Рішення № 139341215, 24.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9239/24 2/335/331/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 96 133,47 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно у повному обсязі не сплачував надані йому у нежитлове приміщення № 19 за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 96 133,47 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно автоматизованого розподілу справу 14.08.2024 передано для розгляду судді Рибалко Н.І.

Ухвалою Орджонікідзевського (на даний час Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 22.10.2026 позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 25.11.2024.

06.01.2026 через канцелярію суду представником відповідача адвокатом Плецькою Ю.В. подано відзив, відповідно до якого, відповідач позов не визнає у повному обсязі. На обґрунтування представник зазначила, що відповідачу належить нежитлове приміщення літ. А -3 АДРЕСА_2 , що знаходиться у підвалі, де знаходяться лише заізольовані трубопроводи зворотнього теплоносія та відсутні опалювальні прилади. Таке теплообладнання підтверджується «Актом обстеження системи теплоспоживання» від 02.10.2015, що складено та підписано представниками позивача. До 01.11.2021 на підвальне приміщення надходила незначна «кількість ОСОБА_2 » у вигляді теплових втрат. Так: за лютий 2020 виставлено - 0,225122 Гкал на суму - 335,15 грн.; за березень 2020 - 0,1537 Гкал на суму - 211,09 грн. Натомість з 01.11.2021кількість ОСОБА_2 збільшилась: за лютий 2022 виставлено - 1,45 Гкал; за березень 2022 - 1,87 Гкал. При цьому, наявність ізоляції на всіх трубопроводах у підвалі відповідача зумовлена виконанням вимог п. 5.28 ДБН В.2.2-15-2005, п. 4.4.5 ДБН В.2.5-67:2013 та пунктів 2.8.5, 2.8.8 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (наказ Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76). Зазначені норми зобов`язують ізолювати системи тепло-, водопостачання та водовідведення у неопалюваних приміщеннях для запобігання нормативним тепловтратам і замерзанню. Таким чином, підвал будинку є неопалюваним приміщенням та не містить опалюваної площі.

При цьому, представник відповідача зазначив, що договір купівлі-продажу теплової енергії № 202383 від 01.03.2007 (регулюється ст. 714 ЦК України, ЗУ "Про теплопостачання", Постановою КМУ № 1198) є чинним і не є тотожним публічному індивідуальному договору про надання комунальної послуги № 72212351 від 01.11.2021 (регулюється ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Постановою КМУ № 830). Оскільки відповідач не підписував заяву-приєднання до вказаного публічного договору, обов`язкова письмова форма правочину відсутня, а сам договір є неукладеним (неакцептованим). Оплата за індивідуальним договором не здійснювалась. При цьому початок та закінчення опалювальних сезонів на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради у 20212024 роках не свідчить про акцептування нового типового договору, оскільки в ці періоди відповідач отримував теплову енергію виключно на підставі чинного договору № 202383 від 01.03.2007 та ст. 275, 276 ГК України. Представник відповідача вказала на необґрунтованість та неможливість перевірки заявленої суми боргу, оскільки надані позивачем "Розрахунок суми грошової заборгованості" та "Інформація щодо нарахувань" містять лише загальні суми без деталізації їх визначення, зокрема щодо складової "Перерахунок" умовно-змінної та умовно-постійної частин. Також за умов застосування двоставкового тарифу позивачем не надано жодних обґрунтувань та розрахунків щодо визначення базового показника теплового навантаження на приміщення в розмірі 0,00927218 Гкал/год. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила суд відмовити у задоволені позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу.

13.01.2025 від представника позивача Фарзаєвої К.А. до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник посилалася на те, що у випадку якщо приміщення споживача не підпадає під ознаки приміщення з індивідуальним опаленням, окремого приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення та не є допоміжним приміщенням чи місцями загального користування таке приміщення є опалювальним. Разом з тим, щоб вважати приміщення відповідача відокремленим від загальної системи теплопостачання будинку необхідно дотримуватись Наказу № 169 від 26.07.2019 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, згідно якого передбачено процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Представник позивача вказує на те, що нежитлове приміщення відповідача є невід?ємною частиною житлового будинку. Крім того, з 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність. 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет) та на власному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. що є публічним договором приєднання. індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 64l, 642 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, № 202383 від 01.03.2007 є таким, що втратив чинність з підстав прямо зазначених в законі. Всупереч приписам Закону, співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в місячний термін не визначились з моделлю організації договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води -публічний договір № 72212351 є укладеним з 01.11.2021.

Крім того, нарахування умовно-постійної частини тарифу на послугу з постачання теплової енергії для опалення приміщення споживача в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , здійснюється пропорційно площі приміщення та теплового навантаження на будинок. Теплове навантаження на будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 1198,02 м складає: 0,121005 [кал/годину. Розрахунок для умовно-постійної частини тарифу на приміщення 19 , площею 91,8 м' складає: 0,121005 Гкал/годину / 1198,02 м * 91,8 м' = 0,00927218 Гкал/годину. Роз?яснення щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 додається до відповіді на відзив. Враховуючи викладене, вважає заперечення у відзиві на позовну заяву необгрунтованими, безпідставними, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того представник позивача заперечувала у задоволені вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, у зв`язку з не доведенням співмірності стягнення правової допомоги.

22.04.2025 через канцелярію суду представником відповідача адвокатом Плецькою Ю.В. подано додаткові пояснення, з посиланням на те, що у зв?язку з тим, що позивач безпідставно відніс неопалювані приміщення до категорії «опалюваних приміщень» і споживачам необґрунтовано виставлявся завищений обсяг теплової енергії, який не відповідав фактичним тепловим втратам від ізольованих або неізольованих трубопроводів, а також по іншим проблемним питанням, що виникли з моменту застосування Методики, була створена робоча, група по напрацюванню пропозицій до Методики щодо нарахування за теплову енергію для нежитлових приміщень згідно Розпорядження Запорізького міського голови № 27 від 03.02.2023. У Акті від 02.10.2015 встановлено, що у підвалі всі трубопроводи в ізоляції, оскільки у приміщенні відповідача знаходяться лише ізольовані трубопроводи на забезпечення функціонування системи опалення будинку, то у листопаді та грудні 2021 року нарахування проводити не можливо. Отже у контррозрахунку, відповідача правомірно відсутні нарахування за листопад та грудень 2021 року. Обґрунтовуючи порядок нарахувань, представник відповідача зазначила, що починаючи з січня 2022 року розрахунок теплових втрат від ізольованих трубопроводів у підвальному приміщенні відповідача має здійснюватися виключно за формулою 23 Методики № 315 (у редакції Наказу Мінрегіону № 358). Так, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу відноситься до неопалюваного підвалу, тому позивачем застосована не вірна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість за період з листопада 2021 була безпідставно завищена. Обсяг теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від системи опалення у підвалах. Представник відповідача зазначила, що таблиця № 4 ДБН В.2.2-15-2005 та таблиця № 2 ДБН В.2.2-15:2019 встановлюють розрахункові температури повітря (від +18°C до +24°C) виключно для опалюваних приміщень, тоді як нормативні показники для підвалів у них відсутні. Відповідно до вказаних ДБН, площа підвалів не входить до загальної опалюваної площі будинку. При цьому виключно за рахунок технологічних теплових втрат від ізольованих транзитних трубопроводів неможливо забезпечити у підвалі нормативну температуру +18°C, яка є обов`язковою ознакою опалюваного приміщення. Крім того, відповідачем зроблено контррозрахунок на підставі довжини трубопроводів - даних інженерного обстеження, які надані представниками позивача у Акті від 02.10. 2015.

