Рішення № 139335903, 31.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Київ № 320/22574/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду 07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом (зареєстрований 28.05.2026) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №07384240203 від 29.01.2026, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 994 887,44 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 595 909,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 398 977,49 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №07398240203 від 29.01.2026, яким визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 166 240,63 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 132 992,50 грн, за штрафними санкціями 33248,13 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №07394240203 від 29.01.2026, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

II. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов обґрунтовано протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки порушень вимог податкового законодавства позивачем вчинено не було.

Стверджував, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції. Такі дії призводять до покладення на позивача обов`язку сплатити значні суми коштів, які не є узгодженими у розумінні Податкового кодексу України та визначені з порушенням норм матеріального права.

Крім того, визначення грошових зобов`язань здійснено на підставі помилкового тлумачення контролюючим органом норм Податкового кодексу України щодо порядку оподаткування інвестиційного прибутку, що призвело до фактичного оподаткування не прибутку, а всієї суми отриманого доходу. Такий підхід, на переконання позивача, суперечить вимогам пунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України та призводить до неправомірного збільшення податкового зобов`язання позивача.

Зазначено також, що у зв`язку з винесенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у позивача виникає обов`язок щодо їх виконання, а у разі несплати ризик застосування заходів примусового стягнення, зокрема нарахування пені, застосування податкової застави, арешту майна та звернення стягнення на активи. Це створює реальну загрозу втручання у право власності позивача.

Також, на думку позивача, оскаржувані рішення порушують принцип правової визначеності та передбачуваності податкового законодавства, оскільки контролюючим органом фактично застосовано підхід, який не випливає із норм Податкового кодексу України та суперечить їх системному тлумаченню. Крім того, дії відповідача суперечать принципу законності, закріпленому у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У цьому випадку контролюючий орган вийшов за межі наданих йому повноважень, неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно визначив податкові зобов`язання.

Із урахуванням викладеного, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують майнові права позивача, зокрема право власності, створюють необґрунтований фінансовий обов`язок, призводять до неправомірного втручання у сферу приватних інтересів позивача, а також суперечать вимогам податкового законодавства та принципам публічно-правових відносин.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову.

Щодо оподаткування доходу від продажу іноземних інвестиційних активів та безпідставності декларування інвестиційних витрат, зазначили, що фізичною особою платником податків ОСОБА_1 22.05.2020 подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в Додатку Ф1 якої задекларовано інвестиційний дохід від продажу іноземних інвестиційних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Фізичній особі ОСОБА_1 направлено лист ГУ ДПС у м. Києві від 18.06.2020 № 16172/С/26-15-33-10-20 про подання звітної нової податкової декларації у відповідності до норм чинного законодавства, згідно з Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи» (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177).

Фізичною особою платником податків ОСОБА_1 10.07.2020 подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в Додатку Ф1 якої задекларовано інвестиційний дохід від продажу іноземних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Перевіркою дотримання своєчасності подання податкової звітності встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік подана до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві своєчасно, у терміни, встановлені податковим законодавством.

Відповідно поданого Додатку Ф1 до звітної та уточнюючої податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік, фізична особа ОСОБА_1 задекларував інвестиційний дохід від продажу іноземних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Фізичною особою платником податків ОСОБА_1 до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та до перевірки листом від 11.12.2025 № б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 11.12.2025 № 142141/6/Г) надано угоду про продаж і покупку акцій компанії LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) від 17.10.2019.

Відповідно наданої угоди фізична особа ОСОБА_1 (продавець), що володів 3570 акціями компанії LUREGIO LIMITED (Кіпр) номінальною вартістю 357 000,00 дол. США, що на дату цієї угоди становить 99,944009% акцій Компанії, продав ці акції Компанії GARMONICA LIMITED (Кіпр) (покупець) за ціною 357 000,00 дол. США.

Ціна покупки сплачується покупцем і зараховується на банківський рахунок продавця протягом 90 днів з дати підписання цієї Угоди.

На підтвердження розрахунку за угодою про продаж і покупку акцій компанії LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) від 17.10.2019, фізичною особою ОСОБА_1 надано меморіальний ордер АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.12.2019 № 29857858, відповідно якого фізичною особою ОСОБА_1 отримано кошти за продаж акцій LUREGIO LIMITED (Кіпр), згідно з договором від 17.10.2019 у сумі 357 000,00 дол. США.

Отриманий дохід за продаж іноземних інвестиційних активів (акцій) фізичною особою ОСОБА_1 самостійно задекларовано в Додатку Ф1 декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, як інвестиційний дохід у сумі 8 866 166,40 грн.

На переконання відповідача, отриманий платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 дохід у 2019 році у сумі 8 866 166,40 грн від продажу іноземних інвестиційних активів (акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) є доходом, отриманим з джерел за межами України та оподатковується відповідно до підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, в редакції, діючої у відповідному звітному періоді (2019 рік), податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Щодо книги обліку доходів і витрат, зазначили, що відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Втім, позивачем до перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, чим порушено вимоги абзацу «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, зазначили, що позивачем протягом 2019 року отримано іноземний дохід у сумі 8 866 166,40 грн від продажу іноземних інвестиційних активів (акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД), який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Однак, у порушення вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, з урахуванням вимог підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід (іноземний) за 2019 рік на загальну суму 8 866 166,40 грн, а також занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1 595 909,95 грн з отриманого в 2019 році іноземного доходу у сумі 8 866 166,40 грн.

Щодо повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору, пояснили, що позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід (іноземний) за 2019 рік на суму 8 866 166,40 грн, та занижено військовий збір за 2019 рік, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 132 992,50 грн з отриманого іноземного доходу у сумі 8 866 166,4 грн.

Таким чином, на переконання відповідача, перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору, встановлено, що позивачем занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2019 рік в розмірі 132 992,50 грн, чим порушено вимоги пунктів 1.2, 1.3 пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Отже, Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно і своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

III. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 04.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2026.

02.07.2026 суд протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в цей самий день.

02.07.2026 у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін та їхню думку, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 є фізичною особою платником податків та перебуває на обліку у відповідача.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення позапланової невиїзної перевірки від 03.11.2025 № 7321-п, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого іноземного доходу від продажу іноземних інвестиційних активів платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

За результатами перевірки, відповідачем складено акт від 23.12.2025 №110587/Ж5/26-15-24-02-03/2174614618, яким встановлено такі порушення:

- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 Кодексу, занижено загальний річний оподатковуваний дохід (іноземний) за 2019 рік на суму 8 866 166,40 грн, а також занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік у сумі 1 595 909,95 грн з отриманого іноземного доходу у сумі 8 866 166,40 грн;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2019 рік у сумі 132 992,50 грн з отриманого іноземного доходу у сумі 8 866 166,40 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем подано заперечення.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у м. Києві було надіслано висновок від 22.01.2026 № 2710/Ж12/26-15-24-02-03-07 про результати розгляду заперечень на акт перевірки, яким встановлено, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки від 23.12.2025 №110587/Ж5/26-15-24-02-03/2174614618, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 29.01.2026 №07384240203, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 994 887,44 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 595 909,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 398 977,49 грн;

- від 29.01.2026 №07398240203, яким визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 166 240,63 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 132 992,50 грн, за штрафними санкціями 33248,13 грн;

- від 29.01.2026 №07394240203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Не погодившись із названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України.

За результати розгляду скарги, Державною податковою службою України прийнято рішення від 10.04.2026 №9153/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

За нормами статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок унормований положеннями статті 78 ПК України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Оформлення результатів перевірок унормовано положеннями статті 86 ПК України, відповідно до якої результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

VI. Оцінка суду

За приписами підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

За правилами пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

За нормами підпункту 170.11.1 пункту 170.11 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім:

а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв`язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11-1 цієї статті.

