Ухвала суду № 139340261, 31.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10793/26

1-кс/308/5316/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_5 , погоджене Заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026070000000125, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Туриця Перечинського району, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, не адвоката, депутата Тур`є-Реметівської сільської ради VIII скликання Ужгородського району,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання заступника начальника відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_5 , погоджене Заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026070000000125, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026, відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 Кримінального кодексу України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що з 24.02.2022, в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місці, але не пізніше 08.06.2026, на території Закарпатської області, вступив в злочинну змову із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо організації незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб та військовослужбовців через державний кордон України та сприяння незаконному переправленню порадами, вказівками та усуненням перешкод.

Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання в середині травня 2026 року, точний час досудовим розслідуванням невстановлений, запропонували військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 організувати незаконне переправлення останнього через державний кордон України поза пунктами пропуску на території Закарпатської області, на що останній надав свою згоду.

Надалі, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про намір ОСОБА_11 незаконно перетнути державний кордон України.

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на виконання попередньої злочинної домовленості щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місці, але не пізніше 14.06.2026, залучив до злочинної діяльності свого знайомого ОСОБА_10 , якого переконав на власному автомобілі Opel Zefira д.н.з. НОМЕР_2 перевезти ОСОБА_11 з м.Івано-Франківськ до м.Ужгород для подальшого незаконного переправлення останнього через державний кордон України, при цьому запевнив останнього, що посприяє в безперешкодному перетині ними контрольно-пропускних пунктів на території Львівської і Закарпатської областей.

На виконання попередньої злочинної домовленості щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, 15.06.2026 близько о 00 год 30 хв ОСОБА_10 , на виконання вказівки ОСОБА_4 , на автомобілі Opel Zefira, д.н.з. НОМЕР_2 , прибув в м.Івано-Франківськ для забезпечення переміщення ОСОБА_11 до м.Ужгород, однак ОСОБА_11 перелякавшись, що його можуть затримати, відмовився прямувати з ОСОБА_10 до м.Ужгород.

В подальшому, у період з 15.06.2026 по 22.07.2026 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , в телефонному режимі переконував ОСОБА_11 та членів його сім`ї, що забезпечить незаконне переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.

22.07.2026 приблизно о 15 год ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прибув в м.Івано-Франківськ на автомобілі Opel Zefira, д.н.з. НОМЕР_2 , для забезпечення переміщення ОСОБА_11 до м.Ужгород.

Рухаючись з м.Івано-Франківськ до м.Ужгород, ОСОБА_10 , діючи на виконання відведеної йому ролі проводив із ОСОБА_11 інструктаж щодо порядку незаконного переходу ним державного кордону України, зокрема ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 про те, що в разі необхідності потрібно обходити контрольно-пропускні пункти пішки. Окрім цього в ході руху з м.Івано-Франківськ до м.Ужгород про своє місце знаходження ОСОБА_10 в телефонному режимі доповідав ОСОБА_4 та виконував його вказівки.

Так, того ж дня близько 19 год 35 хв під час наближення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на автомобілі до контрольно-пропускного пункту с.Нижні Ворота Мукачівського району Закарпатської області, в телефонному режимі ОСОБА_4 запевнив останнього, що забезпечить їм безперешкодний проїзд вказаного контрольно-пропускного пункту.

З метою реалізації попередньої злочинної домовленості щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, 22.07.2026 о 21 год 10 хв ОСОБА_10 доставив ОСОБА_11 до АЗС «ОККО» по вулиці Минайській в м.Ужгороді, де їх за вказівкою ОСОБА_7 очікував громадянин ОСОБА_12 , який не був обізнаний зі злочинними намірами ОСОБА_7 , за його проханням поселив ОСОБА_11 до заздалегідь орендованої ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_2 .

У період з 22.07.2026 по 03.08.2026 ОСОБА_11 очікував на орендованій ОСОБА_7 квартирі вказівок щодо подальшого незаконного перетину державного кордону України.

