Рішення № 139340067, 31.08.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/1588/26

Номер провадження 2/305/653/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря Друляк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 25.05.2026 надійшов у електронній формі позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 16.11.2021 між ТОВ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 93719398, відповідно до умов Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов?язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов?язані з виконанням цього Договору. Сума позики становить 3 500 грн.

Товариство свої зобов?язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики. 01.09.2025 ТОВ «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» уклали договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права вимоги до боржника. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПОЗИКА» становить 12 425 грн, з них 3 500 грн - заборгованість за сумою позики, 8 925 грн - заборгованість за процентами, яка ним не сплачена.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12 425 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

Ухвалою від 28.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30.07.2026, у зв`язку із неявкою відповідача відкладено судове засідання на 31.08.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, 06.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача Міньковська А.В. подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена шляхом направлення повістки на адресу проживання та шляхом завчасного розміщення на порталі «Судової влади України» оголошення про виклик, до суду не з`явилася, заяв, клопотання та відзив не подавала.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановляється ухвала про заочний розгляд справи.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 16.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 93719398.

Сторони погодили наступний Графік погашення боргу: Дні користування кредитом - 30 днів, сума кредиту - 3 500 гривень, нарахована сума за процентами - 8 925 гривень, повернення кредиту - 14.02.2022, сума до сплати на дату повернення 12 425 гривень.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 911810.

Видача кредитних коштів стверджується довідкою сервісів онлайн платежів Вих. №3152_251024113324 від 24-10-2025, згідно якої 16-11-2021 о 08:42:08 год здійснено переказ на суму 3 500 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 119892907, призначення платежу: Зачисление 3 500 грн на карту НОМЕР_1 .

Таким чином, Позивачем долучено всі наявні докази, що підтверджують зобов?язання Відповідача за кредитним договором та факт перерахування коштів на картковий рахунок Боржника.

За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов?язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв?язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 93719398 станом на 01.09.2025 заборгованість відповідача перед первісним кредитором склала 12 425 гривень.

01.09.2025 між ТОВ «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01. Згідно Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ІРБІС», включно і до ОСОБА_1 за договором позики № 93719398 від 16.11.2021, що підтверджується витягом з додатку до вказаного договору факторингу.

На умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).

П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про факторинг»,договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 5 500 гривень, слід зазначити таке.

Ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2026 між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 39493634/03.

08.05.2026 між тими ж сторонами підписано акт надання послуг, згідно якого сума наданих послуг склала 5 500 гривень.

Згідно детального опису робіт ОСОБА_2 надала позивачу 4 послуги загальною тривалістю 4 год. загальною вартістю 5 500 грн., зокрема:

- письмова консультація клієнта, щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 год.;

- правовий аналіз обставин спірних правідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА» тривалістю 1 год.;

- складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи тривалістю 2 год.;

- формування додатків до позовної заяви тривалістю 0,5 год.

Вартість наданих послуг відповідно до п. 4.2 договору про надання правової допомоги здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку та/або підписання акту наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, крім того, позовні вимоги задоволено частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.

Тому, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 93719398 від 16.11.2021 у розмірі 12 425 (дванадцять тисяч чориста двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК