Ухвала суду № 139336640, 31.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

31 серпня 2026 року № 320/26487/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

22.06.2026 (зареєстровано 30.06.2026) Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області.

Просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області від 13.10.2025р. за №464912406, форма «Д»; №464922406, форма «Д»; №464902406, форма «Д»; №464892406, форма «Д»; №464530715, форма «ПН»; №464570715, форма «Р»; №464580715, форма «Р»; №464540715, форма «ПС»; №464550715, форма «ПС»; №464560715, форма «Р»; №464510715, форма «П»; №464600715, форма «Р»; рішення від 13.10.2025р. №464932406;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області від 18.02.2026р. за №69850715.

Ухвалою суду від 08.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, які зумовили його пропуск.

21.07.2026 позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви, зокрема про поновлення строку звернення до суду.

Так, як встановлено із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом спору є, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 13.10.2025 та рішення податкового органу від 13.10.2025 №464932406.

Позивач оскаржив ці рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 26.11.2025р. №3388716/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу позивача в частині оскарження рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 13.10.2025р. №464932406.

Рішенням ДПС України від 26.11.2025р. №3393216/99-00-06-01-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 09.01.2026р.

Рішенням ДПС України від 08.01.2026р. №597/6/99-00-06-01-01-06 було залишено без змін ППР ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2025р. за №№464912406, форма «Д»; №464922406, форма «Д»; №464902406, форма «Д»; №464892406, форма «Д»; №464530715, форма «ПН»; №464570715, форма «Р»; №464580715, форма «Р»; №464540715, форма «ПС»; №464550715, форма «ПС»; №464560715, форма «Р»; №464510715, форма «П»; №464600715, форма «Р» та збільшує ППР ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2025р. №464600715 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3 070 253 грн., а скаргу без задоволення.

У заяві про поновлення строку на усунення недоліків позивач зазначив, що рішення ДПС України від 08.01.2026 про результати розгляду скарги він отримав 28.01.2026.

Позовна заява подана до суду через підсистему «Електронний суд» 22.06.2026.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем у цьому спорі строку звернення до суду, необхідно врахувати приписи таких нормативно-правових актів.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому у сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України

За нормами пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 Податкового кодексу України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.10.2025 закінчилась 28.01.2026, тому строк звернення до суду щодо їх оскарження закінчився 02.03.2026.

З огляду на дату подання позовної заяви 22.06.2026, строк звернення позивачем пропущений.

Посилання позивача у позовній заяві на таку підставу як введення в Україні воєнного стану суд не врахував як поважну, оскільки така обставина не є безумовною та не свідчить про наявність перешкод у позивача для звернення до суду у цей період. Київський окружний адміністративний суд жодного дня не припиняв свою роботу з початку введення воєнного стану, а позивач не наводить жодних обставин, які безпосередньо його стосуються та які перешкоджали його зверненню до суду у тримісячний строк та пов`язані з вказаними подіями.

На виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач зазначив, що строк звернення ним пропущений внаслідок кадрових змін на підприємстві та втрати паперового примірника рішення податкового органу про результати розгляду скарги.

Зазначені позивачем обставини щодо поновлення строку не є поважними та не могли чинити перешкоди вчасному зверненню до суду.

Таким чином, поважних обставин для поновлення строку звернення до суду із позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області від 13.10.2025р.: №464912406, форма «Д»; №464922406, форма «Д»; №464902406, форма «Д»; №464892406, форма «Д»; №464530715, форма «ПН»; №464570715, форма «Р»; №464580715, форма «Р»; №464540715, форма «ПС»; №464550715, форма «ПС»; №464560715, форма «Р»; №464510715, форма «П»; №464600715, форма «Р», не встановлено.

З огляду на те, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом у згаданій вище частині вимог і не навів поважних обставин на підставі яких такий строк міг би бути поновлений, позовна заява у цій частині підлягає поверненню відповідно до частини другої статті 123 та пункту дев`ятого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо спірного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.10.2025р. №464932406 варто зауважити таке.

Згідно з преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Отже, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацами 1, 2, 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Положеннями абзаців 7-9, 10 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Як встановлено судом, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, проте спірне рішення від 13.10.2025р. №464932406, яке рішенням ДПС України від 26.11.2025р. №3388716/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу позивача в частині оскарження рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, оскаржено до суду тільки 22.06.2026.

Таким чином, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 17.07.2019 у справі № 0740/1050/18.

Згідно із пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

В ухвалі про залишення позову без руху, суд звернув увагу позивача на пропуск строку щодо оскарження у судовому порядку рішення від 13.10.2025р. №464932406 та необхідності подання заяви про його поновлення.

Однак, позивач недоліки позову у цій частині у встановлений судом строком не усунув.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява у цій частині підлягає поверненню.

Таким чином, позовна заява у частині вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області від 13.10.2025р. за №464912406, форма «Д»; №464922406, форма «Д»; №464902406, форма «Д»; №464892406, форма «Д»; №464530715, форма «ПН»; №464570715, форма «Р»; №464580715, форма «Р»; №464540715, форма «ПС»; №464550715, форма «ПС»; №464560715, форма «Р»; №464510715, форма «П»; №464600715, форма «Р»; рішення від 13.10.2025р. №464932406, підлягає поверненню.

Оскільки позовна заява у паперовому вигляді до суду не подавалась, а також враховуючи повернення позову тільки в частині вимог, суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення у відповідній частині.

Керуючись статтею 123, пунктом першим частини четвертої статті 169, статтями 243, 246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області від 13.10.2025р. за №464912406, форма «Д»; №464922406, форма «Д»; №464902406, форма «Д»; №464892406, форма «Д»; №464530715, форма «ПН»; №464570715, форма «Р»; №464580715, форма «Р»; №464540715, форма «ПС»; №464550715, форма «ПС»; №464560715, форма «Р»; №464510715, форма «П»; №464600715, форма «Р»; рішення від 13.10.2025р. №464932406 - повернути позивачу без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Скрипка І.М.