Рішення № 139341456, 28.08.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1441/26 2/441/1134/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

/заочне/

28.08.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гриньо М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати з урахуванням суми індексації, розрахункових при звільненні, компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод», просив стягнути невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 165 423 грн. 00 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі трьох середніх зарплат через грубі порушення відповідачем законодавства про працю, а саме 31 057 грн. 00 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України, за весь період затримки, але не більше як за 6 місяців, в розмірі 62 115 грн. 00 коп. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 25 000 грн. 00 коп., а всього 283 595 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з червня 2014 року до травня 2023 року він працював у Приватному акціонерному товаристві "Городоцький механічний завод" на посаді контролера, потім начальника відділу технічного контролю, а з 2019 року виконував обов`язки інженера-диспетчера та інженера-метролога без додаткової оплати праці. З початком війни у 2022 році робота підприємства зупинилася, а в травні 2023 року всіх працівників було звільнено за ст.38 КЗпП України з обіцянкою виплати розрахункових після розпродажу обладнання та інших товарно-матеріальних цінностей, або заводу в цілому, остання зарплата була виплачена за березень 2021 року восени 2021 року. В січні 2025 року почався активний розпродаж майна підприємства і працівникам та організаціям, котрі мали відповідні судові рішення частково почали повертати борги. Позивач в січні 2025 року отримав травму, переніс операцію і проходив реабілітацію, голова наглядової ради пообіцяв виплатити заборговану заробітну плату до кінця 2025 року. Між тим, така заборгованість виплачена не була, неодноразові звернення позивача про видачу довідки про розбір заборгованої заробітної плати проігноровані, його звернення в Держкомпраці щодо грубих порушень КЗпП України також були безрезультатними, тому це спонукало його звернутись до суду для захисту своїх прав.

Так, на час звільнення заборгованість по заробітній платі становила 132 641 грн. Проіндексована сума заборгованості за період із липня 2023 року по липень 2026 року становить 165 423 грн. Для розрахунку використовується сукупний індекс інфляції за вказаний період, який становить 124,7% (коефіцієнт 1,247), враховуючи індекси споживчих цін, оприлюднені Державною службою статистики Індекс інфляції [2026] Індекс споживчих цін в Україні - Мінфін: 2023 рік (із серпня по грудень): 102,9%, 2024 рік (за рік): 112,0%, 2025 рік (за рік): 108,0%, 2026 рік (січень-червень, орієнтовно): ~105,8% . Таким чином розрахунок становить: 132 641 грн ? 1,247 = 165 423 грн., заборговано зарплату за 16 місяців, середньомісячна заборгованість становить: 165641грн. :16 = 10352 грн.

Крім цього, при звільненні за статтею 38 ч.3 КЗпП України (не дотримання роботодавцем законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата зарплати) роботодавець зобов`язаний виплатити при звільненні не менше 3-х середньомісячних зарплат що становить: 10352грн. х 3 = 31057 грн. У разі невиплати всіх належних сум у день звільнення, згідно статті 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за 6 місяців що становить: 10352грн.х6= 62115грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить: 165 423 грн.+ 31057 грн.+ 62115 грн. = 258 595 грн.

Крім цього, внаслідок невиплати належних позивачу коштів йому спричинено моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у тому, що у нього з`явилися негативні емоції, переживання, емоційний стрес, він вимушений докладати додаткові зусилля для покращення свого матеріального становища, на пошук коштів для придбання ліків та продуктів харчування, на оплату за житлово-комунальні послуги, тощо. Крім цього, він отримав травму (перелом стегна) і мав потребу у коштах на операцію і лікування, тому був змушений позичати кошти у знайомих та родичів. Неотримання своїх зароблених грошових коштів це безумовний стрес для нього, а тривалість затримки відповідачем виплати остаточного розрахунку при звільненні, а саме більше трьох років, призводить до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні погіршилося його матеріальне становище, а бездіяльність відповідача, яка носить триваючий характер, призвела до того, що він був змушений звертатися в державні органи з питань праці та правоохоронні органи за захистом свого права на оплату праці та шукати інші шляхи для забезпечення свого існування, у зв`язку з чим порушилися його нормальні життєві зв`язки, а тому йому спричинено моральну шкоду, яку оцінює у 25 000 грн.

Позивач та його представник в суді позов підтримали з мотивів у ньому наведених. Окрім цього позивач зазначив, що внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні йому спричинено моральну шкоду, яка окрім іншого, полягала у постійних переживаннях та стресі, пошуку засобів до існування, втраті нормальних життєвих зв`язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечили.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на те, що відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а позивач заперечень проти заочного розгляду справи не висловив, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 20.01.1978, з 02 червня 2014 року до 01 травня 2023 року ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товаристві "Городоцький механічний завод" і зокрема з 02.06.2014 - на посаді контролера шостого розряду відділу технічного контролю, з 15.12.2015 він призначений в.о. начальника відділу технічного контролю, а з 03.12.2018 - начальником відділу технічного контролю. 01.05.2023 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.

Згідно довідки Приватного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод" №20 від 07.08.2023 нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата становить 132 641 грн. 25 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розміри нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідач ПАТ "Городоцький механічний завод" письмово не повідомив його про нараховані при звільненні суми та не здійснив виплату належних коштів.

Згідно ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку

Відповідно до ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За вимогами ч.6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 2 Закону України № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

В рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України виходив з того, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

До позовної заяви позивачем додано розрахунок боргу станом на 01 червня 2026 року. Так, на час звільнення заборгованість по заробітній платі становила 132 641 грн. Проіндексована сума заборгованості за період із липня 2023 року по липень 2026 року становить 165 423 грн. Для розрахунку використовується сукупний індекс інфляції за вказаний період, який становить 124,7% (коефіцієнт 1,247), враховуючи індекси споживчих цін, оприлюднені Державною службою статистики індекс інфляції [2026] Індекс споживчих цін в Україні - Мінфін: 2023 рік (із серпня по грудень): 102,9%, 2024 рік (за рік): 112,0%, 2025 рік (за рік): 108,0%, 2026 рік (січень-червень, орієнтовно): ~105,8% . Таким чином розрахунок становить: 132 641 грн ? 1,247 = 165 423 грн., заборговано зарплату за 16 місяців, середньомісячна заборгованість становить: 165641грн.:16 = 10352 грн.

Крім цього, при звільненні за статтею 38 ч.3 КЗпП України (не дотримання роботодавцем законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата зарплати) роботодавець зобов`язаний виплатити при звільненні не менше 3-х середньомісячних зарплат що становить: 10352грн. х 3 = 31057 грн. У разі невиплати всіх належних сум у день звільнення, згідно статті 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за 6 місяців що становить: 10352грн.х6= 62115грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить: 165 423 грн.+ 31057 грн.+ 62115 грн. = 258 595 грн.

Означений розрахунок відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 165 423 грн. 00 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі трьох середніх зарплат через грубі порушення відповідачем законодавства про працю, а саме 31 057 грн. 00 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України, за весь період затримки, але не більше як за 6 місяців, в розмірі 62 115 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.

Судом встановлено, що відповідачем ПАТ «Городоцький механічний завод» було порушено право позивача ОСОБА_1 на своєчасне отримання заробітної плати. Відповідач тривалий час не виплачував позивачу заробітну плату та не виплатило її навіть після звільнення позивача.

Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої моральної шкоди, яка виразилася у порушенні його права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач перебував в емоційному стресі, переживав, був вимушений докладати додаткові зусилля з метою покращення свого матеріального становища, пошук коштів для придбання ліків та продуктів харчування, на оплату за житлово-комунальні послуги, тощо. Крім цього, він отримав травму, йому були потрібні кошти на операцію і лікування, які був змушений позичати у знайомих та родичів. Тривалість затримки відповідачем виплати остаточного розрахунку при звільненні, а саме більше трьох років, призвела до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні погіршилося його матеріальне становище, а бездіяльність відповідача, яка носить триваючий характер, призвела до того, що він був змушений звертатися в державні органи з питань праці та правоохоронні органи за захистом свого права на оплату праці та шукати інші шляхи для забезпечення свого існування, у зв`язку з чим порушилися його нормальні життєві зв`язки.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача ПАТ «Городоцький механічний завод».

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у п. 3 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд прийшов висновку про те, що неправомірними діями відповідача ПАТ «Городоцький механічний завод» позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує те, що внаслідок порушення права на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування, також суд бере до уваги, що заборгованість із заробітної плати виникла з травня 2023 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу.

З огляду на характер і обсяг моральних страждань позивача, тривалість порушення його трудових прав, а також необхідність докладати зусиль для їх захисту, суд, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що компенсація моральної шкоди у розмірі 25 000 грн є достатньою, співмірною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 83, 115, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 284, 430 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (ЄДРПОУ13813928, юридична адреса м. Городок, вул. Шевченка, 19А Львівського району Львівської області) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) невиплачену заробітну плату із урахуванням індексації в розмірі 165 423 грн. 00 коп., розрахункові (вихідну допомогу) при звільнені за ст.38 КЗпП України в розмірі 31 057 грн. 00 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в розмірі 62 115 грн. 00 коп. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 25 000 грн. 00 коп., а всього 283 595 (двісті вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (ЄДРПОУ13813928, юридична адреса м. Городок, вул. Шевченка, 19А Львівського району Львівської області) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву чи апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.