Рішення № 139336402, 28.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ справа №320/46165/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі також ПАТ «Укрнафта», позивач) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (діла також Управління), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню пені в таких розмірах:

- 121 956 541, 55 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою у статутному капітал) №9434585347 від 08 грудня 2022 року»;

- 109 298 068, 06 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою в статутному капіталі) № 31055 від 28 травня 2021 року»;

- 61 201 706, 85 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою у статутному капітал) №9434585347 від 08 грудня 2022 року»;

зобов`язати Управління виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки ПАТ «Укрнафта» та інших інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України інформацію про пеню в таких розмірах:

- 121 956 541, 55 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою у статутному капітал) №9434585347 від 08 грудня 2022 року»;

- 109 298 068, 06 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою в статутному капіталі) № 31055 від 28 травня 2021 року»;

- 61 201 706, 85 грн, нарахованої за фактом погашення податкового боргу на підставі «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (для господарських товариств з державною часткою у статутному капітал) №9434585347 від 08 грудня 2022 року»;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про протиправність дій з боку контролюючого органу щодо нарахування пені, у тому числі за період дії мораторію, встановленому Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі також - Закон № 533-IX).

Крім того, позивач зазначив, що оскільки частина чистого прибутку не є податком чи збором, перелік яких визначений в статтях 8-10 Податкового кодексу України (далі також ПК України), і обов`язок сплати частини чистого прибутку перебачений не ПК України, а іншими законами, Управління не є контролюючим органом, уповноваженим на здійснення контролю за його сплатою та нарахування пені.

На переконання ПАТ «Укрнафта» дії відповідача щодо нарахування пені без проведення перевірки та оформлення податкового повідомлення-рішення не відповідають чинному податковому законодавству.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві на позовну заяву наголосив, що пеня позивачу була нарахована внаслідок несвоєчасної сплати самостійно визначеного ПАТ «Укрнафта» зобов`язання по частині чистого прибутку у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому він наполягав на заявлених позовних вимогах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року витребовано у відповідача додаткові пояснення та докази правових підстав виникнення податкового боргу, на суму якого ним проведено нарахування пені згідно з розрахунком, наданим до суду 18 листопада 2025 року.

В судовому засіданні 23 червня 2026 року, суд протокольною ухвалою, перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ПАТ «Укрнафта» 28 травня 2021 року було подано до Управління розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік № 31055, де в рядку 13 «Частина чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку, що підлягають сплаті» визначено суму дивідендів у розмірі 1 921 167 072, 00 грн.

Також позивачем було подано до Управління розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2021 рік № 9434585347 від 08 грудня 2022 року, де в рядку 13 «Частина чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку, що підлягають сплаті» визначено суму чистого прибутку у розмірі 1 093 521 194, 00 грн.

Таким чином, позивачем задекларовано суми частини чистого прибутку на дивідендів у загальному розмірі 3 014 688 266, 00 грн, які підлягали сплаті до бюджету.

18 червня 2024 року ПАТ «Укранафта» сплатило заборгованість перед бюджетом у розмірі 1 390 388 054, 00 грн.

За несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання по частині чистого прибутку, відповідачем була нарахована пеня у розмірі 231 254 609, 61 грн, у тому числі:

- за прострочення сплати 657 140 320, 00 грн по розрахунку з частини чистого прибутку (доходу), поданого платником податку 28 травня 2021 року № 31055 у розмірі 109 298 068, 06 грн за період з 01 липня 2023 року по 18 червня 2024 року;

- за прострочення сплати 733 247 734, 00 грн по розрахунку з частини чистого прибутку (доходу), поданого платником податку 08 грудня 2022 року № 9434585347 у розмірі 121 956 541, 55 грн за період з 01 липня 2023 року по 18 червня 2024 року.

28 червня 2024 року ПАТ «Укранафта» сплатило заборгованість перед бюджетом у розмірі 360 274 480, 00 грн.

За несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання по частині чистого прибутку, відповідачем була нарахована пеня у розмірі 61 201 706, 85 грн за прострочення сплати 360 273 460, 00 грн по розрахунку з частини чистого прибутку (доходу), поданого платником податку 08 грудня 2022 року № 9434585347 за період з 01 липня 2023 року по 28 червня 2024 року.

Незгода із діями відповідача щодо нарахування пені у загальному розмірі 292 456 316, 46 грн, а також щодо включення даних про її нарахування до інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України, обумовили позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V (далі Закон №185-V) встановлено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі частиною 1 статті 2 Закону №185-V законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

Законом від 16 січня 2020 №465-IX, що набрав чинності 27 лютого 2020 року, частину першу статті 2 Закону №185-V були внесені зміни, а саме, після слів «Господарського кодексу України» доповнено словами «Податкового кодексу України».

