Рішення № 139336935, 28.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 рокусправа № 380/16223/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІ АГРО-ТЕХ" ( 08130, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, будинок 5, ЄДРПОУ 41912349) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, б.3, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІ АГРО-ТЕХ" до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.04.2026 №UA209000/2026/000519/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2026 № UA209270/2026/000103

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Водночас, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за методом 2ґ). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 5 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09 березня 2026 року між Позивачем та NAKATOMI TRADING CO., LTD, укладено контракт № NAK-03-26-UA від 09.03.2026, згідно якого NAKATOMI TRADING CO., LTD., продає, а Позивач купує вживаний автомобіль BMW номер шасі (ВІН: НОМЕР_1 , рік випуску 1996 (п. 1.1 контракту). Ціна автомобілю 18 200,00 Євро (вісімнадцять тисяч двісті ЄВРО) (п. 2.1 контракту). Інвойс має містити таку інформацію: відомості про Товар, найменування моделі, рік випуску, країна походження, кількість, ціна, валюта платежу (EURO), загальну суму (п. 2.3 контракту). Відвантаження Товару здійснюється на умовах EXW Przemysl, Польща на протязі 10 (десяти) днів з моменту отримання коштів Продавцем. (п. 2.2 контракту).

На виконання зобов`язання з поставки Товару 10 березня 2026 року NAKATOMI TRADING CO., LTD надано комерційний інвойс № IN-Y100326EU та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.04.2021 № 2021BS47870.

Оплата Товару здійснена Позивачем в повному об`ємі, що підтверджується SWIFT № SW11032652797 від 11.03.2026 на суму 18200, 978 Євро.

Доставка Товару з Przemysl, Польща в Україну здійснювалося Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідно до договору № 13/03-1 організації перевезення вантажів від 13.03.2026, рахунком на оплату № 13/03-1 від 13.03.2026 на суму 15 300,00 грн, міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) № б/н від 16.03.2026 та платіжною інструкцією кредитового переказу грошей № 719780470.2 від 20.03.2026 .

01 квітня 2026 року Позивачем подано електрону митну декларацію № 26UA209270006526U0 на Товар. Митна вартість Товару визначена декларантом із застосуванням основного методу за ціною контракту, яку було фактично сплачено, а також було включено вартість витрат на перевезення.

З митною декларацією № 26UA209270006526U0 від 01.04.2026 Позивач (подав Відповідачу наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № IN-Y100326EU від 10.03.2026,

декларацію про походження товару (Declaration of origin) № IN-Y100326EU від 10.03.2026,

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.04.2021 № НОМЕР_3 ,

калькуляція транспортних витрат, рахунок на оплату № 13/03-1 від 13.03.2026,

акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації № 26UA209270005597U8 від 20.03.2026,

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NAK-03-26UA від 09.03.2026,

договір про надання послуг митного брокера № б/н від 19.04.2025,

договір (контракт) про перевезення №13/03-1 від 13.03.2026,

інші некласифіковані документи платіжна інструкція за транспортування № 719780470.2 від 20.03.2026,

інші некласифіковані документи свіфт на оплату авто - № SW11032652797 від 11.03.2026,

інші некласифіковані документи скрін по року від 17.03.2026,

інші некласифіковані документи фото тз від 17.03.2026.

Відповідач 01 квітня 2026 року прийняв Картку відмови та Рішення, в якому безпідставно зазначено, що «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне:

-поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі- продажу №NAK-03-26-UA від 09.03.2026, укладений між ТОВ «Міні-Агро-Тех» та Компанією «NAKATOMI TRADINGCO.,LTD.». Пунктом 3.2. передбачено умови оплати: 100% передоплата. До митного оформлення декларантом надано платіжний документ №б/н від 11.03.2026;

відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. На платіжному документі №б/н від 11.03.2026, поданому до митного оформлення, такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості;

-до митного оформлення надано Договір організації перевезення вантажів №13/03-1 від 13.03.2026, укладений між ТОВ "МІНІ-АГРО-ТЕХ" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець). Пункт 8.1. вказує на те, що даний Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2026 р., але не раніше виконання Сторонами зобов`язань за Договором. Однак вказаний Договір не містить підпису і відтиску печатки виконавця (ФОП ОСОБА_1 ), а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, оскільки він не набрав чинності;

-згідно з пунктом б ч.1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано;

-на підтвердження транспортних витрат декларантом надано Рахунок на оплату транспортних послуг №13/03-1 від 13.03.2026, який не містить жодних підписів і відтисків печатки виконавця, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару;

-у графі 20 даної МД умовами поставки заявлено EXW Przemysl. Відповідно до правил Інкотермс умови поставки EXW «франко-завод» означають, що продавець здійснив поставку в момент, коли товар наданий у розпорядження покупця на площах підприємства продавця чи іншому названому місці. Продавець не має зобов`язання перед покупцем завантажувати товар, навіть якщо на практиці продавець має для цього кращі умови. Якщо продавець все ж завантажив товар, продавець робить це на ризик та за рахунок покупця. З огляду на зазначене витрати на навантаження товару повинен нести покупець. Разом з тим, згідно з відомостями, наявними в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, відомості про такі витрати та їх числові значення відсутні в поданих до митного оформлення документах;

-декларантом документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу;

-до митного оформлення не надавалася митна декларація країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості;

- платіжний документ №б/н від 11.03.2026 не може бути взято до уваги як документи, що підтверджують факт оплати, оскільки не містить підпису відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

-декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, відомості про такі витрати та їх числові значення відсутні в поданих до митного оформлення документах.

Митниця виявила розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала пропозиція з інтернет-ресурсу за посиланням:https://www.mobile.de/ru/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%%D1%81%D1%80%D0, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (автомобіль марки BMW, модель М3, тип двигуна: бензиновий, 1995 рік) становить 79 900 євро + заявлені декларантом транспортні витрати, що на дату прийняття рішення в сумі дорівнює 80 204 євро.

Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалося.».

За результатами вказаного розрахунку митний орган додатково донарахував до сплати в бюджет 1 019 658,1 грн, що складається з податку на додану вартість в сумі 701 014,94 грн та ввізного мита 318 643,16 грн.

Рішення Відповідача про зміну митної вартості товару вплинуло на майновий стан Позивача, оскільки призвело до збільшення належних до сплати Позивачем сум митних платежів, зокрема ввізного мита на 318 643,16 грн та податку на додану вартість на 701 014,94 грн.

Випуск Товару у вільний обіг відбулося на підставі митної декларації № 26UA209270014644U3 від 08.06.2026, до якої Відповідачем крім вказаних вище документів додано сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.016.00017819-26 від 04.06.2026.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів ТОВ "МІНІ-АГРО-ТЕХ" звернулося з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 26UA209270006526U0 від 01.04.2026.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № IN-Y100326EU від 10.03.2026, декларацію про походження товару (Declaration of origin) № IN-Y100326EU від 10.03.2026, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.04.2021 № 2021 НОМЕР_4 , калькуляція транспортних витрат, рахунок на оплату № 13/03-1 від 13.03.2026, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації № 26UA209270005597U8 від 20.03.2026, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NAK-03-26UA від 09.03.2026, договір про надання послуг митного брокера № б/н від 19.04.2025, договір (контракт) про перевезення №13/03-1 від 13.03.2026, інші некласифіковані документи платіжна інструкція за транспортування № 719780470.2 від 20.03.2026, інші некласифіковані документи свіфт на оплату авто - № SW11032652797 від 11.03.2026, інші некласифіковані документи скрін по року від 17.03.2026, інші некласифіковані документи фото тз від 17.03.2026.

Митний орган сформував вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

На вимогу митного органу декларант подав лист, у якому зазначив, що всі необхідні документи для митного оформлення товару долучені до декларації, у зв`язку із чим надання додаткових документів неможливе.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо зауважень митного органу суд зазначає наступне.

Наданий позивачем документ є SWIFT-повідомленням (міжбанківським електронним повідомленням про здійснення міжнародного переказу коштів за системою SWIFT), а не внутрішньою клієнтською платіжною інструкцією банку в розумінні Закону України «Про платіжні послуги». SWIFT-повідомлення формується та передається міжнародними каналами банківського зв`язку після виконання банком операції, засвідчує реальне списання валюти та зарахування коштів іноземному продавцю та за своєю природою не передбачає накладення власноручного підпису клієнта чи внутрішньодержавного коду автентифікації на вихідному звіті.

Отже, наданий митному органу документ № SW11032652797 від 11.03.2026 є SWIFT- повідомленням, а не платіжною інструкцію, а тому норми п. 14 постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 № 189) «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» не підлягають застосуванню до даного документу.

Відповідач не обгрунтував, як відсутність підпису відповідальної особи платника на SWIFT- повідомленні впливає на визначення митної вартості Товару.

Суд встановив, що до митного оформлення декларант надавав: договір № 13/03-1 організації перевезення вантажів від 13.03.2026, рахунок на оплату № 13/03-1 від 13.03.2026, CMR № б/н від 16.03.2026, платіжну інструкцію кредитового переказу грошей № 719780470.2 від 20.03.2026.

Суд дійшов висновку, що надані Відповідачу вищевказані документи підтверджують митну вартість Товару в частині витрат на транспортування, а отже відсутність підпису і печатки виконавця послуг в договорі № 13/03-1 організації перевезення вантажів від 13.03.2026 та рахунку на оплату № 13/03-1 від 13.03.2026, не є підставою для відмови у прийнятті заявленої Позивачем митної вартості Товару за ціною договору.

Відповідно до митних декларацій № 26UA209270006526U0 від 01.04.2026 та № 26UA209270014644U3 від 08.06.2026 в графі 30 Місце розташування товарів вказано A-209-265-1-1.

На момент подання вказаних митних декларацій Товар вже був переміщений через митний кордон.

Декларант надавав митному органу міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № б/н від 16.03.2026, що підтверджується штампом Відповідача на цьому документі.

Стаття 335 МК України регламентує перелік документів, які подаються під час безпосереднього переміщення товарів через митний кордон у пункті пропуску, тоді як правовідносини щодо контролю правильності обчислення митної вартості регулюються виключно статтями 53 58 Розділу ІІІ МК України.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено надання документів, які містять відомості про вартість перевезення, лише у разі, якщо такі витрати не включені до вартості товару.

Позивачем на підтвердження вартості доставки надано договір, акт та платіжний документ, що є достатнім для підтвердження розміру витрат, а відсутність накладної CMR на стадії оформлення у внутрішній митниці (коли товар уже фактично ввезений на митну територію та перебуває в зоні митного контролю) не спростовує числового значення понесених витрат на транспортування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2023 у справі №0440/5532/18, якщо постачання імпортованих товарів здійснюється на підставі контракту, ціна на товар згідно з умовами FOB, відповідно до «Інкотермс - 2000» охоплює вартість завантаження та навантаження товару в постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Якщо згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, то на підставі положень підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України під час визначення митної вартості такі витрати не додаються до ціни, фактично сплаченої за товар.

Суд зазначає, що відсутність «транспортно-перевізних документів» при виконанні контракту № NAK-03-26UA від 09.03.2026 відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є підставою для визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до підпункту 3.2.3 договору № 13/03-1 організації перевезення вантажів від 13.03.2026 ФОП ОСОБА_1 , за договором Виконавець, зобов`язаний забезпечити процес завантаження/розвантаження автомобілів на/з автовозу.

Отже, вартість послуг з завантаження Товару включено у вартість послуги з організації перевезення автомобіля: BMW M3 WBSBF990X0EA40146 згідно рахунку на оплату №13/03-1 від 13.03.2026, оплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 719780470.2 від 20.03.2026.

Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала пропозиція з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.mobile.de/ru/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0/%D0%BF%D0%BEid=447545560&sb=rel&od=up&vc=Car&ms=3500%3B45&fr=1995%3A1995&s=Car&sear 8a07-2be8-83d8-fb145d804095&ref=srp&refId=c512fc96-8a07-2be8-83d8- fb145d804095, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (автомобіль марки BMW, модель М3, тип двигуна: бензиновий, 1995 рік) становить 79 900 євро + заявлені декларантом транспортні витрати, що на дату прийняття рішення в сумі дорівнює 80 204 євро.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митних декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000299/2 від 27.02.2026, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 1.04.2026 №UA209000/2026/000519/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 1.04.2026 № UA209270/2026/000103.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» (ЄДРПОУ 41912349) з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в розмірі 12235,90 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович