Рішення № 139335629, 31.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. справа № 300/8098/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович (надалі, також представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області № 092750013396 від 07.10.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити з 20.08.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. До страхового стажу не зараховані періоди ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 30.09.2007, з 01.11.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 24.05.2016 з мотивів відсутності у індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про дані періоди. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними з мотивів, що він здійснював підприємницьку діяльність та сплачував всі необхідні платежі, що додатково підтверджується листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Водночас, зауважує, що на нього не може покладатися відповідальність за відсутність у тому чи іншому реєстрі відомостей про сплату страхових внесків У зв`язку з цим, просить позов задовольнити (а.с. 1-15).

07.11.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшов друкований примірник позовної заяви із додатками (а.с. 17-64).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 65-66).

14.11.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зауважує, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня будь-яка інформація про сплату позивачем внесків до бюджету під час спірних періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності. У зв`язку з цим, на думку відповідача, підстав для задоволення позову немає, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 68-129).

18.11.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з мотивів, наведених у позовній заяві (а.с. 130-133).

На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 у зв`язку з відрахуванням зі штату суду судді Боршовського Т.І. відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 № 55-ОС та розпорядження керівника апарату суду № 280 від 13.03.2026, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/8098/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 справу № 300/8098/25 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 адміністративну справу № 300/8098/25 прийнято до судового розгляду суддею Главачем І.А. (а.с. 136-137).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 143), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 20.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 75-76).

За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 092750013396 від 07.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача згідно означеного рішення становить 22 роки 07 місяців 02 дні. До страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 30.09.2007, з 01.11.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 24.05.2016, у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про дані періоди та про сплату страхових внесків (а.с. 26-27).

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 23.10.1997, номер запису про державну реєстрацію 21161750000009566. 05.05.2016 державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності, номер запису 21160060002009566 (а.с. 33-35).

Відповідно до змісту форми РС-право, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період навчання з 01.09.1980 по 09.07.1983, період роботи з 15.07.1983 по 15.11.1983, період військової служби з 22.11.1983 по 30.11.1985, періоди роботи з 02.01.1986 по 11.12.1986 та з 13.12.1986 по 02.09.1997, періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.04.2007 по 30.04.2007, з 01.07.2007 по 31.07.2007, з 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.12.2007 по 31.12.2007, а також період роботи з 23.02.2021 по 30.06.2025 (а.с. 82).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих листом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 09-19-62-23/24 від 19.02.2021, позивач протягом 2002-2008 років отримував доходи в різних розмірах з присвоєнням відповідних кодів ("Комісійна торгівля", "інші доходи", "дохід самозяйнятій особі") (а.с. 39-43).

За змістом листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 10714/6/09-19-24-02 від 31.07.2025, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця з 23.10.1997 по 05.05.2016. Також зазначається про те, що облікові справи платників податків та зборів зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим немає можливості надати інформацію щодо системи оподаткування та сплати єдиного податку (а.с. 44-45).

Відповідно до відомостей листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-0202-8/38782 від 01.08.2025, до бюджету Пенсійного фонду України в період з 01.01.2000 по 31.12.2011 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зараховано: за 2000 рік страховий збір підприємців (32%) в сумі 24,00 грн, за 2001 рік 0,00 грн, за 2002 рік 0,00 грн, за 2003 рік 0,00 грн, за 2004 рік 0,00 грн, за 2005 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 88,20 грн, за 2005 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 379,13 грн, за 2007 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 441,00 грн, за 2008 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 760,20 грн, за 2009 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 924,00 грн, за 2010 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 273,00 грн, за 2011 рік 0,00 грн. Зауважується, що в період з 01.01.2003 по 31.12.2003 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (а.с. 46-47).

До матеріалів справи долучено копії свідоцтв про сплату єдиного податку серії Д № 628161 від 01.01.2007, серії Е № 521533 від 01.01.2008, серії Є № 2414610 від 01.01.2009 (а.с. 52-54).

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, з метою зобов`язання зарахування вказаних періодів ведення підприємницької діяльності до страхового стажу та призначення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року не менше 35 років.

Стосовно незарахування періодів ведення підприємницької діяльності суд зазначає наступне.

Судом встановлено що позивач в період з 23.10.1997 по 05.05.2016 здійснював підприємницьку діяльність та перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області.

Відповідно до відомостей листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-0202-8/38782 від 01.08.2025, до бюджету Пенсійного фонду України в період з 01.01.2000 по 31.12.2011 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зараховано: за 2000 рік страховий збір підприємців (32%) в сумі 24,00 грн, за 2001 рік 0,00 грн, за 2002 рік 0,00 грн, за 2003 рік 0,00 грн, за 2004 рік 0,00 грн, за 2005 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 88,20 грн, за 2005 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 379,13 грн, за 2007 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 441,00 грн, за 2008 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 760,20 грн, за 2009 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 924,00 грн, за 2010 рік частину єдиного податку (42%) в сумі 273,00 грн, за 2011 рік 0,00 грн. Зауважується, що в період з 01.01.2003 по 31.12.2003 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Тобто, після 01.07.2000 необхідною передумовою для зарахування фізичній особі-підприємцю страхового стажу є підтвердження сплати страхових внесків за відповідний період.

Окрім того, згідно з Порядком "Про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"" № 22-1 від 25.11.2005 (надалі, також Порядок № 22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000 підтверджується довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно з Порядком № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 414/1864/16-а.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.

Як встановлено судом вище, позивач здійснювала підприємницьку діяльність у спірний період з 23.10.1997 по 05.05.2016 року. При цьому, факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування підтверджується відомостями листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, за яким, позивач з 01.01.2003 по 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування.

Суд зауважує, що у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відсутні відомості про наявність у позивача заборгованості зі сплати обов`язкових платежів за період здійснення ним підприємницької діяльності.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-0202-8/38782 від 01.08.2025підтверджується сплата позивачем до бюджету Пенсійного фонду України платежів, частина з яких перерозподілялася в тому числі, і на соціальне страхування позивача.

Відтак, судом з`ясовано, що спірний період ведення підприємницької діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, достовірність яких не заперечується відповідачем, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду ведення підприємницької діяльності є відсутність відомостей про сплату страхових внесків. Також дана інформація відсутня і у системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу 4 частини 5 статті 21 цього Закону, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

В статті 1 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, зазначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 цього Закону, Пенсійний фонд України орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Положеннями статті 19 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр страхувальників це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску страхувальників. Реєстр страхувальників формує та веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, користувачами цього реєстру є Пенсійний фонд, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

З урахуванням приписів статті 19 та статті 20 Закону № 2464-VI позивач не є відповідальним за формування Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності поданих документів, чи відсутності окремих документів, зокрема, для підтвердження факту ведення підприємницької діяльності чи сплати заявником за такий період ведення підприємницької діяльності відповідних страхових внесків, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять необхідні для прийняття рішення відомості.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо підтвердження чи спростування факту сплати позивачем за період ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 05.05.2016 страхових внесків.

Натомість, позивач звернувся до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області із запитом про надання інформації щодо здійснення ним підприємницької діяльності. Суд зауважує, що доказів наявності у позивача заборгованості зі сплати обов`язкових платежів до бюджету матеріали справи не містять. В межах розгляду заяви позивача, відповідач міг вжити таких самих заходів, однак ним належних дій не вчинено.

В контексті положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 637, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування до 30 червня 2000 року включно, достатньо самого лише факту надання довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності та документального підтвердження перебування на такій спрощеній (чи фіксованій) системі оподаткування.

Суд зауважує, що обов`язок щодо належного адміністрування, обліку та своєчасного перерахування відповідних часток податку з казначейських рахунків до Пенсійного фонду покладався виключно на компетентні державні органи. Звичайний громадянин (пенсіонер) не може і не повинен нести жодної негативної відповідальності за можливі технічні недоліки, збої у міжвідомчій взаємодії, відсутність електронних реєстрів у ті роки чи неналежний облік коштів всередині самих державних інституцій.

Суд зауважує, що позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

" визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області № 092750013396 від 07.10.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити з 20.08.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".".

Суд зауважує, що позивач не деталізував свої позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати періоди здійснення ним підприємницької діяльності до його страхового стажу, однак, відмова у призначенні пенсії була обумовлена недостатністю тривалості страхового стажу у зв`язку з незарахуванням періодів ведення позивачем підприємницької діяльності до страхового стажу позивача.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що підстав для незарахування спірних періодів ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 30.09.2007, з 01.11.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 05.05.2016, для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні, а надані підтверджуючі документи не викликають сумнівів щодо їх належності позивачу, відтак суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.10.2025 № 092750013396 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині періоду з 05.05.2016 по 24.05.2016. то суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем підприємницької діяльності протягом даного періоду у зв`язку з чим даний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Разом з тим, суд зауважує таке.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Страховий стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 02 дні.

Суд констатує, що після зарахування спірних періодів підприємницької діяльності до страхового стажу позивача, загальний період його страхового стажу буде більшим, ніж мінімально необхідний для призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, а саме мінімальною тривалістю не менше 32 років.

Щодо дати, з якої позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зауважує наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 20.08.2025.

Дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата, з якої позивач набуде право на призначення пенсії 24.08.2025.

Отже, позовна вимога підлягає задоволенню саме з 24.08.2025, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню за період з 20.08.2025 по 23.08.2025.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 30.09.2007, з 01.11.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 05.05.2016, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 20.08.2025 та призначити йому з 24.08.2025 пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 3261-7308-2237-8645 від 06.11.2025 (а.с. 15).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.10.2025 № 092750013396 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди ведення підприємницької діяльності з 23.10.1997 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 30.09.2007, з 01.11.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 05.05.2016, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 20.08.2025 та призначити йому з 24.08.2025 пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, 25009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Копію рішення надіслати представнику позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, 25009).

Суддя Главач І.А.