Рішення № 139338684, 31.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/1027/26

провадження №: 2/398/4324/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"31" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 531,80 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2024 року між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання фінансового кредиту № 26714-10/2024 на суму 5 000,00 грн. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на її банківську платіжну картку. Позивач зазначає, що відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, право вимоги за якою перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025 року. Згідно з розрахунком позивача заборгованість становить 17 531,80 грн і складається із: заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) - 4 600,00 грн, заборгованості за процентами - 4 165,90 грн та заборгованості за штрафом - 8 765,90 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Позовна заява первісно подана до Олександрівського районного суду Кіровоградської області. Ухвалою цього суду від 24.06.2026 року у справі № 397/1027/26 справу передано за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, куди матеріали надійшли 21.07.2026 року.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» відомості про належність відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 і про зарахування на неї 5 000,00 грн у період з 16.10.2024 по 21.10.2024 року, а також виписку по рахунку за вказаний період.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 27.07.2026 надав суду витребувану інформацію разом із випискою по рахунку відповідачки.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 29 липня 2026 року до суду від представника позивача - адвоката Усенка Михайла Ігоровича надійшло клопотання, у якому він просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило, причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи (ст. 280 ЦПК України).

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту та Паспорта споживчого кредиту від 16.10.2024 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця. У заявці-анкеті відповідачка особисто зазначила номер своєї платіжної картки НОМЕР_1 та номер телефону НОМЕР_3 .

16 жовтня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор, код ЄДРПОУ 44022416) і ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 26714-10/2024 та Додаток № 1 до нього з графіком платежів. Відповідачка приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1063. Цей алфавітно-цифровий код надіслано 16.10.2024 року о 09:52:00 на повідомлений відповідачкою номер телефону, що підтверджується довідкою первісного кредитора про ідентифікацію та реквізитами договору.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту - 5 000,00 грн (п. 1.1);

строк кредитування - 120 днів, кінцева дата погашення - 12.02.2025 року (п. 1.2);

проценти за користування кредитом - 1 % в день на залишок заборгованості, тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4); денна процентна ставка, обчислена за визначеною п. 1.4.1 договору формулою (загальні витрати за кредитом / загальний розмір кредиту / строк кредитування), становить 0,88 %;

повернення кредиту та сплата процентів - згідно з Графіком платежів (Додаток № 1): 14.11.2024 - 1 900,00 грн, 14.12.2024 - 1 780,00 грн, 13.01.2025 - 1 660,00 грн, 12.02.2025 - 4 940,00 грн, усього 10 280,00 грн, з яких тіло кредиту 5 000,00 грн і проценти 5 280,00 грн;

неустойка - згідно з п. 5.3 договору у випадку прострочення сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у Графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України; за п. 5.3.1 договору, якщо сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту;

черговість погашення - згідно з п. 3.7 договору у разі недостатності суми здійсненого клієнтом платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги товариства у такій черговості: у першу чергу - прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі. Згідно з п. 3.5 договору на погашення суми кредиту спрямовується лише сума коштів, що перевищує суму чергового платежу за Графіком платежів та суму штрафних санкцій.

Комісії та платежі за додаткові чи супутні послуги договором не передбачені.

На виконання умов договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідачки, реквізити якої вона самостійно зазначила. Ця обставина підтверджується наданим позивачем листом сервісу онлайн-платежів iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») вих. № 3426_260217120134 від 17.02.2026 року, згідно з яким 16.10.2024 року о 09:55:09 на платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 5 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 539330978, код авторизації на боці банку - 835250, ПІБ клієнта - ОСОБА_1 . Номер картки збігається з номером, який відповідачка вказала у заявці-анкеті.

Факт належності вказаної платіжної картки саме відповідачці та зарахування на неї кредитних коштів підтверджено АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 27.07.2026 року, наданому на виконання ухвали суду про витребування доказів від 22.07.2026 року. У цьому листі банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , емітовано карту № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_6 ), і що по цьому рахунку за період з 16.10.2024 по 21.10.2024 року було зарахування коштів на суму 5 000,00 грн - від 16.10.2024 року.

Із наданої банком виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.10.2024 по 21.10.2024 року вбачається, що 16.10.2024 року за операцією «IPAY_CREDIT_MC1» на рахунок відповідачки зараховано 5 000,00 грн. Наведені у виписці ідентифікаційні дані власника рахунку - прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реквізити паспорта громадянина України (ID картки) НОМЕР_7 , виданого 11.07.2019 року органом 3512, та адреса реєстрації - збігаються з даними, які відповідачка зазначила у заявці-анкеті на отримання кредиту.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 26714-10/2024, складеним за період з 16.10.2024 по 24.03.2025 року (дату відступлення права вимоги), відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів виконувала неналежно.

За весь час дії договору відповідачкою сплачено 3 000,00 грн, а саме: 13.11.2024 року - 800,00 грн, 16.11.2024 року - 35,00 грн та 21.11.2024 року - 2 165,00 грн. Ці кошти зараховано кредитодавцем у погашення тіла кредиту на суму 400,00 грн, процентів - на суму 1 500,00 грн та штрафу - на суму 1 100,00 грн. Інших платежів відповідачка не здійснювала.

Нарахування процентів здійснювалося кредитодавцем за ставкою 1 % в день на залишок заборгованості за період з 16.10.2024 по 12.02.2025 року, тобто виключно в межах установленого договором 120-денного строку кредитування. Усього нараховано процентів 5 665,90 грн, з яких 1 500,00 грн сплачено, а залишок 4 165,90 грн заявлено до стягнення.

Штраф нараховувався відповідно до п. 5.3 договору як 100 % від суми простроченої заборгованості: 1 100,00 грн - у зв`язку з простроченням першого платежу за Графіком (400,00 грн тіла та 700,00 грн процентів), який відповідачка погасила 21.11.2024 року разом із простроченою заборгованістю; 1 805,90 грн - станом на 14.12.2024 року; 3 585,90 грн - станом на 14.01.2025 року; 8 765,90 грн - станом на 13.02.2025 року, тобто після спливу строку кредитування, коли простроченою стала вся заборгованість (4 600,00 грн тіла кредиту та 4 165,90 грн процентів). Штраф не нараховувався наростаючим підсумком: на кожну дату він перераховувався як 100 % поточної простроченої заборгованості та замінював раніше нараховану суму.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки становить 17 531,80 грн, з яких: 4 600,00 грн - тіло кредиту, 4 165,90 грн - проценти, 8 765,90 грн - штраф. Після переходу права вимоги новий кредитор додаткових нарахувань процентів чи штрафних санкцій не здійснював.

Перехід права вимоги

24 березня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24032025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26714-10/2024 від 16.10.2024 року. Факт переходу права вимоги підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору факторингу, акта приймання-передачі Реєстру боржників від 24.03.2025 року та витягу з Реєстру боржників, у якому під порядковим номером 470 зафіксовано суму відступленої заборгованості відповідачки в розмірі 17 531,80 грн. Оплатність відступлення права вимоги підтверджується копією платіжної інструкції до Договору факторингу, дослідженою судом.

Досудовою вимогою вих. № 24269159 від 05.06.2026 року позивач повідомив відповідачку про відступлення права вимоги та запропонував погасити заборгованість, проте вимога залишена без виконання.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка за договором про споживчий кредит не може перевищувати одного відсотка.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, шляхом переказу коштів або в інший спосіб, передбачений законодавством, що регулює надання платіжних послуг. Згідно з п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за таким договором. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положень щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 квітня 2024 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000,00 гривень.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 1077, 1078 ЦК України врегульовано відносини за договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору від 16.10.2024 року, укладеного в електронній формі. Відповідачка була належним чином ідентифікована, ознайомилася з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентів і неустойки, та погодилася з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки.

Оскільки кредит згідно з умовами договору видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, правовідносини щодо здійснення платіжної операції регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року. Розрахунки між первісним кредитором і відповідачкою проводилися за посередництвом платіжної системи сервісу iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»). Належне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується листом вказаної платіжної установи, який відповідно до п. 159 розділу VIII зазначеного Положення має статус первинного документа.

Крім того, зазначені обставини повністю підтверджені відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 27.07.2026 року та випискою по рахунку, наданими на виконання ухвали суду від 22.07.2026 року про витребування доказів. Банк підтвердив як факт емісії платіжної картки № НОМЕР_1 саме на ім`я відповідачки, так і факт зарахування 16.10.2024 року на відповідний рахунок кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн, якими відповідачка в подальшому розпоряджалася. Наведені у виписці ідентифікаційні дані власника рахунку збігаються з даними відповідачки, а номер картки - з номером, який вона особисто зазначила у заявці-анкеті. Таким чином, факт отримання відповідачкою кредитних коштів доведений сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів та відповідачкою не спростований.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала: після сплати 3 000,00 грн подальших платежів не здійснювала, кредит у повному обсязі не повернула. Відтак вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 600,00 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення процентів у розмірі 4 165,90 грн також підлягає задоволенню. Нарахування здійснено кредитодавцем за встановленою договором фіксованою ставкою 1 % в день на залишок заборгованості і виключно в межах узгодженого сторонами 120-денного строку кредитування - з 16.10.2024 по 12.02.2025 року, що узгоджується зі ст. 1048, 1054 ЦК України та правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися. Застосована ставка не перевищує обмеження денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи питання щодо правомірності стягнення штрафу в розмірі 8 765,90 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Водночас згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, а спеціальним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування». Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону внесено зміни, згідно з якими звільнення від сплати неустойки застосовується лише до договорів про споживчий кредит, укладених до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цими змінами. Оскільки положення ЦК України прямо відсилають до спеціального закону у сфері споживчого кредитування, суд вирішує зазначену колізію на користь норм спеціального закону. Спірний кредитний договір укладено 16.10.2024 року, тобто після закінчення встановленого законодавцем перехідного періоду, а тому пільги щодо заборони нарахування неустойки в період воєнного стану на відповідачку не поширюються і кредитодавець мав законне право нараховувати неустойку.

Перевіряючи розмір нарахованої неустойки, суд встановив, що штраф обчислювався відповідно до п. 5.3 договору як 100 % від суми простроченої заборгованості та щоразу перераховувався станом на дату чергового прострочення, замінюючи попередньо нараховану суму, а не додаючись до неї. Тому подвійного нарахування неустойки за одне й те саме порушення допущено не було. Загальна сума неустойки, нарахована за весь час дії договору, становить 9 865,90 грн (1 100,00 грн сплаченого штрафу та 8 765,90 грн заявленого до стягнення).

Сума одержаного відповідачкою кредиту 5 000,00 грн не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору (8 000,00 грн), тому відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем, тобто 10 000,00 грн. Нарахована кредитодавцем неустойка цієї межі не перевищує. Аналогічне обмеження закріплено і в п. 5.3.1 договору.

Суд також перевірив дотримання кредитодавцем черговості погашення вимог, встановленої п. 3.7 договору, з огляду на те, що частину платежу від 21.11.2024 року в сумі 1 100,00 грн спрямовано на погашення штрафу. Порушення черговості судом не встановлено. По-перше, п. 3.7 договору застосовується лише у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі, тоді як платіж від 21.11.2024 року в сумі 2 165,00 грн повністю покрив усе, що на той момент підлягало сплаті, - непогашений залишок першого платежу за Графіком (1 065,00 грн) та нарахований штраф (1 100,00 грн). По-друге, вимоги першої черги - прострочене тіло кредиту 365,00 грн і прострочені проценти 700,00 грн - погашено першими та в повному обсязі. По-третє, станом на 21.11.2024 року у другій черзі були відсутні вимоги, строк сплати яких настав, оскільки наступний платіж за Графіком припадав на 14.12.2024 року, а залишок тіла кредиту і нараховані поточні проценти підлягали сплаті саме у складі цього платежу. По-четверте, п. 3.5 договору прямо передбачає, що на погашення суми кредиту спрямовуються лише кошти, які перевищують суму чергового платежу за Графіком та суму штрафних санкцій, тоді як переплати не було. Крім того, з огляду на ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» ст. 19 цього Закону до спірних правовідносин не застосовується, а тому черговість погашення визначається виключно умовами договору, які кредитодавець дотримав.

Оцінюючи можливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, суд виходить з того, що таке зменшення можливе, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки розмір нарахованого штрафу відповідає встановленому спеціальним законом ліміту, суд не може вважати його таким, що значно перевищує розмір збитків. Крім того, відповідно до принципів диспозитивності та змагальності (ст. 13, 81 ЦПК України) суд розглядає справу на підставі доказів сторін, а відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, жодних доводів і доказів щодо наявності передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України інших обставин, які мають істотне значення, не навела. За таких умов зменшення судом з власної ініціативи розміру нарахованої неустойки суперечило б зазначеним нормам закону.

Право грошової вимоги за кредитним договором правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 24.03.2025 року, що підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом з Реєстру боржників та платіжною інструкцією про оплату відступленого права вимоги. Відтак ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора і має право вимагати виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 17 531,80 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4 600,00 грн, заборгованості за процентами 4 165,90 грн та заборгованості за штрафом 8 765,90 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження таких витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», пунктом 2.3 якого вартість наданої правничої допомоги за одну кредитну справу визначено у розмірі 8 000,00 грн без ПДВ, а також довідку АО «Апологет» від 29.04.2026 року про укладення цього договору, Акт № 606 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.06.2026 року та Детальний опис наданих послуг до нього від 08.06.2026 року. Згідно з цими документами адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем надано послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26714-10/2024 з боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , а саме: усна консультація клієнта - 0 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв, погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв, складення позовної заяви - 3 год 30 хв та подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт., усього 6 год 30 хв, на загальну суму 8 000,00 грн. Повноваження адвоката підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 року, виданим Адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 року, виданим Львівською обласною КДКА.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору. Верховний Суд у справі № 873/212/21 дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг і витраченим часом. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, і часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального права навіть за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, яка становить 17 531,80 грн, того, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою, суд визнає обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідачки, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 26714-10/2024 від 16.10.2024 року у розмірі 17 531 (сімнадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) гривня 80 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 31 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський