Рішення № 139335918, 31.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року справа №320/39740/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса: вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152; ЄДРПОУ 42552598 ), третя особа: Служба безпеки України (адреса: вул. Володимирська 33, м. Київ, 01034) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням ухвали суду про роз`єднання позовів),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Республіки Таджикистан.

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Таджикистан.

-Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ; від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ;

-Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України відомостей про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024 на ім`я громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 ухвалено роз`єднати позовні вимоги у справі №320/39740/25 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги:

1) за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Республіки Таджикистан;

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Таджикистан;

-Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ; від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ;

-Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України відомостей про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024 на ім`я громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із залишенням цій справі №320/39740/25).

2) за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 8010130100018426 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни іноземця;

-Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 8010130100018426 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни (з присвоєнням провадженню окремого унікального номеру справи).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року прийняв до провадження у справі №?320/39740/25 частину позовних вимог ОСОБА_1 щодо оскарження рішень про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та відкликання посвідки на постійне проживання. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 постановлено залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу безпеку України.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача полягає у тому, що позивач не погоджується з рішеннями Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80114500000087/150, яким відкликано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_3 від 28.11.2024, від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1, яким відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 , а також від 15.05.2025 № 8010130100018426, яким вирішено примусово повернути позивача до країни походження або третьої країни. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Республіки Таджикистан, яка певний час проживає в Україні. 28.11.2024 позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну № 80104200098443. На підставі зазначеного дозволу 25.12.2024 позивача документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 , строком дії до 25.12.2034. З 24.01.2025 позивач зареєстрована в Україні за адресою: АДРЕСА_2 . 05.02.2025 позивач отримала реєстраційний номер облікової картки платника податків. Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначені діти є громадянами України, що підтверджується довідками про реєстрацію особи громадянином України та паспортами громадян України. 15.05.2025 відповідачем прийнято рішення № 80114500000087/150, яким наданий позивачу дозвіл на імміграцію в Україну № 80104200098443 від 28.11.2024 відкликано на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Того ж дня відповідачем прийнято рішення № 80112500108473/150/1, яким на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію» відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 , видану позивачу. Крім того, рішенням відповідача від 15.05.2025 № 8010130100018426 вирішено примусово повернути позивача до країни походження або третьої країни. Про прийняття зазначених рішень позивач дізналася лише у липні 2025 року з відповіді відповідача, наданої на адвокатський запит. ОСОБА_1 вважає зазначені рішення протиправними, оскільки вони прийняті без належного обґрунтування та за відсутності визначених законом підстав. Зі змісту оскаржуваного рішення про відкликання дозволу на імміграцію вбачається лише посилання відповідача на пункт 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Водночас у рішенні не наведено конкретних обставин, які стали підставою для застосування зазначеної норми, не зазначено відповідних дій позивача, які, на думку відповідача, утворюють передбачену законом підставу для відкликання дозволу, а також не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок відповідача. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування та не дає можливості встановити конкретні фактичні обставини, які були покладені відповідачем в основу висновку про необхідність відкликання дозволу на імміграцію. Позивач також зазначає, що під час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не було належним чином оцінено відомості, на підставі яких ініційовано питання про відкликання дозволу на імміграцію, не здійснено необхідної перевірки таких відомостей та не наведено в оскаржуваному рішенні результатів відповідної оцінки. Крім того, позивач не була запрошена для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, та не мала можливості надати свої пояснення до їх прийняття. Позивач вважає, що наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності рішень суб`єкта владних повноважень, а також щодо обов`язку враховувати право особи на участь у процесі прийняття рішення. При цьому позивач наголошує, що нею не вчинялося жодних дій, які могли б бути підставою для відкликання наданого їй дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, виданої на підставі такого дозволу. За таких обставин саме посилання відповідача на пункт 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» без зазначення конкретних фактичних обставин та доказів, які підтверджують наявність передбаченої цією нормою підстави, не може свідчити про законність прийнятого рішення. Оскільки рішення про відкликання дозволу на імміграцію є юридичною підставою для відкликання посвідки на постійне проживання, позивач також вважає протиправним похідне від нього рішення від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 . Так само ОСОБА_1 не погоджується з рішенням від 15.05.2025 № 8010130100018426 про її примусове повернення до країни походження або третьої країни, оскільки таке рішення прийнято за обставин, коли відповідачем не доведено законність та обґрунтованість попередніх рішень, на підставі яких було припинено її право на постійне проживання в Україні. Отже, позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача прийняті без належного встановлення та оцінки фактичних обставин, без наведення конкретних мотивів і доказів, які стали підставою для їх прийняття, а також без належного врахування права позивача на участь у процесі прийняття відповідних рішень. З огляду на викладене позивач вважає рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80114500000087/150, від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 та від 15.05.2025 № 8010130100018426 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з покладенням на відповідача обов`язку вчинити відповідні дії.