За приписами підпункту 170.11.1 пункту 170.11 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин станом на 2019 рік), у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, а також крім доходів, визначених підпунктом 165.1.27 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 179.7 статті 179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Крім того, за приписами підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, об`єктом оподаткування збором є:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Ставка збору становить:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;

4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX», ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2026 №07384240203, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 994 887,44 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 595 909,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 398 977,49 грн, суд зазначає таке.

Судом установлено, що податкове повідомлення рішення прийняте контролюючим органом на підставі акта перевірки, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, у зв`язку із заниженням загального річного оподатковуваного доходу (іноземного) за 2019 рік на суму 8 866 166,40 грн та, як наслідок, заниженням податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 595 909,95 грн.

Позивач уважає такі висновки відповідача помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам ПК України, з огляду на таке.

Щодо придбання акцій ПрАТ «АБ Столичний», зазначено, що у 2016 році позивачем було укладено два договори купівлі-продажу акцій з громадянином України ОСОБА_2 : 22.04.2016 - Договір № БВ-16/113/1-1 на придбання 14 826 335 штук акцій на суму 3 411 835,00 грн; 29.04.2016 - Договір № БВ-16/120/2-1 на придбання 19 640 694 штук акцій на суму 4 910 173,50 грн.

За доводами позивача, оплата за зазначеними договорами здійснена у 2019 році, а саме: 29.08.2019 - сплачено 3 411 835,00 грн, що підтверджується випискою банку від 29.08.2019; 16.09.2019 - сплачено 4 910 173,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №01 від 16.09.2019.

Щодо передачі акцій ПрАТ «АБ Столичний» як оплати своєї частки акціонерного капіталу (акцій) ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) (Кіпр), позивач зазначив, що ним та САНСПРІНГ ЛТД згідно із законодавством Кіпру створено компанію ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) (НЕ 402600), акціонерний капітал якої становив триста п`ятдесят сім тисяч двісті доларів США (357 200,00 USD) і розділений на три тисячі п`ятсот сімдесят дві акції (3572), вартістю сто доларів США (100 US) кожна, з правом випуску будь-яких акцій початкового або збільшеного капіталу з переважними, відстроченими або іншими спеціальними правами і умовами щодо дивідендів, капіталу, права голосу і іншого, що підтверджується меморандумом та статутом вказаної компанії.

Відповідно до сертифікату №НЕ402600 від 04.10.2019, акціонерами вказаної Компанії є такі особи та організації: 1. Самусєв Сергій, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Україна, який володіє 3 570 звичайними акціями номінальною вартістю 100 доларів США кожна. 2. САНСПРІНГ ЛТД, зареєстроване за адресою: вулиця Персі, буд. 5, офіс 1, Лондон, W1T 1DG, Об`єднане Королівство, яке володіє 2 звичайними акціями номінальною вартістю 100 доларів США кожна.

Відповідно до рішення, прийнятого єдиним директором ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) 03.10.2019: компанія емітувала та випустила 3572 (три тисячі п`ятсот сімдесят дві) звичайні акції номінальною вартістю 100 доларів США кожна (далі акції). Акціонери / підписники до цього часу повністю або частково не оплатили акції. Вважається, що в найкращих інтересах Компанії, щоб акції були повністю оплачені до 20.10.2019.

Зазначеним рішенням вирішено: 1. У зв`язку з випуском 3572 акцій номіналом 100 доларів США кожна, Компанія зобов`язує акціонерів / підписників здійснити повну оплату акцій (Call on Shares). Перший платіж у розмірі 100 доларів США за кожну акцію вимагається, і цим рішенням визначено, що зазначений платіж має бути здійснений не пізніше 20.10.2019. 2. Секретарю Компанії доручається вжити необхідних заходів для направлення відповідного повідомлення акціонерам / підписникам.

Зі змісту позовної заяви слідує, що на виконання зазначеного рішення, листом від 03.10.2019 ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) повідомило позивача про таке: компанія зареєструвала та випустила 3572 (три тисячі п`ятсот сімдесят два) звичайних акцій на суму 100 доларів США (сто доларів США) кожна. Відповідно до Статуту та Договору Компанії, позивач підписався на 3570 (три тисячі п`ятсот сімдесят) звичайних акцій (далі підписні акції). Рада директорів Товариства відповідно до Статуту Товариства постановою від 03.10.2019 зробила висновок, що вимагати повної оплати акцій є в інтересах Компанії. Ставка оплати була встановлена за курсом 100 доларів США (сто доларів США) за акцію. Запропоновано сплатити за підписні акції суму 357 000 доларів США (триста п`ятдесят сім тисяч доларів США) до 20.10.2019.

Позивачем 03.10.2019 надана наступна відповідь на зазначений лист: позивач підтверджує запит на виплату 3570 (трьох тисяч п`ятсот сімдесяти) акцій, випущених Компанією, які він підписав відповідно до Меморандуму Компанії у розмірі 100 доларів США (сто доларів США) за акцію, як було вирішено Радою директорів від 03.10.2019.

Замість виплати готівкою, запропонував заплатити за підписні акції шляхом внесення активів, які приблизно рівні із запитуваним платежем за підписні акції, що становить 357 000,00 доларів США (триста п`ятдесят сім тисяч доларів США) (далі - оплата).

Позивач запропонував здійснити платіж активами, зокрема перерахувавши компанії 34 467 029 (тридцять чотири мільйони чотириста шістдесят сім тисяч двадцять дев`ять) акцій української приватної акціонерної компанії АБ СТОЛИЧНИЙ (код відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 04012321).

Акції становлять 47,8975% статутного капіталу приватної акціонерної компанії «АБ СТОЛИЧНИЙ». Номінальна вартість акцій Приватного акціонерного товариства «АБ СТОЛИЧНИЙ» становить 0,25 грн. Номінальна вартість 34 467 029 акцій Приватного акціонерного товариства «АБ СТОЛИЧНИЙ» становить 8 616 757,25 грн, що за курсом придбання долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку станом на 03.10.2019 є еквівалентом 350 702,37 доларів США.

На переконання позивача, ринкова вартість акцій становить 8 286 000,00 грн, що відповідно до курсу Національного банку України еквівалентно 337 240,53 дол. США станом на 03.10.2019.

Повідомив, що у випадку, якщо вартість акцій перевищує виплату (357 000,00 дол. США), позивач відмовляється від усіх своїх прав вимагати від Компанії відшкодування та / або платежу та / або будь-яких вимог щодо акцій.

Повідомив, що у випадку, якщо вартість акцій менша, ніж виплата (357 000,00 дол. США), Компанія відмовляється від усіх своїх прав вимагати від позивача доплати та / або відшкодування та / або платежу та / або будь-якої претензії, що стосується акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (НЕ 402600).

Відповідно до рішення, прийнятого єдиним директором ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) 04.10.2019: 1. Компанія вимагає від акціонерів / підписників повну оплату акціонерного капіталу, а особливо повну сплату акціонерного капіталу, що становить 3572 звичайних акції за курсом 100 доларів США за акцію. 2. Повідомлення про таку оплату було передано акціонеру/підписникам. 3. Обидва акціонери / підписники запропонували сплатити свою частку акціонерного капіталу в активах. Такі пропозиції докладно описані в листах від САНСПРІНГ ЛТД та ОСОБА_1 , обидва листи датовані 03.10.2019. Обидва акціонери / підписники надали Компанії незалежну оцінку активів.

Запропоновані активи пана ОСОБА_1 : 34 467 029 (тридцять чотири мільйони чотириста шістдесят сім тисяч двадцять дев`ять) акцій української приватної акціонерної компанії АБ СТОЛИЧНИЙ (код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України: 04012321).

Пропозиції акціонерів / підписників були враховані, а також усі деталі та інформація, що надаються для всебічної оцінки.

Відповідно до зазначеного рішення, вирішено: в інтересах Компанії прийняти пропозицію від пана ОСОБА_1 , як це описано в його листі від 03.10.2019, з умовою передачі вказаних активів не пізніше 30.11.2019. Процедура передачі активів має бути визначена Компанією до зазначеної дати.

Факт передачі 34 467 029 штук простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ «АБ СТОЛИЧНИЙ» від ОСОБА_1 на користь компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) також підтверджується випискою №1810/01 від 18.10.2019. Відповідно до вказаної виписки: 17.10.2019 з депозитарного рахунку ОСОБА_1 (депозитарний код рахунку: НОМЕР_1 ) було списано 34 467 029 штук простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ «АБ СТОЛИЧНИЙ»; операція здійснена на користь компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED); підставою для списання акцій є рішення Ради директорів компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) від 04.10.2019; після списання цінних паперів залишок на рахунку становив 0 акцій, що підтверджує повну передачу активу.

Щодо продажу акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) (Кіпр), позивач зазначив таке.

17.10.2019 ОСОБА_1 , як фізична особа-резидент України, здійснив продаж 3570 акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) (Кіпр) на користь компанії GARMONICA LIMITED (Кіпр) за погодженою ціною 357 000 доларів США. Підтвердженням факту продажу є договір купівлі-продажу акцій вказаної Компанії від 17.10.2019.

Відповідно до акта про передачу акцій від 17.10.2019, громадянин України ОСОБА_1 передав у власність компанії GARMONICA LIMITED, зареєстрованій відповідно до законодавства Республіки Кіпр, 3570 звичайних акцій компанії LUREGIO LIMITED (Кіпр). Передача акцій була здійснена на підставі укладеної між сторонами угоди купівлі-продажу та підтверджена письмовим актом, оформленим у персональній формі та підписаним обома сторонами.

Факт оплати за продаж 3570 акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) підтверджується платіжним документом авізо (Transfer/Debit Advice) від 23.12.2019, відповідно до якого: Отримувач: ОСОБА_1 ; Сума: 357 000 доларів США; Призначення платежу: договір купівлі-продажу акцій LUREGIO LIMITED від 17.10.2019; Рахунок отримувача: український, у АТ «ТАСКОМБАНК»; Дата надходження коштів: 23.12.2019.

Із урахуванням викладеного, на переконання позивача, витрати ОСОБА_1 на придбання інвестиційного активу 3570 акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) - становили 357 000 доларів США, оскільки саме така вартість внесених ОСОБА_1 34 467 029 акцій ПрАТ «АБ СТОЛИЧНИЙ» була визначена та зарахована компанією ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) як оплата акцій компанії LUREGIO LIMITED, що підтверджується рішенням директора компанії від 04.10.2019, листуванням сторін та документами щодо передачі активів.

За доводами позивача, дохід від подальшого продажу 3570 акцій компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED) за договором від 17.10.2019 становив 357 000 доларів США.

Отже, на думку позивача, дата передачі 34 467 029 акцій ПрАТ «АБ СТОЛИЧНИЙ» на користь компанії ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД (LUREGIO LIMITED), що підтверджується випискою депозитарної установи та відбулася 17.10.2019, є одночасно датою набуття ОСОБА_1 повністю оплаченого інвестиційного активу - 3570 акцій компанії LUREGIO LIMITED, а також датою їх подальшого продажу та передачі на користь компанії GARMONICA LIMITED, що підтверджується договором купівлі-продажу акцій та актом передачі акцій від 17.10.2019. Відповідно, як витрати на придбання інвестиційного активу, так і дохід від його продажу визначаються за однаковим офіційним курсом НБУ станом на 17.10.2019, що, на переконання позивача, виключає виникнення будь-якої курсової різниці та додаткового інвестиційного прибутку.

З огляду на те, що документально підтверджені витрати на придбання інвестиційного активу є рівними доходу, отриманому від його продажу, інвестиційний прибуток у позивача не виник, а отже відсутній і об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Із такими доводами позивача суд не погоджується, з огляду на таке.

Щодо оподаткування доходу від продажу іноземних інвестиційних активів та декларування інвестиційних витрат, суд зазначає таке.

Так, позивач стверджував правомірність декларування інвестиційних витрат в Додатку Ф1 поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та правомірність розрахунку інвестиційного прибутку, враховуючи понесені витрати на придбання інвестиційних активів з джерелом походження за межами України.

Із такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки фізичною особою платником податків ОСОБА_1 22.05.2020 подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в Додатку Ф1 якої задекларовано інвестиційний дохід від продажу іноземних інвестиційних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Контролюючим органом позивачу направлено лист ГУ ДПС у м. Києві від 18.06.2020 № 16172/С/26-15-33-10-20 про подання звітної нової податкової декларації у відповідності до норм чинного законодавства, згідно з Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи» (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177).

Судом установлено, що позивачем 10.07.2020 подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в Додатку Ф1 якої задекларовано інвестиційний дохід від продажу іноземних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Як убачається з акта перевірки, перевіркою дотримання своєчасності подання податкової звітності встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік подана до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві своєчасно, у терміни, встановлені податковим законодавством.

Судовим розглядом установлено, що відповідно поданого Додатку Ф1 до звітної та уточнюючої податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік, фізична особа ОСОБА_1 задекларував інвестиційний дохід від продажу іноземних акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) в сумі 8 866 166,40 грн та інвестиційні витрати на їх придбання у сумі 8 866 166,40 грн.

Позивачем до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та до перевірки листом від 11.12.2025 № б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 11.12.2025 № 142141/6/Г) надано угоду про продаж і покупку акцій компанії LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) від 17.10.2019.

Відповідно до угоди фізична особа ОСОБА_1 (Продавець), що володів 3570 акціями компанії LUREGIO LIMITED (Кіпр) номінальною вартістю 357 000,00 дол. США, що на дату цієї угоди становить 99,944009% акцій Компанії, продав ці акції Компанії GARMONICA LIMITED (Кіпр) (Покупець) за ціною 357 000,00 дол. США.

Ціна покупки спачується Покупцем і зараховується на банківський рахунок Продавця протягом 90 днів з дати підписання цієї Угоди.

На підтвердження розрахунку за угодою про продаж і покупку акцій компанії LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) від 17.10.2019, фізичною особою ОСОБА_1 надано меморіальний ордер АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.12.2019 № 29857858, відповідно до якого фізичною особою ОСОБА_1 отримано кошти за продаж акцій LUREGIO LIMITED (Кіпр), згідно з договором від 17.10.2019 у сумі 357 000,00 дол. США.

Отриманий дохід за продаж іноземних інвестиційних активів (акцій) фізичною особою ОСОБА_1 самостійно задекларовано в Додатку Ф1 декларації про майновий стан і доходи за 2019р, як інвестиційний дохід у сумі 8 866 166,40 грн.

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, а також крім доходів, визначених підпунктом 165.1.27 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

За визначенням, що міститься у підпункті 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Суд зазначає, що отриманий платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 дохід у 2019 році у сумі 8 866 166,40 грн від продажу іноземних інвестиційних активів (акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД) є доходом, отриманим з джерел за межами України та оподатковується відповідно до підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України, в редакції, чинній у відповідному звітному періоді (2019 року), податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Із урахуванням викладеного, судом установлено, що позивачем неправомірно задекларовано інвестиційні витрати в Додатку Ф1 поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, оскільки нормами Кодексу, в редакції до 01.01.2020, не передбачено інвестиційні витрати для іноземних доходів.

Отже, за нормами підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2026 №07394240203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн, суд зазначає таке.

Судом установлено, що назване податкове повідомлення рішення прийняте контролюючим органом на підставі акта перевірки, в якому зроблено висновок про порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 ПК України у зв`язку з ненаданням до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

За твердженнями позивача, він є фізичною особою, яка не здійснює підприємницьку діяльність та не має статусу фізичної особи-підприємця, а ПК України не встановлено обов`язку для фізичних осіб (не ФОП) вести Книгу обліку доходів і витрат або будь який інший аналогічний обліковий регістр.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за № 871/30739.

Як уже зазначалось, відповідно до вимог ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Судом установлено, що позивачем до перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, чим порушено вимоги абзацу «а» пункту 176.1 статті 176 та пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, що свідчить про правомірність висновків відповідача у названій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2026 №07398240203, яким визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 166 240,63 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 132 992,50 грн, за штрафними санкціями 33248,13 грн, суд зазначає таке.

За доводами позивача, назване податкове повідомлення рішення прийняте контролюючим органом на підставі акта перевірки, в якому зроблено висновок про порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку із заниженням та несплатою військового збору за 2019 рік у сумі 132 992,50 грн з «отриманого іноземного доходу» у розмірі 8 866 166,40 грн.

На переконання позивача, цей висновок є похідним від помилкового висновку про наявність іноземного доходу та таким, що не відповідає нормам ПК України, а військовий збір є похідним платежем і може нараховуватись виключно за наявності доходу, який визнається об`єктом оподаткування ПДФО.

Як уже зазначалось, у 2019 році здійснювалась інвестиційна операція з внесення акцій до статутного капіталу іноземної юридичної особи, яка згідно з нормами ПК України, на переконання позивача, підлягає оподаткуванню виключно за результатом визначення інвестиційного прибутку (дохід, зменшений на документально підтверджені витрати).

За твердженнями позивача, за відсутності об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутні правові підстави для нарахування військового збору, у зв`язку із чим визначення контролюючим органом суми військового збору у розмірі 132 992,50 грн є безпідставним.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Щодо розрахунку податку на доходи фізичних осіб, судом установлено, що протягом 2019 року позивачем отримано іноземний дохід у сумі 8 866 166,40 грн від продажу іноземних інвестиційних активів (акцій LUREGIO LIMITED (ЛУРЕДЖІО ЛІМІТЕД), який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Судом установлено, що ПДФО за ставкою 18%: 8 866 166,40*18%=1 595 909,95 грн. Всього нараховано ПДФО 1 595 909,95 грн.

Із урахуванням викладеного, судом установлено порушення позивачем вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, з урахуванням вимог підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України, оскільки ним занижено загальний річний оподатковуваний дохід (іноземний) за 2019 рік на загальну суму 8 866 166,40 грн, а також занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1 595 909,95 грн з отриманого в 2019 році іноземного доходу у сумі 8 866 166,40 грн.

Щодо повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору, суд виходив із такого.

Як уже зазначалось, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно вимог підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Судом установлено, що позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід (іноземний) за 2019 рік на суму 8 866 166,40 грн, та занижено військовий збір за 2019 рік, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 132 992,50 грн з отриманого іноземного доходу у сумі 8 866 166,4 грн (2019 рік - 8 866 166,40*1,5%=132 992,50 грн. Всього нараховано військового збору 132 992,50 грн).

Отже, судом встановлено, що позивач занизив та не перерахував до бюджету військовий збір за 2019 рік в розмірі 132 992,50 грн, чим порушив вимоги підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Таким чином, твердження позивача не відповідають вимогам чинного законодавства та спростовані встановленими судом обставинами справи.

З огляду на викладене та встановлені судом обставини, перевірка позивача проведена з дотриманням процедури, передбаченої ПК України, а судом не встановлено жодних обставин порушення процедури її проведення, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог та, як наслідок, відсутність підстав стверджувати протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.