Постанова № 139339512, 10.08.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Справа № 725/5367/26

Номер провадження 2-а/725/178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Гончарук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (вул. Комунальників, 12, м. Чернівці) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців з вищевказаною адміністративною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог, посилалася на те, що постановою № 007560 у справі про адміністративне правопорушення від 31.08.2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двісті) грн. Копію вказаної постанови інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» позивачу надано не було, як стверджує Позивач, наявний у постанові підпис у графі «Примірник постанови отримав» 31.08.2023 року не належить ОСОБА_1 , також копію постанови не було надіслано поштовим повідомленням на її адресу.

Вважає вищевказану постанову № 007560 у справі про адміністративне правопорушення від 31.08.2023 року незаконною, протиправною, такою що не відповідає обставинам справи та такою що підлягає скасуванню, у зв`язку із наступним:

Як вбачається із вищевказаної постанови, що за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу № 394 маршрут № 6 о 09:12 год. виявлено правопорушення, а саме безквитковий проїзд, чим порушила ч.2 ст. 135 КпАП України.

Зазначає, що їй стало відомо про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження.

Таким чином, позивачка лише у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження дізналася про наявність постанови № 007560 інспектора КП «Чернівецького тролейбусного управління» від 31.08.2023 року.

Зазначає, що 31.08.2023 року ОСОБА_1 взагалі не користувалася послугами проїзду транспортним засобом № 394 маршрут № 6.

Також, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 07.05.2014 року, ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності (3 грп.) до вічно та має право на безкоштовний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 354 від 17 травня 1993 р. (в редакції від 28.10.2017).

Згідно з оскаржуваною постановою № 007560 від 31.08.2023 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 135 КпАП України.

Під час розгляду відносно ОСОБА_1 справи про адміністративне правовопорушення передбачене ч.2 ст.135 КпАП України, інспектором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» без наявності жодного доказу, притягнуто її до адміністративної відповідальності. На підтвердження вини ОСОБА_1 будь-яких належних та допустимих доказів надано не було. Враховуючи викладені обставини, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.135 КпАП України, а інспектором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» було невірно з`ясовано обставини справи, а також порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведені обставини, просить суд позовні вимоги задовольнити. Скасувати постанову № 007560 від 31 серпня 2023 року винесену інспектором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 135 КпАП України. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КпАП України закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Від представника відповідача, до суду, надійшов відзив на позов, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Від представника позивача надійшла заява, в якій просив суд справу слухати у їх відсутності. Також вказав, що поданий позов підтримують у повному обсязі та просили про його задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частинами 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.286 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Як було встановлено судом, згідно з оскаржуваною постановою №007560 за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу №394 маршруту №6 о 09:12 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв`язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КпАП України. /а.с. 8/

ОСОБА_1 є пенсіонером та має пенсійне посвідчення довічно Серії НОМЕР_3 . /а.с. 26/.

Постановою ВП № 77285714 від 26.02.2025 року відкрито виконавче провадження відносно ОСОБА_1 на підставі постанови № 007560 від 31.08.2023 року. /а.с. 39/.

Згідно ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КпАП України встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок реалізації проїзних квитків та контролю за оплатою проїзду встановлюється відповідними підзаконними нормативними актами: Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзв`язку України від 27.12.2006 р. № 1196, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, Правилами надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2004 р. № 1735 та іншими.

Відповідно до положень зазначених нормативних актів, пасажир здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). Тарифи та вартість проїзних квитків встановлюються відповідно до законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про автомобільний рух» передбачено, що пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.135 КпАП України.

31.08.2023 року інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» винесено постанову №007560, відповідно до якої за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу №394 маршруту №6 о 09:12 годині годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв`язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КпАП України.

Згідно з статтею 135 КпАП України, безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрішньорайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах морського і внутрішнього водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п`ятикратному розмірі від вартості проїзду.

Закон це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особливому порядку парламентом або безпосередньо народом, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин.

За ступенем впорядкованості закони відокремлюють на кодифіковані та поточні.

Кодифіковані нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства, а отже КпАП України це закон.

Щодо структури закону, то вони поділяються на розділи (глави), статті, частини і пункти, абзаци і підпункти.

Частина нормативно - правового акта - структурний елемент нормативно - правового акта, що складається з абзацу (кількох абзаців) і представляє собою смислову єдність. Частина починається з великої літери і закінчується крапкою, крім останньої частини підпункту, яка може закінчуватися крапкою з комою. У разі, якщо частина складається з кількох абзаців, абзаци починаються з малої літери, крім першого абзацу частини, який починається з великої літери. При цьому перший абзац частини закінчується двокрапкою, всі наступні - крапкою з комою, крім останнього абзацу, який закінчується крапкою.

З аналізу вищевикладеного та структури ст. 135 КпАП України, вбачається, що дана стаття складається лише з однієї частини (ч.1.) та не має частини 2.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , невірно зазначена частина статті 135 КпАП України, за якою кваліфіковані дії позивача ОСОБА_1 . Так, дії позивача кваліфіковані за ч. 2 ст. 135 КпАП України, в той час як ст.135 КпАП України складається лише з частини 1.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, пунктом першим статті 247 КпАП України визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Разом з тим, на виконання вимог ст. 77 КАС України, представником відповідача суду не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, що зазначені у вищевказаній спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення №007560 від 31.08.2023 року.

При цьому, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.135 КпАП України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 констатовано, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Із врахуванням зазначених положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідачем не надано суду, у порядку передбаченому КАС, доказів, які були досліджені та були взяті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови. Таким чином, відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.

Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача та факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КпАП України, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід скасувати та закрити провадження у справі.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому необхідно скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення

Керуючись ст. 5-11, 13-16, 77, 120, 242-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (вул. Комунальників, 12, м. Чернівці) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову № 007560 від 31 серпня 2023 року винесену інспектором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 135 КпАП України.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КпАП України закрити.

Апеляційна скарга може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Скуляк І. А.