Рішення № 139337966, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32420/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

31 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Геліос-Ван до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

I. Зміст заяви та позиція сторін.

06.08.2026 року судом зареєстровано від представника Приватного підприємства Геліос-Ван заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Одеської митниці витрат на залучення перекладача у розмірі 2 250,00 грн. та на правову допомогу у розмірі 20 650,00 грн., яка вмотивована тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі № 420/32420/25 позовні вимоги задоволено, при цьому не були вирішені питання щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою та послугами перекладача.

12.08.2026 р. судом зареєстровано від представника Одеської митниці заперечення, якими просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки гонорар за надану правову допомогу в сумі 20 650,00 грн. є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, а відтак становить надмірний тягар для відповідача становить та на залучення перекладача у справі № 420/32420/25 за позовом ПП ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці.

II. Процесуальні дії суду

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2026 року вказана заява передана на розгляд головуючої судді Дубровній В.А.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. ( частина 3 статті 252 КАС України).

Оскільки судове рішення у даній справі ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 року позов Приватного підприємства Геліос Ван до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500500/2025/000294/2 від 29.08.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства Геліос - Ван судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 178,98 (чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 98 копійок).

Вважаючи що не вирішеним залишилося питання щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, а також витрат на залучення перекладача, представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

ІV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема

- при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ( абзац перший частини 1 статті 139 КАС України)

- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Рішення щодо судових витрат передбачені статтею 143 КАС України, зокрема,

- суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. ( частина 1 статті 143 КАС України)

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. ( частина 3 статті 143 КАС України)

- у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу ( частина 5 цієї статті КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. ( стаття 30 Закону № 5076-VI).

V. Оцінка та висновок суду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема, питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості відшкодування понесених витрат на правничу допомогу є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Шевченком М.В., про що свідчить Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1775, видане Одеською обласною КДКА 28.04.2009, а також довіреністю № 231 від 03.11.2023 р.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20 650,00 грн., представником позивача надано:

1) договір № 1/1609-ю/25 від 16 вересня 2025 р. про надання правничої допомоги, укладений між ПП Геліос-Ван (Клієнт) та Адвокатом Шевченко Максимом Володимировичем (Адвокат), за умовами якого Адвокат має право представляти, захищати права, законні інтереси Клієнта, як заявника, позивача, скаржника із всіма правами, наданими КАС України представнику заявника, позивача, скаржника. Гонорар Адвоката визначається сторонами за домовленості сторін. За правову допомогу, передбачену в пункті 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 22715,00 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень. Першу частину винагороди в розмірі 20650 (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 (десяти) банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 (десяти) банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку Клієнта. (пункти 1,6,9 договору).

2) акт наданих послуг № 1 від 04.08.2026 р. до вказаного Договору № 1/1609-ю/25 від 16.09.2025, за яким виконані Адвокатом роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, складаються, зокрема, з ознайомлення з документами наданими Клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом; підготовка та подача позову до суду; підготовка та подача до суду заперечення на відзив; супровід справи в суді. Відповідно до положень укладеного між сторонами договору (п. 1.9) сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару) які адвокат отримав в розмірі 20 650 грн. шляхом переказу грошей на банківський рахунок.

3) платіжна інструкція № 1144 від 01.10.2025 р. на суму 20 650,00 грн., якою ПП Геліос-Ван сплачено за надану правову/правничу допомогу згідно Договору № 1/1609-ю/25 від 16.09.2025 р.

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у запереченнях на клопотання щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 650,00 грн. становить 6,82 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 2,58 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 430,2 години роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 20 650,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд враховує наступне.

Суд зауважує, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

Однак, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що предмет спору у цій справі не є складним, наслідком чого є розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Витрати на збирання доказів та організація подання позову до суду фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову.

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах цієї справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (20650,00 грн.) з іншої сторони у справі, адже відповідний розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх стягнення з відповідача у розмірі 3000,00 грн., що цілком відповідає вимогам розумності та співмірності.

Щодо компенсації позивачу понесених ним витрат на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою в сумі 2250,00 грн., то суд вказує про таке.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що позивачем понесені витрати на послуги перекладача у даній справі, що підтверджується перекладом експортної вантажної митної декларації Китайської Народної Республіки з китайської мови. Послуги перекладача надавались ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується рахунком на оплату № 119 від 17.09.2025 р. за послуги перекладу документу з китайської мови на українську мову.

На підтвердження понесення витрат на залучення перекладача у сумі 2 250,00 грн. представником позивача надано:

1) рахунок на оплату № 119 від 17.09.2025 р. за послуги перекладу документу з китайської мови на українську мову у сумі 2 250,00 грн. без ПДВ;

2) акт наданих послуг № 119 від 17.09.2025 р. перекладу документу з китайської мови на українську мову;

3) платіжна інструкція № 1084 від 19.09.2025 р. на суму 2250,00 грн. за за послуги перекладу документів згідно рах.№ 119 від 17.09.2025 р. без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а відтак понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача. При цьому, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на послуги перекладача, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2 250,00 грн.

Керуючись ст.ст.77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Заяву Приватного підприємства Геліос-Ван про ухвалення додаткового рішення в частині витрат понесених на професійну правничу допомогу та послуги перекладача - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на Приватного підприємства Геліос Ван (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ: 37439444) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на Приватного підприємства Геліос Ван (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ: 37439444) судові витрати на послуги перекладача у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна