Рішення № 139340547, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене у листі від 26 січня 2026 року №1500-0308-8/12440 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, виходячи з розмірів суддівської винагороди, зазначених у довідках Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02 вересня 2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25, № 03.4.1.17-94949/25, та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання судці у відставці. 02.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі № 420/34187/24 було складено довідки для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25 та № 03.4.1.17-94949/25. 10.12.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25 та № 03.4.1.17-94949/25. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.01.2026 року №1500-0308-8/12440 позивачу було фактично відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. В обґрунтування зазначених відмов відповідачем зазначено, що оскільки Державною судовою адміністрацією України не повідомлено про наявність підстав перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, відсутнє право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за долученими до звернень довідок про суддівську винагороду від 02.09.2025 року № 03.4.17-94939/25, № 03.4.17-94946/25, № 03.4.17-94949/25. Окремо відповідачем зазначено, що надані довідки, видані на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі №420/34187/24, не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки посадовий оклад визначений не з базового розміру посадового окладу судді, який передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Уважаючи, що вказана відмова відповідача у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 09.03.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/6187/26 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).

24.03.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що оскільки Державною судовою адміністрацією України не повідомлено про наявність підстав перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, відсутнє право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за долученими до звернень довідок про суддівську винагороду від 02.09.2025 № 03.4.17-94939/25, 03.4.17-94946/25, 03.4.17-94949/25. Надані позивачем довідки, видані на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 420/34187/24, не відповідають нормам чинного законодавства України. При цьому, посадовий оклад визначений не з базового розміру посадового окладу судді, який передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Також відповідач вказує, що у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих Одеським окружним адміністративним судом, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в іншому розмірі, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 р. у справі №240/9028/24.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року провадження у справі №420/6187/26 зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №520/26972/24.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року скасовано. Справу №420/6187/26 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з серпня 2018 року отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі № 420/34187/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, позов ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду, які полягають у видачі 24.06.2024 року ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці станом на 01.01.2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року у розмірі 2684,00 грн з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2.

Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 належним чином оформлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року у розмірі 2684,00 грн з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

На виконання рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі № 420/34187/24, Одеський окружний адміністративний суд видав позивачу:

- довідку від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року;

- довідку від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94946/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2022 року;

- довідку від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94949/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2023 року.

ОСОБА_1 10.12.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами про перерахунок довічного утримання судді у відставці на підставі довідок від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25 та № 03.4.1.17-94949/25, до яких додав оригінали вказаних довідок.

Листом від 26.01.2026 року №1500-0308-8/12440, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області фактично відмовило позивачу у здійсненні перерахунку на підставі вказаних довідок, повідомивши про наступне:

«Пунктами 1 та 2 розділу четвертого Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (зі змінами) передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України -щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. При цьому, призначення або перерахунки довічного грошового утримання судді у відставці проводяться на підставі оригіналів довідок про суддівську винагороду станом на дату виникнення права на призначення або перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням зазначеного та оскільки Державною судовою адміністрацією України не повідомлено про наявність підстав перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, відсутнє право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за долученими до звернень довідок про суддівську винагороду від 02.09.2025 № 03.4.17-94939/25, 03.4.17-94946/25, 03.4.17-94949/25.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, до заяви про призначення щомісячного грошового утримання додається: довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановленого зразка.

Надані Вами довідки, видані на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 420/34187/24, не відповідають нормам чинного законодавства України. При цьому, посадовий оклад визначений не з базового розміру посадового окладу судді, який передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».».

Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідок від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25, № 03.4.1.17-94949/25, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у даній справі, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, відмовляючи позивачу як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року, станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, суд зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року, станом на 01 січня 2023 року.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантності до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 600/5380/24-а.

Крім того, суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина 6 пункту 16) про автоматичне здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу II Порядку №3-1).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку №3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу III Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Таким чином, приписи Порядку №3-1 регламентують, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, суд зазначає, що приписи пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом автоматичності перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Відтак, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25, № 03.4.1.17-94949/25, у зв`язку із зміною з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму, з якого обчислюється суддівська винагорода.

Таким чином, суд дійшов висновків, що відповідачем протиправно відмовлену позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок.

Суд зазначає, що права позивача порушені діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі на підстав довідок Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25, № 03.4.1.17-94946/25, № 03.4.1.17-94949/25, яка була оформлена листом від 26.01.2026 року №1500-0308-8/12440, а не рішенням як помилково вказує позивач.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці позивача на підставі довідок, виданих Одеським окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94946/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2022 року від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94949/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2023 року, яка оформлена листом від 26.01.2026 року №1500-0308-8/12440; зобов`язання відповідача з 01 січня 2021 року здійснити позивачу як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язання відповідача з 01 січня 2022 року здійснити позивачу як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94946/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язання відповідача з 01 січня 2023 року здійснити позивачу як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94949/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок, виданих Одеським окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94946/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2022 року від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94949/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2023 року, яка оформлена листом від 26.01.2026 року №1500-0308-8/12440.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 січня 2021 року здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94939/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 січня 2022 року здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94946/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 січня 2023 року здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на підставі довідки, виданої Одеський окружним адміністративним судом від 02.09.2025 року № 03.4.1.17-94949/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва