Рішення № 139336794, 31.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Київ справа № 320/16564/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтопреміум» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтопреміум» (ТОВ «Укравтопреміум», підприємство, товариство, платник податків) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (ГУ ДПС, Управління, контролюючий орган, податковий орган).

Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.11.2024 № 00513210701.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що для перевірки визначення податкового кредиту, відображеного у рядку 16.1 Декларації (від`ємне значення минулих періодів), відповідач використовував виключно одну декларацію за серпень 2024 року від 18.09.2024 №9274193501, хоча перевіркою охоплено період з 01.01.2022 по 31.08.2024. При цьому, контролюючим органом не досліджено дані Єдиного реєстру податкових накладних щодо отриманих Товариством від постачальників зареєстрованих податкових накладних, в яких містяться суми сплаченого (нарахованого) ПДВ і якими підтверджується правомірність включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного попереднього звітного періоду.

Також, позивач вважає, що відповідач мав би порівняти задекларований показник із сумою податкових зобов`язань згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, однак цього зроблено не було. Звернув увагу, що Управління має доступ до ЄРПН, а відтак у останнього була можливість дослідити відповідні документи.

Крім того, позивач ставить під сумнів доводи відповідача про те, що останнім для перевірки використано договори, контракти, додаткові угоди, додатки, банківські виписки та первинні документи, оскільки первинні документи, які мають відношення до предмету перевірки, Товариством не надавалися з тих підстав, що таких документів не існує в зв`язку з тим, що ні в поточному звітному періоді (серпень 2024 року), що охоплювався перевіркою, ні в попередньому звітному періоді (липень 2024 року) ТОВ «Укравтопреміум», взагалі не здійснювало операцій, пов`язаних із формуванням податкового зобов`язання та кредиту з ПДВ, що підтверджується даними до позовної заяви деклараціями. Згідно Декларації та ЄРПН, податкові зобов`язання за серпень 2024 року становлять 0 грн, а податковий кредит за серпень 2024 року складається виключно з податкового кредиту попередній звітних періодів.

Позивачем наголошено, що ГУ ДПС у Київській області в порядку податкового контролю не надсилало йому письмових запитів щодо надання пояснень та підтверджуючих документів та не проводило камеральних або документальних перевірок щодо декларацій попередніх звітних періодів, а отже і не було встановлено фактів порушення щодо формування податкового кредиту у попередніх звітних періодах або зарахування до податкового кредиту сум, які не підтверджено зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Згідно тверджень позивача, він, керуючись нормами податкового законодавства, вів облік податкових зобов`язань з податку на додану вартість та інших показників, пов`язаних визначенням об`єкта оподаткування, на підставі первинних документів (зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних), які є достатніми для формування податкової звітності. На підставі даних обліку, підтверджених вказаними документами і були сформовані показники декларації з податку на додану вартість за серпень 2024року від 18.09.2024 №9274193501.

Крім того, ТОВ «Укравтопреміум» вважає безпідставними твердження контролюючого органу про направлення йому копій наказу на перевірку та письмового повідомлення, оскільки такі ним не отримані. Не заперечує відсутність керівника підприємства за податковою адресою, проте стверджує, що надходження поштової кореспонденції сумлінно контролюється.

Ухвалою від 03.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ДПС подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позову. Мотивами незгоди з позовною заявою вказано, що документальна позапланова перевірка проводиться без попереднього повідомлення платника податків. З метою встановлення правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану варті за липень 2024 року, 23 вересня 2024 посадовими особами відповідача здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Укравтопреміум»: вулиця Ботанічна, будинок 1/6, кімната 4, місто Бориспіль, Київська області, 08301 та встановлено відсутність керівника платника податків або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, про що складено акт про неможливість проведення перевірки від 24.09.2024 № 2565/10-36-07-01-18/41935345. Через відсутність керівника ТОВ «Укравтопреміум» за вказаною адресою представники контролюючого органу не мали об`єктивної можливості ознайомити його з наказом від 19.09.2024 № 2539-п та повідомленнями від 23.09.2024 № 9313/10-36-07-01-15, № 9314/10-36-07-01-15 про проведення позапланової виїзної перевірки, а також безпосередньо провести саму виїзну перевірку. Крім того, відповідачем надіслано запити на встановлення місцезнаходження платника податків до територіального управління БЕБ у Київській області та Головного управління Національної поліції в Київській області, проте ним отримана відповідь лише від Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відсутності відповідних оперативних підрозділів, що здійснюють документування та розкриття злочинів у сфері податкового законодавства. У зв`язку з неможливістю проведення виїзної перевірки за податковою адресою платника податків через відсутність самого платника, прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки. Наказ від 26.09.2024 № 2619-п та направлення на перевірку на податкову адресу позивача, що підтверджується належними доказами.

Контролюючий орган зазначає, що висновки, викладені в Акті перевірки про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 106240 грн, зроблено з огляду на неподання позивачем під час проведення документальної невиїзної перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів. Звертає увагу, що Акт перевірки від 30.10.2024 направлено засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, заперечення на Акт надійшли від позивача вже після прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому не враховані відповідачем.

Щодо виявлених під час перевірки порушень зазначено, що за нормами податкового законодавства, платник податку на додану вартість до бюджетного відшкодування має право віднести від`ємне значення, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації. При цьому, податковий кредит з податку на додану вартість та право на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, складеними первинними документами, що відображають реальність цих належним чином операцій, також відповідними платіжними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов`язаний подати перш за все до перевірки. Однак, як свідчить Акт перевірки та не заперечується платником, у періоди, які охоплювались перевіркою, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбання товарів/послуг в обсягах, що перевищують обсяги реалізації та/або відсутність реалізації взагалі. Матеріалами перевірки зафіксовано, що підставою для висновку про завищення суми від`ємного значення слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, а відповідно не можливо підтвердити причини такого завищення у розмірі 106 240,00 грн за даними бухгалтерського обліку. У той же час, на переконання податкового органу, твердження позивача про те, що податкова накладна є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого підтвердження є помилковими, оскільки податкова накладна не є первинним документом.

Контролюючий орган також вважає суперечливою позицію позивача про те, що останній не міг надати документи через те, що таких не існує, водночас зазначаючи, що відповідач мав у своєму розпорядженні документи, достатні для спростування завищення податкового кредиту.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якому вказав, що ТОВ «Укравтопреміум» для розміщення та функціювання органів управління, ведення бухгалтерського обліку та зберігання документів тривалий час (з 2022 року) використовує офісне приміщення, орендоване у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Відомості щодо місцезнаходження (юридичної адреси) та податкової адреси внесено до ЄДР та повідомлено контролюючий орган, що є загальновідомим із відкритих джерел і не заперечується відповідачем. У 2024 році господарська діяльність ТОВ «Укравтопреміум» фактично призупинена, у штаті ТОВ «Укравтопреміум» обліковується один працівник директор, який за сумісництвом працює в іншому підприємстві, розташованому у Сумській області, а відтак його присутність в офісі за податковою адресою є непостійною. Проте, директором вжито всіх належних заходів для отримання всієї поштової кореспонденції, яка надходить на адресу ТОВ «Укравтопреміум». Крім того, дійсними є й інші засоби зв`язку із підприємством, про які офіційно повідомлено контролюючий орган (телефон керівника і адреса електронної пошти). Наголошено, що позивач має всі належні первинні документи, які підтверджують формування податкового кредиту у податкових періодах 2022-2024 років, із сум якого (податкового кредиту) поступово накопичилося від`ємне значення ПДВ, задеклароване у податковій декларації з ПДВ за серпень 2024 року. Проте, суду такі документи не надаються, оскільки предметом судового розгляду є правомірність рішення контролюючого органу, при прийнятті якого ці документи не досліджувалися.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому повторно звернуто увагу, що ні Податковим кодексом України, ні іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність податкових органів, не встановлено обов`язку контролюючого органу щодо завчасного повідомлення платника про позапланову виїзну перевірку. Враховуючи, що платник податків був відсутній за податковою адресою і виїзна позапланова перевірка не відбулась, то вказана перевірка не могла бути і не стала підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме на підставі невиїзної перевірки був складений акт від 30.10.2024 № 54137/10-36-07-01-17/41935345 та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 № 00513210701.

У запереченнях відповідач, також звернув увагу, що Податковий кодекс України не містить такого поняття як «призупинення господарської діяльності». ТОВ «Укравтопреміум» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (1028 м. Бориспіль), є об`єктом податкового контролю, а тому наділений усіма обов`язками платника податків.

Відповідачем здійснено усі дії та заходи, передбачені чинним законодавством для встановлення місцезнаходження платника податків (як самостійно, так і через уповноважені органи), а в подальшому - невиїзної документальної перевірки, отримання необхідних пояснень та підтверджуючих документів від позивача. Усі документи, за результатами яких було прийнято оскаржуване повідомлення рішення від 27.11.2024 № 00513210701 були направлені рекомендованими листами на вказану позивачем податкову адресу, та отримані останнім вибірково.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2024 № 614/10-36-07-01-16, Бабенко Надією головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області та наказу Головного управління ДПС у Київській області від 26.09.2024 № 2619-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укравтопреміум» на підставі вимог підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРАВТОПРЕМІУМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.09.2024 № 9274193501.

Предметом перевірки була правильність формування від`ємного значення податку на додану вартість та правомірність його перенесення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.10.2024 № 54137/10-36-07-01-17/41935345.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 106240 грн; не виконано обов`язку, не надано достатньої інформації, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що належить та пов`язана з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючого органу.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00513210701/0706 від 27.11.2024 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 106240 гривень.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Види, підстави та порядок проведення контролюючим органом перевірок регулюються главою 8 Податкового кодексу України .

Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Абзацом 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У свою чергу, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України врегульовано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому в силу положень пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).

Суд зауважує, що у застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Також, у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Судом також враховується, що Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою виникнення у контролюючого органу права на проведення невиїзної документальної позапланової перевірки є ознайомлення платника податків із наказом про її проведення. У випадку направлення копії наказу і повідомлення про проведення перевірки засобами поштового зв`язку датою їх отримання вважається або дата вручення поштового відправлення або день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. У будь-якому випадку документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу, однак таке поштове відправлення має бути надіслано на місцезнаходженням чи податковою адресою платника податків.

Вирішуючи спір у частині доводів позивача щодо допущених контролюючим органом процедурних порушень при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посиланнями на порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, зокрема, щодо підстав її призначення, порядку вручення наказу та повідомлення, а також дотримання строків її проведення, а також направлення запитів про надання документів.

Разом з тим, суд зазначає, що такі доводи підлягають оцінці з урахуванням їх істотності та впливу на можливість формування контролюючим органом обґрунтованих висновків за результатами перевірки.

Так, позивач стверджує, зокрема, про те, що відповідачем не вжито заходів для повідомлення його про призначення позапланової виїзної перевірки, проте суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, правомірність якої і є предметом дослідження у даній справі.

Отже такі посилання позивача виходять за межі предмета доказування у цьому спорі та самі по собі не можуть свідчити про протиправність спірного рішення.

Стосовно доводів позивача про порушення порядку вручення наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення, суд виходить із того, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані платнику податків за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручені особисто.

При цьому обов`язок контролюючого органу полягає у належному направленні таких документів, тоді як обов`язок їх отримання покладається на платника податків.

Як встановлено судом, копію наказу Головного управління ДПС у Київській області від 26.09.2024 № 2619-п та повідомлення про проведення перевірки від 06.02.2025 № 414/26-15-07-06-02-19 направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 26.09.2024 за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, будинок 1/6, офіс 4.

Факт направлення таких документів підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростований.

Отже, незалежно від дати фактичного ознайомлення позивача із зазначеними документами, вони вважаються врученими належним чином у розумінні вимог податкового законодавства.

Доводи позивача щодо ненадсилання вказаних документів на електронну пошту також не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України електронне листування застосовується лише у разі подання платником податків відповідної заяви.

Не встановлено судом і порушення контролюючим органом вимог абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України в частині дотримання 30-денного строку з дати направлення наказу та повідомлення.

Варто звернути увагу і на те, що наведена норма встановлює початок перебігу такого строку саме з дати направлення відповідних документів, а не з дати їх фактичного отримання платником податків.

Водночас, суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої порушення процедури призначення та проведення перевірки можуть бути підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її результатами, лише за умови, якщо такі порушення є істотними та призвели або могли призвести до неправильних висновків контролюючого органу. Натомість формальні недоліки, які не вплинули на зміст встановлених порушень, не є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши наведені доводи позивача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що останні зводяться до формального тлумачення норм податкового законодавства та не підтверджують наявності істотних порушень процедури призначення та проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а позивач, у свою чергу, не довів, що зазначені ним процедурні порушення вплинули на правильність висновків перевірки або призвели до порушення його прав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи позивача про допущення контролюючим органом процедурних порушень не можуть бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

По суті виявлених під час перевірки порушень, судом встановлено наступне.

За нормами підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з вимогами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України закріплено, що суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи слідує, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 106240 грн.

Суд зазначає, що сам по собі факт ненадання позивачем до перевірки копій первинних документів ще не є безумовною підставою для висновку про відсутність підстав для формування податкового кредиту та від`ємного значення податку на додану вартість.

Поряд з цим Товариство стверджуючи, що має всі належні первинні документи, які підтверджують формування податкового кредиту, на підтвердження своїх доводів не надає належних доказів і суду, посилаючись на те, що ці документи не використовувалися контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, не надано позивачем доказів на підтвердження доводів про те, що, останній фактично не здійснював господарської діяльності у перевіряємому періоді, перебував у стані простою, не задекларував податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність оподатковуваних операцій .

Долучені позивачем до матеріалів справи додаткові листи та пояснення, якими він спростовує факт ненадання документів, не містять нових доказів, а відтак не спростовують висновків контролюючого органу.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про правомірність формування ним податкового кредиту та від`ємного значення податку на додану вартість, а також не спростовано висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень.

Натомість відповідачем надано належні та достатні докази, які підтверджують обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи позивача по суті встановлених під час перевірки порушень є необґрунтованими, належними доказами не підтверджені та не спростовують висновків контролюючого органу, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 цього Кодексу.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтопреміум» - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.