Відповідно до статті 11-1 Закону №185-V державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі також БК України) передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету (частина 3 статті 45 БК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 затверджено Порядок відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі також Порядок №138).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої Мінфіном.

Законами України від 16 січня 2020 року №465-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі також - Закон №465-ІХ) та №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі також - Закон №466-ІХ) було внесено зміни в адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Так, відповідно до змін, внесених Законом №465-ІХ, який набрав чинності 27 лютого 2020 року, Податковий кодекс України є складовою законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2 Закону №185-V).

Частину п`яту статті 11 після абзацу восьмого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

«Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України».

Крім того, відповідно до внесених змін, у статтю 16 Закону №185-V включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України».

Законом №466-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено поняття «грошове зобов`язання платника податків», що міститься у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України словами «інше зобов`язання , контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня».

Також указаним Законом розширено функції, які виконують контролюючі органи згідно із статтею 19-1 ПК України, шляхом доповнення указаної статті підпунктом 19-1.1.51 наступного змісту: «здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність».

Аналіз наведених вище змін дає підстави для висновку, що з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві, у тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Зміст наведених змін свідчить про те, що зазначений платіж з 23 травня 2020 року віднесено до поняття «грошового зобов`язання», на податковий орган на законодавчому рівні покладено функції з контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування цього платежу та, відповідно, прийняття у визначених законом випадках податкових повідомлень-рішень у разі виявлення порушень державним унітарним підприємством при декларуванні та сплаті частини чистого прибутку (доходу).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 серпня 2022 року у справі 160/9281/20, від 21 грудня 2022 року у справі 320/5569/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень Управління, в межах спірних правовідносин, покладено обов`язок контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Водночас, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України

За правилом пункту 129.4 статті 129 ПК України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 129.5 статті 129 ПК України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Пунктом 46.1 статі 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

Таким чином, внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, контролюючий орган нараховує пеню, в порядку статті 129 ПК України, за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Протилежні доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

З приводу аргументів позивача, що пеня є грошовим зобов`язанням та нарахувати її можливо лише шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пеня, нарахована за статтею 129 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового боргу, не розглядається як грошове зобов`язання, а тому не пеня не повинна формуватися через процедуру ухвалення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 280/3821/24.

Таким чином, пеня, нарахована за статтею 129 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового боргу, не потребує узгодження. Правова природа пені полягає у компенсації наслідків несвоєчасної сплати вже існуючого та узгодженого грошового зобов`язання.

Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також Порядок).

Відповідно до пункту 2 розсліду І Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).

Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.

Інформаційно-комунікаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Обліковий показник - показник, який автоматично утворюється або змінюється в ІКП у результаті застосування облікової операції до первинного показника оперативного обліку. Обліковий показник характеризує стан розрахунків платника з бюджетом та/або фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування (надміру сплачені грошові зобов`язання та суми платежів, які сплачені та будуть нараховані у наступному звітному періоді, податковий борг, нарахована / сплачена пеня, залишок заявлених та невідшкодованих сум бюджетного відшкодування, надміру сплачені суми єдиного внеску, заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску тощо).

За правилами пункту 1 розділу ІІ Порядку, для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).

ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із пунктом 6 підрозділу 2 розділу III Порялку, у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

У разі погашення суми податкового боргу (його частини) шляхом подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від`ємним значенням суми податкових зобов`язань нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Суми пені зараховуються до бюджетів або фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, до яких згідно із законодавством зараховуються відповідні платежі та єдиний внесок.

Моніторинг повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, нарахованих на податкові зобов`язання, визначені платником податків, у разі їх несвоєчасної сплати (крім пені у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 розділу I Кодексу), забезпечується керівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, який здійснює облік платежів.

Моніторинг повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, нарахованих на податкові зобов`язання, визначені платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 розділу II Кодексу, забезпечується керівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, відповідального за адміністрування платежів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд зазначає про помилковість тверджень позивача, наведених у позові про обов`язковість проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення, оскільки ДПС автоматично проводиться нарахування пені у порядку, визначеному статтею 129 глави 12 розділу II Кодексу засобами ІКС.

Відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Отже з 01 липня 2023 року у контролюючого органу знову виникли правові підстави для нарахування пені в порялку статті 129 ПК України.

З наданого Управлінням розрахунку пені, нарахованої в ІКП ПАТ «Укрнафта» по КБКБ 21010100 (Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) протягом 2024 року, вбачається, що пеня у загальному розмірі 292 456 316, 46 грн була нарахована з 01 липня 2023 року.

Таким чином, контролюючим органом не був врахований період, протягом якого був встановлений мораторій, запроваджений абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають не задоволенню, оскільки вони відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.