В той же час, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , за допомогою мобільного телефону систематично обговорювали способи усунення перешкод щодо незаконного перетину ОСОБА_11 державного кордону України.

З метою реалізації попередньої злочинної домовленості щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, 03.08.2026 приблизно о 19 год на виконання прохання ОСОБА_7 , громадянин ОСОБА_14 , який не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , на автомобілі Hyndai Tacson, д.н.з. НОМЕР_3 , почав рух з ОСОБА_11 від вищевказаної орендованої квартири в напрямку міста Хуст Закарпатської області. В м. Мукачево Закарпатської області вказаний автомобіль було зупинено працівниками правоохоронних органів та протиправна діяльність ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 припинена.

28.08.2026, стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Туриця Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, одруженому, раніше не судимому, не адвокату, депутату Тур`є-Реметівської сільської ради VIII скликання Ужгородського району, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України, кваліфікуючими ознаками яких є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому правопорушенні заперечував. Повідомив, що він на прохання ОСОБА_16 тільки просив свого сусіда ОСОБА_17 забрати одного чоловіка і перевезти з Франківська до Ужгорода. При цьому ОСОБА_16 повідомив його про те, що у вказаної особи всі документи в порядку. Просив застосувати до нього нічний домашній арешт.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Як встановлено слідчим суддею, Слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції

в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.332, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27 - ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026 року за №12026070000000125.

28.08.2026року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Туриця Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, одруженому, раніше не судимому, не адвокату, депутату Тур`є-Реметівської сільської ради VIII скликання Ужгородського району, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України, кваліфікуючими ознаками яких є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 , підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами допитів свідків; протоколами проведення оглядів, протоколами проведення обшуків, протоколами проведення НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 , до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1. ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п.80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, суд вважає, обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 не мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Сторона обвинувачення не зобов`язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваним, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Щодо ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що стороною обвинувачення не наведено конкретних та об`єктивних даних, які б свідчили про намір чи реальну можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити речові докази чи документи. Саме лише припущення про можливість вчинення таких дій не є достатнім для висновку про існування відповідного ризику.

Ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом підбурювання вказаних осіб до зміни вже наданих показів, відмови від надання таких або надання неправдивих висновків.

Щодо ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що сторона обвинувачення не навела конкретних обставин, які б свідчили про можливість ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Сам по собі факт невстановлення на даний час усіх можливих співучасників кримінального правопорушення не підтверджує, що підозрюваний має намір повідомляти їм відомості про хід досудового розслідування або іншим чином впливати на встановлення обставин кримінального провадження. Отже, зазначений ризик має характер припущення та належними доказами стороною обвинувачення не підтверджений.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд враховує, що сторона обвинувачення пов`язує його виключно з припущенням про можливість вчинення ОСОБА_4 інших корисливих кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення. Водночас будь-яких конкретних відомостей про підготовку, намір чи вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію такого умислу, матеріали провадження не містять. Отже, зазначений ризик не має належного фактичного обґрунтування та не може вважатися доведеним лише з огляду на характер пред`явленої підозри.

Слідчий суддя також вважає недоведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, такі належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, злочин вчинено групою осіб, в період дії в Україні воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, є депутатом.

Разом з тим, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні, то слідчий суддя вважає за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч.2 ст.182 КПК України).

Приймаючи до уваги, що в ході розгляду клопотання було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.191 КК, а також наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, зважаючи на наведені вище дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Виходячи з вимог ст.ст.178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 року складає 3328 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 540 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок) грн. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України. Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, слідчий суддя не вбачає.

Стороною захисту не було надано будь-яких доказів на підтвердження матеріального та фінансового стану підозрюваного.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 186, 193, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_5 , погоджене Заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026070000000125, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026 року, відносно ОСОБА_4 відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Ужгородського міськрайонного суду за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків до 26 жовтня 2026 року включно.

Роз?яснити підозрюваному, що він не пізніше п?яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов?язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п?яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов?язані виконувати покладені на них обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз?яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов?язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов?язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного-заходу.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 35 хв. 31.08.2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1