02.05.2025 від представника позивача Фарзаєвої К.А. до суду надійшли заперечення на письмові пояснення з посиланням на те, що відповідно до Методики, підвали відносяться до допоміжних приміщень. Витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень визначаються як загальнобудинкові потреби на опалення та розподіляються між всіма співвласниками будинку. Відповідно, незалежно від того перебуває підвальне приміщення у сумісній власності співвласників будинку чи належить комусь на правах приватної власності підвальні приміщення є опалюваними. На сьогоднішній рішення ЗМР про визнання приміщення споживача приміщенням з транзитними трубопроводами відсутнє, тому нарахування продовжують здійснюватися на загальних підставах пропорційно площі. Разом з тим, у своєму контррозрахунку споживач безпідставно застосовує формули, які не мають відношення до його приміщення. Також порушує норми чинного законодавства у частині застосування одноставкового тарифу. З огляду на вищевикладене, представник позивача вважає, що позовні вимоги Концерну «МТМ» є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

24.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Плецькою Ю.В. подано письмові пояснення, з посиланням на те, що нежитлове приміщення, яке належить відповідачці, не обладнано приладами опалення. У вказаному нежитловому приміщенні проходять трубопроводи опалення та стояки, які заізольовані, виконують функцію подачі теплопової енергії для приладів опалення, тобто функцію транзиту теплоносія. Так, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу відноситься до неопалюваного підвалу. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач не вірно визначив тип приміщення та формули, по яким потрібно визначати обсяг теплових втрат, що фактично надходять у підвал відповідача. Для розрахунку вартості обсягу/ кількості теплових втрат в Гкал потрібно застосувати одноставковий тариф тому, що для неопалюваних підвалів не визначають теплове навантаження по формулам 2.11. та 2.12 КТМ 204 України 244 94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько- побутові потреби в Україні», оскільки для підвалів нормативна температура не встановлена. Отже фактичні заборгованість для підвалу відповідача за спірний період складає всього 33 370,74 грн. (тридцять три тисячі триста сімдесят грн. 74 коп.) ( 32740,74 + 630,00). Враховуючи вищенаведене представник відповідача просила суд враховувати зазначені вище обставини та контррозрахунок під час постановлення судового рішення по даній справі.

Представник позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, разом з тим у прохальній частині позовної заяви просила суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Плецька Ю.В. у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

19.08.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 24.08.2026.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року (далі - Закон №2189-VIII) визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено п.п. 35,36 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. року № 830, Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України № 2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, відповідно до положення ч.1 ст.9 Закону України № 2189-VIII.

Згідно зі ст.ст.19, 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV), споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статуту Концерну «МТМ», основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 19, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

01.11.2021 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений типовий індивідуальний договір №72212351 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №19.

Згідно з розрахунком основного боргу за договором №72212351 на вказане нежитлове приміщення, заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 31.03.2024 складає 96 133,47 грн.

Актом обстеження системи теплопостачання від 02.10.2015, складеним комісією у складі інженера теплової інспекції Концерну «МТМ» у присутності ОСОБА_1 , за результатом проведення технічного огляду системи теплопостачання споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що приміщення розташоване у підвалі 3-поверхового житлового будинку. З верхньою однотрубною розводкою системи опалення. Система опалення є спільною з житловим будинком. Теплове обладнання приміщень: трубопроводи зворотного теплоносія 2діам.50 lo 8,9 п.м; 2діам.40 lo 18,35 п.м (в ізоляції 18 мм); 2діам.15 lo 6,05 п.м пластик (в ізоляції 15 мм); ст. 2діам.20 пластик lo 4,0 п.м (в ізоляції 15 мм); ст. 2діам.15 пластик lo 6,15 п.м (в ізоляції 15 мм); тр. 2діам.20 пластик lo 1,55 п.м (в ізоляції 15 мм). Трубопроводи в ізоляції «Теплоізол» захищені картонними конструкціями.

Актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 29.04.2025, складеним комісією у складі Заступника міського голови з питань діяльності вик. органів ради Гординського В.Г., заступника директора департаменту управління ЖКГ Лазарчук О.Л., начальника відділу ЖКП департаменту управління ЖКГ Олійник Т.О., головного спеціаліста відділу містобудівного кадастру ДАтаМ ОСОБА_3 , головного спеціаліста- юрисконсульта ДПЗ Москаленко Л.П., провідного інженера теплової інспекції Концерну «МТМ» Шевченко О.В., головного спеціаліста відділу ЖКП департаменту з управління ЖКГ Крешталь В.В, у присутності адвоката Плецької Ю.В., відповідно до якого провели технічний огляд внутрішніх систем (мереж) теплопостачання підвального приміщення , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , площею 91,8 м.кв., за результатами обстеження встановили наступне: опалювальні прилади відсутні, довжина ізольованого трубопроводу відсутні, довжина не ізольованого трубопроводу наявні (30,0), огорожувальні/декоративні конструкції: обшивка гіпсокартоном, довжина ізольованого трубопроводу відсутні, довжина не ізольованого трубопроводу наявні (10,0). Відповідно до проведеного обстеження та діючого законодавства підвальне приміщення власника ОСОБА_1 визнане окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного обліку. Нежитлове приміщення відповідача не оснащене приладом розподільного обліку.

У спірний період правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - перша редакція Методики 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 р. № 358, яким внесено зміни до Методики № 315 (далі - друга редакція Методики № 315).

З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон), згідно з ч.1 ст.6 якого, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами укладених договорів (ч.1 ст.7 даного Закону). Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.2 Закон, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень ст.5 Закону, до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.1, ч.2 ст.6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч.2 ст.7, ч.2 ст.8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.

Доказів обрання співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однієї з моделей організації договірних відносин, визначених ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», сторонами суду не надано.

Системний аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеними між сторонами з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Позивачем на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 на загальну суму 96 133,47 гривень було надано Розрахунок основного боргу за договором № 72212351, рахунки за надані послуги за договором № 72212351, які містять загальну кількість та вартість наданих послуг, які не можливо перевірити.

Представник відповідача, після отримання відповідей на адвокатські запити, посилається на неправильність визначення типу приміщення, що належить відповідачу та розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем.

Так, у відповіді Концерну «Міські теплові мережі» № 000198/42-75 від 10.01.2025 на адвокатський запит щодо правильності визначення кількості Гкал, що вказані у Рахунках та з`ясування, з яких щомісячних сум складається «загальна сума», надана лише формула 16 з другої редакції Методики № 315, яка призначена для опалюваного приміщення без вузла розподільного обліку. У додатку № 1 надано «Розподіл обсягів послуги...» де вбачається, що нарахування проводяться по площі підвалу 91,8 м.кв.

З огляду на вимоги статтей 12, 13 ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач, в будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

За загальним правилом ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни:

п. 3.7. неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиделення.

п. 3.8. опалювальний підвал - підвал в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.

В Акті обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 29.04.2025, що належить відповідачу, зазначено, що в приміщенні знаходиться лише трубопровід довжиною 30 м та трубопровід довжиною 10 м, які обшиті гіпсокартоном. Опалювальні прилади відсутні.

Пунктом 5.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» встановлено, що теплопроводи, що прокладаються за межами квартир, а також ті, що прокладаються приховано, мають проектуватися з тепловою ізоляцією. Теплову ізоляцію опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати: - для забезпечення тепловтрат менше допустимих (підпункт 4.4.5. пунтку 4 «Загальні вимоги" ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»).

У пункті 6.7. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», у розділі «Опалювальні прилади та арматура» визначено, що опалювальні прилади це: а) радіатори секційні або панельні одинарні; 6) радіатори секційні або панельні спарені або одинарні для приміщень, у яких відсутнє виділення пилу горючих матеріалів (далі - горючий пил). Для приміщень категорії В, у яких відсутнє виділення горючого пилу, допускається застосування конвекторів; 6) опалювальні прилади із гладких сталевих труб.

Отже, враховуючи вищевказані документи та норми законодавства нежитлове приміщення № 19 підвалу літ. А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , знаходиться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та відноситься до неопалюваних підвалів.

Відповідно до термінів передбачених Методикою в першій редакції:

- опалюване приміщення - приміщення будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

- неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь- якого типу.

В розділі VІІІ Методики в першій редакції - Вимоги щодо забезпечення нормативної температури визначено, що Нормативна температура у приміщеннях житлових будинків становить

- у опалюваних приміщеннях будинків, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено до 01 жовтня 2005 року, - 18° C;

- у будинках, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено після 01 жовтня 2005 року, та у будинках, проектну документацію на капітальний ремонт яких затверджено після 12 березня 2011 року, - згідно з державними будівельними нормами.

У таблиці № 4 «Розрахункові температури повітря» ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки», «розрахункова внутрішня температура повітря» для підвалу не встановлена (а.с. 184).

Таким чином, нежитлове приміщення № 19 підвалу літ. А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - підпадає під термін неопалюване приміщення.

Відповідно до терміну Методики 315 в першій редакції, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.

Абзацом 2 пункту 1 розділу V «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП» Методики в першій редакції встановлено, що Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із Загального, що розподіляється між усіма приміщеннями та Індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення за обсяг теплової енергії, що надходить від трубопроводів у це приміщення.

У абзаці 9 п.1 розділу ІІ Порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу у будівлі теплової енергії зазначено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем відповідно до пункту 4 розділу V Методики «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП».

З 01.11.2021 для розподілу загального обсягу теплової енергії зафіксованого вузлом комерційного обліку, стала застосовуватись перша редакція Методика № 315, якою визначено терміни 4 (чотирьох) типів приміщень:

- «неопалюване приміщення» - приміщення будівлі, яке забезпечується від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу;

- «опалюване приміщення» - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- «приміщення з індивідуальним опаленням»;

- «приміщення з комбінованим опаленням».

У другій редакції Методики № 315, що застосовується з січня 2022, кількість типів приміщень не збільшилась і також визначено 4 (чотири) типи приміщень. При цьому змінив назву лише один вид приміщень. А саме: «неопалюване приміщення» стало «окремим приміщенням з транзитними мережами опалення» - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходить ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/ будинку.

Тобто, тільки між такими термінами вбачається спільна ознака відсутні опалювальні прилади будь- якого типу.

В пункті 4 розділу V Методики зазначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення, у тому числі стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначається розрахунково за результатами енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього будинку.

де 0,86 х 10 -6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин;

14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні неізольованого трубопроводу, Вт / (м -2 х К);

t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °C; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45 °C, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5 °C;

t вн.норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту 1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °C;

l - довжина транзитного трубопроводу, м;

d - зовнішній діаметр трубопроводу, м;

ф - кількість годин у розрахунковому періоді, год.

Разом з тим, згідно п. 6 Порядку, у разі визнання на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради підвального приміщення споживача, як приміщення з транзитними мережами опалення, змінюється порядок розподілу обсягів спожитих у будівлі послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення заявника. У рішенні зазначається дата з якої виконується перерахунок спожитої послуги у межах будинку, згідно комерційного приладу обліку, окрім періодів, за які заборгованість стягнута у судовому порядку.

Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджується копіями рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону в м. Запоріжжя.

За твердженням позивача, в період з 01.11.2021 по 31.03.2024 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням абонентського обслуговування послуги постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 на загальну суму 96 133,47 грн.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Представник позивача у своїх доводах зазначає, що оскільки в будинку відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку, то обсяг теплової енергії можна окремо не розраховувати, та виконати розрахунок згідно п.5 розділу III Методики «обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень». Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

При цьому вказана Методика 315 встановлює різні формули для опалювального приміщення та приміщення з транзитними мережами опалення.

Нежитлове приміщення відповідача відноситься до неопалюваного підвалу, а отже позивачем застосовувалась не вірна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість була завищена безпідставно.

Для визначення кількості теплової енергії позивачем застосовувалась формула 13, 14 Методики № 315.Однак, формули 13 та 14 не можуть бути застосовані одночасно, оскільки вони призначені для будинків, де знаходяться різні типи приміщень.

В новій редакції поняття «неопалюване приміщення» виключили та з`явились інші терміни:

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

При цьому, всі нарахування мають проводитись виключно по формулам.

В пункті 4 розділу V надана лише одна формула 19 по якій визначається обсяг теплової енергії тільки для неізольованих трубопроводів де є показник:

транзитного трубопроводу, м. l - довжина де 0,86 х 10 -6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин;

14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні трубопроводу , Вт / (м -2 х К); неізольованого

t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °C; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45 °C, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5 °C; t вн.норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту

1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °C; l - довжина транзитного трубопроводу, м;

d - зовнішній діаметр трубопроводу, м;

? - кількість годин у розрахунковому періоді, год

Таким чином, у листопаді та грудні 2021 нарахування для неопалюваного підвалу відповідача мають проводитись тільки по формулі 19.

Слід зазначити, що формули 23 та 24 знаходяться в розділі ІV « Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби Транзитні труби у підвалі відповідача це невід`ємна складова загального трубопровіда на забезпечення функціонування системи опалення будинку і в Методиці лише формула 23 призначена для розрахунку фактичних теплових втрат по довжині труб у підвалі.

Таким чином обсяг, теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник:

Lпідв. довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.

Така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена.

Q опал функ.в.б.с.= 0,86*10-6*qвтр.підв.*1підв.* mопал.розр Гкал,

де 0,86 * 10-6-перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; qвтр.підв= 11 Вт/м-питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; lпідв-довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; mопал.розр-фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

Суд вважає, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у спірному підвалі у період з січня по грудень 2022 року потрібно застосовувати саме формулу 23 Методики 315 у другій редакції.

Також, судом встановлено, що в рахунках за весь спірний період значиться постійна кількість Гкал за послугу з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) по тепловому навантаженню на приміщення ОСОБА_1 , - 0,00927218 Гкал/ год.

Для визначення теплового навантаження на будівлю позивачем застосовується формула 2.12 КТМ 204 України 244-94.

В розшифровці формули зазначено, що

tвн = 18°C усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалюваних будинків (передостанній абзац арк.3 та передостанньому абзаці арк.6 та арк.7 відповіді № 1699/42-2798 на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023),

Тобто, теплове навантаження розраховується виключно для приміщень де встановлена нормативна температура + 18°C.

У таблиці № 4 ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічній таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки» для підвалів нормативна температура не визначена.

Таким чином, суд враховує, що теплове навантаження для підвалів не розраховується, а тому нарахування по умовно-постійній частині тарифу є безпідставним.

Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача, що нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 96 133,47 гривень є неправомірними та завищеними.

Підстави стверджувати, що нежитлове приміщення відповідача є саме опалювальним приміщенням у якому позивачем забезпечена нормативна температура повітря, а не приміщенням з транзитними мережами опалення, позивачем належними чином не доведено, як і не доведено розмір розрахованої наданої послуги відповідачу.

З наданих позивачем копій рахунків за надані послуги, в яких зазначено опалювальну площу споживача розмірі 91,8 кв.м., вбачається, що розрахунок вартості наданих послуг здійснений виходячи із загальної площі приміщення та загальної площі будівлі - як уніфікованих площ, без урахування положень Методики, в частині спеціального порядку розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Беззаперечним є факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії, оскільки приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку, проте обсяг наданих відповідачу послуг та їх вартість входить до предмету доказування, та повинна бути доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Як убачається з контррозрахунку відповідачем застосовувались формули 19 з першої редакції та формула 23 з другої редакції та формули розрахунку Методики № 315 в яких судові спори стосувались виключно підвалів/ цокольних приміщень які виконують функцію підвалу та в яких відсутня опалювана площа.

Отже фактична заборгованість для підвалу відповідача за спірний період складає 33 370,74 грн. ( 32 740,74 грн. + 630,00 грн.).

За таких обставин, суд вважає, що наданий відповідачем розрахунок є таким, що відповідає дійсності та є обґрунтованим.

Інші доводи відповідача в частині порушення позивачем приписів законодавства стосовно умов публічного договору, суд відхиляє, зважаючи на закріплену чинним законодавством презумпцію правомірності договору. Доказів визнання умов публічного договору недійсним відповідачем не надано.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам (34,71%), які в даному випадку складають 840,89 грн.

Керуючисьст.ст. 10, 11, 60, 76-81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у нежитлове приміщення № 19 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 33 370 (тридцять три тисячі триста сімдесят) гривень 91 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 89 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 року

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Н.І. Рибалко