Рішення № 139340684, 24.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.08.2026

Справа № 334/9684/21

Провадження № 2/334/85/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Якущенко Е.Р.,

за участі представника позивача Науменка М.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Запорізька міська рада, про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), -

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшов позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води).

Позов обґрунтований тим, що Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з централізованого опалення. Відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 є власником 14/25 частки вказаного житлового приміщення.

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Система опалення помешкання відповідачів є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.

Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачам в межах опалювального сезону, послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) - постійно.

Таким чином, оскільки відповідачі не здійснювали оплату за використані послуги, наданих Концерном «МТМ» у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за період з 01.10.2013 року по 30.04.2021 року на загальну суму 25862,58 грн.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 25862,28 грн., судові витрати.

20.07.2022 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) та стягнуто солідарно заборгованість з відповідачів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2024 року скасоване заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2022 року за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) та призначено справу та розгляду.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якій він зазначив, що він є власником 14/25 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Йому невідомо хто такий ОСОБА_2 , він ніколи з іншим відповідачем не спілкування. Вважає, що позивачем не надано належного розрахунку боргу. Наданий розрахунок складений невідомою особою, без зазначення тарифів, кількості та якості послуг. Позивачем не зазначено про наявність лічильника теплової енергії у будинку та не доведено надання послуг з теплопостачання. Відповідачем не було узгоджено жодних документів, не підписаний договір щодо надання послуг. Окрім того термін заборгованості зазначений без врахування строків позовної давності.

22.05.2025 року судом залучено до участі у справі Запорізьку міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

9.06.2025 року позивачем подано клопотання про виключення неналежного відповідача ОСОБА_2 , тобто фактично про відмову від позовних вимог стосовно останнього, та продовження розгляду справи виключно відносно ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтовано тим, що при інвентаризації споживачів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має свій власний особовий рахунок НОМЕР_1 та не має відношення до нарахувань, які здійснюються на частину квартири, яка належить ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_2 .

25.07.2025 року представником третьої особи Запорізької міської ради надано пояснення щодо позову, у якій останній просив прийняти рішення про стягнення заборгованості на підставі наявних доказів. Просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

16.12.2025 року представником позивача надано додаткові пояснення по суті справи, у якій позивач зазначає, що 28.11.2011 року між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 було укладено договір №93071809 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. Під час укладання договору на підставі інформації, наданої споживачем, площу об`єкта визначено у розмірі 26,29 кв.м., що зафіксовано у договорі. Договір підписаний споживачем без зауважень чи заперечень.

Разом із тим відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа квартири АДРЕСА_2 , складає 48,25 кв.м. Таким чином площа, що відповідає частці споживача у праві власності на квартиру, складає 27,2 кв.м.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за опалення та теплопостачання.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо можливості задоволення позовних вимог через відсутність належного розрахунку та недоведеність. Просив також застосувати позовну давність. Заперечував щодо виключення ОСОБА_2 з належних відповідачів.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного.

Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статтей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 21.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 року №630 та від 21 серпня 2019 р., №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 14/25 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору від 28.11.2011 року ОСОБА_1 та Концерн «МТМ» уклали договір щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Після зміни законодавства відповідач ОСОБА_1 не здійснив власний обов`язок стосовно укладання нового договору з виконавцем послуг в особі Концерну «МТМ». З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладений Типовий індивідуальний договір №9301809 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 по 30.04.2021 р. в розмірі 26537,58 грн. За вказаний період відповідачем частково сплачено заборгованість 675 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за отримані послуги складає 25862,58 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу та довідкою щодо заборгованості за надані послуги.

Заборгованість відповідача за отримані послуги підтверджується розрахунком суми позову та довідкою щодо заборгованості з надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем. Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися.

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Система опалення квартири відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.

Згідно вимог ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст.67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідач не надав жодних переконливих доказів на спростування позову, не надав квитанцій про погашення ним боргу.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак немає підстав вважати, що позивачем необґрунтовано була подана позовна заява.

Разом з тим, суд бере до уваги клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності та зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, Згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину..

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 Про встановлення карантину і метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин було установлено з 22 травня 2020 - до 31 липня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин було установлено з 1 серпня 2020 р. до 19 грудня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

З огляду на вищевикладене карантин в Україні безперервно було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Також відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, зупиняється на строк його дії.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами).

Таким чином, стягеннню підлягає заборгованість за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 на загальну суму 16994,85 грн. В іншій частині позову суд приходить до висновку про можливість застосування строків позовної давності.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1491,39 грн.

Щодо позовних вимог в частині відповідача ОСОБА_2 , то провадження в цій частині має бути закрите в зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог до нього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовну заяву Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Концерну «МТМ» (п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_4 Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 16994,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Концерну «МТМ» (поточний рахунок № НОМЕР_5 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 1491,39 грн.

Закрити провадження в частині позовних вимог стосовно ОСОБА_2 .

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гнатюк О. М.