Рішення № 139337125, 31.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/21278/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №380/21278/24 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №380/21278/24 адміністративний позов Українсько-польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Львівської митниці задоволено повністю. Рішення набрало законної сили 14.08.2025.

27.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просить ухвалити додаткове рішення у справі №380/21278/24, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн (двадцять шість тисяч гривень нуль копійок).

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що під час ухвалення рішення від 30.06.2025 суд не вирішив питання про розподіл судових витрат у повному обсязі, зокрема не розглянув клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Позивач разом з відповіддю на відзив подав клопотання про розподіл судових витрат та просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги №265 від 05.04.2021, акт про надання правничої допомоги №02 від 11.11.2024 та рахунок №02 від 11.11.2024.

02.04.2026 до суду надійшло клопотання Львівської митниці про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач просить зменшити заявлену до відшкодування суму, вважаючи її необґрунтованою та завищеною. Відповідач зазначає, що відповідь на відзив є правом, а не обов`язком позивача, а її зміст зводиться до формального цитування позиції, викладеної у позовній заяві. Крім того, відповідач вказує, що визначена адвокатом сума понесених витрат не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих послуг з урахуванням складності справи.

Ухвалою від 06.04.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Українсько-Польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №380/21278/24 апеляційну скаргу Українсько-Польського спільного підприємства у формі ТзОВ «ІНВАР» задоволено.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №380/21278/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За вказаних обставин, враховуючи, що справа розглядалася в порядку письмового провадження, суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення також у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення з питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про їх зменшення, суд враховує таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, у статті 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині четвертій статті 134 КАС України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями частини п`ятої статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною сьомою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04, рішення від 23.01.2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункти 268, 269). Згідно з висновком, сформованим у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд встановив, що між Українсько-польським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» укладено договір про надання правової допомоги №265 від 05.04.2021. Правову допомогу за цим договором надано адвокатом Завадою Тарасом Романовичем на підставі ордера серії ВС №1317861.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової допомоги №265 від 05.04.2021, акт про надання правничої допомоги №02 від 11.11.2024 та рахунок на оплату №02 від 11.11.2024.

Згідно з актом про надання правничої допомоги №02 від 11.11.2024 адвокатом надано такі послуги: 1) підготовка, написання і подача позовної заяви (вартість 20000,00 грн, 10 годин роботи); 2) підготовка, написання і подача відповіді на відзив (вартість 6000,00 грн, 3 години роботи), а загальна вартість послуг становить 26000,00 грн. Розмір заявлених витрат підтверджується рахунком на оплату №02 від 11.11.2024 на суму 26000,00 грн.

Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд зважає на таке.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, яку суд враховує у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінюючи заявлені витрати на відповідність критерію співмірності, суд зазначає таке.

Дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Спір у справі належить до типової категорії справ щодо визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, має усталене вирішення у практиці адміністративних судів та не потребував опрацювання складних і неоднозначних правових питань. Обсяг доказів у справі та кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів не свідчать про значну складність справи.

Оцінюючи послугу з підготовки, написання і подачі позовної заяви вартістю 20000,00 грн (10 годин роботи), суд зважає, що предмет спору не відзначається складністю, а зміст, обсяг та правова складність позовної заяви не свідчать про витрачення адвокатом такого обсягу часу, який обґрунтовував би заявлений розмір гонорару за цю послугу. Заявлений розмір вартості підготовки позовної заяви у такій категорії справ є завищеним і не відповідає критеріям реальності та розумності з огляду на незначну складність справи та обсяг фактично виконаної роботи.

Щодо послуги з підготовки, написання і подачі відповіді на відзив вартістю 6000,00 грн (3 години роботи) суд враховує, що подання відповіді на відзив є процесуальним правом, а не обов`язком позивача, а зміст такого документа значною мірою відтворює правову позицію, викладену в позовній заяві, і не потребував значного обсягу самостійної юридичної роботи.

Враховуючи незначну складність справи, обсяг і характер фактично наданих адвокатом послуг, реально необхідний для їх надання час, значення справи для сторони, а також виходячи з критеріїв реальності, розумності та пропорційності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та підлягає зменшенню.

За таких обставин суд вважає, що розумним, обґрунтованим та співмірним зі складністю справи й обсягом наданих послуг є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Українсько-польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (ЄДРПОУ 20787143) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення (додаткове) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення (додаткове) подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.