ч.З ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані вимоги закону та помилково зазначив, що має право ухвалити рішення всупереч бажанню дітей проживати з батьком, посилаючись на ст. 171 СК України.

Однак, положення ст. 171 СК України є узагальненими і не стосуються одного питання про визначення місця проживання дітей.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд також помилково посилався на положення ст. 162 СК України, яка не має ніякого відношення до правовідносин, які склалися між сторонами, оскільки її положення стосуються правових наслідків протиправної поведінки одного з батьків, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина.

Роблячи висновок про те, що відповідач недобросовісно користується своїми правами батька і використовує дітей як механізм зведення рахунків з позивачкою, суд першої інстанції в рішенні не навів ніяких доказів в підтвердження даних обставин. Також суд в зазначеному рішенні, в порушен­ня вимог ст. 60 ЦПК України, неодноразово в якості доказів посилався на припущення, що є недо­пустимим.

Судом першої інстанції було встановлено, що при допиті син та донька сторін нічого пога­ного не говорили за свою матір, отже це свідчить, що відповідач, як батько не настроює дітей проти матері, що також підтверджується висновком органу опіки та піклування виконкому Новомосковсь-кої міської ради від 25 жовтня 2006 року, який вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком - відповідачем по справі ОСОБА_2. ( а.с.23)

Колегія суддів вважає, що вищезазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної шстанції на підставі пп. З і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду пер­шої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2006 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опі­ки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів, прокуратура м. Но­вомосковська про відібрання неповнолітніх дітей та визначення їх місця проживання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгля­ду цивільної справи в розмірі 7,50 грн., перерахування зазначених коштів зробити на їх одержувача -Відділ державного казначейства Бабушкінського району, ЄДРПОУ 24245686, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок 31212259700004, код платежу 22050000.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду Украї­ни.