28.08.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд») подано письмовий відзив.

Позиція відповідача зводиться до того, що 26.06.2024 громадянка Республіки Таджикистан ОСОБА_1 звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є матір`ю громадянина України, надавши документи, що засвідчують відповідні родинні стосунки. 28.11.2024 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію». На підставі зазначеного рішення громадянку Республіки Таджикистан ОСОБА_1 було документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 . 23.04.2025 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 № 51/1/3-33-72 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до змісту зазначеного подання, Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області під час здійснення заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, а також протидію розвідувально-підривній діяльності, отримано інформацію щодо громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Таджикистану, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з інформацією, викладеною у поданні, наявні дані свідчать про те, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України у міграційній сфері, яка у своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян. Таким чином, у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області зазначено, що дії громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні. При цьому відповідач звертає увагу, що Україна перебуває в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та продовженого відповідними Указами Президента України у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» рішення про надання дозволу на імміграцію може бути відкликане, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Отже, інформація, викладена у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 № 51/1/3-33-72, стала підставою для прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». У зв`язку з відкликанням дозволу на імміграцію в Україну відповідачем також прийнято рішення про відкликання посвідки на постійне проживання в Україні на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію». При цьому Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не є органом державної влади, уповноваженим ставити під сумнів законність подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 13.02.2025 № 51/9/2-41467 або перевіряти інформацію, викладену у такому поданні. На думку відповідача, зазначені правові висновки не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, а тому не підлягають застосуванню під час вирішення цього спору. Враховуючи викладене, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вважає, що діяло в межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені частиною другою статті 19 Конституції України, пунктом 2 статті 12 та частиною першою статті 13 Закону України «Про імміграцію». За таких обставин відповідач вважає правомірними прийняті ним рішення від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання в Україні.

01.09.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») представник позивача Іскандарової Хіробон Каландарівни скерувала письмову відповідь на відзив.

Доводи відповідача позивач вважає необґрунтованими. У червні 2024 року позивач звернулася із заявою про надання дозволу на імміграцію як мати громадянина України. Після проведення передбачених законодавством перевірок 28.11.2024 їй було надано дозвіл на імміграцію та оформлено посвідку на постійне проживання. Отже, при наданні дозволу компетентний орган перевірив подані документи та не встановив передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію» підстав для відмови. 15.05.2025 відповідач відкликав дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання, пославшись на подання СБУ, згідно з яким дії позивача нібито становлять загрозу національній безпеці України у міграційній сфері. Водночас стаття 12 Закону України «Про імміграцію» встановлює перелік підстав для відкликання дозволу на імміграцію. Зокрема, пункт 2 частини першої цієї статті передбачає таку підставу у разі, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України або громадському порядку в Україні. Позивач звертає увагу, що у спірних рішеннях не наведено конкретних фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме нею конкретних протиправних дій, які становлять загрозу національній безпеці України. У рішеннях міститься лише посилання на відповідну норму Закону та загальне твердження про наявність загрози, без зазначення обставин, доказів і мотивів, які зумовили прийняття таких рішень. Відповідачем також не надано доказів вчинення позивачем протиправних дій, у тому числі вироку суду чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, які б підтверджували наявність відповідної загрози. Позивач зазначає, що жодних дій, які могли б бути підставою для відкликання дозволу на імміграцію, вона не вчиняла, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Крім того, порядок розгляду подань про скасування дозволу визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983. Відповідно до пунктів 22 23 цього Порядку органи ДМС всебічно вивчають подання, за потреби запитують додаткову інформацію та можуть запрошувати іммігранта для надання пояснень, після чого на підставі результатів аналізу інформації приймають відповідне рішення. Таким чином, подання СБУ не звільняє орган ДМС від обов`язку здійснити його належний розгляд як суб`єкта владних повноважень, який саме і приймає остаточне рішення щодо відкликання дозволу. Посилання відповідача на відсутність у нього повноважень перевіряти інформацію, викладену в поданні СБУ, не спростовує обов`язку ДМС прийняти обґрунтоване та мотивоване рішення з урахуванням усіх обставин справи. Відповідач не вжив заходів для запрошення позивача для надання пояснень, не встановив усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, та не навів у спірних рішеннях мотивів, які дозволяли б встановити конкретну поведінку позивача, що стала підставою для їх прийняття. При цьому позивач має зареєстроване місце проживання в Україні, отримала реєстраційний номер облікової картки платника податків та має трьох дітей - громадян України. Зазначені обставини мали бути враховані відповідачем при оцінці наслідків прийняття спірних рішень та дотриманні принципу пропорційності. Представник позивача ОСОБА_1 вказує, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а не спростовує наведеного, оскільки навіть за умови наявності у СБУ компетенції оцінювати загрози національній безпеці саме рішення ДМС є предметом судового контролю та має відповідати критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Отже, оскаржувані рішення прийняті без належного встановлення фактичних обставин, без наведення конкретних доказів і мотивів, без належного врахування обставин, що стосуються позивача, та з недотриманням установленої процедури їх прийняття. У зв`язку з цим позивач вважає рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню із зобов`язанням відповідача вчинити відповідні дії.

У вказаний строк третя особа СБУ не надала суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання третьою особою 27.10.25 о 15:10 копії ухвали суду про відкриття провадження, у її електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від третьої особи не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Таджикистан та певний час проживає в Україні.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є громадянами України, що підтверджується довідками про реєстрацію особи громадянином України та паспортами громадянина України.

ОСОБА_1 звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є матір`ю громадянина України - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Громадянство ОСОБА_5 підтверджувалося свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 04.01.2019 відділом ЗАГС Гісарського району, та паспортом громадянина України № НОМЕР_5 , виданим 13.06.2024 органом 8013.

28.11.2024 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області, у зв`язку з не встановленням підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну №80104200098443.

25.12.2024 на підставі зазначеного дозволу ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 , строком дії до 25.12.2034.

24.01.2025 ОСОБА_1 зареєстрована в Україні за адресою: АДРЕСА_2 .

05.02.2025 ОСОБА_1 отримала реєстраційний номер облікової картки платника податків.

21.04.2025 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області №51/1/3-3372 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданні зазначено, що Головним управлінням СБУ за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно ОСОБА_1 , яка, за даними ініціатора подання, причетна до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців з країн так званого «міграційного ризику» в Україні за фіктивними підставами. Також у поданні зазначено, що наявні дані, за твердженням ГУ СБУ, свідчать про те, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України у міграційній сфері, що у своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.

12.05.2025 відповідно до супровідного листа №8010.6.1/32491-25 для погодження направлено проєкт висновку про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду подання було складено висновок про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 .

Під час підготовки висновку було вивчено матеріали справи №213119, відповідно до яких ОСОБА_1 звернулася до ЦМУ ДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну як мати громадянина України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у висновку зазначено, що 28.11.2024 ЦМУ ДМС прийняло рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію у зв`язку з не встановленням підстав для відмови у його наданні, після чого 25.12.2024 її було документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 .

Крім того, у висновку наведено дані інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан», відповідно до яких іноземка в`їхала на територію України 24.05.2025 через пункт пропуску «Маяки-Удобне» та станом на 09.05.2025 не виїжджала.

У висновку зазначено, що отримання пояснень від ОСОБА_1 визнано недоцільним, оскільки такі пояснення, за зазначеним у висновку обґрунтуванням, не матимуть значення для прийняття остаточного рішення, у зв`язку з чим її для надання пояснень не запрошували.

Резолютивною частиною висновку визначено за доцільне відкликати рішення ЦМУ ДМС від 28.11.2024 №80114200098443/1534 про надання дозволу на імміграцію в Україну, відкликати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024, направити відповідну інформацію до Адміністрації Державної прикордонної служби України та ініціатору відкликання, прийняти рішення про примусове повернення ОСОБА_1 , повідомити її про прийняті рішення та надіслати повідомлення до територіальної громади за місцем її реєстрації.

15.05.2025 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до цього рішення наданий їй дозвіл на імміграцію в Україну №80104200098443 від 28.11.2024 відкликано на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

15.05.2025 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 , виданої ОСОБА_1 , яке прийнято на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію»

15.05.2025 прийнято рішення №8010130100018426 про примусове повернення до країни походження або третьої країни позивача.

У рішенні про примусове повернення зазначено, що відповідно до листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства №8010.6.1/33579-25 від 15.05.2025 ЦМУ ДМС на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення №80114500000087 від 15.05.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_6 , виданого 28.11.2024 за №80104200098443, а на підставі частини другої статті 12 цього Закону відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .

З урахуванням зазначеного у рішенні про примусове повернення вирішено примусово повернути громадянку Таджикистану ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язати її покинути територію України у строк до 12.06.2025.

До рішення долучено розписку, оформлену за додатком 1 до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, щодо повідомлення ОСОБА_1 про прийняття рішення про примусове повернення та її зобов`язання не пізніше 12.06.2025 залишити територію України. У розписці також зазначено про ознайомлення з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення у примусовому порядку у разі ухилення від виїзду. Водночас у наданій копії розписки графи для підпису особи, перекладача, відмітки про відмову від підпису та відомості про понятих не заповнені.

15.05.2025 листом №8010.6.1/33579-25 повідомлено, що ЦМУ ДМС прийнято рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 . У зв`язку з цим на виконання вимог частини першої статті 13 Закону України «Про імміграцію» направлено копії відповідних рішень для одночасного прийняття рішення про примусове повернення.

Судом встановлено, що листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 №8010.6.1-23017/80.4-25 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області повідомлено про розгляд його подання від 21.04.2025 №51/1/3-3372 стосовно ОСОБА_1 та прийняття 15.05.2025 рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024 на підставі частини другої статті 12 цього Закону.

Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.05.2025 №8010.6.1-23254/8010.6.1-25 повідомлено про прийняття щодо ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання. У зв`язку з цим ЦМУ ДМС просило на підставі підпункту 4 пункту 22 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання.

Крім того, судом встановлено, що листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.05.2025 №8010.6.1-23553/8010.6.1-25 ОСОБА_1 повідомлено про прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. У зазначеному листі також вказано, що на адресу позивачки направлено рішення про примусове повернення та копію рішення про відкликання дозволу на імміграцію і посвідки на постійне проживання з додатком на 5 аркушах.

У липні 2025 року ОСОБА_1 дізналася про прийняті ЦМУ ДМС рішення з відповіді останнього, наданої на адвокатський запит.

Зазначеними рішеннями від 15.05.2025 №80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію, №80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання та № НОМЕР_6 про примусове повернення до країни походження або третьої країни визначено правовий статус ОСОБА_1 після відкликання наданого їй дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

З даними рішеннями позивач не погоджується, вважаючи їх протиправними та незаконними, прийнятими всупереч норм чинного законодавства, оскільки у відповідача були відсутні підстави для їх прийняття, тому звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України визначає Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773-VI), який також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.

