Рішення № 139340543, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення першої частини одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 першу частину одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) виплачену на виконання умов контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем від 18.12.2025 та Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №153 за наступними реквізитами : ЄДРПОУ 26632364, УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820172, UA768201720313201001204047334.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 08.12.2025 між Міністерством оборони України та рекрутом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби строком на два роки відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153. На виконання умов контракту та п. 15 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 153, Військовою частиною НОМЕР_1 відповідачам нараховано та виплачено першу частину одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн.

11.12.2025 ОСОБА_1 був відряджений до Військової частини НОМЕР_4 . Перебуваючи на лікуванні в КНП «Ємільчинська лікарня», відповідача було виписано за порушення лікувального режиму. З 05.01.2026 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби (Військова частина НОМЕР_4 ) та до розташування Військової частини НОМЕР_1 не повернувся.

За даним фактом Військовою частиною НОМЕР_4 проведено службове розслідування, яким у діях відповідача встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про що 10.01.2026 направлено повідомлення до ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2026 № 51 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та зараховано в розпорядження командира.

За результатами службового розслідування Військова частина НОМЕР_1 встановила, що у зв`язку з порушенням умов контракту отримана ОСОБА_1 одноразова грошова допомога у розмірі 200 000,00 грн підлягає поверненню до державного бюджету.

09.05.2026 позивач направив відповідачу вимогу про добровільне повернення коштів. Відповіді на вимогу не отримано, грошові кошти у добровільному порядку відповідач не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно відповіді №2758911 від 19.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 20.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2026 року направлялась за адресою місця реєстрації, однак не вручено одержувачу з підстав «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, 22.05.2026 року на сайті судової влади було розміщено оголошення про відкриття провадження по справі № 420/14142/26.

Також, ухвала про відкриття провадження по справі № 420/14142/26 оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень - 25.05.2026 року.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 20.05.2026 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 08.12.2025 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України було укладено контракт на проходження військової служби строком на два роки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до довідки про доходи №2733/39 від 24.03.2026, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 200 000 грн, на виконання умов контракту та у відповідності до вимог пункту 15 «Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Як зазначено в позовній заяві, наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №349 від 08.12.2025 ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.12.2025 №215-PC на посаду майстра 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_5 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , ВОС 240244А зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 13.12.2025 №382, солдат ОСОБА_1 , прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_4 для проходження курсу базової загальновійськової.

Як вбачається з додатків поданих до позовної заяви, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 13.12.2025 №3976, солдата ОСОБА_1 було зараховано на базову загальновійськову підготовку військової частини НОМЕР_4 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 02.01.2026 №2/нст, солдат ОСОБА_1 вибув на лікування в КНП «Ємільчинська лікарня». Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07.01.2026 №7/нст, солдат ОСОБА_1 не прибув з лікування з КНП «Ємільчинська лікарня».

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно господарської діяльності) від 22.12.2025 №1671 «Про призначення службового розслідування», заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу роти військової частини НОМЕР_4 лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли неприбуттю солдата ОСОБА_1 після 05.01.2026 з закладу охорони здоров`я до військової частини НОМЕР_4 . За результатами службового розслідування в діях військовослужбовця ОСОБА_1 було встановлено ознаки складу правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

За результатами проведеного службового розслідування, військовою частиною НОМЕР_4 було складено та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 вих.№137 від 10.01.2026 передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України до другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Житомир) територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький.

Також згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 12.01.2026 №152, солдат ОСОБА_1 був відрахований з навчання зі школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 17.03.2026 №398/НАГД «Про призначення службового розслідування», офіцером групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 проведено службове розслідування за фактом порушення умов контракту про проходження військової служби щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , а також встановлення збитків що підлягають поверненню до державного бюджету.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №346/НОД про результати службового розслідування встановлено, що безпідставно отримана ОСОБА_1 перша частина одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) виплачена на виконання умов контракту про проходження військової служби від 18.12.2025 та Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №153, підлягає поверненню до державного бюджету в судовому порядку за зверненням військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2026 № 51, рекрута ОСОБА_1 звільнено з займаної посади майстра екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 та зараховано в розпорядження командира.

09.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 на адресу відповідача було направлено Вимогу про повернення безпідставно отриманої ОСОБА_1 першої частини одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн. від 08.05.2026 за №1901/9799, відповідь на вимогу до військової частини НОМЕР_1 не надходила, безпідставно отримані грошові кошти в добровільному порядку відповідач також не перерахував на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , з огляду на що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення коштів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XI (далі Закон №2232) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2232, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232, військова служба за контрактом осіб рядового складу відноситься до різновидів військової служби.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок №153).

Метою такого експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил шляхом удосконалення механізмів залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови №153, особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Згідно з п. 7 Порядку №153, контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Пунктом 15 Порядку №153 встановлено, що військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Поряд з цим, п. 21 Порядку №153 передбачено, що у разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються.

Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов`язків, коли він два або більше разів за сукупністю притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до вимог ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регламентуються нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).

Згідно зі ст. 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Як свідчать матеріали справи, сума, що підлягає стягненню (200 000,00 грн), є першою частиною одноразової виплати, нарахованої відповідачу у зв`язку з підписанням контракту про військову службу. Втім, унаслідок самовільного залишення частини та неналежного виконання службових обов`язків, з відповідачем було припинено контракт про проходження військової служби.

Також згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №346/НОД про результати службового розслідування встановлено, що безпідставно отримана ОСОБА_1 перша частина одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) виплачена на виконання умов контракту про проходження військової служби від 18.12.2025 та Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №153, підлягає поверненню до державного бюджету в судовому порядку за зверненням військової частини НОМЕР_1 .

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо факту самовільного залишення частини та порушення ним умов контракту. Оскільки відповідач не виконував військовий обов`язок та не брав участі в бойових діях, він втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153.

Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

За приписами п. 4 ст. 1 Закон №160 матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Нормами ч. 1 ст. 2 Закону №160 передбачено, що його дія поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Таким чином, законодавчі норми передбачають необхідність відшкодування військовослужбовцем шкоди, в тому числі завданої державі у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Частиною 1 ст. 10 Закону №160 визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 12 Закону №160).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно господарської діяльності) від 22.12.2025 №1671 «Про призначення службового розслідування», заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу роти військової частини НОМЕР_4 лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли неприбуттю солдата ОСОБА_1 після 05.01.2026 з закладу охорони здоров`я до військової частини НОМЕР_4 . За результатами службового розслідування в діях військовослужбовця ОСОБА_1 було встановлено ознаки складу правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

Суд враховує, що одноразова грошова допомога у розмірі 200 000,00 грн, передбачена Постановою № 153, була виплачена відповідачу у зв`язку з укладенням контракту та взяттям ним зобов`язань щодо захисту Вітчизни, виконання військового обов`язку та безпосередньої участі в бойових діях протягом усього строку дії контракту.

З огляду на вказане, невиконання відповідачем умов контракту, укладеного з Міністерством оборони України, самовільне залишення частини, відмова від добровільного відшкодування шкоди, а також враховуючи, що відповідач відзиву на позовну заяву, доказів відшкодування шкоди, а також доказів повернення на військову службу станом на дату розгляду справи суду не подав, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255-258, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення першої частини одноразової грошової допомоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 першу частину одноразової грошової допомоги в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) виплачену на виконання умов контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем від 18.12.2025 та Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №153 за наступними реквізитами: ЄДРПОУ 26632364, УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820172, UA768201720313201001204047334.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук