Рішення № 139338426, 27.08.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1373/26

Провадження № 2/346/1837/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, у приміщенні зали судових засідань суду, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 90144 гривні за кредитним договором та судові витрати у вигляді судового збору.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача. Між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії, зобов`язання за яким позивачем були виконані шляхом видачі відповідачу грошових коштів. Але відповідач свої зобов`язання по сплаті кредиту, комісії за видачу кредиту та процентів за користування кредитом у строки встановлені договором, не виконав. Тому у банка виникло право вимоги до відповідача щодо повернення вказаних грошових коштів.

Разом з цим 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Отже, чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Позиція відповідача. Вказувала, що згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Разом з цим максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо).

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Також зазначає, що проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Тобто позивач бажає стягнути з відповідача суму нарахованих процентів, яка у декілька разів перевищує суму (тіло кредиту).

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захист інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 38/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавця.

Відповідно до статтей 11,18 ЗУ «Про споживче кредитування» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача.

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 року № 7-РП/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч 3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Так у даному випадку, позивач не просить стягнути з відповідача пеню (або інші формально виражені штрафні санкції) за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, однак за своєю суттю нарахування передбаченої реальної річної процентної ставки, та як наслідок нарахування лише суми процентів за користування кредитними коштами, що у декілька разів перевищує суму (тіло) кредиту є нічим іншим як несправедливою умовою та фактично виступає до відповідача як міра відповідальності споживача за договором а саме виступає як відповідальність за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочки.

Оцінка суду (щодо фактів)

на підставі доказів у електронному вигляді.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (ідентифікаціний номер: 38548598; місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 407) 21.06.2025 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1566-6677.

За цим договором, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 24000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок ОСОБА_1 , на умовах строковості, зворотності і платності для задоволення її особистих потреб, а ОСОБА_1 , взяла на себе зобов`язання повернути кредит протягом 300 календарних днів, а саме до 16.04.2026 року та сплачувати проценти за користування кредитом згідно графіку, а також одноразово сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 20% від суми кредиту.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісію за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватись можливість скористатись кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоду має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду.

Нарахування процентів за користування кредитом сторони домовились здійснювати на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за ставкою 1%. Разом з цим наявна знижена процентна ставка, яка становить 0.90% та комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого Кредиту

Знижена процентна ставка становить 0.90% (нуль цілих, дев`яносто сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконала свій обов`язок надати ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 24000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок ОСОБА_1 вказаної суми.

Але ОСОБА_1 , згідно розрахунку позивача свій обов`язок із повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а також сплати комісії за видачу кредиту, у строки та порядку, передбаченому Договором своєчасно не виконувала. У зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість.

І як наслідок, 18 березня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла за договором про відкриття кредитної лінії, у розмірі 90144 тисячі гривень, з яких: 24000 гривень - це борг по кредиту; 49344 гривні - це борг за процентами за користування кредитом, 12000 гривень борг, згідно з ст. 625 ЦК та 4800 гривень борг по комісії (а.с.1-15).

Зміст спірних правовідносин.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільні (зобов`язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, повернути виданий кредит та отримати проценти за користування ним, нараховані на умовах договору.

Оцінка суду (щодо права).

Положення пункту 1 та 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що права людини і громадянина, його основні обов`язки, а також засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зокрема, положення частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, в силу положень ч.2 статті 509, пункту 1 ч.2 статті 11 та ч.1 статті 629 ЦК України зобов`язання можуть виникати з договорів, які стають обов`язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та п.22 ч.1 статті 1, ч.1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", п.1-1 ч.1 ст.1, ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Тому враховуючи це, і встановлені судом обставини, суд виходить із того, що договір про відкриття кредитної лінії, незважаючи на свою назву, по суті, є договором про споживчий кредит, що є різновидом кредитного договору. І до цього договору застосовуються, як положення ЦК України, так і особливі норми Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо сплати боргу по кредиту та комісії за його видачу.

Частина 4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачає, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. А п.8.4. Договору, укладеного між сторонами передбачено, що у разі прострочення ОСОБА_1 , сплати процентів за користування кредитом на строк понад 1 календарний місяць, позивач має право вимагати від ОСОБА_1 повернення кредиту в повному обсязі та сплаті процентів за весь строк фактичного користування кредитом.

Отже, і за законом, і за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, у випадку прострочення ОСОБА_1 сплати процентів за користування кредитом на строк понад 1 календарний місяць, позивач набуває право вимоги до ОСОБА_1 повернути кредит в повному обсязі, незважаючи на те, що строк повернення кредиту не настав. А надані позивачем докази прямо вказують на те, що вона затримала сплату процентів більше ніж на 1 календарний місяць, оскільки не здійснювала сплати. І на момент розгляду справи судом, строк повернення кредиту настав. Тому позивач дійсно набув право вимоги до ОСОБА_1 повернути кредит у розмірі 24000 гривень у повному обсязі.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 кредиту у розмірі 24000 гривень, як борг по кредиту за договором про відкриття кредитної лінії підлягає задоволенню у повному обсязі. Як і вимога щодо сплати комісії за його надання у розмірі 4800грн., оскільки вона грунтується на положеннях п.10 ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" і була передбачена договором, і строк її сплати настав.

Щодо боргу по сплаті процентів за користування кредитом.

Як вже вказувалось, договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

І вказаним вище Договором чітко передбачені умови сплати ОСОБА_1 процентів за користування кредитом (дві фіксовані процентні ставки: 0.90 та 1; чіткі строки і порядок їх застосування і сплати), і за цими умовами, які повністю дотримані позивачем при розрахунку розміру боргу позивача за процентами, їх несплачений розмір станом на 15.01.2026 року дійсно склав 49344 гривні, з чим повністю погоджується суд.

Оскільки, строк повернення кредиту за Договором, який уклав відповідач із позивачем, був визначений, як 16.04.2026 року. Тобто до цього моменту, має місце тільки правомірне користування ОСОБА_1 чужими грошовими коштами (кредитом), який надав позивач, і відповідно проценти, які нараховував позивач і які повинен був сплачувати відповідач є процентами саме за правомірне користування кредитом. І будь-які платежі, як на умовах, передбачених ст.625 ЦК України, так і на умовах договору, як за порушення виконання чи прострочку виконання грошового зобов`язання із повернення кредиту чи сплаті процентів за користування ним чи частиною кредиту, позивач теж не нараховував і до стягнення не заявляє.

Як наслідок, не може бути застосованою у випадку із відповідачем, і положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який вказує, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позичальник звільняється від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а інші платежі за договором, нараховані за прострочення виконання, підлягають списанню. Позаяк, позивач не застосовував право, передбачене ст.625 ЦК України чи інші умови договору, якими прямо передбачено платежі, які позивач мав право нарахувати за прострочку виконання грошових зобов`язань за договором.

Позивач нарахував і вимагає сплати відповідачем виключно процентів за користування кредитом за час правомірного користування ним. Дійсно, позивач застосував різні процентні ставки у різні періоди, але обидві процентні ставки були застосовані на умовах договору, яким було передбачено застосування ставки 0,90% при сплаті процентів за правомірне користування кредитом кожні 14 календарний день (за умови їх сплати), або 1%, якщо правомірне користування кредитом продовжується, але проценти за 14 календарний день користування кредитом не сплачено. Такі умови договору не визнавались не дійсними, і суд не бачить підстав для того, аби стверджувати, що такі умови договору про сплату процентів за правомірне користування кредитом, є процентами за неправомірне користування кредитом.

Тож зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, на підставі договору про відкриття кредитної лінії, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобов`язаннях, на повернення відповідачем і 49344 гривні - як боргу за процентами за користування кредитом.

Щодо боргу по слпату відсотків згідно з ст.625 ЦК у розмірі 12000 гривень.

Дійсно, як вказував позивач 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Однак суд не згідний із тим, що чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», і що з 23.01.2024 року позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Вказана норма закону такого, як вказує позивач не передбачає, і його тлумачення є помилковим.

А відповідно до п. 18 до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку із чим, вимога позивача про стягнення відсотків згідно 625 ЦК, у розмірі 12000 гривень - задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тож оскільки суд задовольнив позовні вимоги тільки частково, а судовий збір був сплачений позивачем у розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.18), він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача тільки частково, зокрема у розмірі 2307 грн. 98 коп.

Отже, керуючись статтями 2, 19, 23, 34, 43, 49, 76-113, 128-132, 133-142, 174-183, 217-248, 258, 259, 263-265, 268, 273,280-289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (ідентифікаціний номер: 38548598; місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 407) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1566-6677 від 21.06.2025 року, у розмірі 78144 гривні, з яких: 24000 гривень - це борг по кредиту; 49344 гривні - це борг за процентами за користування кредитом; 4800 гривень - комісія за видачу кредиту. У стягненні боргу в більшому розмірі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (ідентифікаціний номер: 38548598; місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 407) судовий збір у розмірі 2307 гривень 98 копійок. У стягненні судового збору у більшому розмірі - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст виготовлено 28.08.2026 року.

Суддя: Коваленко Д. С.