Частиною першою статті 1 №3773-VI визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з положеннями пунктів 2, 3 частини першої, частиною другою статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.

У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.

У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.

У разі прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.

Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі по тексту також - Порядок №1983).

Пунктом 21 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав.

Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України Про імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України Про імміграцію, яке разом з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.

За приписами пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.

У разі коли ініціатором відкликання дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства виїзд з України не дозволяється.

Рішення про відкликання дозволу на імміграцію згідно з додатком 3 або визнання недійсним дозволу на імміграцію згідно з додатком 4 формується за допомогою відомчої інформаційної системи ДМС та підписується Головою ДМС або його заступником, керівником/заступником керівника територіального органу ДМС, керівником/заступником керівника територіального підрозділу ДМС шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про надання дозволу на імміграцію.

Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію. У разі коли ініціатором відкликання є іммігрант, копія рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом іммігранту на адресу, зазначену в його заяві про відкликання дозволу на імміграцію.

Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання або на останню відому ДМС, територіальному органу ДМС або територіальному підрозділу ДМС адресу або вручаються їй.

Згідно з підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321) посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) відкликання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію;

2) прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства або відкликання рішення про визнання особою без громадянства;

3) коли вона втрачена або викрадена;

4) коли вона не повернута після смерті особи;

5) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку;

6) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 68 Порядку №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 або підпункті 1 пункту 64-1 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на відкликання дозволу на імміграцію в Україну та, відповідно, відкликання посвідки на постійне проживання в Україні, а також прийняття рішення про примусове видворення такої особи у випадку, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та якщо це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому, винесенню означених рішень передують законодавчо закріплений обов`язок ДМС або її територіальних підрозділів всебічного вивчити подання щодо відкликання дозволу на імміграцію, у разі потреби, запитувати додаткову інформацію в ініціатора відкликання дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області 15.05.2025 рішень про відкликання наданого ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, відкликання посвідки на постійне проживання та її примусове повернення до країни походження або третьої країни, а також вчиненням відповідачем пов`язаних із цим дій.

Підставою для прийняття спірних рішень вказано надходження до ЦМУ ДМС подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 №51/1/3-3372, згідно з яким отримано інформацію про причетність ОСОБА_1 до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців із країн так званого «міграційного ризику» в Україні за фіктивними підставами, а її дії, за твердженням ініціатора подання, становлять загрозу національній безпеці України у міграційній сфері, що у своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі №825/2971/14 зазначив, що лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про скасування дозволу на імміграцію не містить посилань на конкретні обставини, встановлені стосовно іммігранта, які, відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону №2491-III, можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, зазначивши, що статтею 12 Закону №2491-III встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого випливає, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Розвиваючи указаний підхід, Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №823/1499/17, яка також стосувалася скасування дозволу на імміграцію з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу як вина іммігранта.

У постанові від 17.04.2025 у справі №420/17661/23 Верховний Суд вважав обґрунтованим урахування ДМС контексту політичної та безпекової ситуації в Україні на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, водночас наголосивши на тому, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від від 30.10.2025 у справі №560/5955/23.

Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, водночас, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію.

Судом встановлено, що єдиною фактичною підставою прийняття зазначеного рішення стало подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 № 51/1/3-3372, зміст якого відтворено у висновку ЦМУ ДМС від 15.05.2025 дослівно та без жодної деталізації: вказано лише, що позивач «за даними причетна до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців з країн т.зв. "міграційного ризику" в Україні за фіктивними підставами», а її дії «становлять загрозу національній безпеці України в міграційній сфері».

При цьому ні подання СБУ, ні висновок ЦМУ ДМС, ні саме оскаржуване рішення не містять жодних конкретних фактичних даних - дат, епізодів, обставин, документів чи інших відомостей, які б розкривали зміст стверджуваної причетності позивача до протиправної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оскаржуване рішення прийнято на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», яким передбачено вичерпний перелік підстав для відкликання дозволу на імміграцію, що охоплюють виключно винні (конкретні) дії іммігранта, а не абстрактну констатацію загрози.

Судом встановлено, що незважаючи на надане пунктом 23 Порядку провадження за заявами про відкликання дозволу на імміграцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, право витребувати додаткову інформацію в ініціатора подання, ЦМУ ДМС такою можливістю не скористалося: жодних доказів звернення до ГУ СБУ за конкретизацією підстав чи отримання додаткових матеріалів у справі немає.

Крім того, судом встановлено, що у висновку від 15.05.2025 зазначено про недоцільність запрошення позивача для надання пояснень, оскільки, на думку відповідача, такі пояснення не матимуть значення для прийняття остаточного рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20 наголосив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.06.2022 у справі №640/13572/20, аналізуючи положення Порядку №1983, зазначено, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

Рішення органу ДМС як суб`єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх таких суб`єктів, що регулюється іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій).

Для цього законодавець у пункті 23 Порядку №1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.

Хоча указана норма Порядку №1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень, проте саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді відкликання дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зауважив, що статтею 12 Закону №2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Отже, відкликання дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону №2491.

Також, суд при вирішенні цієї справи враховує, що при прийнятті рішень про відкликання дозволу на імміграцію, суб`єкту владних повноважень необхідно враховувати усі обставини, що мають значення: проживання іноземця або особи без громадянства на території України разом із родиною, період проживання на території України, вчинення будь-яких дій, які є підставою для відкликання дозволу на імміграцію, наявність подружжя із громадянством України, наявність дітей та підстави їх перебування в Україні.

Суб`єкту владних повноважень доцільно дотримуватись принципу пропорційності, і недопущення настання несприятливих наслідків для іноземця або особи без громадянства, яких може бути протиправно зобов`язано покинути Україну та розлучитись зі своєю родиною.

Відкликання дозволу на імміграцію має відбуватися за умови дотримання принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для іноземців та осіб без громадянства при відсутності будь-якої вини з їх боку. Не з`ясування органами ДМС України, суттєвих обставин життя іммігрантів, їх родинних та соціальних зв`язків призводить до порушення прав таких осіб, оскільки вони мають передбачені законом підстави на отримання дозволу на імміграцію. Такі дії також визнані судами неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя позивача.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є матір`ю трьох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є громадянами України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним, такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини (Конвенція про контакт з дітьми (ETS №192) (укр/рос) № ETSN192, 15.05.2003, Конвенція, Рада Європи (Конвенцію ратифіковано з заявою Законом №166-V від 20.09.2006 (ст. 4)).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини, «для матері/батька і дитини головним елементом сімейного життя є можливість постійного спільного проживання» (постанова по справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. UnitedKingdom) від 24.02.1995 р., Series A, №307, р. 55, § 86).

Враховуючи вищезазначене, відкликання позивачу дозволу на імміграцію в Україну суперечить принципу пропорційності, передбаченому пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що рішення відповідача ґрунтуються на припущеннях, без належного підтвердження зазначених в поданні та рішенні фактах та доказах.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia» суд вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об`єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення національної безпеки, що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

У ході розгляду даної справи відповідачем не доведено наявність підстав, не надано обґрунтувань існування загроз, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», які могли б бути підставами для відкликання позивачу дозволу на імміграцію.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте без дослідження та наведення жодних конкретних фактичних даних, без витребування додаткової інформації від суб`єкта подання та без надання позивачці можливості бути вислуханою, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню. Позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання.

Судом встановлено, що рішення про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 прийнято на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якої відкликання посвідки на постійне проживання є похідним і безпосередньо обумовленим наслідком відкликання дозволу на імміграцію, виданого 28.11.2024, на підставі якого позивача 25.12.2024 було документовано зазначеною посвідкою.

Оскільки судом встановлено протиправність рішення від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію, суд дійшов висновку, що рішення про відкликання посвідки на постійне проживання, прийняте на підставі цього рішення, також є протиправним.

Самостійних підстав для відкликання посвідки відповідачем не наведено.

Відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відкликання посвідки на постійне проживання підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання направити до територіальних органів ДМС України та Адміністрації Державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень.

Судом встановлено, що відповідно до листа ЦМУ ДМС від 15.05.2025 № 8010.6.1/33579-25, копії рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання були направлені для одночасного прийняття рішення про примусове повернення, а факт в`їзду/невиїзду позивачки фіксувався засобами інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан», якою користується, серед інших, Адміністрація Державної прикордонної служби.

Крім того, судом встановлено, що на виконання оскаржуваних рішень ЦМУ ДМС здійснило дії щодо внесення відомостей про недійсність документів позивачки до відомчих інформаційних систем та повідомлення інших органів (лист до ГУ СБУ від 15.05.2025, лист до Шевченківської РДА від 16.05.2025 про зняття з реєстрації місця проживання).

Оскільки судом визнано протиправними та скасовано рішення, на підставі яких відповідні відомості про позивача були внесені до системи «Аркан» та направлені до територіальних органів ДМС України й Адміністрації Державної прикордонної служби України, суд дійшов висновку, що для ефективного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повідомити зазначені органи про протиправність та скасування цих рішень.

Відтак позовна вимога про зобов`язання відповідача направити до територіальних органів ДМС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України відповідну інформацію підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних відомостей про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 .

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до пунктів 66, 67 Порядку №321 копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття (крім випадків, визначених підпунктом 4 пункту 64 цього Порядку).

У разі коли посвідка була відкликана або визнана недійсною одночасно з відкликанням або визнанням недійсним дозволу на імміграцію, на підставі якого вона була оформлена, копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки надсилається заявнику в порядку, передбаченому пунктом 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 52, ст. 2400), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 573.

Копія листа (з вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про відкликання або визнання недійсною посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан), або шляхом надсилання листа.

У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Тобто, положення Порядку №321 зобов`язують органи Державної міграційної служби України повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про рішення про припинення дії раніше наданої посвідки на постійне проживання в Україні для забезпечення здійснення таким органом належного контролю перетинання особами державного кордону.

У свою чергу, відповідно до статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки, в тому числі, паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль», уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови:

1) наявності в нього дійсного паспортного документа;

2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну;

3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;

4) підтвердження мети запланованого перебування;

5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку;

6) виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Недотримання іноземцем, особою без громадянства умов перетинання державного кордону на в`їзд в Україну не перешкоджає можливості розгляду в установленому законом порядку питання щодо надання йому притулку чи визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Отже, наявність в органах Державної прикордонної служби України інформації щодо відкликання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, відкликання посвідки на постійне проживання в Україні безпосереднім чином впливає на його право на перетин державного кордону.

У постанові від 26.06.2018 у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Судом встановлено, що відповідно до резолютивної частини висновку від 15.05.2025 ЦМУ ДМС прямо доручило внести дані про посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 до Єдиної інформаційної автоматизованої системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП ІІ) до реєстру «ФМ «Недійсні документи»», а також судом встановлено, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію» та підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, відкликана посвідка підлягає вилученню, визнанню недійсною та знищенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ефективний захист порушеного права позивачки вимагає покладення на відповідача обов`язку направити до ДМС України інформацію про видалення з бази даних відомостей про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024.

У даному випадку, задоволення позовних вимог у зобов`язальній частині, на переконання суду, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок і достатність у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 906,88 грн, що підтверджується квитанцією №9702-5322-9501-8270 від 05.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152 ЄДРПОУ 42552598 ), третя особа: Служба безпеки України (вул. Володимирська 33, м. Київ, 01034) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням ухвали суду про роз`зєднання позовів) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Республіки Таджикистан.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Таджикистан.

4. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 15.05.2025 № 80114500000087/150 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ; від 15.05.2025 № 80112500108473/150/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ;

5. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України відомостей про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 25.12.2024 на ім`я громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (адреса вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152 ЄДРПОУ 42552598) у розмірі 2 906,88 грн (дві тисячі дев`ятсот шість гривень 88 копійок).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.